Твій син в крові. А ти де, бідна мати?
Де ти була, коли він, знов розп’ятий
Кривавими очима мати виглядав?
А натовп варварів
Все камені кидав, в обличчя…
Де ти була, матусенька,
та не одне сторіччя,
Коли на синові розпятому
хтось добре заробляв?
І місяць як його зрадливо обпікав
Пекельною ворожею гранатою.
Де ти була, коли він помирав?
Страждальная, Вкраїна-Мати?
Невже він тебе марно там чекав,
На тій могилі?
Серед тої зради?
Невже він марно в бій пішов,
Та меч підняв святий ,
ЩОб захистить твою старезну хату.
Та ворог твою душу розпрадав...
Верни її собі, пекельна мати...
Щоб із хреста орел синочка зняв.
І душу відпустив додому, в хату.
На віки-вічні волю дарував.
