17
* * *
Хто не любить — той і не живе! —
Не летить, не дихає забитий
Храм душі, колись огнем одкритий —
Вдаром блискавки крізь серце грозове!
Той, хто любить,— в небесах гряде
В білім сяйві божої корони.
Ласкою стрічав заборони,
В душу музику нелюдськую кладе.
Ах, яка свята й чудова Ти!
Що з душею Ти нежданно твориш!
Ясно відлітаєш і говориш
Чистим гласом неземної висоти.
18
* * *
Ця музика, це диво мені сниться:
та ніжність зір — то Твоя плащаниця:
О сльози серця, як мені пролиться?
То музика, то ніга зір: ніжно проситься,
і не знаходить місця, і молиться:
любов згасає — я заплакав в сні.