9
* * *
Ти научила мене бачить фіолет
Душі Твоєї,
Світ заливаєш фіолетом, як поет
Землі всієї.
Не знаю, в чому я на кремінь горілиць —
В щасті чи в горі,—
Із фіолету, як з очей криниць,
Спливають зорі.
У небо дивимось з тремких і синіх труб,
Щасні сновиди,
Виходять перли в пересохлість губ
За довгий видих.
10
* * *
Ледь політавши душами міжгір’ями,
На порятівній відстані ми знову.
Торкнемось в сонці тихими міжбрів’ями
І поведемо голубину мову.
Кохана, Ти ще спиш, ще не олюднена,—
Озорена, окрилена,— щоб жити,
Дозволь мені в чоло Твоє залюблено
Пролити зорі і обожествити.
Чума на всіх домах! між недокрів’ями
Нікому не почути Боже слово.
Торкнемось в сонці чистими міжбрів’ями
І поведемо невідому мову.
Хвала чумі, хвала! Все переорано,
Чумою Бог старих убивць лікує,
А між очима час палає зорями,
Душа все знає і душа все чує...
