Щоранку до школи уроки, уроки…
Домашні завдання, читати, писати,
Приходжу додому ще купа мороки,
А мені би лягти, тихенько поспати…
Та ні, треба твір написати із мови
З геометрії косинус, синус, котангенс,
А ще з пасовиська забрати корову,
З історії вивчить добу ренесансу…
Як же дістало! Учитись не хочу.
На дискотеку кудись би сходити.
Школа голову лише морочить,
А мені би нормально десь затусити.
А мама говорить: « Учися, дитино,
Розумною будеш, а отже, багатою
Поїдеш далеко з цієї країни
Десь на роботу з хорошою платою.»
Знайдеш хлопаку собі закордонного -
Джеймса якогось, ну а чи Патріка.
А не Ваську із Прикордонного,
Що щойно виліз із трактора.
Відгуляєте файне сучасне весіллє
Серед пальм, десь в Палермо чи Корсиці.
Будете мати яхту і віллу,
Купите Бенклі, а не запорожця…
А я їй кажу: « Послухайте, мамо,
Навіщо мені ота заграніца.
Я ж і тут можу жити так само,
В своїй Україні ні грама не гірше.
Закінчу я школу, мені буде 17
Поїду учитись у Київ чи Рівне
Нехай там стипендії може й не платять,
То все не важливо. Все рівно…
У Рівне приїдуть з полісся мажори
В резинових чоботах, лейблом Армані
Поставить під вікнами новий Ленд – ровер,
На пари не йде, сидить в ресторані.
Ну а що, хіба там немає бурштину?
Хіба не намив на тисячі в місяць?
То все таке, що ПТУ закинув
Навіщо, якщо гроші в кишені лізуть…»
Ой доцю, ти чула, хоч як він говорить,
Два слова нормальних, три нецензурних
Лиш мову нашу рідну потворить
І байдуже, що батько в прокуратурі.
Хай сиплються з нього гроші й монети,
На те не дивись, то все не важливо.
Він не промовить тобі компліменту.
Він не одягнеться навіть красиво.
Нап’ялить з носками довгими тухлі,
Одягне спортивний костюм «Адідас»,
Навушники модні вставить у вуха-
Ну просто «женіх», ну просто клас…
Хіба ти такого бажаєш собі кавалера?
Бізнесмена з поліського краю.
Та знайди ти вже краще Льоньку, Валєру-
Хай по хазяйству нам помагає.
Ви ж, мамо, хотіли, щоб в мене був Патрік,
Чи Джеймсон із закордону.
Щоб гроші на мене тратив,
Щоб вілла була і Ленд- ровер.
Ой, як що чесно, вам, Мамо, сказати,
Я краще ще в школі повчуся.
Буде пора, коли буду гуляти,
Нагуляюсь, а тоді одружуся…
А завтра піду до рідної школи
Повчила ж уроки, усе написала.
Ось такі у нас з мамою бувають розмови
Дякую, мамо…
ID:
706360
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 13.12.2016 18:17:43
© дата внесення змiн: 13.12.2016 18:17:43
автор: Матвійчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
