Загублені слова, завжди знаходяться.
Десь закотяться вічно у закутки душі,
Особливо, коли ти на межі знаходишся,
А вони десь ховаються у ці миті шальні.
Коли ледь – ледь і завмерла надія,
На розуміння й продовження див.
Коли тобою керує, лиш би побачити, мрія
Й не дає вирватися із тих ненадійних оков.
Віднайдені слова, завжди до речі.
У них не народжується прихований зміст,
А зявляється надія напитися,
Тих милих обманів без додаткових утіх.
