В поспішності кипучих міст
Під скрегіт шин людських заторів
І ситуацій форсмажорних,
Де час немов піщинка в морі,
Чимдуж біжить собі на міст,
Щоб в тиші споглядати зорі...
Внизу ріка людських тривог,
Так легко впасти у бурхливий потік,
А зверху небо, казка, Бог
Візьмуть марно́ту мою в ротик,
Залишать неповторний дотик
Слідів гармонії життя
І на буксир причеплять втомлене дитя
У лоно спокою нагору віднесуть...
