Ви мене застали хвору
І немовби нетутешню.
І думки - гидкі потвори -
Бездуховні, безсердечні.
Ви мене застали в часі
І безпомічнім, і кволім,
Бо мені, безкрилій птасі,
Іспит влаштувала доля.
Ви ж примусили вслухатись
В дощове це одкровення,
Вийти з дому.Не боятись.
І стрічати знов натхнення.
