Мороз зненацька вдарив батогами.
Опале листя вкрила сивина.
А літо подалось десь берегами.
До нього недосяжна далина.
Вже сонечко не часто бовваніє.
Розхристані кудись біжать хмарки.
Хоч серденько болить, та розуміє:
В неволю б не попасти від нудьги.
Не впасти б у журбу й душевний відчай,
А радістю наповнити ці дні.
З природою не мати протиріччя,
Стосунки не заводити складні.
Важкий характер в осені, бо жінка.
На вигляд непроста і каверзнА..
Та осінь - це цікава все ж сторінка,
Хоч іноді примхлива і слізна.
і.
"Та осінь - це цікава все ж сторінка,
Хоч іноді примхлива і слізна."
Ого-го!!!Ще і яка примхлива та каверзна! Та все ж ягода. прибита першим морозцем, має особливий, неперевершений, чудовий смак. Її ні на що проміняти неможливо1
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А вірш неперевершений! 
влучно! 
