Знов гуси-лебеді летять,
Казок дитячих диво-птиці.
Я намагаюсь розгадать
Їхніх польотів таємниці.
У їх польотах щось бринить,
Мене вертає у дитинство,
Я відчуваю в таку мить
Природи - матінки єдинство.
А гуси-лебеді летять,
Крилами звабливо тріпочуть.
І хмарам їх не перейнять,
Спинити лебедів не зможуть.
Вони летять нижче від хмар,
Дзвонів незвичних лине сила.
Мені дідусь колись казав,
Що то співають їхні крила.
А гуси-лебеді летять,
Вірую я в казкову птицю.
Вони уміють відкривать
Життя земного таємниці.
Мені здається й я лечу
Через моря, гори і ріки...
І я лебідкою стаю,
З ними об"єднуюсь навіки...
І чую предків голоси,
Казок невичерпні криниці,
Густі, дрімучі праліси,
Звуки прадавньої дзвіниці.
А гуси-лебеді летять,
Я проводжаю їх очима.
Вони повернуться назад
І додадуть наснаги й сили...