Якось лев відпочивав,
Під кущами грався,
Терся він і позіхав,
І навіть качався.
Потім сам собі сказав:
"Дужий я удався,
Не ховаюсь, не боюсь,
Як інші бояться!
Ось, наприклад, комарі -
Малі і нікчемні,
Можна лапою давить,
Чи набравши в жмені!"
І сказали комарі
На слова досадні:
"То нічого, що малі,
Зате не незграбні.
Ти- великий, ми- малі
(Так дала природа),
Як захочемо, то й ми
Утрем тобі носа!"
Лев сердито закричав:
"Цить, мала сволота!
Я вас лапою усіх
Знищу. Закрить рота!"
І на це сказав комар
(Певне, з гурту старший),
"А ну, братці,налітай,
Насядьмо на лева,
Щоб відчув, що з комарів
Сміятись не треба!"
Як сипнули комарі
На голову, спину,
Жалять лева дружно всі,
Кров п'ють безупинно.
Лев хвостом своїм махав,
І лапами дригав,
Терся, бігав і скакав
І пащею чмихав.
Комарів же налетіло,
Як дощу із неба.
І тоді лев заволав:
"Досить,вже не треба!
З вами я пожартував,
Пощадіть, благаю,
Що ви дружні дуже всі
Я давно це знаю!"
Піднялися комарі
Стовпом понад левом
І сказали комарі:
"Ми знаємо, Леве,
Сили вдосталь є в тобі
І ти не ледащо.
Сила, звісно, хорошо,
А розум - ще краще!"
Я надіюся, що й ви,
Дітки зрозуміли -
Одному не все здолать,
Разом - все під силу!
ID:
596415
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.07.2015 18:23:12
© дата внесення змiн: 28.07.2015 18:23:12
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Влучно сказано! 
