Кохання в вишневім саду
Є сади грушеві, білі яблуневі…
У гаї квітучі кличуть солов`ї.
Мені наймиліші ті вишні травневі -
Перші поцілунки трепетні мої.
Розквітали вишні в ніжному повіві,
Місяць роздивлявся мальовничий рай,
Уже треті півні заводили співи,
Золотом світився ніжний небокрай.
Приспів
Соловей співає,
Зозуля все кує,
Зорі з неба кличуть у вишневий сад.
А моя кохана,
Серце зачарує,
Капають з гітари сльози серенад.
Соловей співає,
Серце моє крає,
Музика хвилює, почуття ростуть.
А з-за вишні місяць
Сватом визирає,
Всі стежки-доріжки в сад мене ведуть.
Земля пробудилась і все оживало,
Почали співати голосні пташки.
А нам все здавалось: ми кохались мало,
Хоч із неба зникли на весь день зірки.
Розійшлися спати у свої покої,
Щоб, як сонце сяде, знов до нас прийти.
Білий сад і місяць, і чари гайові…
Де і як, кохана, весни ті знайти?
Приспів
17 травня 2009 року
