Мій корабель все ж сповнений коханням.
Вітрила білосніжні, сприймають вірний шлях.
Не зможуть навіть вимолить проханням,
Хоча б одного місця для ягнят.
В моєму океані безліч друзів,
Та ні одного з них я не візьму на борт.
Вести розмову буду лиш з водою
Та вітром, який проведе на порт.
Продовжуватись буде це допоки
Моя нога дістане до землі.
Я знаю, не діставить це мороки,
Бо є терплячість у мені.
І на шляху сто десять тисяч милях,
Не стану я у жодний караван.
А поки що несе мене на хвилях
Моя любов – мій Тихий океан.
