Мій корабель все ж сповнений коханням.
Вітрила білосніжні, сприймають вірний шлях.
Не зможуть навіть вимолить проханням,
Хоча б одного місця для ягнят.
В моєму океані безліч друзів,
Та ні одного з них я не візьму на борт.
Вести розмову буду лиш з водою
Та вітром, який проведе на порт.
Продовжуватись буде це допоки
Моя нога дістане до землі.
Я знаю, не діставить це мороки,
Бо є терплячість у мені.
І на шляху сто десять тисяч милях,
Не стану я у жодний караван.
А поки що несе мене на хвилях
Моя любов – мій Тихий океан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506928
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Марфа муф