Думки немов пташки у вирій,
З надією в зустріч летять
Єством усім віриш, з тобою
На день так разів двадцять п'ять!
Шкода, не вдалася картинка...
Знов будеш у сні воювати?
Я твого життя половинка!
Не варто невинних карати
Не винний я перед тобою!
Не стану..., бо вішатись гріх
Своєю караєш рукою
Усім, що є сили під дих
Хотілося б жити, як люди
Тож хоч у обіймах прости
Цілують уста, стиглі груди
Допоки жевріють мости
Так сталося - я, та причина!!!
Дратує двовладдя твоє
Ти, - як немовлятко невинне
Я там, де є Его моє!
