А хто я такий в цьому просторі
Хто я такий у цих хвилинах
Моє майбутнє сліпить горем
І все звертає в домовину.
Не можу бачити тебе
Не можу бачити нікого
Тепер все оточуюче сліпе
Я не можу бачити і Бога.
Ніхто – таке моє призвання
І сліди до мене не ведуть
Не можу бачити я ранній
Політ птахів в чорну муть.
Не можу відчувати тепла
Лиш сирість й сльози крають вік
Ніхто – година моя пройшла
Тепер вже чорний, чорний сніг.
Тепер вже біль, бо я пропав
І у самотність цю поринув
Сюди мене час відіслав
У ту лиху годину.
Тепер пряду життя повітрям
Тепер гнию у пустоті
І відкривається слід той
Що впав намертво мені.
