А ми йшли
Не зупиняючись до мети
Поки хоробрості не набрались
Для пекельної війни.
Стріляли
Падали і убивали
А думати навіть не хотіли
Й чи є та думка – навіть не знали.
А ми гіркою
Долею тою
Кидали по бокам
І кричали від власного болю.
Ми, живучі
Війни мученики
Не знали, чи живемо ще
У автоматних наручниках.
Чи зупинились
Чи простились
Чи рідну матір згадали
Не знали, але бились.
Свою руку
В пекельнім звуці
На ворога направляли
Немовби сон, але не проснулись
І падали
І радились
Й стріляли, куди бачили
Свинцевим градом ми.
Чи виграли ми її
Чи ні
Тепер не знали
У вічному сні.
