Вікно продуває,
Перспектива не радує;
Навіть не згадує.
Очами минуле нагадує.
Якби я був ким треба;
Батько- дар від неба.
Не такий- шепчу про себе.
Що хотіти від тебе?
Не перший рік думки гризуть,
І гадаю: буть, що буть.
Час не дасть забуть,
І так вони живуть.
Пишу листи вже другий рік.
-Пробач... що я втік.
