Шляхи життя туманом вкриті,
Ніхто не знає, що там є,
Чи будемо нещастям биті,
Чи щастя знайдемо своє.
Частину шляху вже здолали
І, оглядаючись назад,
Ми розуміємо, що вкрали
Самі у себе райський сад.
Якби ж то все переробити
І ще раз шляхом тим пройти,
Готові райський сад садити
Із правди, щастя й доброти.
То ж нині, навчені шляхами,
Ми, озираючись навкруг,
Своїми робимо руками
Для себе світ без бід й наруг.
Туман лягає все густіше,
Напевно, тягне із боліт,
Де жити нечисті миліше,
Куди звертати нам не слід.
У світ наживи і розбою,
Де радість ближніх обібрать,
Лишати горе за собою,
Сумлінням й честю торгувать.
Вогні болотні запаливши,
Їх видати за провідні,
Усіх довірливих зловивши,
Втопити згодом у багні.
В багні гріховної наживи,
В брехливих зрадницьких словах,
Не місце чесним і вразливим
В чортячих темних болотах.
Не довіряймо їм, братове,
Не пхаймося на світло їх,
Яскраве, то не все чудове,
В болоті душ – нещасть барліг.
19.09.06.
ID:
453449
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.10.2013 04:35:41
© дата внесення змiн: 09.10.2013 04:35:41
автор: Георгій Грищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
