Дощ розпізнав її музику
День відігрів її душу
Дим зупинився на подиху
Дім їй слугує за сушу
Звуки й мелодії вплетені
Тілом своїм у небес височінь
Там , де радості встелені
В нагі думки словесних промінь
У кожній краплі дощовій
Її думки , життя і подих
І щирий серця пломінь свій
Новим дощем на світ цей паде в водах
Тумани усмішку її сповідують
Духмяні роси – її потаємні сльози
Її серця биття природу зцілюють
І кожної миті нові прогнози
Течуть струмки у її руки
Бажає сонце її стліти
А час вслухаючись у її слова-звуки
Володарці дощів не може не радіти
