Хочу до лісу, сховатись в ньому,
Щоб ніхто ніколи не знайшов,
Розстанути в тіні, стати росою,
Ковтати запахи диких трав...
Впевнено ставлю чергову кому,
Інший світ до мене прийшов,
Вже біжу джерельною водою,
Як раніше я цього не знав...
Позаду сіра буденність терпіння,
Завантажене до краю непотрібним нутро,
Попереду станція під назвою "Щастя",
Зупинися життя, хай зійду...
Попаду під дощ золотого проміння,
Вийду на поляну, що зветься "Добро",
Буду радіти наче у казці,
Дитина природи дивного світу...
Скільки прозорості відкрию для себе,
Звуки раю від невідомих птахів,
І купола дерев як чудодійний храм,
Сили додасть навіть каміння...
Затихне від подиву синє небо,
Сприйняття підсилено в сотні разів,
Виходжу за межі звичайних рам,
Душа повертається до свого коріння...
Літом то добре. Та я інколи мрію провести Новий рік та частину зими в лісі. От уявіть...Чудова, натхнена, сніжна пора. Усюди так і віє свіжим подихом зима. А ввечері на снігу виблискують промені місяця та зірок. Зразу хочеться подумати про щось хороше і...скласти зимового вірша. Потім заходиш до своєї хатинки, закриваєш двері, дивишся у вікно...а там...кружляє сніг. А сніжинки утворили неймовірний танок, на який ти задивляєшся і радієш...Яка ж гарна природа у нас!На душі тепло та спокійно...
Мандрівник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви таку романтику намалювали,оригінальна ідея провести Новий рік у лісі.треба подумати над цим
