Хочу до лісу, сховатись в ньому,
Щоб ніхто ніколи не знайшов,
Розстанути в тіні, стати росою,
Ковтати запахи диких трав...
Впевнено ставлю чергову кому,
Інший світ до мене прийшов,
Вже біжу джерельною водою,
Як раніше я цього не знав...
Позаду сіра буденність терпіння,
Завантажене до краю непотрібним нутро,
Попереду станція під назвою "Щастя",
Зупинися життя, хай зійду...
Попаду під дощ золотого проміння,
Вийду на поляну, що зветься "Добро",
Буду радіти наче у казці,
Дитина природи дивного світу...
Скільки прозорості відкрию для себе,
Звуки раю від невідомих птахів,
І купола дерев як чудодійний храм,
Сили додасть навіть каміння...
Затихне від подиву синє небо,
Сприйняття підсилено в сотні разів,
Виходжу за межі звичайних рам,
Душа повертається до свого коріння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2013
автор: Мандрівник