На мить мене, наївну, обдури,
Що так буває. Так в житті буває!..
І світ собі поверне кольори
Захмеленого свіжого розмаю.
На крок один до мене підійди,
Нам більше не дозволено мовчати.
Бо наші зупинились поїзди,
А ми ж з тобою тільки на початку.
На подих, на звабливий порух брів
Наблизитись дозволь посеред мрії.
Щоб ти мені тихенько шепотів
Про те, у що повірити не смію.
На мить мене, наївну, обдури,
Що це неправда! Так не може бути!..
І щось у серці швидко догорить,
Бо той обман така п’янка отрута..
Гарно, такі терпкі...наївні та щирі почуття... я завжди згадую одну фразу "Люби глубоко и страстно. Возможно, твоё сердце будет разбито, но это единственный путь испытать жизнь полностью" Хай, можливо, любов буває часто тимчасою, але я вважаю, що це вже добре, що людина змогла мати сильні почуття і хай навіть вони залишаться лише приємним спогадом... ну, це лише моя думка
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
)Прекрасно,трепетно і чуттєво-так люблю таку лірику! 
Дякую, Наталочко! 
Аби самій не одуритись 
