То били в дзвони по твоїм словам несказаним,
Моє життя перебиваючи хвилинами
Від дзвонів тих було ні сумно, ані радісно,
Для мене знову ти лишаєшся світлинами.
Твоє ім’я в моїх вустах відлунням сталося,
Ти, наче погляд з висоти, мій світ побачила,
Не відчуваю я нічого, окрім заздрості,
До самого себе, що ти пробачила.
І били в дзвони понад Лаврівськими схилами,
І ми ішли з тобою знов на різні сторони.
Я ще люблю. Але чи правда розлюбила ти?
Бо серце каже, що з тобою в парі створені.
Твоє ім’я в моїх вустах відлунням сталося,
Ти, наче погляд з висоти, мій світ заповнила.
Не відчуваю я нічого, окрім заздрості
До самого себе, що ми були закохані…
