до причалу прикутий канатами
міцно, міцно, аж дзвенять канати
і вважалось, що сам вибиратиму
ким в житті мені треба стати
і носило мене поміж бурями
поміж айсбергами, повз Титаніки
пошрамоване тіло кулями
я ніколи не стану ботаніком
і зустрілись як два циклони ми
хто сильніший, тепер побачимо
і губами морськими, солоними,
цілували примхливу вдачу ми
не бажаю коритись долі я
мій маяк зовсім не на бе́резі
не моя між людей акваторія
я не стану лагідним вереснем
до причалу прикутий канатами
хай хтось думає, море - вода і лід
і розділена куля екватором
ну а місяць надійний cа́теліт
ні! не має у світі ніяких меж
і у кожного в серці свій маяк
я надіюсь, на мене ти схожий теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!
"...ні! не має у світі ніяких меж
і у кожного в серці свій маяк
я надіюсь, на мене ти схожий теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!"
Не потраплять вітрила у штиль і сім футів щоб було під кіль!!!
морський лев відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто прекрасний вірш! цікавий за ритмом, у який треба втрапити, але втрапивши -- ніби на хвилях морських погойдуєшся... за силою внутрішньою, переконливістю і впевненістю... ЦЕ НЕ КОМПЛІМЕНТИ -- пишу, що бачу і чую...
бо --
"...я надіюсь, на ТЕБЕ Я схожА теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!"
морський лев відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і зустрілись як два циклони ми
