до причалу прикутий канатами
міцно, міцно, аж дзвенять канати
і вважалось, що сам вибиратиму
ким в житті мені треба стати
і носило мене поміж бурями
поміж айсбергами, повз Титаніки
пошрамоване тіло кулями
я ніколи не стану ботаніком
і зустрілись як два циклони ми
хто сильніший, тепер побачимо
і губами морськими, солоними,
цілували примхливу вдачу ми
не бажаю коритись долі я
мій маяк зовсім не на бе́резі
не моя між людей акваторія
я не стану лагідним вереснем
до причалу прикутий канатами
хай хтось думає, море - вода і лід
і розділена куля екватором
ну а місяць надійний cа́теліт
ні! не має у світі ніяких меж
і у кожного в серці свій маяк
я надіюсь, на мене ти схожий теж!!!
і ми знаєм порвати канати як!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332478
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2012
автор: морський лев