Хочу танцювати від ночі до півночі,
Щоб скорити темні, мов західка ночі,
Перед склом що тріскає по заряду,
На губах і щоках їм твою помаду.
Забиваю і приставляю цвяхи до неба,
Через безграничність прохідного феба,
Я звільняю сумнів, їстинно вдивляюсь,
Черз товсті верби, хвоями впиваюсь.
У сінному домі із соломи й льону,
Визирає посмішка із рідного дому,
У помаді бачу я твої бажання,
Покохати можна тільки сподівання.
Дешеві мішки під очима на пальмі,
Гучно гуде мікрофон, наче в армії,
Густо і чітко влягаюсь у слово,
І все прекрасно, і все кольорово.
Тарас Лісняк,
2011 р.
