Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр ПЕЧОРА: ВІЛЬШАНОЧКА (пісенне) - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леся Геник, 09.03.2012 - 16:18
Найкращий дар і неба, і земліМіж вірою, відлуннями у слові. Які ж рядки то Ваші чарівні, Які направду ніжно-кольорові!!! ********* Неймовірний Ваш вірш... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую.До нових-новісіньких зустрічей. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме через музику Віктора Оха я натрапив на цей сайт.Подобається музика його, і вірші.Він активно співпрацює з гарними поетами. Я не нав"язливо до нього озиваюсь. Виставляю й пісенні тексти. Нехай дивляться... Можу кожному охочому співпрацювати надати добрячу пісенну добірку. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дарую новеньке пісенне: ВЕЧІРНІЙ РОЗДУМ Теплий тихий літній вечір легко падає на плечі. Ясен місяць у дозорі небом зоряним пливе. Споглядаю-виглядаю, та і досі ще не знаю: це ж кому моргають зорі й де моя любов живе? Ой ти доле моя, доле. Ой ти воле моя, воле. Наче вітер мчить по полю, – швидко як летять роки! Полечу на небо птахом, та й піду Чумацьким Шляхом. Там свою зустріну долю та й зостанусь навіки. Виглядаю щастя досі, – і дощами плаче осінь. і зашторюється небо, і гудуть сумні вітри. Може й щастя моє мляве відлітає з журавлями. Та й повернеться до тебе, як весну зустрінеш ти. А як трішки повесніє, – повернусь до тебе в сні я, усміхнуся теплим сонцем, – хай серденько засія. Ой ти доленько жадана, ой дружинонько кохана, буду вірним охоронцем для сім’ї на небі я. О.Печора Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дарую оцей: * * * Сіло сонце за стодолу. Виглядаю довго долю. Думка в небо лине. В самотині гину. Калинонька красна ронить сльози рясно. О, як тенькає серденько – мила зіронька близенько. Неозоре небо. Долі шлях – до тебе. Місяченько впору. Як ти, моя зоре? Ніч мине – гряде світанок. Барвограй осяє ранок. Розцвіта, не в’яне личенько рум’яне. Там за перелазом відпочинем разом. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Дарую Вам новенький вірш:ЯКБИ Ж ВОНА ВСМІХАЛАСЯ МЕНІ Чарівний усміх, очі осяйні. Привітний погляд гріє душу. Мрію. Любуюся-милуюся. Дурію: якби ж вона всміхалася мені. О, як би ми голубились рядком. І називав би я її зорею. Якби ж лишень вона була моєю. Якби ж я досі був молодиком. По-різному прослалися стежки. Не стрілися удвох на рушничкові. Підморгують зірки, хоч місяць повний. Ми ж розминулись в часі навіки. О.Печора (Ромоданець) Оксана Пронюк, 08.03.2012 - 21:19
Спасибі за краєзнавче - цікавий світ.Я більше схильна до ВІльшанка-вільшАнка, та треба запитати літ.редакторів. В усякому разі - гарно! Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і буде!Спасибі Вам. Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж то... Хай Вам теплішає. Дякую. Оксана Пронюк, 08.03.2012 - 20:04
Ваша пісня нагадала мені нашу "Ходить бродить над рікою колисаночка - не дає мені спокою галичаночка".. А тутВІльшанка-ВільшАночка - це річка чи селище? Щось розкажіть нам. Бо пташечку вільшанку знаю, а в Ваших краях не блукала ще... Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світаночко. Щиро бажаю Весни... ВІльшанка - маленьке мальовниче село під Лубнами. Поруч Мгар - зі Спасо-Преображенським монастирем та Зажур-гора... Подвоїв назву я сам. Може б краще ВІльшанка-вільшАнка? Щоб не з великої букви? |
|
|
||||||||||||||||||||||||||