Там, де вільхи туляться ошатні
до привітних миловидних хат –
мріє-мліє ВІльшанка-вільшАнка,
а над нею – місяченько-сват.
Полонить-п’янить медове літо,
пахне сіном, теплим молоком.
Я тобі знайду найкращі квіти.
Ой коли ж присядемо рядком?
Одягну квітчасту вишиванку,
до серденька стежечку знайду.
Будем разом слухати вільшанку –
соловейка родичку чудну.
Ясен місяць вийшов на полянку,
задивився на сріблястий гай.
Я лечу у ВІльшанку–вільшАнку.
На узліску, пташечко, чекай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320187
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА