Обережно , стіни кричать
Бо не в силах більше мовчать
Розпізнали наші думки
Намотавши на стеблі роки
Плачуть очі невинних птахів
На узбіччі розстріляних снів
У підніжжі тонкого скла
Відображення власного зла
Похоронні листівки пожовкли
Особистості тіл промокли
Від сліз і поту безвиході
Розчинившись в безликім вихорі
На мотивах чужої долі
Ми танцюєм душевно хворі
Зігниваючи плоттю вщент
Бовтаючись близь гніву тенет
Безтурботні і безликі
Даним світом морально вбиті
Що день немов на волосині
Ми всемогутні і безсилі
