На клоччях хмар
Смолоскиплять ідеї.
Думки мої -
колони іудеїв -
Мойсей ведЕ
Пустелею душі.
Слова твоЇ ласкаві,
як ножі
з спинИ виймаю
і кладУ рядами
на круглому
дубовому столі -
Дороги з сталі.
Розталі,
мов сніги,
Чуття...
Ідучи навмання:
"О, Боже!
Чи так може бути?
Пізнати щастя,
щоб забути?"
-Ступай в моЇ пустелі
нероззутим
і дозволяй
садам своїм
у мЕні прорости!
Прости...
За все прости...
