Живильними перлинами лискучими,
По ранах-тріщинах матусеньки Землі,
Стікають краплями живильними болючими
Довгочекані проливні дощі.
Розм*якшуються грудки висхлі-спалені,
Вологу всотує натомлена земля.
А дощ іде, заповнює прогалини -
Під ним знову відродиться трава.
Під ним вуста жаркі, подерті спрагою
Знову наллються соком молодим.
Ідуть дощі, неспинною відвагою
Несуть життя й добробут на Землі!
