Ти вжалив поцілунком, -
У саме серце вжалив
І тим кривавим подарунком
Тепла мене позбавив.
Покинута, забута, одинока,
Із шкірою зривала почуття,
Та рана й не така глибока,
Якщо впадати в забуття.
Розсіялось крихке життя
По ниві болю і утрат.
І тільки тихе каяття
Завершує мінорний цей парад.
