Душа чекала, сповнена надії,
Що день прийде, коли війна скінчиться.
Та вже життя згасало на обличчях
І мир здавався відголоском мрії!
Тьмяніли очі у безвольній тузі,
А смертоносні звістки, ніби мухи
Зліталися в оселі. Не по духу
Такий тягар – життя в перенапрузі!
Мужніли тілом і серцями жІнки,
Дорослішали діти в тому горі.
А втрати канули у крові, ніби морі
І надавали сивини відтінку.
Та продзвенів клич переможний гучно,
На всю Європу загукав різноголосо.
День ПЕРЕМОГИ вплівся в душі й коси
Бузковим запахом і кетягом квітучим.
І навіть той, що вже не міг піднятись,
Кому загинути усе ще довелося,
Кричав: «УРА!», - і плакав, бо вдалося,
Бо Перемоги ждали всі затято.
Здавалось, сірі будні заяскріли,
Здавалось сонце ще теплішим стало,
Життя навкруг лякати перестало,
А майбуття до щастя поманило!
Єдиний день! Але приніс він нам
Емоцій сплеск і віру безкінечну,
Подарував життя і Перемогу! Гречно
Продякуймо усім, хто день цей наближав!
