Попіл душі на могилі любові...
Лиш вітер розвіяв останні слова.
Замало їх було в цьому двобої,
Та вижили ми, лиш любов нежива.
Втрачали вагомість правдиві слова,
Ішли в невагомість, даруючи біль,
Бо там, де колись любов цвіла,
Тепер залишилась тільки цвіль...
