Місяць хмари розганяє
Зіронька паде кудись,
Квітка у садочку в”яне,
І вода вже не журчить.
Чи мені лише здається,
Що навколо все стоїть?
І вода наче не лється
Й сльози із очей моїх.
Ти сказала на прощання,
Що любитимеш завжди.
І свої очі ти ховала
Від мене мов таємні сни.
І я сиджу тепер у полі
Дивлюсь самотньо зорепад,
Так гірко бути знов на волі
Тому й бажання загадав.
