Переживу цей крах. Перестою цю зливу,
Руїнами життя з надією пройдусь.
Бо завтра буде день, де буду я щаслива,
Коханою без слів і вірною комусь.
Бо завтра буде ніч солодка і барвиста,
Де хтось мою печаль розвіє в напівсні
Збиратимуть уста з плечей моїх намисто
І ранок по-новому засвітиться в вікні.
Оценка поэта: 5 З думок -
Намисто нанизаю
Словами ніжними -
Переплету
Та мріями у ніч злітаю
У завтрішню солодку ту!
А потім буде особливий
Щасливий день,
Я б так хотів...
Щоб на руїнах тої зливи
Зізнатися тобі без слів...
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що так уважно читаєте мої твори. Це надихає писати ще. Що ж до "руїн життя", то, повірте на слово, вони бувають... Від усієї душі бажаю вам ніколи такого відчути і ніколи не зрозуміти такого виразу.
13.01.2009 - 15:07
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро кохає той, у кого відкрите серце. Думаю, любов - це Божий дар. Любов не минає...
супер! Забираю у скарбничку позитивного мислення! 
Красиво 
