Ти - розбуджений звір. Ти - відкритий капкан.
Ти побіг стрімголов - та згустився туман
І не видно ні сліду, ні тіні, ні ран.
А негода диктує моду.
Тричі зраджена пам’ять, застуджений чай.
Зберігаєш, як спадщину, слово “прощай”.
І допоки горить ще не згасла свіча,
Обираєш собі породу.
Хоч ти перший ідеш у сліпій боротьбі,
Попри те, що ти знаєшся на ворожбі,
Всі вони аплодують, але не тобі.
І на ранок, авжеж, забудуть.
Ти неспішно доп’єш і текілу, і грог,
Залишивши бармену надію в залог.
Ти терзався питанням: “А де живе бог?”
І знаходив його усюди.
Ти не здатний на слабкість, не здатний на страх.
Скільки відьом спалив у нещадних кострах?
Не ходи туди - там лише попіл і прах,
І вовки виють божевільно.
Як допив - відклади дерев’яний потир,
Може, я розповім тобі згодом, хто ти:
Грізна зброя? Мішені? Стрілець? Або тир?
Та наразі це - недоцільно.
І коли розтопив своє серце, мов лід
Ти дивився їм в очі, дивився їм вслід
І просив його: “Боже, врятуй їх від бід.
Всі вони, як один - люди”.
І скоріше приречено, а не зі зла,
Сіра скеля навік в Прометея вросла.
І ланцюг і орлина завзятість й зола…
Все, від чого тепер нудить.
Все, що бачиш - твоє. Не скупись, забирай.
Коли вийдеш за двері - праворуч. Там рай.
Всі відбитки, сліди та минуле стирай
І негайно тікай швидко.
Обіцяй, що ти зможеш, що ми не змогли.
Що і досі живе, поки не розтягли.
Ти раптово спіткнувся на слові коли
Постріл тишу розбив бридко.
ID:
1052784
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.12.2025 10:41:13
© дата внесення змiн: 06.12.2025 10:41:13
автор: Seth
Вкажіть причину вашої скарги
|
