Я намалюю небо і пшеницю,
Яскраві квіти, ранок і росу.
Цей світ існує, він мені не сниться,
Його в своєму серці я несу.
Я намалюю сонце й синє море,
Зелений берег й хвилі золоті.
Поля безкраї, степові простори,
Які були в колишньому житті.
Я намалюю...все я намалюю,
Бо цим живе і серце, і душа..
За тим буденним щастям я сумую,
Що відділила в лютому межа .
Відкреслила широкими ровами,
Пожежами і вибухами мін..
Короткими, сполоханими снами
Між двох міфічних ненадійних стін...
Вже перший Щедрик із небес лунає,
Чекає свят Європа осяйна.
А Україна в темряви питає -
Коли і як закінчиться війна?
