Ти - наша нова ера, екватор насолоди...
Я зачиняю двері та прагну лиш до вроди,
У патоку бажання, у похоті тумани,
Моя кривава леді, без чар та без омани.
Ти - інший мій світогляд і демон переможний.
Чарує навіть погляд, навіяння спроможний,
Чарує і дурманом, і станом тіло пружнє.
Моя чарівна відьма і чари твої дружні...
Тривалії тумани, безумні твої рухи...
Ми вже взаємно п'яні від пекла та розрухи,
Та знову ми творці, - щось неймовірне, миле
Від нашої жаги, від похоті та сили...
Ти - лише інший світ, затьмарений роками,
Яскравим джерелом у сполохах між нами
Зажевріла новим вогнем та різнобарв'ям.
З'явився новий сенс: залив яскраві фарби,
Залився всім живим, та лиш злегка багряним...
І знову ожила, заплутана в тумани,
З'явився новий блиск, що аж пашіє жаром,
Закоханих очей... І серця знов удари...
Ти - наша нова ера, екватор насолоди...
Я зачиняю двері та прагну лиш до вроди,
У патоку бажання, у похоті тумани,
Моя безумна леді, без чар та без омани.
ID:
1050977
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Романтичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 07.11.2025 00:12:15
© дата внесення змiн: 07.11.2025 00:12:15
автор: Володимир Науменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
