Розчарування, як воно є,
На жаль, його вже менш не стає,
І наближає лиш до смуги,
Де ти не знайдеш свого друга,
І навіть твої близькі пішли.
Ти залишився на самоті,
Один тут, у сумному світі,
Де сходи всі давно розбиті,
Де вже нема в тебе нічого,
Лише уламки твого дома
Та спогади завжди болючі,
Думки страждаючі, гнітючі,
І сил, здається, вже нема,
Бо все, що робиш ти, дарма.
Але ж ти знов встаєш та рушиш...
Якщо не ти, то хто ж подужить?
19.07.2025 18:34
