А хто не зі мною,той не мій...
Він не моя людина.
Буває, що свій стає чужий....
А чужий, як родина.
А чужого мені не треба,
І свого я не віддам.
А наді мною стоїть небо...
Мій Всесвіт - небесний храм.
Довіряю святому Богу,
Він мій маяк у морі.
Він вказує мені дорогу
Зі мною в біді, горі.
Я біжу босоніж по житті,
Землі біль відчуваю.
Зустрічаю людей на путті.
Сонцем їх зігріваю.
Злих минаю, добрих вітаю...
Дам руку у важкий час.
У ролі актрис я не граю...
Все на місце ставить час.
А життя навчило нас жити,
Бачить у вікні світло.
Народились, щоб світ любити
Не боятись гріз, вітру.
Довіряю святому Богу.
Святим канонам корюсь.
Він ясен світ - життя дорога,
Перед ним дощем розіллюсь.
У свій дім я двері відкрию,
Прийму, як батька з доріг.
І сльозою ноги омию,
Розтану, як білий сніг.
А краще з мудрим загубити
Чим із дурнем скарб знайти.
Треба у Бога заслужити,-
Щоб поруч з ним у світ іти.
М Чайківчанка
Чудово!
