Уранці зустріла хурделицю якось в дорозі,
Колюча ця фурія зиму галопом несла.
Повільними кроки були, і свідомість в тривозі…
Зима батогами шмагала, дорога важка...
Вона у права заступила, і попри прогнози,
Характер показував грудень з початком пори.
Поривчастий вітер назустріч морозив всі сльози,
Звичайно ж, мене засмутили лихі ці вітри -
З початку зими, лиш у січні потроху звикаєм
До сніжних заносів на трасах, і лютості днів.
Коли на морозі сніжинки як зірочки сяють,
А серце спокійне лише у колисочці снів…
Але на початку зими нас пригнічує холод,
Стискається змерзла вся плоть і душа як дитя...
Бажає в обіймах матусі зігрітися молодь,
І ненька рідненька рятує дитині життя.
Дорога засніжена дзиґою крутить, і хуга,
І вітер на вуха співають тужливі пісні.
Зима атакує, так сердиться вранці свекруха.
Коли вже розплющить весна свої очі ясні?
2025 за мотивами 2021
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=48307&poem=483711 - тут вірш написано на рус.яз у 2021 році.
