Дуже гостро і боляче жаль мене знову,
Буду довше в свідомості, бо не засну,
Плануватиму втечу від себе раптову,
І зруйную себе за хвилину одну.
Коли я не горю – усе гасне навколо,
Поринає в пітьму і у тишу гірку,
Де шкульгаю навпомацки втомлено й кволо,
Через фрази спіткаюсь в останнім рядку.
