|
А вона , як на троні цариця
Не хоче робити, а панувати.
Як повзуча змія - кровопивця
Вміє язиком усіх покусати.
Вона живе немов княжна з боку
Дивиться на хворого чоловіка.
Скаче і торохтить, як сорока...
Втішає, що йому немає ліку.
А вона чекає його смерті
Хоче його статки все, що він має.
Як орлиця літає в одверті,
Що вийшла заміж , його не кохає.
Сміється,що прикутий до ліжка,
Що немічний, безпомічний та слабкий.
Пхає свого носа немов кішка
Коли бачить ,що в людини стан важкий .
А він згорає без ковтка води
Тіло, красу спалює пекучий жар.
Стоїть сміється з чужої біди,
Як чорна ворона кричить : кар та кар.
Кидає слова : мильні пузирі
Ось дивись, як він мучиться, вмирає!
Пхає в чужі очі свої пазурі
В хаті, як відьма на мітлі літає.
Від дурня жінка втікає у світ,
Який про свою сім'ю ніц не дбає.
Чого сиділа не летіла в політ ?...
Скажи мені, кого твій язик хає ?...
Чоловік дбалий не пив , не курив,
Працював, як бджілка у поті чола.
Тебе, як кралю на руках носив
Возив тільки на показ до села.
Скажи, що своїх дітей навчила ?
Нічого не робити , добре жити.
Ти безтурботно увесь вік жила
І вміла тільки себе ти любити.
Ходила з сумочкою у руках
Бавилась пані , хліба не купила.
Топтала усіх рідних у ногах
Скажи, як ти життя своє прожила?...
Хотіла на сонці засмагати
Їхати на море золоті піски.
Гарно жити, та не працювати,-
Щоб чоловік варив, прав та мив миски.
Кожен день немов пила пиляє,
Що поганий, такий, сякий чоловік.
Хто кого хоче того і шукає
Його любов для душі стає, як лік.
А ти не смійся з чужої біди
Не знаєш, що завтра тебе чекає.
Коли треба подай кружку води
Скажи :** за все тобі в житті , прощаю!**
============2========
Вже пізня осінь, та я не плачу!
А це просто дощ впав на вії мої.
Чекаю новий день, як удачу,-
Щоб віднайти земне тепло на землі .
Розливсь туман ,як молоко з глека
Не видно білого світу на землі .
Тут на березі ходить лелека
Заблукав, як я у цій сніжній імлі.
Він залишивсь зимувати зиму
Бо поранене в нього одне крило.
Задихається в туманнім диму
Поміж золотих крон шукає тепло.
А за крок Листопад, біла зима
Вже сонечко зайшло у тихий вечір.
Як Зійшла зірка мінорно струна
Лелечим крилом обійма за плечі.
ID:
1011612
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.04.2024 19:01:53
© дата внесення змiн: 22.04.2024 23:34:53
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
