| Сторінки (40/3943): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Як умиє зоряниця
Личко ранку росами,
День загляне у криницю
Променями косими.
І хмаринкою загляне,
Схожою з лебідкою,
Сонце жовто-полум’яне
Підморгне повікою.
Упаде зорею й вечір
Тихою, яскравою,
Ляже ніч йому на плечі
З сонною забавою.
10.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Віддзвеніли коси – зібрані покоси,
Знов отави в сяйві крапель-намистин,
Стрів на півдорозі красень-серпень осінь
З сивими дощами й маревом густим.
Пригубила осінь роси ті прозорі,
І посмакувавши сливами, як слід,
Заходилась врешті умивати зорі,
Аби яскравішим здався людям світ.
6.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2025
Летять літа, немов ключі пташині
Щоосені до вирію спішать.
Немає часу в них на відпочинок
Ні в спеку, ні в мороз, ні при дощах.
Той шлях і небезпечний, і далекий,
Де тисячі тривог-випробувань.
О, як людина схожа на лелеку,
Що про своє гніздо не забува!
Літа мої, пташки мої крилаті,
Я теж лечу із вами на крилі,
Аби свій шлях життєвий подолати
І гідно свій закінчити політ.
Летять літа, у даль летять незнану,
Де кожен день – то мить мого життя!
І хоч іде щось трохи не за планом,
Та шлях закінчу я серед звитяг.
24.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2025
Горить Україна вогнем стоязиким
Щоночі горить і вдень.
На клаптики рвуть небо полум’я й крики.
Росія війну веде.
Горить Україна уже до знемоги,
Палає на цілий світ.
Кує у жорстоких боях Перемогу,
Але утрачає квіт.
Горить Україна тим полум’ям диким,
Що все на шляху зміта.
Невже із твоєї це волі, Владико,
Вже й Правда горить свята?
Горить Україна, і дим – на пів світу…
Народ цей чим завинив?
Горить не одне – вже дванадцяте літо,
Й не видно кінця війни.
Горить України і захід, і схід,
І північ горить, і південь,
Але не скорити наш гордий нарід –
Втомився москву терпіти.
Горять людські долі і села, й міста,
Й кайдани горять російські,
Але не згорить наша воля свята,
Як станем єдиним військом!
13.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2025
Ідуть з життя вже й матері Героїв…
За дітьми йдуть… Відходять назавжди…
Їм ворог лютий долі перекроїв,
Тож поспішають і вони туди,
Де діти їхні з вічністю зустрілись
І стали схожими на янголят.
Не дістають їх там ворожі стріли,
І навіть рани більше не болять.
До мам у сни приходять теж не часто –
Важке вручила кредо їм війна,
Але яким той сон був мамі щастям,
Коли дитя побачила вона!
Здається, враз поменшало печалі
В житті її згорьованім, земнім,
Але від болю серце все ж кричало:
«Чому мій син загинув у війні?»
Так відповіді і не дочекалась,
Здоров’я не одну з них підвело,
Тож в вічність подались за діточкАми,
Аби їх материнство ще цвіло!
7.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2025
У кожному із нас живе свій бог,
Він з нами щосекунди, щохвилини:
Це і до ближнього не куплена любов,
І вміння розбудить в собі людину.
Цей бог назвався совістю давно
І в нас живе, аби контролювати,
Як ми живем. Йому не все одно,
Як правдою захочуть жонглювати.
Без совісті людині важко жить,
Але ж і з нею важче набагато,
Непросто їй усе життя служить,
Чинам високим, чи сестрі, чи брату.
Тож чистою тримай її в душі,
Аби не мать гріха перед собою,
У світі жити праведно спіши,
Аби в путі не стрітися з ганьбою.
28.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
Невже й війна не змінює Вас, люди,
І я не Бог, аби вас покарать,
Болить мені, що завтра з нами буде,
Яке ще горе маємо пізнать,
Аби згадать, що всі ми тільки люди,
Й ніхто не убезпечений від бід,
І що із кожним завтра може бути,
Коли не серце матимем, а лід.
Черствіє у комфорті люд частіше,
Забувши, що так буде не завжди,
Що всі ми люди з однієї ніші,
Й нема у нас заслону від біди.
6.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2025
Якщо хоч раз висів ти у житті
Над прірвою й відчув там подих смерті,
Скільки б не мав випробувань в путі,
Цього уже із пам’яті не стерти.
В тій миті все вмістилось до дрібниць,
Й єство твоє неначе оновилось,
У серці кров хутчіше забринить,
А може, то з небес Господня милість!
І ти по-іншому сприймаєш світ,
Бо значимість свою у нім відчуєш:
Захоплює тебе і весен квіт,
І шепіт житніх колосків чарує,
Бо ж не буває у житті дрібниць
І випадковостей також немає.
Ти ж мріями злітаєш до зірниць,
І це тебе в земнім житті тримає.
5.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2025
Вже сорок літ, як в вічність ти пішов,
Та по собі лишив пророче слово
Яке приводить ворога у шок
І розбиває рабськії окови.
Твоя поезія поміж сирен звучить,
Неначе грім, що свій народ рятує,
Не може бути в нього двох вітчизн,
Тож кличе землю захистить святую.
Оту, яку вручили нам батьки,
І щлях один у нас – до Перемоги.
Ми в –еннім поколінні козаки,
З прямої вже не звернемо дороги.
Без тебе ми, Поете, сорок літ,
Але за нас ти й досі у молитві,
Твоє безсмертне слово чує світ,
А ми, твої потомки, знов у битві
За волю ту, яку ти оспівав,
Поклав своє життя на плаху сміло,
Із криці плавив і свої слова,
Нагадуючи про Вкраїну милу!
4.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
Тебе не чарував старий Урал…
Тайга шипіла гірше від гадюки…
Терплячим був і сильним назагал,
І тільки серце знало справжні муки.
Ти був для України вірний син,
Ділив із нею біль її й тривоги,
У Господа не раз про те просив,
Аби вклонитись рідному порогу.
Та не судилось – доля підвела –
Система розчавила патріота,
І хоч уже тоді була гнила,
Непросто її повністю збороти.
Сьогодні, Стусе, знов ти серед нас,
До боротьби укотре закликаєш,
Щоб українським Крим був і Денбас,
Свобода панувала в ріднім краї.
4.09.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2025
О краю мій, прийми моє зізнання
В любові, що несу через життя.
Там перший схлип юнацького кохання
І біль, який лікує каяття.
Там перший крик мій і мого дитяти,
Що світу сповістили про прихід,
Коріння там і матінки, і тата,
І біль за мій знедолений нарід.
Стежина там від отчого порога,
Що повела мене в незнаний світ,
З очей батьків невипита тривога,
Хоча мені вже за півсотні літ.
О краю мій, тобі дарую нині
Усе, що я надбала за життя:
Це серця спів про сивину й калину,
Про шлях народу, сповнений звитяг.
24.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1047023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2025
(До столітнього ювілею Тростянецькій школі)
Сьогодні в нашій школі пишне свято:
Столітній ювілей в календарі!
Це особлива урочиста дата,
Бо школа – старт у світ і оберіг.
Гостинно двері відкривав сто років
Цей храм науки для сільських малят.
В країну знань вели їх крок за кроком
Учителі десятки літ підряд.
Сто років для історії – дрібниця,
А для людей – це майже все життя.
Не випадково школа – знань криниця,
Їх несемо з собою в майбуття.
Тут пізнаються і ази науки,
Характери гартуються й тіла,
Діди навчались тут і їхні внуки,
Що стали згодом гордістю села.
Немало ти пізнала за століття:
І лаври слави, й біль розчарувань.
Твої це діти, школо, юні й літні,
Тобі диктують їх серця слова:
« Лунає хай дзвінок твій малиново
Щоразу для нових твоїх дітей,
Відлунням він озветься в дущах знову,
Бо там дитинство наше золоте!»
19.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2025
Саша!
Сьогодні в тебе ювілейна дата:
Сімдесят літ – це мудрості пора,
Крилатих мрій у тебе ще багато,
А серце тишу, спокій обира.
У сімдесят всі люди особливі,
Бо за плечима – цілих пів життя,
Десь був нещасним ти, а десь – щасливим,
Тоді радів, немов мале дитя.
Ну, звісно, сімдесят – то не сімнадцять,
Та, все одно, це особливий вік,
Коли ти мусиш сам собі зізнаться,
Що все ж відбувсь, як справжній чоловік.
Хоч не подався в точні ти науки,
Та будівельником успішним став,
Бо розум маєш і умілі руки,
І насолоди в цьому мав доста!
.Отож у день семидесятиліття
Бажаєм щиро ми тобі добра,
Щоби на ювілей уже столітній
До себе знову нас усіх зібрав!
Нехай кохання у сім’ї панує,
Здоровим будь завжди-завжди-завжди,
І друзі, й рідні хай тебе цінують!
Тож, Саша, із роси тобі й води!
м. Чернігів. 31.08.2025.
З повагою твої рідні Галя, Вася, Руслан, Ростислав, Таня, Мирославочка, Станіслав, Вероніка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2025
О краю мій, коханий рідний краю,
Мого натхнення сиве джерело,
Де хвилями жита у полі грають,
Там найдорожче пам’яті село!
Село моє, щораз до тебе лину
У час незгод у думки на крилі,
Де під вікном під маминим калина,
Яку будили ранком солов’ї.
Село моє, тобі я зізнаюся
В любові і у вірності своїй,
За тебе теж сьогодні я молюся,
Аби життя не зникло на селі.
Село моє, ти та надійна пристань,
Котра чекає й кличе звідусюд.
Тобі несу я надто особисте,
Чекаючи на захист і на суд.
Село моє, несу тобі зізнання,
Аби його покласти на поріг,
Що пам’ятає мамине зітхання
І перший слід моїх маленьких ніг.
Село моє, для мене те єдине,
Куди тривоги й радощі несу,
Там голос лине з вічності родини,
Що сіє на хрести й могили сум.
7.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2025
Сьогодні світ поділений на двох,
Де зло й добро у непростій дуелі.
Німий спостерігач над ними – Бог,
А навкруги – спустошені пустелі.
Чому і хто цей світ нам поділив
І ініціював криваве лихо?
Тому, що ми зняли вже кандали
І збили московитам трохи пиху?
Питань багато й інше виклика:
Де цінності, які хвилюють серце?
На берег який винесе ріка
Нас, українців, в історичнім герці?
Коли? І як? І місце наше де,
Коли навколо – хижаки-держави?
А їхніх де реакція людей?
А може, душі їхні теж іржаві?
О світе! Милий світе, зупинись!
Не може зло так довго керувати!
В пошані перед Господом схились,
Щоб злом своїх дітей не таврувати!
6.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2025
Я кожен день, мов свято, зустрічаю,
Сприймаючи по-своєму цей світ,
З красою неземною повінчаюсь,
Де неповторний запах зеленвіт.
Хоч догоряє і моя вже осінь,
Але в душі не меншає тепла,
Сипнули сивини літа у коси,
А я й тепер така ж, як і була.
Стрічаю день, мов неповторну казку,
Де світлі й темні всюди кольори,
Ціную сонячне тепло і ласку,
Що посилає небо нам згори.
Коли ж найперші зорі вечорові
Освятять тиху течію Десни,
Озвуться щебетаннями діброви,
Доки покличе нічка їх у сни.
Чаклунка-ніч на зорях яснооких
Заходиться до ранку ворожить,
Даруючи всьому живому спокій.
Дай, Боженьку, до миру нам дожить!
14.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2025
Іще ‘дин день важких випробувань,
Іще ‘дна ніч у вибухи закута…
Даремних не чекаю сподівань,
Де в спогадах і Конотоп, і Крути.
Ловлю думки у повені подій,
І кожну з них шліфую аж до блиску,
Вишукую оте зерно надій,
Щоб вижити під московитським тиском.
Аналізую пройдені шляхи,
Де все було: і грози бушували,
Й як виганяв народ із душ страхи
І зупинив непрохану навалу,
Й народжуються знов про те думки,
Що Україна вистояти мусить,
Ще не перевелися козаки.
За кожного я трепетно молюся.
11.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2025
О ні, росія – не Європа –
Цьому є доказів – мільйон.
Вона в крові народи топить,
В кишені куплена ООН.
Імперські маючи замашки,
На доброчесність не зважа.
Народ її – любитель бражки,
Згубилась гідність в баришах.
Росія, кажуть, не Європа,
І це є істина свята,
Від усвідомлення коробить,
Що матінка вона… катам…
Ті ж розпинали Україну
На історичному хресті,
Забороняли солов’їну,
Й були ті муки непрості.
Росія – точно не Європа –
Немає сумнівів у цім,
Хронічну має вже хворобу:
Ограбить інших – її ціль.
Творити вбивства, торгувати
Чужим чвстіше – не своїм.
Але настане час розплати –
Повернеться до постолів.
21.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2025
Я націоналіст –
Гримить на всю планету,
Крізь біль і час несу я це звання,
Без нього гріх назватися поетом.
Манкурта* не пробачить і земля.
Я націоналіст,
Ви чуєте, ООНи,
Бо маю дух, нескорений ніким.
Він шириться від Сяну і до Дону –
Його лишили в спадок козаки.
Я націоналіст!
І право на те маю,
Яким богам і де поклони бить,
Стяг України високо тримаю,
Отож не вчіть, кого мені любить!
Я націоналіст!
Це вирок мій і статус,
Бо нації своєї я зерня,
І іншим кимось не волію стати,
Моя тут прапрабатьківська земля!
Я націоналіст!
Цим іменем пишаюсь,
Бо це найкращі донечки й сини,
Що від наруги землю захищають.
Мільйони нас і нам нема ціни!
5.07.2025.
-------------------------------------------
* - це людина, що втратила історичну пам'ять, зв'язок зі своїм народом, його культурою та традиціями. В переносному значенні, "манкурт" – це особа, яка відмовилася від своїх національних цінностей, забула своє коріння та історію.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2025
Я, Україно, теж твоя дочка
Була і є, й залишуся довіку.
Хоч доля в мене також нелегка,
Любов до тебе – то найліпші ліки.
Ти шдях обрала, нене, непростий,
Та вибір мій – навіки буть з тобою.
Тут пращурів могили і хрести,
Й душа моя, поранена любов’ю
До рідної землі, що серцю мила,
І до людей, котрі живуть на ній,
До сивих верб, що росами умились,
До степу, що розтав у далині.
Сьогодні ти в нерівному двобої
Виборюєш для себе майбуття.
Пишаюся, народе, я тобою,
В Союз уже не буде вороття,
А буде Україна, вільна, сильна,
З якою рахуватиметься світ,
Де би поля житами колосились
І пам’ятавсь Шевченка заповіт!
24.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2025
Скотився день у сутінь вечорову
І сонце із собою прихопив,
Краєчок неба запалав червоно,
Росою дикі трави покропив.
Дивлюся на красу я цю казкову,
І повниться натхненнями душа
Про перші зорі й золоту підкову,
То молодик у гості поспіша.
Свою любов він подарує краю,
Де запах м’яти й чебрецю п’янкий,
Де все купається у світлограї
І в хвилечках півсонної ріки.
3.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2025
Чернігівська земле,
І знову до тебе
Мій голос лунає,
Збентеживши світ:
Яких же дітей
Ти в піснях пеленала,
Любові своєї
Нев’янучий квіт!
Чернігівська земле,
Ти знала немало,
Як нищився голодом
Гордий народ.
Тоді торгували
І честю, і кодом*,
А як проти цього
Вставав патріот!
Розтерзана горем
І криком вдовиним
Приймала дітей ти,
Жінок і мужів,
Але не могла
Ти назвати відверто
Катів, що невинних
Вели до межі.
Чернігівська земле,
Праотча і рідна,
Це ти дала крила
Колись і мені,
Красою своєю
Навік підкорила
І дух освятила
У сивій Десні.
Чернігівська земле,
Пишаюсь тобою,
Це тут найвірніший
Родини поріг.
Москві вже не станеш
Ніколи рабою,
Могили дітей –
Твій святий оберіг.
28.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2025
Чернігове, люблю твої святині,
Хрести яких віки тримають вись,
Безкраю й ніжну, з синього сатину,
Її красою сам Господь упивсь.
Люблю твої і вулиці, і сквери,
Де люди, мов старанні мурашки.
Таке не передати на папері,
І в кожного із них – свої стежки.
Люблю тебе у пору у вечірню
У сяєві небесних ліхтарів,
Отож прийми мою любов дочірню,
Бо ти для мене батько й оберіг!
Люблю мости, що виснуть над Десною,
Єднаючи казкові береги,
Люблю узимку, влітку і весною,
Й осіння казка добавля снаги.
Люблю твої сади зеленоокі,
Що заповітне стережуть вікно
І будять почуття щемке й глибоке,
Яке з душі моєї не втекло.
Люблю тебе у пишному цвітінні,
Коли від запахів п’яніє голова,
І хоч вони сезонні – не постійні,
Душа моя від щастя аж співа.
26.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
А дні біжать, і їх не повернуть…
Такі, на жаль, закони у природи,
Як і не зупинити сивину
Й не відродить коріння свого роду.
Ніхто у світі ще не розгадав,
Куди вестимуть їх стежки життєві,
Де і коли підстереже біда?
Й ця загадка – з часів Адама й Єви.
Життя ж тече неспинно, мов ріка,
Нанизуючи все на вістря часу,
Когось – милує, іншого – ляка,
Та кожен п’є лише своє причастя.
І хоч відома істина ця всім,
Та сподівань не меншає у людства.
Купаючись у мріях і красі,
Я в тиші також Господу молюся.
16.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2025
У сивині літа її давно,
А ніби й не жила іще у світі –
Впилась життя терпко-гірким вином,
Тож рано почала коса сивіти.
Їй сивини добавила війна,
Що вдерлася у хату і в родину.
Від неї не ховалася вона,
Боялась, правда, втратити дитину.
Той страх покликав і її у бій.
Знайшлося діло і рукам жіночим.
Ніяких не боялася робіт,
Аби лиш бути поряд із синочком.
Їх троє там: син, мати і… війна…
Всі на шляху до світла – Перемоги.
З молитвою за всіх в бою – вона,
В душі її – невимірні тривоги.
Такий народ ні, не перемогти,
Де проти куль і… материнські груди.
Безсилі проти них навіть кати,
Тож Україні вічно в світі бути!
10.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1046017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2025
Летять літа, а з ними – зими й весни,
Схололе сонце осінь наближа,
Медами теплі літечка воскреснуть,
В яких моя скупається душа.
Кущі закучерявлять буйнолистом,
Коли весна розбудить їх гілля,
Ніч заясніє зоряним намистом,
Коли у сни загорнеться земля.
А коли місяць-серпик золотенький,
Розвеселить собою небеса,
Освятиться надією серденько:
У світі вічні музика й краса!
30.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2025
Аляска зустрічає терориста,
Того хто сіє всюди зерна війн,
Не просто терориста – кадебіста.
Скількох людей життя позбавив він!
Йому стелили килимок червоний,
Замість арешту кат отримав честь,
Давно би мав утратити корону,
Бо по руках невинна кров тече.
Лукавий погляд кинувши із трапа,
Ступає обережно батько вбивць,
Рука його уже в руці у Трампа.
Дивися, світе, на цих двох! Дивись!
Ні, це не сон – гіркуща наща дійсність.
Ти, мабуть, теж такого не чекав?
Арешту малося відбутись дійство…
Невже тебе це, світе, не ляка,
Що справедливість вже замурували,
Де Правда існувала, виріс хрест,
Нагадуючи про війну криваву…
А може, це й для тебе, світе, тест!?
18.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2025
Є українці справжні, а є й ті,
Кому Вкраїна матір’ю не стала.
Обрали перші участь у війні,
Багато з них – в могилах під хрестами.
Для інших – Україна – джерело
Ні, не натхнення, а мільйонних статків.
Цей не підставить груди чи чоло,
Щоб край урятувать від супостатів.
А є ще й ті, хто жити звик тихцем,
Подалі від війни вони і влади.
Такий не стане відданим бійцем,
Хоча дає собі й родині раду.
Але війна – то особливий тест,
Де головне для всіх – це Перемога.
Чекаємо усі на Божий перст,
Який укаже кожному дорогу!
4.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2025
Пірнув у вечір день
Пірнув і цей день в синьо-сірий вечір,
Чекаючи найперші зірочки,
Підставив небу широченні плечі.
Ба, не втомився за усі роки.
Красі радіє, тихій, вечоровій,
І в цьому бачить місію свою.
Коли ж птахи озвуться із діброви,
Запропонує пісню солов’ю.
І той ураз затьохка-заспіває,
Бо має немалий репертуар,
На дно душі тривогу заховає
І тихо вимовить: «Au revoir!»*
А коли вечір в гості ніч запросить,
То зазвучать пісні на всі лади,
Впадуть вони на прохолодні роси
І сколихнуть поля, луги, сади.
6.07.2025.
* – Au revoir – до побачення.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2025
Крізь плин віків і часу німоту
Ти йшла, собі виборюючи волю,
Таку жадану людям і святу,
Аби не втрапити в ярмо неволі.
Ішла крізь бурі воєн і повстань,
Карбуючи ходи своєї кроки,
Дітей найкращих клала на олтар,
Засвоюючи непрості уроки.
Ходу твою затьмарювали ті,
Хто звик служити користі і владі.
Немало ти знаходила «кротів»,
Котрі тобі стояли на заваді.
Нема й не буде прощення тому,
Хто й ненароком став на стежку зради,
Минув ГУЛАГів пекло й Колиму,
Боявся заглядати в очі Правді.
Таких ти відсівала у путі
Крізь найгустіше сито історичне,
Тоді твій біль ділили і святі,
Бо і для них це явище незвичне.
Та попри все, ти йдеш у майбуття,
Зберігши сили й віру в Перемогу,
Немало бід попереду й звитяг,
Але немає іншої дороги!
22.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2025
Буває іноді і так в житті,
Коли себе приносять люди в… жертву.
Вони – звичайні люди – не святі,
І слава їх знаходить після смерті.
На жаль, у правди – особлива суть:
Міцніють люди у випробуваннях,
І іншими вони не можуть буть,
Отож втрачають спокій і визнАння.
Та попри все, вони йдуть до мети,
Хоч ноша також непосильна часто,
У світ приходять, шлях щоб освітить,
І платиться за це життям і щастям.
Немало знала й знаю я таких,
І їх життя назад не розвернути –
У цьому переконують віки…
О, скільки ж їх, дочасно розіпнутих!..
18.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025
Знов по моїй землі іде війна,
Жорстокості якій немає міри,
Змітає на шляху усе вона
І знищить хоче в Перемогу віру.
Світ зустрічав тут не одну війну,
Тоді земля стогнала і кровила,
І сплачено немало за вину,
За материнський біль і плач вдовиний.
Частіше війни рухались на схід –
Сьогоднішня – за захід йде зі сходу.
І божевільним видається світ,
Бо різні в неї вплутані народи.
Що є цінніше миру на землі,
Коли квітує барвами планета?
Чому ж не розуміють москалі:
Війна в житті не та, що у інеті?
Війна – це бій між силами добра
І злом, що нищить все і роз’їдає.
Не розвернути на Валдай Дніпра,
А прийде час, Господь за все спитає.
25.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2025
Розпинають Україну
Росія і Штати,
Ставлять її на коліна
Два їх супостати.
Розпинають її, бідну,
Руки їх криваві,
Дітей її кращих, вірних,
В землю заривають.
Розпинають навіть душу,
Щиру, українську,
Аби поселить байдужість.
Роззброюють військо.
Розпинають душу й тіло,
Брехнею годують,
На шматки без неї ділять
Її молодую.
Розпинають безсоромно
На очах у світу.
Земля вмилась наша кров’ю,
Сирітками – діти.
Чи з твоєї, Боже, згоди
Діється це в світі,
Чи то кару для народу
Ти таку намітив?
Та не зникне Україна
Ніколи з планети,
Звучатиме солов’їна
З живих вуст поетів.
Відбудуються й руїни
На диво всім людям.
Славна наша Україна
Вільна й ціла буде!
10.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2025
Дивлюсь на свій народ в час лихоліття,
Коли, здається, світ весь відвернувсь,
Він, засукавши рукави по лікті,
Тримає на своїх плечах війну.
Руїни відбудовує й дороги,
Дає всьому-всьому належний лад
І наближає світлу Перемогу.
Твердішає меча його булат.
Він сіє хліб і врожаї збирає,
Хоча і заміновані поля,
Щоб Україна знову стала раєм.
Не зрозуміть цього катам кремля,
Що наш народ ніколи не збороти,
Бо ж має дух, не скорений ніким.
Не скотиться такий і до голоти,
Бо українці – то не байстрюки*,
Що притулились до чужого роду,
Не пам’ятаючи того, де їх земля,
Нізвідки не чекаєм нагороди –
Земля нам рідна рани ізціля.
Пишаюся тобою, мій народе,
І вірю в день новий, прийдешній твій,
Шаную працьовитість, гідність, вроду
І стійкість в історичній боротьбі.
10.08.2025.
* – зневажливе – позашлюбний син.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2025
Серпневий ранок світлолиций
Нарешті сонце розбудив,
Діставши келихи з полиці,
Налив для рос у них води.
Велике сонце золотаве
Вже підкоряло небеса,
Сипнуло срібла у отави –
То вітер листя колисав.
Ось навпіл розчахнулось небо :
Пташини пісня полилась,
Без нот лягла на сиві верби,
Що стерегли із вод палас.
Яснів казковий рай тремтливо,
Веселкою усе цвіло.
Дрімали мухи ще кусливі,
Раділо раночку село.
14.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2025
Вони любили волю і життя,
Не менш любили й рідну Україну,
Їх дух міцнів серед важких звитяг,
Тож не ставали вої на коліна,
А йшли у бій, свій загубивши страх,
Бо знали, що нема назад дороги,
В них – «Слава Україні» на устах
І віра – час настане Перемоги!
Я хочу зрозуміти той порив,
Що вів у бій їх, звідти – у безсмертя.
Були і ті, хто й вуса ще не брив,
Але ставав Героєм зпересердя.
Переконалась: не перемогти
Того, чий дух гартований любов’ю.
Такий життям готовий заплатить
І освятити Перемогу кров’ю.
Сліди цілую кожного із тих,
Хто захистив нас і… не повернувся,
Відношу їх до ангелів святих
За їхні душі Господу молюся.
30.07.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Душа не може звикнуть до війни,
Якщо в тобі живе чуттєве серце,
Боронять землю ж цю не «пацани» –
Герої, що про страх забули в герці.
А хіба можна звикнуть до війни,
Запитую себе і інших в-енне,
Коли душа вдяглася в полини,
А не у квіти білого ромену.
Як можна не зважати на війну,
Коли щодень нові приносить жертви,
І доля України – на кону,
Це ж з мапи світу можуть її стерти?
Усе це переконує всіх нас,
Що до насилля, звірства гріх звикати,
Нам тяжко зараз, та настане час,
Коли Господь і ми накажем ката.
21.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2025
Війнула доля в коси сивиною,
Коли його зустріла… на війні.
Хіба могло це буть її виною,
Що серця голос радо задзвенів?
Вдова ж вона: є діти і онуки –
Усі вони далеко звідціля,
Вона ж пила щодень душевні муки:
Чому війна ця послана з кремля?
Уміла жінка жити і любити,
Отож зробити вибір спромоглась,
Аби себе й родину не зганьбити,
Орду московську нищить поклялась.
Військову справу враз опанувала.
Це стало її покликом душі,
Раділа, коли рідшала навала,
Хоча перебувала на межі
Поміж життям і злодійкою-смертю.
Війна – це час важких випробувань.
Що відбулось, те з пам’яті не стерти
І не змінити, мислила вона.
Саме тоді зустрілися їй… очі,
Що її пасли не один вже день,
Здавалось, що вони сказать щось хочуть.
Але коли? Чи доля їх зведе?
Лягла під очі зморщечкою втома,
Хоч серця голос молодо дзвенів.
Ніхто на неї не чекав удома.
Літа ж купались в ранній сивині.
І ось та мить: їх погляди зустрілись…
Неначе струмом тіло пропекло.
Вогнем кохання очі загорілись,
Хоч пізнім, але чистим, ніби скло.
Війна ще йде, ламає долі, плани,
Де її фініш, визначить лиш час.
Її кінець в руках чужинських кланів,
Тож не одна погасне ще свіча.
Вони ж своє знайшли… у пеклі щастя,
Крихке і світле, як бува вогонь,
Тож п’ють його, немов святе причастя,
Й не віддадуть нікому вже його.
1.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
Серед тисяч людських бажань
Оберу я лише одне,
Щоб комфортно жила душа,
У тепло най вона пірне.
Запалю я їй кілька сонць,
Аби й інших теплом зігріть,
Схоже надто це все на сон,
Бо в житті нам не гоже тліть.
Аби мрія моя збулась,
Не одну я вись підкорю,
Щоб доволі було тепла,
Мо’, й сама, як свіча, згорю.
2.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2025
Судили серце за… любов
Ті, що самі любить не вміли.
А може, їх створив не Бог,
Тому й судить взялися сміло?
А що то є – ота любов,
Що холодно без неї людям,
Котра хвилює душу й кров
І струни ніжності нам будить?
О, то не просто почуття,
Котре дарує людям крила,
Веде крізь морок до звитяг,
Щоб інше серце підкорилось.
Хто не пізнав любові смак,
Прожив життя своє даремно,
Не бачив світла, як слимак,
Несе в собі образу, ревність.
Такого в судді?!
О, ні! Ні!
Застерегти укотре мушу:
У замку ти, чи в курені,
Все ж посели любов у душу!
18.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
Коли я бачу сльози чоловічі,
Кричить моя стривожена душа.
Вони лиш там, де хтось іде у вічність,
На люди ж показатись не спішать.
У них – і біль, і полини гіркущі,
Які не поміщаються в душі,
І пам’яті печать та невмируща,
Котра забороня йому тужить.
Змахне він крадькома сльозу рукою
І присоромлено відверне в бік
Лице своє з колючою щокою…
Не вміє плакать справжній чоловік…
7.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2025
О, як мені болить моя земля,
Адже її плюндрують московити,
Тож гине в нас доросле, і маля.
Від болю уже хочеться завити.
Лежить залита кровію земля…
У розпачі і матері, і вдови.
Їм сум пекучий очі застеля,
Бо доля України невідома.
Хіба це не твоя, світе, вина,
Коли ти болю нашого не чуєш,
Коли життя вкорочують синам,
Коли в підвалах з дітками ночуєм?
Хіба не ти свій дозвіл дав Москві,
Аби вона порушила кордони,
Втопила Україну у крові,
Ракети посилаючи і дрони?
Тепер у тебе з нею спільний гріх,
Коли ти злу росії потакаєш,
Коли Вкраїни цвіт уже поліг,
Ти ж санкціями ворога лякаєш.
Зберися ж, світе, з розумом, як слід,
І врешті, усвідом, що відбулося:
Не вміє в мирі жити наш сусід,
Кусати лікті щоб не довелося.
15.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2025
Мати Україно,
ти мій біль і сум,
Тож любов дочірню
крізь роки несу.
Тут моє коріння
й роду свіжий квіт,
Пісня Чураївни
й батьків заповіт!
Тут моєї долі
кроки по землі,
Боротьба за волю
теж болить мені.
Це до тебе, рідна,
лину я пташам,
Де калина квітне
і співа душа.
Україно-нене,
в сивині чоло,
Житечко зелене
пахне за селом.
Це за тебе, рідна,
я благаю світ
Зранку і опівдні,
щоб міцнів нарід!
12.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2025
(На батьківщині Героя з Чернігівщини Безпалого Миколи Івановича. Тут відбулося виїзне засідання студії "У слові пам'ять оживає", у яку входять рідні загиблих воїнів Чернігівщини).
Ну, ось ми й тут, де народивсь Герой.
В трояндах утопилося подвір’я.
Його тут перше слово й перший крок
І в світле завтра непохитна віра.
Вражають і порядок, і краса,
Яку жіночі виплекали руки,
І губляться потрібні словеса,
Аби полегшить материні муки.
Героя мати – особливий стан,
Адже душа війною розіп’ята,
Синок її в героя виростав
З вихрастого вчорашнього хлоп’яти
І мав загинути… Але ж чому?
Кричить її єство. Сивіють скроні.
Навік залишив матінку саму,
Просту і роботящу, без корони.
Принишкла груша он у глибині,
Посаджена колись на честь маляти.
Зростали вдвох вони, та на війні
Поліг синок, осиротивши матір.
Альтаночка, рядочки хризантем –
Всі пам’ятають постать юнакову.
Може, тому і щедро так цвіте
Тут кожна квітка й роси п’є ранкові.
Хмеліє двір від запахів п’янких.
Це їх вдихав, мужніючи, Микола…
Тектимуть дні і місяці, й роки,
Та тінь Героя житиме довкола…
3.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
Ні знищити народ цей, ні скорить –
Переконалося у цім і небо.
Московію перемогти нам треба,
Тож вся земля під ворогом горить.
Важка-тяжка із нею боротьба:
Орда утричі нас переважає,
В собі вже кожен задавив раба,
Тож силу тепер маєм надзвичайну.
Ще рано ворогу торжествувать:
Перемагає той, хто б’є останнім.
Записано це і в святім писанні –
Глибока мудрість криється в словах.
Зберімо ж сили! Встаньмо, як один,
Аби удар зробити вирішальний,
Щоби й кремлівські стіни задрижали!
Жалю не може бути для орди!
9.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2025
В долонях ночі спить вчорашній день…
Шахедна злива знову в Україні…
То раша проти нас війну веде:
Міста і села у вогні й руїнах.
Москва ж взялася знищити народ,
Що вирішив позбутися кайданів.
Не житиме без волі патріот,
Тож не один помчав тоді з Майдану
Туди, де ворог схід окупував.
Ніхто з них не чекав згори наказу.
Про це й на мить не можна забувать,
Як патріоти нищили заразу,
Котра не визнає святих угод.
Чужі для неї й принципи моралі.
Не сподівався мій на це народ,
У власній хаті щоб його карали.
Бентежна ніч мине ще не одна,
І небо стріне не одну молитву,
Доки народ мій мудрість об’єдна,
Й ніхто його не зможе підкорити!
28.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2025
Лягає час на скроні сивиною,
Печаллю-смутком серце огорта –
Подією озвалася сумною
Краса столиці, ніжна і свята.
Одягся в траур день першосерпневий –
У Києві убивство відбулось…
Збідніло не одне родинне древо,
Зів’яло світло, утекло тепло.
У стрічках чорних вся-уся столиця,
Умив сльозою ранок сіру рань.
Він плаче за людьми. І це не сниться…
Смакує кров’ю нашою тиран.
Хіба не ти нас, Боже, вчиш любити
І ближнього, і ворога свого?
А коли той зміг тисячі убити,
Живцем спалив ним посланий вогонь?
Де сили взяти в серці помістити
Ненависть і любов до ворогів?
Молитвою якою захистити
Себе, родину й світ, щоб не згорів?
Як же убивць навчитися любити,
Пробачить смерть дитини й юнака?
Як пережити людям чорні миті?
Хіба тебе це, Боже, не ляка?
Допоки ж нам терпіти таку кару,
Якщо Всесильний Ти, то зупини,
Убивць допоможи всадить на нари!
Устань же, світе, й ти проти війни!
1.08.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2025
Любов свою я подарую краю,
Де народилась я і де живу,
Де в росах особливо сонце грає,
Почну життя сторінку тут нову.
Збиралась іншу збудувати долю,
Знайшовши тут надійний оберіг,
Він у корінні, що гартує волю,
І у хрестах, що мій вартують рід.
Пізнавши біль розчарувань і зради,
Я не здавалась, мріяла про те,
Як засміються в небі зорепади,
Як сила правди всюди розцвіте,
Як зміниться кохана Україна,
Й народ відчує кожного плече,
Із уст усіх поллється солов’їна.
Сьогодні ж інший біль мене пече.
Чому так є? За що ми всі страждаєм?
Не вірю, що карає так нас Бог
За те, що ми «сестриці» догоджали,
А може, за сліпу свою любов?
Реве війна по всенькій Україні –
Цвіт нації у землю зарива,
Та вже нас не поставить на коліна,
Бо народилась нація нова.
21.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025
Я з тих країв, де ранки росянисті
Стрічають сонця дійство півсвяте,
Вдяглись рослини у живе намисто,
У нім проміння сонячне цвіте.
Я з тих країв, де пахне надвечір’я
І м’ятою п’янкою, й чебрецем,
Усю любов йому віддам дочірню,
Даровану душі моїй Отцем.
Я з тих країв, де у пошані воля,
Яку народ так довго здобував,
Де світ чарує сонцеоке поле*,
Красу якого жайвір оспівав.
Я з тих країв, що називають раєм,
Де у житах волошок рясота,
Де друзів щедрий стіл завжди збирає,
І де молитва чується свята.
Нап’юся я краси й тепла від сонця,
Аби цей край звеличити в піснях,
Про чорнобривці в мами під віконцем
І мальви, що навідуються в снах.
10.07.2025.
------------------------------------------------
* – маєтся на увазі соняшникове поле.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2025
Літа мої,
Від отчого порога
Ви повели мене в цей дивний світ
Через жалі і радощі, й тривоги,
З якими повінчались доля й вік.
Долаючи
Шляхи свої тернисті,
Іду життям крізь бурі і громи,
А ви мчите, мов коні норовисті,
І пишете життя мого томи.
Літа мої –
Ви дар святий від Бога,
Тому допоки дихаю й живу,
Мережу шлях із віри і любові,
Щораз шукаю стежечку нову.
Хоч не стежки –
Це долі повороти,
На жаль, частіш трапляються круті.
Себе не відділяю від народу –
По-іншому ж не можна у житті!
16.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2025
Над землею України
Плине біль-біда,
Від якої потемніла
У Дніпрі вода.
В ранах бідна Україна –
Боляче землі.
Слід згубився журавлиний,
Змовкли солов’ї.
Над землею України
Вогняні стовпи,
Рій ракет-шахедів плине,
Смерті щодоби.
Плаче серце України –
Дзвін гучний луна…
Кращі діти її гинуть,
Бо ж кипить війна.
Над землею України
Сонця чорний диск,
Освітив усі руїни –
Болем покотивсь.
Та настане день Великий –
Сонце засія,
Заживе народ без лиха,
Дружно, як сім’я.
30.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2025
Помер один з найбільших аграріїв Чернігівщини Леонід Яковишин. Поховають Героя України завтра 29.07.2025.
Бобровиця із сумом проводжає
Господаря, що й сином став її.
Церковний дзвін про це всім сповіщає.
Земля ж обійми простягла свої.
Коли людина зробить крок останній
І переступить вічності поріг,
У грудях серце битись перестане,
Бо це фінал усіх її доріг.
Так є, було, і, мабуть, завжди буде,
Що люди йдуть, а в пам’яті – між нас.
Стосується це чесних, добрих, мудрих,
Що підкоряли і висоти, й час.
Таким запам’ятався й Яковишин,
Що за своє життя багато встиг.
Чи то допомагали сили вищі,
Що дітище таке зумів зростить?!
Він був простим, звичайним українцем,
Що поклонявся правді і землі.
В душі своїй любові мав по вінця,
Тож люди мали в полі й на столі.
Тепер у вічність він обрав дорогу
І довжина її – його життя.
Постане гідно він і перед Богом,
Бо все зробив, як кажуть, до пуття!
Царство небесне цій світлій людині, Герою України, Леоніду Григоровичу Яковишину.
28.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2025
Тікають дні, залюблені у світ,
Ховаються в минувшини склепіння,
Лишають на землі і в душах слід
І випробовують людське терпіння.
Така вона – життєва течія,
Долає далі і тверді пороги,
І в кожного із нас вона – своя,
Як і своя незвідана дорога.
4.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2025
( В день презентації його «Саги про галицький п’ємонт» у Чернігівському музеї
М. Коцюбинського 26.07.2025).
Сьогодні ще одне дитя
Представили Ви людям.
Воно не втрапить в забуття.
Я вірю, так і буде!
Адже у нім – народу біль,
Єднання волі й зради,
І кров, пролита в боротьбі,
І перемога Правди.
У нім – вчорашнього життя
Хвилюючі картини,
Яким не буде вороття –
Вони народ збудили!
І хоч сьогодні московит
Біснується-звіріє,
Земля і стогне, і кровить,
Народ наш віра гріє,
Що прийде Перемоги час,
Всі залікуєм рани,
І буде Крим наш і Донбас,
І світ знесе тирана.
Отож, здоров’я Вам, добра
І миру в рідних землях,
Міцного й гострого пера,
Най сіє Правди зерна.
Вона ж солона і гірка:
Смак поту і калини,
І кров упівця й козака!
Творіть нові перлини!
26.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2025
(Вірш присвячений моєму дідусеві Лободі Івану Васильовичу, репресованому у 30-х. Не знаємо, де він похований, якими були його останні дні життя. Мізер спогадів і єдина його світлина залишилися нам у спадок).
Мені не соромно за рід,
Що з совістю не розминався,
Моїм кумиром став… мій дід –
Ні перед ким не прогинався.
Він правдорубом був завжди,
Та кепкувала з нього доля,
Підкинувши ковші біди,
І замахнулася й на волю.
По чім фунт лиха, добре знав –
Його дід мав по самі вінця,
Та ось прийщла гірка весна –
Фінал це на життя сторінці.
Він розумів: це та межа,
Яку не слід переступати,
Та влади мучила іржа,
Що заважала їсти, спати.
І він… посмів сказати те,
Що думав кожен, та боявся.
В житті мав правило святе:
Лиш перед Правдою схиляться.
Так жив, таким і відійшов
Туди, ізвідки не вертають,
Й слідів немає підошов,
Про те лиш вічні зорі знають,
Чому втрачались молоді,
Розумні, повні сили люди,
І чується згори: тоді
Тут панував закон Іуди.
22.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2025
Метро вночі – картина особлива:
Валізи, люди там – старі й малі…
Дитятко спить… Воно у сні щасливе.
А чи щасливі ті, що у кремлі?
Не жаль їм нікогісінько у світі,
Не чують, як голосять матері,
Про мир як молять Бога навіть діти,
Аби живими їм батьків зберіг.
Надія гріє в метрополітені
Усіх, що скоро скінчиться війна,
Любов серця їм гріє, наче тени,
А в пам’яті шеренга слів зрина:
Єднайтесь, люди, у кулак єдиний,
Бо єдність – найміцніша то броня.
Життя ж – це найцінніше для людини
Й для Господа, що нас охороня.
Минуть колись недоспані ці ночі
У тих, хто нас боронить на війні,
І в тих, хто на підлозі спати хоче,
І в тих, хто спить у мами в пелені.
І вкотре сколихне молитва небо
Про порятунок – біль там у словах,
Що Україні зброї більше треба…
Господь для миру… шлюзи вілкрива…
21.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
Хіба можливо звикнути до горя,
Коли навколо тисячі смертей,
Коли живе в душі дух непокори,
І кровію земля свята цвіте?
О, ні! До цього звикнути? Ніколи,
Коли життя не ціниться ніяк.
Земля, здається, плине не по колу,
Коли при владі справжній маніяк*!
Як бути, всіх тривожить це питання,
Бо ж найдорожче на землі життя,
Маньяки ж не зважають на прохання,
Їх не пече ніколи каяття.
Господь оцінить справи їх погані,
На них чекають кара й забуття!
5.07.2025.
*– серійний вбивця або гвалтівник, людина, що охоплена манією, тобто психічним захворюванням, або не знає міри в чому-небудь. Тут маться на увазі В.Путін.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2025
Навколо світ, знедолений і босий,
Де кожен виживає в боротьбі,
І у молитві Бога ревно просить,
Аби скоріше вийти із рабів.
Світ не завжди у кольорах веселки,
Де з келиха свободу кожен п’є,
Де дітками кишать міста і села,
І де гніздо рід має вже своє.
Частіше світ наповнений стражданням
Від епідемій, воєн і хвороб,
Коли стрічають люди смерть неждано,
А поряд – ціле військо із нероб.
Цей світ давно закутий в невіломість,
Де кожна мить – то загадка для всіх,
Де люди роблять вибір несвідомо
І не завжди спокутують свій гріх.
6.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
У стиглій сивині її літа,
Сипнула щедро й зморщечок їй доля,
Вона ж давно-давно уже не та,
І слід за нею тільки їй відомий.
Тепер лишилась жінка ця одна –
Життєву чашу має допивати.
Її також торкнулася війна:
Прийшла пора коханого ховати…
З ним прожили вони немало літ,
Здавалося, що разом – до могили,
Але непередбачуваний світ –
Війна ця розлучила її з милим.
Гудуть, мов рій, у голові думки –
Все перебрала жінка до дрібниці,
Й подружнього життя обох роки –
Згадала все вчорашня молодиця:
«Ти був моєю мукою і щастям,
І чого більше, вже не зрозуміть.
Пили удвох ми з полину причастя,
Бо доля не стелила килимів.
Стернею йшли, не маючи підмоги,
Бувало цибеніла кров із ніг,
Десь над собою мали перемоги,
Десь потрапляли під холодний сніг.
І ось він – фініш нашого життя,
Хоча й не нажилася я з тобою,
Ти шлях обрав до вічного буття,
Я ж тут лишуся з сивою журбою
І з Україною, яку ти так любив
Й собою заплатив за її волю.
Усе, що міг, для неї ти зробив,
Аби народ вже не терпів сваволі.
Прощай, коханий, стрінемось колись,
Нове життя там почнемо спочатку,
І щастя те, що тут не допили,
Залишимо майбутнім ми нащадкам!»
21.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2025
Кохання – що це? Вільних душ дует,
Коли вони від співу щасливіють?
І не важливо, хто в нім,чи поет,
Чи інший хтось, та душі ті весніють.
Незнані багатьом ці почуття,
Які безкрилого роблять крилатим.
Чи ж зрозуміють люди до пуття,
Що не існує за кохання плати.
Кохання – особливий стан душі,
Коли вона готова всіх дюбити,
І навіть полини їй запашні,
А що вже говорити про любисток?
Кохання – це енергії потік,
Котрий і тіло, й душу окриляє,
Для нього не важливі стать чи вік,
Якщо когось хтось щиро покохає.
21.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2025
Я із тих, чиє кволе серце
Вміє світ і людей любить,
Здатне битись в нерівнім герці
Проти підлості і ганьби.
Не навчилася і лукавить,
Хоч пройшла через сотні бід,
Хочу променем буть яскравим
І служить не лише собі,
А і тим, хто відчув потребу
Присвятити себе борні.
Прихилить їм готова небо.
Боже, допоможи мені!
23.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2025
Мир у світі завжди був крихким,
Аби можна ним ризикувати,
Це засвідчують довгі віки:
Має розум людьми керувати.
Та хоч мир був занадто крихким,
Сильні світу схотіли ним гратись,
І за помахом злої руки
Спланували нас кинуть за грати.
Розтяглася війна на роки,
Нищить нашу і волю, і мову,
Але нам пророкують зірки:
Вороги вп’ються власною кров’ю.
25.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2025
Відколосилось житечко в полях,
Впились луги медами запашними,
Зміцніли крилонька у журавлят,
З них кожне радо хвастає своїми.
Смакує літо фруктами й теплом,
Милується зеленою красою,
Або хмаринки білої крилом,
І травами, що заткані росою.
У кожної пори – своя краса.
Чи ж варто заперечити цій фразі,
Бо змінюються навіть небеса,
Купаючись у сонячній оазі.
16.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2025
Коли душа звитягою уп’ється
І зросить очі не роса –
сльоза,
Тоді частіш заб’ється моє серце,
Тож мушу про це людям розказать,
Що маю душу, теж упиту
болем,
Тому живу у пошуках вини:
Невже цей шлях простелений нам Богом?
Коли і як нам вийти із війни?
Чому перед москвою на колінах
Стоїть пів світу?
Як же це болить!
Вона з землі стирає Україну!
Коли ж воскресне Правдонька?
Коли?!
Коли вже зло накаже Божа сила
І адекватно зреагує світ,
Щоби хліба в полях заколосились
І люди стали менше знати бід?
Най запанують мирні дні і ночі,
Здихнуть у тиші люди і
земля,
Засяють сонцем всі дитячі очі,
Коли батьки повернуться
з «нуля».
Дитя до серця матінка пригорне,
Аби його теплом своїм зігріть,
Й поменшає у світі цьому горя,
Й розквітне вечір зорями вгорі!
23.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2025
Учора отримала свіжий альманах із промовистою назвою «Дякую, Боже!» Він нещодавно побачив світ у Івано-Франківську, завдяки підтримці Церкви Життя Перемоги і штату Вашингтон США, а також завдяки старанню Анни Афтанасів, керівника групи у фейсбуці «Поезія для душі». Захоплююся талантом цієї жінки-українки, котра змогла виконати неможливе, а також всім, хто доклав зусиль для народження книги, а це 65 сучасних українських поетів і прозаїків з різних куточків нашої батьківщини. Низький уклін від нас усіх колективу видавництва ФОП Голіней О.В. м. Івано-Франківськ, де редактор Ганна Данилюк, коректор Анна Афтанасів, макетування Анна Афтанасів, дизайн обкладинки виконала Наталія Шморгун. Книга у твердій обкладинці, налічує 409 с.
Тримаю диво дивнеє в руках,
Що послане мені Великим Богом,
Це мій сімнадцятий солідний альманах,
Де вірші помережані любов’ю.
І хоч навколо нас гримить війна,
І падають там люди, кращі з кращих,
Немов дарунок з неба – альманах,
Що воювати буде проти р!ші.
За це я, Боже, дякую Тобі,
Що мій народ не кинув на розпутті,
За те, що з нами й Ти у боротьбі
Проти орди, яку послав нам путін.
Без Тебе світ давно би цей погас,
Пустелею би стала Україна,
Та неможливо зупинити час,
Так як і пісню нашу солов’їну!
Шахеди убивають нас, ревуть,
Ракети все з лиця землі стирають,
Та Україну створимо нову,
З Тобою, Боже, й зло це покараєм!
14.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2025
Із сивиною вік мій повінчавсь,
А я усе ще юністю хворію,
Як безневинне молоде дівча,
І виколисую про щастя мрію.
Хоча реальність нині не така,
І проситься у душу ніжне скерцо,
Крові навколо – не струмки, – ріка,
Тож біль пече згвалтованого серця.
На перехресті зболених думок
Із пульсом в унісон одна турбує,
Де відшукати ту серед тривог,
Що біль розбавить і життя врятує.
Підносить час нам кожному своє,
Хоч ми йому покірні й дивні слуги,
Та моторошно іноді стає,
Коли стрічаєм горя чорну смугу.
Але не слід ніколи забувать,
Що все-усе у світі цім минуще.
Й ця істина захована в словах:
Лише душа і мрія – невмирущі.
17.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2025
В Чернігові прожила вже 8 років. Про нього написано немало, але щоб осягнути його красу і велич виявилося достатньо і цього. Тут особливі люди і особлива аура для творчості, отож я поринула з головою у творче життя. Це тут я познайомилася з багатьма відомими письменниками і поетами, художниками і творцями прекрасного. Ось і сьогодні побувала у бібліотеці ім. Олександра і Софії Русових на презентації історичного роману Василя Краса "Потреба під Конотопом". Всі присутні були в захопленні, не раз нагороджували автора оплесками. Мабуть, ніщо так не прикрашає людину, як простота і розум. Василь Крас - мій віртуальний друг у фейсбуці, а тут така приємна зустріч із батьком сучасного українського історичного роману. Довелося цю зустріч залишити у світлинах.
Чернігове, у ореолі слави
Не раз ти світ красою чарував,
Тоді Мстислав Хоробрий мудро правив,
Що воювати вмів не на словах.
Ти пережив нащадків Чингісхана,
Столицею назвався сіверян.
Князь Чорний жив, мав донечку кохану,
Їх подвиг оспівав старий Боян.
Чернігове, ти і моя колиска,
Тобі мої і зоряні пісні,
Не ‘дин ворожий меч тут оголився
Й навік лишився в голубій Десні.
Вона ж тече нескореним потоком
Крізь гул століть і тисячі незгод,
Дніпра-Славутича свята притока,
Котра єднає у борні народ.
Чернігове, мій граде сивоокий,
Твоє ім’я лякає ворогів,
Не раз – не два для них ставав ти роком,
Адже завжди свободою горів.
Ти знав набіги дикі, половецькі…
Тоді вогонь здіймався до зірниць…
Чув мову і монгольську, і німецьку –
Їх слід лишивсь на вежах кам’яниць.
Чернігове святі твої ворота –
Храм Катерини з валу всіх стріча,
Допомагає ворога збороти…
І по Герою плаче тут свіча…
Ти чув, як стогне материнське серце,
І прибуває в світ нове маля,
І переможні пам’ятаєш герці,
Тоді раділи небо і земля.
16.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2025
Вже й літо розлило своє тепло,
Зелене поле росами впилося,
Пташа своє розправило крило,
Вітри житам розчісують колосся.
Прекрасна й дивна літечка пора,
Бо кличе в даль золотогривий обрій,
Звіряє час по сонцю дітвора,
Воно ж тепла надбало повну торбу.
Ось розкошує на медах бджола –
Акації і липи їй радіють,
І хоча гречка ще не зацвіла,
Вона й на неї поклада надію.
Сади розбагатіли на плоди,
Усім тепла і світла вистачає.
Загляне й дощик іноді сюди,
Аби створити казку незвичайну.
Цю казку осінь золотом дотче,
Чаруючи всіх жовтими очима,
І швидше кров у венах потече
У тих, хто словом казку цю дошиє.
10.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
Ми той народ, що відданий землі,
Политій потом і сльозою, й кров’ю,
Запам’ятайте ті, що у кремлі:
Немає сили, вище від любові!
Ми той народ, що із могил проріс,
Куди ординці нас не раз ховали,
Тепер устали ми на повен зріст,
Аби позбутись дикої навали.
Ми той народ, у кім душа дзвенить,
Бо з волею повінчана святою,
В нас особливі донечки й сини,
Озброєні єдиною метою:
Ворожу гадь скоріш перемогти,
Забувши про жертовності оскому.
Історія поразки не простить!
Нова Вкраїна виросте потому!
5.07.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2025
До витоків твоїх щораз вертаю,
Народе мій. Сумні там сторінки.
Твою святу історію гортаю,
Якій – тисячоліття – не віки.
Ти йшов крізь біль уласного безсилля
І стогін тих, хто у борні упав,
Йшов здобувати волю для русинів,*
І це твої борці – УНСО, УПА.
Ти йшов крізь бурь і мурів розмаїття
Назустріч волі йшов, хоч спотикавсь,
Не день ішов і не одне століття,
Ходи своєї іноді лякавсь.
Час не завжди був на твоєму боці,
Тож мав ти тисячі випробувань,
Та відчувалась міць у кожнім кроці,
Й народжувалось коло сподівань.
Ти йшов крізь гомін історичних воєн,
Обідраний ледь не до наготи,
Та був невтомним, як відважний воїн,
Вогнем надії шлях свій освятив.
До волі шлях не був легким ніколи,
І це ти надто рано зрозумів.
Не довіряй же іноземним клонам,**
До неї шлях лежить серед громів.
Народе мій, не піддавайся втомі,
Зумій себе і гідність зберегти,
У себе вір, а не в якісь фантоми***
І завжди будеш вільно жити ти!
6.07.2025.
*– етнографічна група українців, етнонім русини, який вживають для національної самоідентифікації окремі групи нащадків українців.
**– група особин, які походять від одного предка. ...
***– привид, примара, ілюзія.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2025
Війна торкнулась кожного із нас:
Одних – жалом смертельним, інших – болем.
Забрала Крим росія і Донбас,
Тепер прийшла за мною і тобою.
Чи ж можем це дозволити ми їй?
Вирішується ж доля України!
Хоч маєм ризики і не малі,
Єднаймося і ворога спинімо!
2.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2025
В мереживі невипитих думок
Знайди оту, у чім війни потреба,
Й почуєш: доки грім війни не змовк,
Твоє плече запрошує теж небо.
Сьогодні Україна у печалі:
Гнітить її війна не перший рік.
Одні у світ з родинами помчали,
А ті на захист стали, попри вік.
Хто ж він такий – наш український воїн?
Чи це не той, кому болить земля,
Для кого найдорожчі честь і воля,
Тому устав супроти орд кремля.
Він не за себе в бій іде сьогодні –
За тебе й мене жертвує життям.
Замкне навік вуста свої холодні,
Та вийде переможцем зі звитяг.
Він з тих, кому болять народні рани,
Цінує волю, більш ніж ти і я,
Тож зброю взяв і встав проти тирана,
І буде до останнього стоять.
Він той, у кому дух міцніший криці,
Отож не звик здаватись, відступать.
Такий не зможе й ворогу скориться,
Як прадіди його колись в УПА.
Він з тих, кому квиток до Перемоги –
Це сенс його буття на цій Землі,
Грозу ракет, шахедів і тривоги –
Все пройде й хрест поставить на кремлі.
Якщо ж себе ти бачиш Українцем,
Якщо тобі болить твоя земля,
Запам’ятай: нема таких червінців,
Щоби купити волю у кремля.
22.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2025
Іде війна, підступна і жорстока,
Що вибору для нас не залиша.
Боротись треба – не стояти збоку,
Бо так диктують серце і душа.
Подався кожен у свої окопи,
Аби вороже військо зупинить,
Адже у нім живе душа «укропа»,
Тож повела його орду громить.
Всі інші Україні дружно служать:
Сітки, шкарпетки, шлють дрібний донат
Для тих, хто у Покровську і у Суджі.
«Тримаймося!» – слова в душі бринять.
20.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2025
Душа моя пісні дарує краю
І молиться, купаючись в красі,
Слова, мов кришталі, я з рос збираю,
Купаю у матусиній сльозі.
Вже просяться й мої літа до раю ,
Відмовити їм не посмію я,
У лузі ніжних квітів назбираю
І колосочків житніх у полях.
Аби переконати Бога в тому,
Що й на землі теж можна раювать
І, не піддаючись життєвій втомі,
Любов’ю спраглі душі засівать.
Літам, гадаю, рано ще до раю,
Адже не набулась я на землі,
Люблю дивитися на водограї,
Як вечір зустрічають солов’ї,
Як тиша дише у імлі ранковій,
Запрошуючи в гості день новий,
Дріматиме краса іще довкола,
Аж поки неба клапоть закровить.
І сколихне повітря захмеліле
Птащиний спів, і роси задзвенять
Спочатку надто тихо і несміло.
Озветься в унісон їм і земля.
29.05. 2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
Уже й мої літа у сивині,
А ще ж учора барвами весніли,
І все тому, що живемо в війні,
Отож скоріш старіємо й мужнієм.
І це закономірно, бо ж війна
Торкаєься кожнісінького серця,
А в пам’яті шоразу вирина:
Як опинились ми в нерівнім герці?
Хіба не знали, хто така русня?
Чи ж мало бід прапрадіди зазнали?
Нагадував про це й народ в піснях,
Як нам хребет не раз вона ламала.
А ми, наївні, вірили в казки,
Якими нас росія годувала,
Утратили свободу козаки,
Що не одну відкинули навалу.
Гетьманів наших пам’ята Сибір,
Кубань заселена козацьким людом,
Служили ми частіше не собі,
Гадали, що якось то воно буде.
Тепер – війна, підступна, непроста,
Звалилася на голови знов наші,
Тож мусимо перебороти страх
І розвалити ненаситну Rашу.
Для нас це роковий, останній бій,
Аби навіки вберегтись від рабства,
Зізнатися теж маємо собі,
Що із такими неможливе братство.
25.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2025
Де Десна-красуня тихо плине
І латаття ледве колиса,
Сонцю посміхаються долини,
І шифоном синім – небеса,
Там Чернігів, мов стара фортеця,
Вал, неначе вершник осідлав,
Знав, що боронити доведеться,
Нагадав не раз про це Мстислав.
Ніч вартує місто напівсонне,
Таїну п’є з сивої ріки.
Не буває уночі осоння*,
Хоч багате небо на зірки.
Лиш, як ранок вижне зоряницю,
Щоби день на землю опустивсь,
То запалить сонечко дзвіниці,
А над ними – золоті хрести.
І засяє місто сонцеоко,
І зрадіє в кожного душа.
Боже, подаруй йому ще й спокій,
Аби ворог жить не заважав!
3.07.2025.
* – незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2025
Я досить рано встала на крило,
Аби скоріш дорослішою стати,
Лишивши гомінке своє село,
Де особливі люди, хати й… шати,
Злетіла, щоб отримать інший статус,
Тож подалася в невідомий світ,
Де кожен пише тільки власну повість,
Де іноді неплановий політ
У тих, хто загубив і честь, і совість.
Давно мої літа у сивині,
А я шукаю для душі розраду.
Вона – в словах, з москвою у… війні,
Котра злодійкувато спокій краде.
Війна і спокій! Ні, так не бува,
Як не буває серця без любові.
Вона людину щастям напува,
А все, що маєм у житті, – від Бога!
16.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2025
Крізь плин віків і днів зеленооких
Долаю я намічені стежки,
І лічить час мої життєві кроки,
Уперто будить знов і знов думки:
Чому у світі горя так багато?
Чому таке живуче всюди зло?
Як проти нього збудувати грати
І де знайти те рятівне весло,
Аби народ від плахи врятувало,
І волю Україні зберегло,
Допомогло нам знищити навалу,
Щоб сонце миру й злагоди зійшло
І душі освятило всім теплом! 1
16.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Мені наснилась доля України,
Мов дівчина, полями йшла в вінку,
У нім колосся й ягоди калини.
Я й уявляла саме отаку.
Усе у ній і справжнє, й загадкове:
Земля і люди, й рідкісна краса, –
Та щастя загубилася підкова.
А може, не дали їй небеса?
У неї стільки ворогів навколо –
Всі хочуть підкорить її собі.
Спокійно не жила вона ніколи,
Стікала часто кров’ю в боротьбі.
В пріоритеті ж мала тільки волю –
Це довела усім своїм життям.
«Без волі й жито не зросте у полі, –
Мені у сні сказала. – Це затям!»
30.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2025
Я бачу світ знедолений і ситий,
Де кожному болить лише своє,
Слабкого ситий ладен укусити,
У час війни він багачем стає.
Хто ж бідний, радо ділиться з сусідом,
Шле допомогу на передову,
Від воєн не втікає на край світу,
Підтримує сиріток і вдову.
Так, світ існує завдяки любові,
Серця усіх єднає доброта,
Аби в житті не стрітися з ганьбою,
Не варто довірятися «братам»!
26.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Краси такої ні, не відшукати
На жодному зі всіх материків.
Це тут в садочках найбіліші хати,
Степи вартують славу козаків.
Спить вітер у калиновій колисці,
Спинивши крил своїх непевний лет,
Це край, де чари з музою сплелися,
Тож ледь не кожен у душі поет.
Заплетені луги в барвисті трави,
Стрічають дні під жайвора пісні,
Що ллються не в одній – кількох октавах
На роси срібноокі і рясні.
Тут Борисфен свої купає води
У хвилях і промінчиках ясних,
Милуючись на українську вроду
І на красу розквітлої весни!
21.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2025
Літа обох – були у сивині,
Коли стежки переплелись життєві,
Їх стріча відбулася на війні
У дні осінні, тихі, вересневі.
Кажуть, кохання віку не пита,
Воно ж постукало несміло в душі,
І ті забули раптом про літа,
Адже навіки втратили байдужість.
Серця обох, зігріті почуттям,
Тепер уже дуетом обізвались,
У іншім руслі потекло життя:
Вони, немов уперше, закохались.
І хоч навкого сміло смерть гуля,
Кохання їх сміялося над нею,
А може, рятувала їх земля,
Коли вони змагалися з руснею?
Кохання – це не просто почуття –
Дароване воно Великим Богом,
Тому й цінніше навіть за життя,
Та чи збагнуть це виродки убогі!
18.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2025
О Дніпре мій, ти загадка для світу,
Яку несеш крізь далі і віки,
Мечі свої в тобі святили діти –
Хоробрі вояки.
О Дніпре мій, ти знав не ‘дну навалу
І не одну трагедію пізнав,
Був очевидцем, як з колін вставали
І Київ, і Борзна.
О Дніпре мій, мій батьку сивочолий,
Могуть твоя – для світу – таїна,
Ти не такий, яким ще був учора,
Адже іде війна.
О Дніпре мій, ти серце України,
Її ти щит, а іноді й стіна,
Тебе майбутні знали королівни,
Тепер кипить війна.
О Дніпре мій, ти й є та серцевина,
Котра навік з’єднала береги,
Тож вічно жить і квітнуть Україні
Заповіли Боги.
27.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2025
Лечу у світ в полоні зоряниць
Під шум вітрів і гуркіт громовиці.
Бринить життя у відблисках зіниць,
А там – село і татова криниця
У нашім неглибокому ярку,
Де весноньки будили верболози,
Вода ж дзвеніла-бігла в бурчаку.
Щипали різнотрав’я дикі кози,
Що гостювать приходили до нас,
І повнилися щастям наші очі.
Шкода, що не повториться той час,
Але бурчак у пам’яті хлюпоче.
16.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
(Трухан Віталій Геннадійович, навіки «азовець», народ. 8.09.1994 у Чернігові, загинув 12.03.2022. під час оборони Маріуполя на Донеччині).
Він повних літ мав тільки двадцять сім…
Чому ж була скупою його доля?
Тому, що щастя він хотів усім,
І щоби всюди панувала воля?
Його на схід покликала війна,
Така далека і близька серденьку.
Украла сни й захоплення вона.
Лишив дружину й… двох синів маленьких.
Позаду – школа, друзі, спорт, ліцей
І універ* у Харкові цивільний.
Не раз, не два згадає він про це,
Коли в «Чернігів»** піде добровільно.
Знання згодяться теж йому не раз,
Коли «азовцем»*** згодом він назветься,
Військова щкола. Там Трухан – сержант.
Любов до України мав у серці.
Саме вона була бійцю «тавром»,
Освяченим із космосу зорею.
За ним – сім’я, Чернігів і Дніпро,
Не розлучався він ніколи з нею.
Коли «Азов» за Маріуполь встав,
Віталій не залишив оборони.
Він, як і всі, забув тоді про страх,
Коли мовчали Штати і ООНи.
«Азовці – особливий то народ:
Їм кров козацька збуджувала вени.
Віталій, вірний син і патріот,
В бою упав у день у березневий****.
Його країна все ще у війні…
Гірку печаль п’є материнське серце…
Він – воїн, гідний батько двох синів,
Героєм став тоді в нерівнім герці.
28.06.2025.
-----------------------------------------------
* – Національний університет цивільного захисту населення України.
** – У квітні 2014 року був створений добровольчий Чернігівський 13-ий батальйон територіальної оборони, згодом реорганізований в окремий мотопіхотний батальйон.
*** – Належав до полку «Азов».
*** – Загинув 12 березня 2022 року.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2025
У багрянистих кучерях калина
Печаль осінню, мов причастя, п’є,
Але чарує небеса й долину,
Тож на душі так затишно стає,
Бо осінь – не лише густі тумани,
Для кожного це й зрілості пора,
І це не в романтичному романі,
Бо є на тебе схожа дітвора.
Такі вони – життєві паралелі –
Так у природі і поміж людьми.
Ми всі буття земного полонені,
Хоча й із вільними і сильними крильми.
9.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2025
Коли людина совістю хворіє,
Це та з найблагородніших хвороб,
Котра людей людьми робити вміє,
А це найвища серед інших проб.
Це їй моє словесне шанування,
Бо завдяки цьому існує свт.
Вона – на варті дружби і кохання,
Це й пращурів далеких заповіт:
Без совісті людина – не людина,
Коли її зреклася у житті,
Цурається такого і родина,
Хоч іноді й згадає в каятті.
Де совість є, там оживає правда,
Непросто з ними жити обома,
Бо хто їх має, – трудиться – не краде,
Ім’я своє у чистоті трима.
6.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2025
Якщо громадянин ти України,
Тобі не може бути все одно,
Чи жити з рашею в союзі на колінах
І бачить світ лише через вікно,
Чи вільним бути у думках і діях,
І жити так, як хочеться душі,
В день завтрашній не втратити надії,
Щоб меч дамоклів зроду не тяжів
Понад твоєю, друже, головою,
Знай, москалі були і є чужі,
Повінчані в усі часи з ганьбою,
Готують повсякчас для нас ножі.
Якщо громадянин ти України
Й своє майбутнє бачиш з нею ти,
Якщо болять тобі її руїни,
За неї мусиш бій прийнять святий!
25.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2025
Не був ніколи світ наш ідеальним,
На жаль, таким і є земне життя:
То землетрусить долю семибально,
Або під сумнів ставить майбуття,
То запанує раптом всюди тиша,
Тоді відпочиває зір і слух.
Здається, що і груди вже не дишуть,
Бо все паралізовано навкруг.
Життя ж – не тільки зустрічі й розлуки,
Уписані у світове буття,
Це й мами найніжніші в світі руки,
І на її могилі каяття.
На жаль, таке життя сьогодні в світі,
Де кожен з власним горем сам-на-сам,
Та коли гинуть у війні і діти,
Закину сміло докір небесам.
29.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2025
Є люди ті, яким не все одно,
Що буде завтра з ними і з народом,
Їх альтруїзм зашкалює давно –
Це люди особливої породи.
Любов до ближнього – їм не порожній звук –
Це сенс їх існування на планеті.
Про жінку мова йде, що із Прилук:
УЧИТЕЛЬКУ, МАТУСЮ І ПОЕТКУ.
Чоло її у щедрій сивині,
А очі сяють світлом-добротою,
Згорів синок єдиний… у війні,
Вона ж не залишилась самотою,
Бо має власний погляд на життя:
Попереду іти й служити іншим.
Зазнайством не хворіла від звитяг.
А скільки мудрості й тепла у її віршах!
ЛЮДМИЛА – цебто мила для усіх,
А це не просто, думаймо гарненько,
Єдиний нажила за вік свій гріх:
Прекрасна ПОДРУГА, БАБУСЯ й НЕНЬКА!
Сьогодні у народин її день
Вітаймо ЮВІЛЯРКУ тепло й щиро!
Хай доля літ багато напряде,
ЗДОРОВ’Я, ЩАСТЯ, РАДОСТІ І МИРУ!!!
23.06.2025.
м. Чернігів.
З повагою сім’я Демиденків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2025
Хоч я маю чотири рочки,
По мені теж пройшлась війна…
Мамі любим я був синочком,
Та згоріла в вогні… вона.
Шлях життєвий мій закороткий,
Та обпалений теж вогнем.
В нім згоріла і мами фотка…
Не зігріє й вона мене…
Татко там, де війна вирує,
І не видно їй ще кінця…
Він за мене також воює…
Не згадаю ж його лиця.
Тож один я тепер у світі,
І слабке ще моє плече.
Скільки ж діток тепер – сиріток! –
Думка серце моє пече…
Звідки сили мені набратись,
Коли всюди – холодний світ?
Ні сестрички нема, ні брата.
Ніби дерево я без віт…
Але ж хочу я маму й тата –
Не чужих, а своїх. Своїх!
Щоб жили ми у теплій хаті…
Ну, хіба, Боже, це є гріх?!
22.06.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2025
Життя – то долі вишиванка,
То гладдю шита, то хрестом,
Бува солодка, мов коханка,
А чи важка, пудів під сто,
І кожна мічена перстом.
Життя – не казочка дитяча,
Де зло покаране завжди,
Та долі будь завжди удячний,
Що по життю крокуєш ти,
Хоча воно й не без біди.
Життя і доля – нерозлучні –
Таким є задум у Творця,
Буття закони – непорушні,
Відома істина оця
І не лише від мудреця.
26.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2025
Чи є така ще нація у світі,
Котра би вміла так любить життя,
В якої люди мають душі світлі,
Завжди готові до важких звитяг.
Таких нема, повірте, добрі люди,
Як і Вкраїни іншої нема,
Щоб так любов’ю шаленіли груди,
Таких ніхто й ніколи не злама.
Така є нація сьогодні в світі –
Це України вільної народ,
Що бореться вже не одне століття,
Від неба не чекаючи щедрот.
Він знав і біль пораненого серця
Від повоєнних і воєнних втрат,
Коли сини його лягали в герці,
А їх тіла ніяк не міг забрать.
Як дітками він дорожив своїми,
Але вступав і у нерівний бій,
Тоді за ніч одну вони сивіли,
Та вірними були у боротьбі.
Умів і вмієш світ весь підкорити,
Бо незвичайних мав завжди людей,
У них серця із особливим ритмом,
Яких любов на подвиги веде!
16.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1042093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2025
Я з роду тих, по кому дзвін лунає
Не крізь роки уже, а крізь віки,
Бо моє серце волею палає,
А прадіди – то вільні козаки.
Я з роду тих, хто йшов на барикади,
Переборовши у дорозі страх,
Йшов проти тих, хто був народу катом,
Ім’я таких чорніє й на хрестах.
Я з роду тих, кому болить Вкраїна
І смерті її відданих синів,
Для кого люба мова солов’їна,
Тривожать доля, звичаї й пісні.
Я з роду тих, кому земля ця – мати,
Тому завдячую я саме їй
За те, що вчила стрій завжди тримати,
Вписавши це в життя свого сувій.
Я з роду тих, для кого Україна –
Його земля, а не порожній звук,
Такого не поставить на коліна,
В народі вірним сином назовуть.
Я з роду тих, для кого слово ВОЛЯ –
То найсолодше слово поміж всіх,
Із ним ішли у бій за кращу долю,
Бо не боротися за неї – гріх.
Я з роду тих, кого хвилює доля
Землі з ім’ям коротким надто – Русь.
І з тим, що ворог нас лишає дому,
Ніколи я, ніколи не змирюсь.
Я з роду тих, у кім живе донині
Любов свята до рідної землі.
Вона – від Сум до Хусту й полонини,
Де хліб є і до хліба на столі.
8.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2025
Своя у кожного з нас доля
Й дорога в кожного – своя,
І лиш своє життєве поле
Долати мусиш, позаяк.
Своя у кожного й недоля
Й одне лише мирське життя,
Складне, нікому невідоме,
Де власна торба для звитяг.
Свої у кожного і рани
На тілі, в серці і в душі,
Котра свої лиш має грані –
Непритаманні їй чужі.
Є в нас і надглибока рана –
На всіх-на всіх вона одна:
Це «плід» кремлівського тирана –
Всім світом проклята війна.
25.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2025
Життя – то долі вишиванка,
Де все на полотні однім,
І ніжна мамина співанка,
І дні тривожні, і сумні.
Вдовина доля… Хто те знає,
Яка то ноша надважка,
Як вона жінку розпинає,
А та… живе й не наріка…
Зустрілась якось я з одною,
А їх немало серед нас,
Вдовою стала молодою
Через війну, через Донбас…
Розумна, добра ще й красуня.
Всьому давала вміло лад.
Та й про таких тихенько… судять.
Хтось навіть б’ється об закад.
Життя ж її, як вишиванка,
Де темні й світлі кольори,
Було і холодно, і жарко.
Та так намічено згори.
Не раз благала в Бога щастя,
Про це її і молитви,
Пила своє гірке причастя.
Та чи буває у вдови
Те щастя, непросте, жіноче,
Якого прагнуть всі жінки.
Поглянь, лишень, у її очі,
Хоч молоді в неї роки,
У них побачиш ти багато,
Та не лякайся, а читай,
Як самота ночує в хаті
У дні буденні і в свята,
Як снідає вона й вечеря,
Й чому у подругах – зоря,
Чи прибиральниця, чи вчена,
Душа однаково згоря.
Й нема кому вогонь гасити,
Коли іще й дітей нема,
Й на вальс осінній запросити,
Бо поселилась в ній зима.
Але вдова не нарікає –
Такого складу в ній душа…
Злослів’я також уникає.
А дні спішать її, спішать…
Добра невипита криниця
У ній лишилась назавжди,
Та мала долі підкориться –
Життя ж немає без біди…
23.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
В історичнім леготі,
Де хатини спалені,
Між епох розбуджених
Згублені мости.
Воєн чути клекоти,
Поле закривавлене,
У краю зажуренім
Виросли хрести…
Голоси там воїнів,
Волею напоєних,
З нею і повінчані
Воїни Русі.
Землі їхні кроїли,
Душі рвали зболені,
Та не знали відчаю,
Звоювали всіх.
Котить сиве колесо
По землі історія,
Згадуючи вікінгів*
І праотчу Русь.
Обізвалась голосом
Не одна вікторія**,
Де бої – не квілінги***
Й клятва: «Не скорюсь!»
7.04.2025.
----------------------------
• – у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії, що мали значний вплив на Київську Русь.
** – перемога.
*** – паперокручення; мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіралі смужок.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2025
Коли захолоне роса на траві
І тишу освятять зорі,
Здається, не зорі – то свічі живі
У мареві неозорім.
Те марево – ніч, що крилом обняла
Упевнено пів планети,
Зірками засяяла, ні, розцвіла,
Наславши думок поетам:
Хто їх запалив на такій висоті?
Кому вони мусять сяять?
А може, то ангели з раю святі
Дорогу до ранку святять?..
17.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2025
Я Перемогу словом вишиваю,
Щодень п’ючи біль наших мук і втрат,
Молюсь за Україну й проклинаю
Отих, хто донедавна був нам «брат».
В тім слові й біль матусиного серця,
І крик невипитого щастя удови,
І стогін воїна, що впав в нерівнім герці,
І рана в тілі, що іще кровить.
Я Перемогу словом вишиваю,
Правдивим, незрадливим і палким,
Сльозою шлях у вічність поливаю
Герою кожному, а їх уже полки!
Хай слава їхня сколихне планету,
Аби на прю- встав кожен материк,
Щоб скрізь колоній тріснули тенета,
Щоб душ не ранив материнський крик!
22.05.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2025
Нас життя частувало не раз
І хворобами, і розлуками,
Гостротою нам кинутих фраз –
Біль із дітьми пили й онуками.
Все те не заважало любить
І життя своє, й одне одного,
Вчились іншим добро робить,
Болю спробувавши народного.
Ми пройшли некороткий шлях,
Де всього-усього траплялося,
Вигоряли жита в полях –
То війна із нас насміхалася.
Попри втому важку і страх,
Йшли із болем від пережитого,
Ми варили чаї на кострах,
Пів шматочка ділили житнього.
І хоч зло ще радіє, цвіте,
Перемоги йому не бачити –
Жити маємо право святе,
Нас ні вбити, ні закріпачити!
24.04.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1040667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2025