| Сторінки (39/3879): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Міні-вірші
Як же мало для щастя треба,
Для звичайного, для людського:
Тільки воля святого неба
Й знать, що долі нема легкої.
22.11.2022.
Народ, що над усе шанує волю,
Ніхто іще у світі не зборов,
Адже він у борні плекає долю
І проливає патріотів кров.
21.12.2022.
Всьому свій час – народинам, фіналам –
Усе-усе у Господа руці:
І те, що відбувається із нами,
І те, яку в житті обрали ціль.
23.12.2022.
Біди чужої, кажуть, не буває,
Як і землі, де твій найперший крок.
Хто істину цю раптом забуває,
Той від життя отримає урок.
28.12.2022.
Історія пишеться кров'ю,
Що змішана із любов'ю
До краю свого і роду,
І до усього народу.
22.01.2023.
Війна торкнудась кожної душі,
Навчаючи любити й ненавидіть,
І відчувать, свої – хто, хто – чужі,
Людей розпізнавать і їх підвиди.
11.02.2023.
В історії немало сторінок,
Залитих кров'ю гідних українців.
Героям слави зодягла вінок,
Для котрих честь дорожча за червінці.
11.02.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
Ліричне
Коли засинають зорі
У передранковій млі,
Повітря ще не прозоре,
Та легко воді й землі.
Дрімотою оповиті
Лежать і луги, й поля.
Росицею трави вмиті,
Срібляться вони здала.
А як рожевіти стане
На небі далекий схід,
Одягнеться день в сутану,
Намітить у росах слід.
19.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
З Україною в серці
З Україною в серці
Я живу і борюсь,
У нерівному герці
Знов оспівую Русь,
Ту, далеку й сучасну,
Що у світі одна,
І щасливу, й нещасну,
Бо сьогодні війна!
Вона бідна й багата –
В пазурах зла-біди,
Там руїни – не хати,
В ранах чорних сади.
Це моя Україна –
Мої болі й раї,
У піснях солов’їних
Там купались гаї.
,
Де Дніпро й полонини,
І шовки-спориші,
Червоніє калина
У саду й при межі,
Це моя Україна,
Та що в світі одна,
Неповторна й чарівна,
І, як сонце, ясна!
7.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2024
Осінній день
Повільно осінь понад краєм плине,
Журливе «кру» хитнуло вкотре вись.
Вона ж торкнулась пензлем до калини
І кетяги вогненно зайнялись.
Спустивши день, погожий, тихий, теплий,
Вона пливе над полем і селом,
Над озером, де хвилечки отерпли,
Над луками, що хвастають зелом.
Немало справ на неї зачекалось:
Зібрати мусить вчасно урожай,
Доки дощі-негода не підкрались,
Отож радіє осені душа.
Коли ж схова долоні мозолисті
День в пазуху вечірньої пори,
То слухатиме шепіт жовтолисту,
Допоки сон його не підкорив.
26.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
Міні-вірші
Лягає час нам привидом під ноги –
Збирає й заворожує сліди.
Він свідок і суддя життя земного –
Його буденності, святковості й біди.
27.08.2022.
А час біжить то коником веселим,
То суне, як старенький паровоз.
Немає людям виробу у селах:
Земля, корова, свині і… навоз.*
І хоч життя одне лише в людини,
Їй визначати, де їй жити й як,
Що залишити іншим і дитині.
Замислитися варто, позаяк.
29.08.2022.
Життя людське лише тоді не марне,
Коли пізна падіння і політ
Той, що колись був, може, й незугарний,
Але ж безкрилий не пізнає світ.
3.08.2022.
Любить життя – то непроста наука,
І без любові помарніє світ,
Отож люби його за щастя й муки
В дитинстві, в юності й на схилі уже літ.
30.08.2022.
Чим більше в серці маємо любові,
Тим більше може буть розчарувань,
Це не порожні, все-таки, слова,
А спущені для нас великим Богом.
23.09.2022.
Війна – завжди для всіх випробування,
Бо кожен має заявить собі,
Чи в серці поселилось хвилювання,
Й яке зайняти місце в боротьбі.
20.11.2022.
Є люди, для яких не все одно,
Як і в якій країні хочуть жити.
У душах їх глибоке надто дно,
І кредо їх – лише добру служити.
22.11.2022.
----------------------------------
* - гній.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
Наше літо
Вже відспівало наше літо
В гаю веселим солов’єм,
На власних крилах внуки й діти,
А ми усе іще живем.
Хоч не сміються щастям очі,
Шукають виходу думки,
І довшими здаються ночі,
І все це – не через рокИ.
– А чи комфортно нашим душам, –
Все не насміляться спитать, –
Може, тому, що небайдужі,
Що кожна стріча нам свята?
Несміло зморшками лягають
Думки у тиші у нічній,
А спогади ведуть до гаю,
Де вперше ти зізнавсь мені,
Обпікши поцілунком губи.
Пашіло серденько вогнем…
-- Невже це щастя ми загубим? –
Питав схвильовано мене.
Була я надто молодою,
Аби відповісти: люблю…
А потім зустріч із бідою…
Здавалось іноді: згорю…
Літа ж, неначе клин лелечий,
Несли обох в життєву даль…
Я не твої зустріла плечі,
Втомившись щастя виглядать…
І раптом… зустріч ця, неждана.
Рясна на скронях сивина…
У душах – сонце і ридання…
Мов оп’яніли без вина…
Сьогодні знов барвисте літо,
Гаї тривожать солов’ї,
А ти один для мене в світі,
Зізнання знову шлеш свої…
І щасливіють наші очі,
І душі просяться в політ.
Коханням кров серця лоскоче.
Цьому радіє цілий світ!
21.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2024
Лист до осені
#лист_до_ осені
Автор Ганна Верес Демиденко
О панно Осене, пишу тобі я знов,
Аби зізнатись вкотре у любові,
І хоч немало маєш ти обнов,
Душа моя повінчана з журбою.
Не вперше у полоні я краси
І у обіймах сонячних світанків,
На вальс осінній жовтень запросив,
Та я забула вже про тихі ранки.
О панно Осене, болючий вийшов лист,
У нім про тих, хто воленьку рятують,
Хто ангелами в небо піднялись
І звідти дух козацький нам гартують.
О панно Осене, серед твоїх щедрот
Шукаєм всі упевненість у діях,
Коли, нарещті, змучений народ
Край покладе війні і всі зрадіють!
О панно Осене…
15.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2024
Віршики-вузлики
Летять літа під сонцем пташенятами,
До вирію чомусь вони спішать,
Але ніхто не зна, та і не знатиме,
У кім його поселиться душа.
7.08.2022.
Змінить суспільсво швидко неможливо –
На це потрібні і умови, й час,
Адже в житті усе лише наживо –
Все треба вміти гідно зустрічать.
12.08.2022.
Ми той народ, що з правдою на «ти» –
Бороним волю і собі, й Європі.
Війну ж Москві не зможемо простить,
Бо землю через неї кров'ю кропим.
І хоча шлях до волі непростий,
Не маєм права у борні загинуть,
Аби могли ми жити і цвісти,
Збудуємо нову вже Україну!
15.08.2022.
У кожного своє лишень крило
І висота своя, і навіть доля.
Одні відходять, як і не було,
А інших пам'ять зберігає довго.
20.08.2022.
Збігає час краплинками буття
В ріку, котра біжить безповоротно,
І кожна з них – частиночка життя
Людини і народу. Й це – природно.
27.08.2022.
Сторінку за сторінкою
Гортає час життя
Тим, хто є в світі жінкою
Й хто є її дитям,
Хто воїном хоробрим став
Й від зла боронить нас,
В них людяність є пробою,
А свідком стане час.
27.08.2022.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2024
Проти правди не існує сили
Ніщо не заколисує мій біль,
Не можна жити в час війни байдужим…
– О, скідьки ж нас лягло вже в бороьбі! –
Цей крик німий сльозу у горлі душить. –
І доки, Боже, лихо це терпіть?
Ми ж ситі вже давно цинічним братством,
Тож проливаєм кров тепер – не піт,
Поки росія тішиться злорадством.
Та віриться, що нас їй не збороть,
Бо проти правди не існує сили,
Все ж переможе ворога народ
І заживе заможно і щасливо!
6.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Маленькі вірші з глибоким змістом
Повернення у молодість не буде,
Бо не буває в часі вороття,
Хто поміж правдою й брехнею бродить,
Той змарнував своє земне життя.
16.02.2022.
Щоб вільною була твоя земля,
Убий в собі спочатку москаля,
Бо починається усе із тебе,
Тоді лиш допоможе тобі небо.
16.02.2022.
У кожного в житті – своя дорога,
А в час війни – свій особливий фронт,
Що приведе усіх до перемоги –
Лиш так зумієм ворога збороть.
24.04.2022.
Чому згорають швидше добрі й чесні?
Мо', їх життя вогонь раніш погас?
Чому ж утрати маєм величезні,
Бо народились в особливий час?
***
Чому війну розв'язують багаті,
А у окопах тільки бідняки.
В них – не хороми, а звичайні хати,
В кишенях – не «зелені» – мідяки?
***
Питань «чому?» багато виникає
І особливо у критичний час,
Та все ж у світі правда не зникає,
Хоч жити з нею складно водночас.
10.05.2022.
Тікає час в архів святий історії,
З якого не буває вороття,
Не знає він законів і прискорення,
Назвавшись дивно й коротко – ЖИТТЯ.
7.08.2022.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2024
Коли у літо доля заблукає
Коли у літо доля заблукала,
А ти ще не набувся у весні,
Кохання тебе, друже, відшукало.
Воно в душі народжує пісні.
Коли ж до тебе завітала осінь,
Зустрінь її, як гостю дорогу,
Хоча сніжок сипнув уже у коси,
Та око все ще вабить обрис губ.
Осінню пору зустріча не кожен –
Такі, на жаль, закони у буття –
Таких у світі не існує коштів,
Аби купити долю чи життя.
І сивина не кожного торкає –
Це колір Богом обраних людей,
Пов’язаний не тільки із роками,
А й з тим, куди стежина поведе.
29.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Осінь у діброві
Коли осінню жовту пектораль
Собі одягне молода діброва,
То літечка скінчилася пора…
Повзуть тумани в ранки сіроброві…
Спинилась мурашина метушня,
Примовкли голосні пісні пташині,
Лиш білочка хвостата і смішна
Гілля рахує з низу й до вершини.
Берізка стрічки жовті уплела
Собі у коси і… сусіду-клену.
Грибочків теж йому приберегла,
Сховавши їх під килимом зеленим.
Дивлюсь – не намилуюсь на красу,
Яку доповнюють кущі калини,
Що із росою п’ють осінній сум,
Тож на душі і радісно, й полинно.
6.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2024
Заповітні мрії
Гортає час нам книжечку життя,
Уписуючи чергові події,
Де є усе: гріхи і каяття,
А трохи вище – заповітні мрії
Про те, аби закінчилась війна,
Котра народ наш вкинула у пекло
І кожне серце неньки розпина,
Яке від болю й горя вже отерпло.
Аби не плавив землю нашу «град»,
Що сіє смерті чорні на всі боки,
Аби радів завжди за брата брат,
Й запанував у Україні спокій.
Аби служила тільки нам земля,
Виконуючи місію високу,
Жита родили щедро на полях
І зникли між людьми хула й жорстокість,
Аби забув світ, що таке війна,
І кров не проливалася даремно,
Щоб від наруги розум зупиняв,
І мир запанував міцний, як кремінь.
16.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Війна і світ
Війна – це час важких випробувань,
Це залпи болю в серце материнське…
О, де знайти для молитов слова,
Щоб московитів зупинити військо?
Аби спинить смертей потік густий,
Бо від жалю біль груди розпирає…
Кричать могили, вторять їм хрести
Героїв, що зійшлись тепер до раю…
Але війна ніяк не замовка…
Сирен виття гвалтує сонну тишу…
Юнак не схожий став на юнака,
Бо поряд побратим його … не дише…
А світ? О, він нам співчува…
Найобережніші з Кремлем гаранти.
Не заважають раші торгувать.
Донбас і Крим жиють під бій курантів…
Влучання знов…А скільки буде ще?
Чи вистачить для Перемоги сили?
Стискає серце полиновий щем…
То мати шле молитву зовсім сива…
7.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Поет-співець
Поет – це той, хто на сторожі волі,
І біль чужий сприймає так, як свій,
Борець за кращу для народу долю,
Уміє словом підкорити світ,
Він той, хто має непохитну віру
У правоту ідей, народних сил,
Стоїть на варті і свободи, й миру,
Співець життя і щастя, і краси.
Для нього слово – найвірніша зброя,
Бо по своїй природі він – борець,
Тож не дозволить душі перекроїть –
У цьому його творчості вінець.
Поет не зрадить свій народ ніколи –
Такий у нього, бач, менталітет,
Він у вербі й калині над рікою –
Усюди, якщо дійсно він Поет!
2.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
Там кується України доля
Душа моя знов тішиться-радіє –
Шанобою озвався інтернет,
Хоча я і не визнаний поет,
Та кожен твір для мене є подія.
Там біль за долю неньки України
І всі найсокровенніші думки,
І волі смак, що ніс народ віки,
І гай, де лине пісня солов’їна.
Там чайки крик над білопінним морем
І рев Дніпра, що пам’ятає Січ,
І сльози, що течуть з очей і свіч,
І стогін тих, хто знав голодомори.
Там шепіт хвиль замріяного поля,
Де жайвір власну пісню розлива,
Душею це народжені слова,
Бо там кується України доля.
14.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2024
Два вірші про Полтаву (до початку повномасштабної війни з Росією і 03.09.2024.)
Полтава
Я не за те, щоб пам’ятними стали
Лиш булава й чубаті козаки,
Я хочу, щоби пам’ять не ослабла
Про те, як жив народ наш ці віки.
– Полтава, сонячна Полтава, –
То мелодійний спів зліта.
Зорить орел над парком Слави
І в будні, і в усі свята.
Давно закований у злото
Не може хижий птах злетіть.
Чиї він втілював польоти?
Що мали люди на меті,
Коли орла над парком Слави
У центрі міста підняли?
Це честі додало Полтаві?
Чи дяка, що не запалив
Тоді її, як шведи рвались,
Й Петру на білому коні
Шукати в Ворсклі скло старалась
Царева свита. Не в вогні!!!
Може, хто, й справді, бачить славу
В орлі російських військ, Петра?
Чим обернулось для держави,
Для України те «ура»?
Не маєм права забувати,
Війни тяжкої жодну мить,
Купа Полтаву Ворскла-мати
Й давно-давно про це шумить:
«Мені здається, «славний Орле»,
Собою інше ти вінчав:
Як цар Петро змінив нам долю,
Державу знищувать почав.
Тож розберімось, добрі люди,
В чім суть російського орла,
Й торжествувати правда буде,
Бо іншою вона була!»
Живе заквітчана Полтава
Давно новим своїм життям,
Як пісня у кількох октавах,
Як чесний свідок всіх звитяг!
22.11.2016.
Варварство
Плив ранок вересневий, тихий, третій...
Він сколихнув собою цілий світ:
Відбувся у Полтаві танець смерті,
Що обтрусив дочасно кращий цвіт.
Вражає знову варварством росія,
За ціль обравши інститут зв’язку,
Вона ж по всій планеті смерті сіє,
Народжуючи кров’яну ріку.
Не вперше біль гіркий п’ємо утрати,
Але ж пролита надто юна кров
Перед високим для держави стартом.
Туди синівська привела любов.
Німіють душі, хоч серця палають,
Заклякли болем сковані слова:
– За що нас, Боже, досі ти караєш,
Улаштувавши кров’яні жнива?
Чи не за те покарана Полтава,
Що продалась тоді царю Петру,
Що перемогу війська його славить,
Вклоняючись орлу – не Кобзарю?
– Немає випадковостей у світі –
Так є, було і буде так завжди:
За кроки предків платять їхні діти,
Де руський дух, пів кроку до біди.
5.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2024
Війна іде
Війна іде за наше виживання…
Тривогами рясніє день і ніч…
Сирен гучне і довге завивання…
В ніч блимання поодиноких свіч…
Мов перед карою завмерла Україна…
З журою обнялись людські серця.
Як велетні, у темряві руїни…
Схилився Бог над постаттю бійця,
Що на «нулі» принишк на дні окопа,
Над ним – шахед висить, мов хижий птах,
Полює на «бандерівця-укропа»…
Бої ідуть у селах і містах…
Іде війна…
22.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2024
Війна прийшла
Війна прийшла до кожного із нас,
Жалом отруйним уп’ялася в серце,
Забрала Крим і змучений Донбас,
Вдягла народ у камуфляж і берці.
Війна – це біль, який не відболить
Ні через рік, ані через століття.
Землі захисниками стать велить,
Аби країна утвердИлась в світі.
Війна – це рана, що не зажива,
Не знайдено іще для неї ліків.
То смерть свої влаштовує жнива,
Не дивлячись, якого люди віку.
Війна – це надважкий експеримент.
Вона трясе країни і планету.
Настати може й роковий момент,
Коли Земля загине без багнету.
Тож пам’ятаймо: істина у тім,
Що зло не може в світі панувати.
Коли ж таки зустрінеться в путі,
Не слід на нього очі закривати!
1.09.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
Від кріпака – в пророки
(Тарасу Григоровичу Шевченку присвячую)
Кричать віки, що на хрестах розп’яті,
Над пам’яттю полин п’ючи і сум,
Про те, як з босоного хлоп’яти
Зріс той, хто влаштував росії суд.
Молився за Вкраїни долю сиву,
Змарновану на полі не своїм,
Віддавши в найми донечку чи сина,
Не мала часто й хліба на столі.
Пройшовши шлях від кріпака в… пророки,
Він досвід нефальшивий набував,
Засвоював життя важкі уроки,
Про Україну по-синівськи дбав.
Пізнавши біль московської сваволі,
До топора народ свій закликав,
Аби родило українське поле
Не для імперії – для донечки й синка.
Він знав москви хижацькі апетити,
(Ніхто її ще не нагодував),
Росія не була ніколи сита,
Тож, як набат, звучать його слова:
«Устаньте всі, і правнуків онуки,
Проти сваволі вражої і лжі,
Най не терзають вас московські круки.
Вони по духу й крові вам чужі!»
21.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Світ і люди
Летять літа, немов птахи крилаті,
Лишаючи в історії сліди,
І кожен з них – то дійсно гідна плата
За власну долю й долю всіх родин,
Котрі війну приміряли на себе,
Віддавши Батьківщині данину,
Бо саме в цьому виникла потреба,
Хоч не бува війни без полину.
На жаль, усе у світі продається:
Земля і совість, навіть сива честь.
Слов’яни ми – не турки і не ненці,
І в венах наших русів кров тече,
Але така «хвороба» цього світу,
Де миє руку теж чиясь рука,
А ми, лишень його покірні діти.
Змінити щось – і думка нас ляка.
Тож миримось з потворністю і болем,
І часто шану ницим віддаєм,
Зійшовши зі святого поля бою,
І з ними навіть схожими стаєм.
Тож тішити ніяк себе не варто,
Що інший ти у морі глупоти,
Не можна мати іншого там гарту –
Не буть ніколи грішному святим!
21.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
Зустріч
Минула ніч, сира і прохолодна.
Повіки сонцю ранок привідкрив.
В закутаному маревом болоті
Почувся птаха одинокий крик.
Збудила неба схід легка заграва,
Заглянула і у моє вікно.
То дня нового дійство – не забава –
Зловити сонечко за стремено.
І попливуть вони над сивим світом,
Аби переконати нас у тім,
Який багатий він не тільки літом.
Та чи цінуєм це ми при житті?..
13.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
«Іранка»
(Це позивний Наталі Кузнєцової, що загинула 26.08.2024 року. Вона бувша військова 67-ої ОМБр, активістка Майдану, очільниця чернігівського осередку «Правий сектор», дружина Віктора Панаска, котрий мав позивний «Іранець» і загинув у травні 2023р. під Бахмутом. Сьогодні, у День пам’яті захисників України, що загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, у Києві, у Михайлівському соборі, відбувається відспівування Героїні).
«Іранка» – цей незвичний позивний
Був до душі Наталі-українці,
Бо в світ вона прийшла не для війни –
Для боротьби за волю, як упівці.*
Вона була красуня із красунь.
Таких не рясно в нас і на планеті,
Та змушена обрізати косу,
Одягши камуфляж з бронежилетом.
Вона була… Біль горло перекрив…
Несила говорить в минулім часі…
Хіба для цього Бог її створив,
Аби украли московити щастя?!
Життя ж її – постійна боротьба…
Таку вона обрала собі долю,
Їй краще смерть, аніж тавро раба,
Тож України хвилювала воля.
Наталі шлях проліг через Майдан…
Свого «Іранця» там зустріла жінка…
Війна… Життя торік своє віддав,
Залишивши сиріткою лебідку…
Красою здивувавши цілий світ,
В політ вона полинула останній,
Віддавши Україні гідний звіт,
Аби в раю зустітися з коханим…
Заполонив столицю біль і сум…
Сирени звук тривожить Боже небо…
«Вона, як є, красуня із красунь.» –
Ридають тихо і Дніпро, і верби.
29.08.2024.
______________________________
* – воїни УПА.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2024
А може, зорі…
Життєва ріка то пливе, то бурлить,
Не ставить перестороги,
Що то небезпечна для тебе є мить,
То ж ці обмини дороги.
Коли не упевнений, не обганяй,
Уникнуть щоб катастрфи,
Та щось у душі кличе: ні, не спиняйсь,
Зміни себе хоч натрохи.
А серце диктує: ти ж не помились,
Не втрапила щоб в неволю,
А краще про себе тихенько молись,
А може, то вибір долі?
А може то зорі у парі зійшлись,
Аби буть навіки разом,
І вдячними будете їм ви колись,
Що склались так долі пазли.
Не можуть же зорі судимими буть –
Земним вони непідвладні.
Для часу залишимо вирок, мабуть,
Хоча і йому теж складно.
14.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2024
Якщо ми нація
Якщо ми нація, єдині маєм буть,
Адже війна нам землю сколихнула,
Аби свою не втратити могуть,
Свободи ж не олин ковток вдихнули.
Тож станьмо під блакитно-жовтий стяг
Всі, як один, нову відчувши силу,
Поклявшись на могилах і хрестах
Загиблих за свободу доньки й сина.
На нас чекає битва непроста,
Все ж віра в ПЕРЕМОГУ нас не кине.
Впаде росія, як колись Рейхстаг,
Радітимуть Донбас і Крим, і Київ.
Запам’ятаймо, наша це земля,
І історичні віхи в нас єдині,
І ворог вічний – зайди із кремля,
Котрі пройшлись не по одній родині.
Якщо ми нація, єдині маєм буть…
25.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
Не відкровить!
Крізь плин віків під супровід молитви
Ти йшла до волі, цей обравши шлях,
Сльозою й кров’ю іноді политий,
Солоним потом на чужих полях.
Ти йшла, хоч знала: шлях цей небезпечний
І що назад немає вороття,
Та віру не згубила, безперечно,
У те, що він веде у майбуття.
Пізнавши біль утрат, поразок, зради,
Вмирала й воскресала ти не раз.
У пошуках добра, любові й правди,
Жила віки без прав і без прикрас.
Моя ти нене сива, Україно,
Сьогодні шлях твій обагрила кров,
Еліту не одну москва згноїла,
Але не вбила у серцях любов.
Вже скоро ми здобудем Перемогу
Над ворогом над нашим віковим,
Козацький дух нам прийде на підмогу,
Та рана наша ні, не відкровить!
26.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2024
Рятівники нації
Є люди, що є голосом народу,
Хоча, на перший погляд, мовчазні,
Стоять вони на варті мови-коду,
Тому й живуть постійно у війні.
Вони – це совість нації і роду,
У їх крові ужився правди ген.
Це люди особливої породи,
Що світять, як в тумані галоген.
Їх не буває в нації багато,
Але без них вона німа завжди.
Саме вони руйнують рабства грати,
Рятуючи майбутнє від біди.
Історія для них знайшла ту нішу,
Ізвідки голос лине крізь віки,
Хоч нагороди будуть мати інші
З нечесної чи владної руки.
Тож не забудь, чи юний ти, чи сивий,
Віддати їм належну данину,
Бо час буває іноді і мстивим,
Коли наллє у душу полину.
20.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
Ми вистоїмо, чуєш, брате!
Тікають дні, відносячи в минуле
Усе, що мали й бачили віки.
Повстань у нас немало промайнуло,
Де гартували дух чоловіки.
Жили під історичними громами,
Долаючи і труднощі, і страх.
Свободи дух такий у собі мали,
Що вів усіх до волі по мостах.
Немало знали за життя їх плечі,
Тож випите терпіння вже до дна.
Для них – позор – із України втеча,
Бо знають: мати рідна лиш одна.
«Ми вистоїмо, чуєш, брате, мусим,
Хоча ціна за волю дорога,
Але ми діти України-Руси,
Влаштуймо гідну відсіч ворогам! –
Сказали один одному сміливо, –
У нас немає місця москалям».
«Ніхто у рабстві ще не був щасливим», –
Підтвердила слова їх і земля.
24.08. 2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2024
Дилема
І знов сирен пронизливе виття
Ні, не торкає – ранить мені душу.
Стоїть дилема: смерть, або життя,
Тож в укриття сховатися я мушу.
Та чи сховатись можна від війни,
Котра гвалтує і народ, і землю,
Вплітає в коси пасма сивини,
Життя лиша й над головою стелі.
Там, де війна, там правда теж згора,
Її рятує зброї й духу сила,
За неї цвіт народу умира:
Це ж люди молоді і зовсім сиві.
І знов сирен пронизливе виття
Ні, не торкає – ранить мені душу…
Стоїть дилема: смерть, або життя,
Тож в укриття сховатися я мушу…
14.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2024
Для мене Україна – друга мати
Для мене Україна – друга мати,
Окрім тієї, що дала життя,
Навчила гордо голову тримати,
Вручила коди вічного буття.
У них – любов, котра не вигоряє,
Допоки серце в грудях стукотить,
Повінчана навіки з ріднокраєм,
Де роду мого пращурів хрести.
Це та любов до мови – коду роду,
Пронесена крізь призму поколінь,
Уплетена в пісні мого народу,
Котра не має інших поклонінь,
Окрім того, хто всесвітом назвався
І нитку долі кожному вручив,
Аби для роду і землі старався,
Шукав до щастя згублені ключі.
Для мене Україна – сад весняний,
Де море квітів, світла і тепла,
Де океан красунечок-панянок,
Де я, як жінка й мати, відбулась.
3.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Зустріч із трутнем
Скільки ж трутнів розвелося
В нас навколо, просто жах!
Дибом устає волосся,
У неспокої душа.
В час важкий для України
Їх – не сотні – тисячі,
Не хвилюють їх руїни –
Злі й надуті, мов сичі.
Працювать їм неохота,
Воювать – теж – «не дурак».
Хочуть жити не в болоті,
Страх проймає до мурах.
Суть життя – химерна воля.
Про обов’язки – ні! Ні!
Їх турбує власна доля.
Не комфортно і в війні.
Зрозуміти трутнів важко.
Хоч крути, хоч не крути.
Хочуть мати долю пташки:
Волі смак пізнать, води.
Хіба вибір не святий!?
24.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Не жити під москвою!
Навколо світ і ситий, і жорстокий,
Якому наші рани не болять.
Москва на нас давно поклала око,
Та він не поспішає зупинять.
Про власну тільки дбає він безпеку,
Аби багатшим і ситішим стать.
Із ворогом у герці нам нелегко,
Та маєм дух, твердіший він за сталь.
Той дух сильніший іноді за зброю.
Без промаху він прямо б’є у ціль.
І хоч пролито вже немало крові,
Його шанують всі-усі бійці.
Не жити ж під москвою Україні,
Бо ж горя напилась вона доста,
Тож визволим, відродимо з руїни
Розбиті наші села і міста.
31.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Мої бажання (2)
Я хочу стати нервом України,
Котрий би відчував її весь біль,
І мову захистити солов’їну,
Що вклав в уста Господь мені й тобі.
Дочкою хочу стати Україні,
Аби їй дарувать свою любов,
Боротися за волю до загину,
Благословив на це Великий Бог.
Я хочу бути там, де є найважче,
Аби підставить їй своє плече,
Вогненне слово кинуть раші в пащу,
Най, як смола розпечена, пече.
Гарантів наших хочу запросити,
Надати нам надійне укриття,
Аби вони безпечні надто й ситі,
Відчули подих смерті за життя.
Я хочу, щоб народ наш об’єднався
І нацією врешті таки став.
У власній крові ворог щоб скупався,
Бо ж «русскій мір» пів світу вже «дістав».
А стяг наш синьо-жовтий, український,
Знайшов свій шлях, як хрест колись святий
До душ до наших й майорів над військом,
Став оберегом вірним для хатин.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2024
Коли засинає літо
Коли засинає літо
У теплих серпневих жменях,
Радіють ще сонцю квіти,
Шлють посмішку і для мене.
Жоржинна дивує свіжість
І срібло у росяниці,
І хост неповторна ніжність,
І бархат на чорнобривцях.
П’янять тихий вечір флокси
З трояндами у тандемі,
Та дихає в спину осінь
В віночку із хризантеми.
Збентежені і щасливі
Зустрінуть красуню клени,
У масках у сивих сливи,
Антонівки півзелені.
Дивлюся, як барви літа
Згасають таки навколо,
То сонце пливе в повітрі
І сонце веде по колу.
12.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Непросте питання
Літа давно в полоні сивини,
Та лещатами тиснуть душу й серце –
Земля моя страждає від війни,
Бо зло й добро у історичнім герці.
Стоїть народ в нерівному бою
З надією на світлу Перемогу.
Кожен боєць краплиночку свою
Донатить на важких війни дорогах.
Хтось ще учора вчив добру дітей,
Той жито сіяв чи косив пшеницю.
Сьогодні ж поле кров’ю те цвіте,
Де він стрічав і сонце, й зоряницю.
І стогне геть згорьована земля,
Їй рани теж болять, як і людині…
Скільки ж полів ще зайди спопелять!?
Скількох дітей позбудуться родини!?
Хіба можливо звикнуть до смертей! –
Ношу в собі це непросте питання, –
Забути неможливо також те,
Що ці бої далеко не останні!
29.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2024
Про лінивих і трудолюбивих
Ліниві є усюди у житті,
Зустріти можна їх у різних сферах:
Хтось ладен копирсатися в смітті,
Той – шлях обрав митця-револьцьонера.
Такий на все і погляд має свій,
Бо душу має горду і чутливу.
Йому підвладні муза, люди й світ.
Він лінощів не піддається впливу.
Для нього муза – подруга й суддя,
Що змушує на все реагувати:
І на гірке до болю каяття,
І на бажання все контролювати.
Для музи не буває вихідних,
Отож працюй, як віл, і не лінуйся.
Навіть коли живеш серед війни,
Якщо ти, як людина, вже відбувся.
20.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
Якби була я птахою
Якби була я птахою крилатою,
То облетіла би цей грішний світ,
В двобій би стала я з війною клятою,
Аби урятувати націй цвіт.
До подиху б останнього змагалася,
Аби скоріш закінчилась війна,
І хоч вона війною не назвалася,
Але смертями дихає вона.
Усі би сили я свої потроїла,
Аби здолати напівдику рать,
Захищена і кармою, й паролями
Землі своєї не дала б забрать.
30.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Там початок усіх доріг
Люди й долі, і той поріг,
Звідки кожен пішов у люди,
Там початок усіх доріг,
Де вітри дмуть частіш у груди.
Той змагається, той – впаде,
Не діставшись у сиві весни.
Пам’ять все ж зберігає день,
Що єднає все перевеслом.
Кличе душу щораз туди,
Де життя таїна відкрилась,
В споришах росяних бродив,
Гартував для польоту крила.
30.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Люби життя
Люблю осінні довгі вечори,
Коли навколо – німота безкрая,
Шепоче тихо муза щось згори,
А я стою біля дверей до раю.
Душа купає у думках слова,
А з неба рима їй допомагає,
Холодне світло місяць розлива,
І тільки про одне мене благає:
«Люби життя таким, як воно є,
Бо кожна мить його – то дар від Бога,
Життєву нитку доля хай снує,
Де вдосталь би добра було й любові».
13.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Ворожіння
Ворожить ніч на зорях яснооких,
Коли відійдуть війни в небуття,
А будуть царювати мир і спокій,
І вируватиме нове життя.
І вже ніщо не змінить рух планети,
Вона ж потоне в сонячнім теплі,
Народяться нові митці-поети,
Котрі свої пісні складуть землі.
Засяють знову материнські очі,
Смакуючи любов своїх дітей.
Повірмо ж, люди, в ворожіння ночі,
Адже воно до істини веде...
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Поетами не стають
Поетами не стають –
Вони ними в світ приходять,
Розп’яту душу свою
Готові вручить негодам.
Поетами не стають –
Господь їм вручає долі.
І в цім їх найвища суть:
Плекати народу волю.
Поетами не стають –
Для них – особлива ніша:
Їх сяйво, немов салют,
А зорі ясніші інших.
Поетами не стають –
Це люди, обрані Богом,
Що душу тонку свою
Наповнюють вщерть любов’ю.
Поетами не стають –
З них кожен – мислитель-воїн,
Свою громадянську суть
Вплітають в життя сувої.
Поетами не стають…
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Грози
– А знаєш ти, як пахнуть літні грози,
Що забрели у веселковий рай,
А ти стоїш у нього на порозі,
Де купол неба в кольорах заграв?
А знаєш, звідки запахи ті в грозах,
Коли долини в білім молоці,
Обняті маревом умиті лози
І впиті трунком сивих цебреців?
А чув ти, як гуркочуть пізні грози,
Що будять землю всю і небеса?
І все у них на повному серйозі.
Здається, хтось планету колиса.
– Я добре знаю, як регочуть грози,
Коли розплавить спека стиглий лан,
Лежать жита тоді в незвичній позі,
Бо град пройшов і серцю біль послав.
23.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Ніч і день
Спить натомлений день
У долонях серпневої ночі.
Зірочки де-не-де
Потривожили темінь вгорі.
Світло з неба бліде
У воді теплі хвилі толочить
І шукає едем
На вершинах струнких яворів.
Нічка тишу пряде,
Нею все накриває довкола,
Аби спокій людей
Не порушив до ранку ніхто,
А зі сходу йде день.
Кроки в нього спокійні і кволі.
Його сонце веде,
Щоб зайняти небесний престол.
6.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Війна, кохання й Україна
Літа його цвіли вже сивиною,
Коли її тут, «на нулі», зустрів,
Земля стогнала, змучена війною,
І небокрай шахедами розцвів.
Вона ж така ще молода, вродлива,
Осяяла війни суворий шлях,
Так сонце після грозової зливи
Тепло і світло розлива в полях.
І він забув, що скроні його сиві,
Забув про все, а головне, про вік.
Забув і про дорослого вже сина,
Адже у нім проснувся чоловік…
Хто знає силу пізнього кохання,
Той розуміє, що воно так є:
Це не юнацьке уночі зітхання –
Боротися він буде за своє,
Адже його душа пісні співала,
І змовкнуть не збиралася ніяк,
А тут оця непрохана навала,
Що нагадала: прадід твій – козак.
Отож він там, де всі боронять волю,
І інших знати не хотів доріг,
Бо тут вона – його кохання й доля,
І сивина його для них – не гріх.
Вона і він, і ненька Україна…
Це їхня з діда-прадіда земля.
Він – не Султан, вона – не Чураївна,
Йому ж коханням стежку вистеля
До Перемоги над московським катом,
І вибору їм доля не лиша,
Як рать ворожу гідно покарати,
Бо так велять його й її душа.
31.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Вечір
Вечір в зоряній колисці
День липневий колиса,
На вербовім довгім листі
Притулилася роса.
Тихим посвистом пташина
Сколихнула небокрай.
Впали звуки й на шипшину,
Що доповнювала рай.
На закоханій калині
Соловей пісні веде,
А поодаль яворина
Сторожує цей едем.
В такт пісням внизу дзюркоче –
Жебонить живий струмок.
В нім зірок мелькають очі,
Ланцюжок плетуть думок.
Скільки ж тут краси навколо!
Все в гармонії живе.
Вдень і в мареві ранковім
Їх життя удаль пливе…
20.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Вони ідуть… у вічність
Ідуть митці не в небуття – у вічність,
Аби потомкам освятити шлях,
Сніжком обняти землю рідну в січні,
Житами заврунитися в полях,
Будить громами весни й сонну землю,
Про волю нагадати зайвий раз
Засіяти у душі правди зерна,
Навчити цінувати мудрість фраз.
Ідуть вони дорогами святими,
Де гідний слід минулих поколінь.
Їх кроки не були тоді простими,
Бо першими вставали із колін.
Вони ідуть колонами у вічність,
Аби звільнити молоді цей шлях,
Щоб ті дивились совісті у вічі
Перемагати вміли власний страх.
4.02.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Коли кохання розквітло
Життя частіш скидається на потяг,
Що мчить із пункту «А» до пукту «Б»,
І іншого не буде уже потім.
Ти ж пасажиром бачиш в нім себе.
Коли літа у осінь подались,
А в літі ще не зібрані покоси,
Чи ж треба відкладати на колись
Ті почуття, що чисті, ніби роси?
Чи варто ставить заборони знак,
Коли в душі кохання ледь розквітло,
А ти в житті його іще й не знав,
Як і того, ще скільки буде віку.
Тож зупинись і дай покосам лад –
В житті усе робитись має вчасно –
Допоки не почався листопад,
Аби не почуватися нещасним.
Можливо, це останній уже шанс.
Не дай дощам покоси ті залити.
Най заспіває так твоя душа
Ту пісню лебедину, як молитву.
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Прожить життя
Життя – не казка, де фінал щасливий, –
Це шлях із тисячма випробувань,
І серед них – і спека є, і зливи,
І вражень море, й гул гучних бравад.
Життя – забіг на певну із дистанцій,
Де ти супроти всіх стихій – один,
Ні похвали не ждеш, ані овацій,
Чи ти старий, чи надто молодий.
Живеш у світі не лише для себе:
Обов’язки виконуєш святі
Перед землею, родом, Божим небом,
Де служить все одній лише меті:
Прожить життя, як людям подобає,
Аби тебе твій сором не запік,
Обов’яково за свій край подбаєш,
Не дивлячись на те, який твій вік.
15.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Я голос твій
Я голос твій, ти чуєш, Україно,
У нім – відлуння пережитих літ,
Спів жайвора і гіркота калини,
І цей благословенний Богом світ.
Я з тих, кому болять-печуть ті рани,
В яких твого минулого тавро,
Не одного ти вигнала тирана,
Не одного втопив старий Дніпро.
Я голос твій, кохана Україно,
У ньому стогін рідної землі,
І тих, хто у борні за неї згинув,
Нам захищати теж її звелів.
Сьогодні ти живеш із чорним болем,
Затис тебе в лещатах московит,
Та в голосі моїм і голос волі –
Він сили добавляє і… кровить.
Почуй же, світе, голос України,
Не побажай їй долі сироти,
Допоможи воскреснути з руїни,
Адже це твій обов’язок святий,
Аби торжествувала всюди правда,
Аби не гинув миролюбний люд,
Навіки зникли війни, зло і зрада,
Не загравай з потомками іуд.
Я голос твій, кохана Україно,
Твого я поля праведне зерня,
Котре в молитві лиш згина коліна,
Про це свідкують небо і земля!
3.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Скількох іще покладемо дітей?
Лягає осінь інеєм у коси
І проростає зрілістю в мені,
Сльозою очі мимоволі зросить
За тим, хто вже поліг у цій війні.
Думками світ щоразу обіймаю:
Чому війна? За що вона у нас?
Молитву щиро вкотре промовляю:
«Прости нас, Боже, Крим верни й Донбас!
За них дівчата й юнаки безвусі
Дочасно одягають сивину,
Лишивши свої коледжі і вузи,
Воюють, адже долі на кону
І України, й їх, і їх родини,
Пішли, аби ворожу рать спинить,
Щоб гідність неньки вберегти й дитини.
Не всі живими вернуться вони…
І біль безжально розриває груди:
Скількох іще покладемо дітей,
Як і у вісімнадцятім у Крутах,
Де й досі небо кровію цвіте!»
26.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Я знову перечитую листи
Живе кохання довше від людей –
Укотре переконуємось в тому.
Бува, веде то в прірву, то в едем.
Шляхи туди нікому не відомі.
Я знову перечитую листи…
Твої… Чому? Сама того не знаю.
В них почуття вбудовані в мости,
Що душі наші раптом поєднали.
В них стільки ніжності і теплоти,
Що іноді чомусь мені здається,
Що не земний ти чоловік – святий,
Якого моє серце не зречеться.
Із чистого мережива зізнань
Потоком почуття нестримні ллються,
Які не кожен у житті пізнав,
І без яких не існувало б людство.
Читаю я не вперше ці листи,
Та серцю в грудях знову стає тісно.
Гадаю, нас Господь обох простить
За те, що стріли ми кохання пізно.
Перебираю щирості рядки,
Ізвідки струменить палке зізнання,
Вкарбоване не на роки – віки
І гімном стане вічному коханню!
26.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Про великих
Великі люди довше нас живуть,
Бо ж місія їх у житті велика.
Саме у цім і є їх вища суть,
Бо в світі такі люди не безликі.
Життя їх, ніби факел із вогню,
Що манить погляди усіх. Природно!
І долю проживають не одну,
Згоряючи за праведне, народне.
На них чекає декілька доріг…
Прямих і рівних їм не дістається.
І в тому їх найбільший, мабуть, «гріх»,
Що носять у собі велике серце,
Де місця вистачає усьому:
Любові до життя, людей, країни.
Їх світло розганяє ту пітьму,
Котра ховає справжню Україну!
21.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Війна за волю і життя
І знов сирена звіром завива,
Нагадуючи про війну з москвою.
Викрешуються зболені слова:
Допоки ще? Вже сплачено з лихвою…
Чом світ обрав чин спостерігача?
Пасивними давно живуть ООНи.
Десь догорає синова свіча…
Десь – донечки…
Курсують всюди дрони…
Усіх лякає третя світова,
Хоча і так життя людське строкате.
Ніхто не хоче жертвою ставать,
А московит перетворився в ката…
Лягає час зерниною в ріллю,
Щоб древом прорости вже Перемоги
І вирок винести ворожому кремлю,
В собі здолавши надбану знемогу.
Та покищо сирен оте виття
Тривогу наливає в кожне серце.
Війна іде за волю і життя,
Де зло й добро у історичнім герці.
21.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Кохання смак
Той, хто пізнав хоч раз кохання смак,
Ніколи вже, ніколи не забуде,
Чи літо у душі, а чи зима,
Свята веселі, а чи сірі будні,
Той смак із ним. Він – на усе життя.
Його не змиють ні дощі, ні сльози.
Він піде радо і у майбуття,
Навіть тоді, як стрінуться морози.
«Чому так є, – запитую себе, –
У чім же сила справжнього кохання?»
І чую, голос лине із небес:
«Даруйте людям світле хвилювання».
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
За що?
Згорьована Україна
Геть сива від болю:
Міста й села – у руїнах…
Вбили й любу доню*…
Заплакала-заридала –
Убили ж дитину
Ту, за котру не стидались
Вона і родина.
Мову й правду шанувала,
Неначе святиню,
І на прю- сама ставала,
Не маючи тилу!
Чому ж, Боже, таку долю
Вручив Україні?
Платить дорого за волю,
За крила орлині,
За ту Правду, що приспали
Ще царі й вельможі,
За ту землю, що з хлібами,
За люд її гожий?..
За що, скажи, Ти так тяжко
Народ цей караєш,
Не спиняєш дію рашки,
Серця людям краєш?
Чи не тими молитвами
Молимось-благаєм?
Течуть ріки вже криваві –
Спинить не встигаєм.
Московського нам не треба –
Дамо собі раду,
Тільки б мирним стало небо!
Тільки б не вмирати,
А ростити хліб і квіти,
Дітей колихати,
Не блукати по всім світу –
Жити в рідній хаті!
21.07.2024.
* – 19.07.2024. у Львові убили відому українську мовознавицю, націоналістку Ірину Дмитрівну Фаріон.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Отямся, світе!
Хіба ти, світе, ще не на межі,
Коли дозволив діток убивати?
Чи то духовно так ти зубожів?
Та правду ні спалити, ні сховати!
А може, ти давно уже осліп,
Що варварства не хочуть бачить очі?
Москва ж вбиває нас, і це не кліп –
Летять ракети вдень і серед ночі.
А мо’, не хочеш ти війну спинить
Із інших міркувань, із меркантильних,
Бо гинуть наші – не твої сини
І донечки-красуні, горді, стильні?
Хіба не твій це перед Богом гріх,
Що вбивства чиняться на землях наших?
І це не просто є обставин збіг –
То так розперезалась дика р@ша.
Отямся, світе, з силою зберись,
Їй скоро стане мало й України!
Сьогодні дій – не завтра, не колись,
Якщо не хочеш від Кремля загинуть!
15.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Ірині Фаріон
(Посмертно)
Чи більше зло існує в цьому світі,
Як жінку-патріотку… вдома вбить,
Чиї думки і дії були світлі,
Не тільки вбивцю – це й народ ганьбить,
Що не дослухався до слів її високих,
Що крил її в польоті не вберіг,
Котрі живили українські соки
І втрапили за Вічності поріг!..
Гарячий липень серце вкутав льодом…
Закляк від болю й жаху сивий Львів…
Стріляли в совість нашого народу,
Хотіли утопить її в крові…
Та совість невмируща, як відомо,
Як і любов у серці Фаріон
До України, мови її й долі.
Це був її надійний бастіон.
Душа ж убивці, підла і мерзенна,
На УКРАЇНКУ руку підняла,
Щоб мудрості не сіяла та зерна,
Колосся смерті їй в вінок вплела…
Здригнулася від болю вся Вкраїна…
О, скільки ж закривавлених вже скронь!
Пригне на мить перед всіма коліна.
Засяє в небі зірка Фаріон.
І звідти буде кликать патріотів
За волю й мову вести боротьбу.
Московії без цього не збороти,
Покірності поставити табу!
20.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
України вільної боєць
З наплічником, у камуфляжі… Те
Вгадать не важко: український воїн.
Одразу видно: серце золоте,
Народжений, звичайно, не для воєн.
Широкий лоб зі шрамом навскоси,
Не очі, а великі дві тернини…
Онук він чийся, чи коханий син?
В нім відчуваєш доброту людини.
Видніється у зморшках слід від мук,
Бо бачив на війні уже не мало.
Пив полини після гірких розлук,
Давно забув, як пахнуть руки мами.
Та запах пороху ураз вгада,
Він зна, що смерть частіше пахне кров’ю…
За побратимами не раз ридав,
Як їх востаннє обіймали вдови…
Дивився й смерті теж не раз в лице
І подих чув її, як лід, холодний.
Хлопчина, котрий став тепер бійцем,
Тримав чомусь півзігнуті долоні.
На вигляд йому років двадцять п’ять,
Та зморшки під собою вік ховають…
Такі, як він, стрічають вражу рать
Й до Ківи в пекло вміло відправляють.
Сьогодні він – історії творець,
Відповідає і за долю світу.
Це України вільної боєць,
Йому близькі Шевченка заповіти.
22.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Світ врятує любов
Наш світ краса врятує і любов
До ближнього, від неньки до дитини,
Не той, котрий народжений рабом,
А той, у кому серце лебедине,
Де чистота і вірність в почуттях,
Це виділяє їх серед крилатих,
Для них кохання – формула життя,
Де воля й неба сонячного клаптик.
22.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Життя сувій
Життя сувій у кожного з нас свій:
Для когось – довгий, іншому – короткий.
Його ж прожити, друже, так зумій,
Аби не знав тебе світ безтурботним.
І ти, пізнавши складнощі життя,
Позицію займи борця за волю,
Щоб не перетворився на сміття,
А став господарем своєї долі,
Аби своїм ти став серед своїх,
Тоді закономірна Перемога,
Бо зрадить друзів – то найтяжчий гріх.
Така в нікуди поведе дорога.
Не розгуби того, що вже нажив,
Бо це твого майбутнього основа,
Аби душею ти не зубожів,
Лиш вірі й правді до кінця служи,
Щоби тебе згадали добрим словом.
22.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Жнива криваві
Зима снігами щедрими диміла,
Втомившися від частих завірюх,
Доточуючи день, вона несміло
Ховала свій теплесенький кожух.
Саме тоді ввірвалася зухвало
У Україну московитська рать…
І почались жнива важкі, криваві,
Котрі затіяв «учорашній брат».
Колони танків, бомби і снаряди
Терзали душі кожному із нас,
Людей невинних накривали «гради».
Не обирав для цього ворог час.
Бажання нас поставить на коліна
Москвою керувало в перші дні,
Та воля в душах наших є нетлінна.
Вона лише міцнішає в війні.
Хоч нас лягло в боях уже немало,
Повернення не буде у Союз.
Ми зброю міцно у руках тримаєм
Із клятвою собі: «Я не скорюсь!»
2.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Людці і люди
Є люди й людці.
Перші – горді, титани.
Людці ж – слабодухі,
в житті – хитруни.
Титани в команді
завжди капітани,
А інщі – то зрадники,
а чи ждуни.
У кожнім народі
є перші і другі:
Одним не байдужі
держава і честь.
Такі не шкодують
нічого для друга,
Бо кров особлива
в їх жилах тече.
Ніколи людці
цього не зрозуміють,
Адже не хвилюють
їх долі людські.
Любити і думать
ждуни не уміють,
Бо їх інтереси
аж надто вузькі.
9.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Була, є й буде Україна
Вбивають нас, а ми живем,
Бо нація ми нездоланна,
І мислення у нас нове:
Жить без корупцій і без кланів.
Катують нас, а ми живем,
Попри ворожі зазіхання,
Кайданки всі-усі порвем,
Дітей народимо з кохання.
Нас розп’яли, але не всіх –
Ніхто не знищить нас ніколи.
Не діждеться кремлівський псих,
Щоб сонце зупинило коло!
Допоки крутиться Земля,
Лунає мова солов’їна,
Що в душах рани нам зціля,
Була, є й буде Україна!
24.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Хіба кохати гріх?
Хіба кохати в зрілім віці гріх,
Коли душа вогню живого просить?
І хоч твій вік для тебе – оберіг,
Та ти не помічаєш, що вже осінь.
Не поспішай закоханих судить
І не дивуйся явищу такому –
Не винні весни, що цвітуть сади
І журавлі вертаються додому.
За їх кохання небу помолись,
Аби не обділила щастям доля.
Може, й тебе навідає колись
Кохання справжнє? Це ще не відомо.
Хай прийде усвідомлення цього,
Що для кохання не бува блокпосту.
Хотів чи не хотів би ти того,
Та розминутися із ним не просто…
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Ти той…
Ти той, чия залюблена душа
Мені кохання й квіти посилає.
Літа мої й твої у даль спішать.
Та душі нам шовками вистеляють.
А там – є все: і ніжність, і печаль,
І чого більше, визначає доля,
Чи вистачить ще сили у плечах,
Щоб дарувать себе мені і дому.
Своїй я долі дякую за те,
І дякуватиму, мабуть, до віку,
Що почуття пізнала я святе,
Котре єднає жінку й чоловіка.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
́Де смерть і слава поряд ходять
Коли літа твої з війною перетнулись,
Юнак ти, а чи зрілий чоловік,
Аби родина з рабством не зіткнулась,
І ти є справді справжній чоловік,
То будеш там, де смерть і слава ходять,
Бо там держави доля на кону,
Щоб зупинити армію забродів,
І таки виграєш в кремля війну.
Життя ж дається кожному для того,
Щоб світ оцей любив, добро творив.
Немає в ньому більш чи менш святого,
Є те, на що Господь благословив.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Букет сухого чебрецю
(Присвячую своїй бабусі Ходак Тетяні Митрофанівні. Саме вона подарувала мені тата Петра. Ну, як не згадати про неї сьогодні в Петрів День!)
Красуня – на усе село…
Не одному ув око впала.
Та щастя в долі не було,
Аби її обдарувала…
До всього жінка мала хист:
Спекти, зварити, шить і ткати.
Із чоловіком спромоглись
Побудувать сім’ю і хату.
Дітей у світ пустили трьох:
Донечку Шуру й двох синочків.
Під голод врятував їх Бог
І перші лободи листочки…
А потім ще одна війна –
У їх житті вона вже – третя.
Покликала всіх трьох вона.
Це не було й не є секретом.
Чекала жінка ночі й дні.
Найбільш лякала невідомість.
Вона і донечка – одні.
Трудилися – не мали втоми.
Не раз ходила поряд смерть
Біля синів і чоловіка…
Снаряди, бомби й кулемет
Запам’яталися до віку.
Вона ж надією жила,
Що вернуться живі додому.
Гірку сльозу не раз пила…
Думки тікали в невідомість.
І ось настала та пора,
Коли вернулися до хати
І чоловік, і дітвора –
Усі живі.
Яке ж це свято!
Один з дружиною прибув.
Обоє в формі. (Ба, солдатка).
Розмовам про війну – табу.
Контужені і син, і батько…
Вона ж всю витримку міцну
В сім’ю велику спрямувала.
Мовчали й хлопці про війну.
Душа ж матусі сумувала.
Рятунок мала у труді,
В молитві, котру слала Богу.
Не відчувала холодів –
Купала всіх в своїй любові.
Щодня її чекала піч…
У горщик борщ складала з квасом.
Картопля – теж нехитра річ –
Була без сала і без м’яса.
Життя в душі лишало слід
То зморщечкою черговою.
Не милий часто був і світ.
Дочка – в колгоспі ланковою.
В бабусі ж декілька фронтів:
Город, онуки і корова.
Не раз очіпок* пропотів,
Від сонця вилиняли брови…
А коли вечір наставав,
Казки онукам дарувала,
Як рідний край свій рятував
Ілля від вражої навали.
Своє гніздо звив менший син
І відійшов туди з сім’єю.
Не мав він часу для гостин,
То ж рідко бачився із нею.
Подався старший – до Орла**,
Навідував батьків щоліта.
Вона ж себе не берегла –
Лишень продовжувала тліти.
Чия ж? Чия у тім вина,
Що щастя жінку обминуло?
Система? Доля? Чи війна?
Хвороба стан її зігнула.
А чоловіка позбулась –
Сніги у косах забіліли.
Дітей і внуків не зреклась,
Аж поки серденько зомліло.
Господь дививсь на жінку цю
І дощиком ридав дрібненьким…
Букет сухого чебрецю
Стеріг у сні у вічнім неньку…
21.06.2024.
* – Очі́пок (очепок, чепе́ць, чіпе́ць, ка́пту́р, ка́пор, чепа́к, керпа) — обов'язковий головний убір одружених жінок у стародавній Україні.
** – місто, обласний центр в Росії.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
До Московії
(Іще раз про трагедію у Охматдиті 8 липня 2024р.)
Такого звірства людство ще не знало,
З таким дикунством не знайомий світ!
Скільки життів ти вже у нас украла
Не за десяток – а за сотні літ!
Гірким цьогоріч видалося літо,
А особливо восьмий липня день,
Коли ти підло вдарила по дітях.
Цей шлях тебе у прірву заведе.
Життя дитини – то дарунок Бога,
А отже це – святиня із святинь,
Що потребує ласки і любові.
Дітей убивства небо не простить.
За муки, що ти слала нам роками
За кожну смерть, скалічене життя
Тебе чекає справедлива карма,
Тож зупинись і істину затям!
Ніщо так не цінується у світі,
Як воля і до ближнього любов.
Розірвано й останні рабства сіті,
Бо з нами світло правди і сам Бог!
11.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Дитяче спинилося серце
Іще один день українського пекла…
Він і на «нулі», і у селах, містах…
Свідомість і розум від того отерпли –
Вже пів України у свіжих хрестах…
На цей раз ракета – дитині у серце…
О Боже, не дай збожеволіть від бід.
Ридання і крики – у декілька терцій.
А мо’, божевіллям охоплений світ,
Коли дозволяє дітей убивати,
Коли заохочує сіяти зло,
Москву терористом боїться назвати,
Прикрить Україну надійним крилом?
О світе, невже ти настільки безсилий,
Що встати не можеш з Кремлем у двобій,
Собі як поясниш ти смерть свого сина,
Як той за свій край упаде в боротьбі?
Чи ж зможеш пробачить собі нерішучість,
З якою ти жив і живеш по цей час?
Настала пора і тобі взяти участь,
Аби сам-на-сам із Кремлем не стрічавсь.
Гаряче дитяче спинилося серце…
Московії там проглядається слід,
Він гірший, аніж Бухенвальд чи Освенцім.
У грудях убивці не серце, а лід…
9.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Жах!
(8.07.2024. був удар російськими ракетами навіть по «Охматдиту», в результаті якого багато постраждалих та вбитих).
О світе, ну, хіба ж це не межа,
Коли по дітях б’ють, по тяжко хворих!?
Як можна усвідомить такий жах,
Коли й на це пішов наш давній ворог?
Тебе не сколихнула новина,
Що й Охматдит-лікарня під прицілом?
Чим небезпечна для москви вона?
А мо’, то виклик, як ти це оціниш?
Невже й дитячі смерті проковтнеш,
Сформулювавши застережні фрази,
І співчуття свої нам надішлеш,
Азійську пожуривши знов заразу?
А може, біль тобі наш не болить,
Народжується сумнів мимоволі,
Невже й дитячу кров треба пролить,
Аби сплатить московії за волю?
Невже не відчуваєш ти вини,
Що кровопролиття таке дозволив?
Жорстокішої не було війни!
А може, й ти наляканий москвою?
Аби не втратить імідж свій крихкий,
Збиратимеш радбез тепер в ООНі,
Де також слід кремлівської руки,
Котра не знає, що таке закони?
«Умом Россию всё же не понять! –
Так визначив колись відомий класик,
Чи ж можна таку дикість не спинять,
Котра привести може до колапсу*?
9.07.2024.
------------------------------------------
* – транспортний колапс — ситуація, за якої кожне додаткове порушення руху транспорту призводить до ситуації, близькіої до повної зупинки руху.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Тільки віра
Ще ‘дна ніч борні за волю…
Доки ж, Боже, доки?
Біль ніщо наш не знеболить,
Не вип’є неспокій…
Ще ‘дна ніч тривог і болю
Нарешті минає…
Дорога ціна за волю…
Дитя засинає…
Усю ж ніченьку не спало –
В укритті ховалось…
Зовсім поряд смерть ступала,
Блимала зухвало…
Впилась болем Україна –
Стогне без упину,
Цвіт її щоденно гине…
Плаче сиротина.
Дніпро старий посивішав,
Поспіщає в море,
То правіше, то лівіше
Чує людське горе…
А йому нема вже міри –
Серцям тісно в грудях…
Непохитна тільки віра:
Знає світ про Крути,
Й Конотоп теж пам’ятає
Переможну битву.
Слави дух іще витає
Й матерів молитви
За синочків, доньок наших:
– Боже, дай підмогу,
Аби кінець прийшов раші,
А нам – ПЕРЕМОГА!
4.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Перемоги не бува без болю
Гаптує день нові війни події,
Де все сплелось: вогонь і кров, і дим, –
Але жива, жива у нас надія,
Що вирвемось із ланцюгів біди
І знищимо азійське дике плем’я,
Котре прийшло вбивати, грабувать,
Смертями засівати наші землі.
Чи ж маєм право все це забувать?!
Важка борні нам випала дорога –
Не ‘дин синок розп’ятий на хресті,
Але здобудем нашу Перемогу,
Збудуєм тисячі нових мостів.
Так, Перемоги не бува без болю,
Така, на жаль, є правда боротьби,
Бо ж кров’ю здобувається лиш воля,
Якщо народ ми гордий – не раби!
17.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Війна і дружба
Їх дружбу перевірили рокИ,
Тож тайн один від одного не мали.
Життя шкільне пробігло, й юнаки
Роз’їхались.
Навчались.
Не зламались…
Один наук висоти пізнавав
У Харкові.
А далі – виш російський.
А цей шоферські іспити здавав.
Аж ось війна покликала до війська.
Текли літа. І всі – без вороття.
Вже й скроні не юначі – в іній вбрались.
У кожного своє було життя,
А в нім добро з бідою чергувались.
Сипнула бомбами, снарядами війна,
Котра не знає винятків, законів.
Кордоном вогняним лягла вона
Між тими, хто був друзями зі школи.
Один з них бомби смертю начиняв,
Тоді як інший боронив Вкраїну.
Чи перший розумів, що гріх вчиняв
Супроти краю, що лежить в руїнах?
Тривожать душу тисячі сум’ять:
Чому так є?
Така, мовляв, робота,
Без котрої не виживе сім’я,
Що про дітей це батькова турбота?
А в іншого з рук руль не випада…
Встигає він машиною усюди.
Бувало, що й про друга теж згада.
Тоді так щемно серцю його в грудях.
Та якось доля їх таки звела:
Російська бомба влучила … в машину.
Туман солдату очі застеляв…
Не чув і ніг… На госпіталь… у шинах…
О, кільки ж мук він мусив пережить!
Із костурами став тепер дружити.
Навіки пам’ять зберегла ту мить,
Коли Господь наказ дав йому жити…
Але питання часто виника,
Чи друг цю бомбу готував для нього?
Бентежить це солдата і ляка:
Чи знає друг, що він скалічив ноги
Тому, із ким дружили стільки літ,
І чи вину свою він зрозуміє?
Хоча й непередбачуваний світ,
Про зустріч з «другом» українець мріє…
9.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Спека
В долонях сонця, ніжних і гарячих,
Розлігся день, радіючи теплу.
У таку спеку й качечка не кряче,
Бігун-павук – по річці, мов по склу.
І очерет без вітру не шепоче,
І осока зробилася німа.
Чекають жаби вечора чи ночі,
Щоб завести одвічне «кум-кума».
Мовчать джмелі у травах розімлілих,
Не відкриваючи своїх очей
На острівець із білосніжних лілій,
Де і вода півсонна ледь тече.
19.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
Ніч і день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Вічності очі
Дрімає день в подолі темнім ночі,
Холодне світло ллють згори зірки…
Не просто зорі – вічності то очі,
Що спокій бережуть уже віки.
Москва сьогодні й їх потурбувала,
Проклавши для ракет своїх путі,
Десятки сіл і міст поруйнувала,
Тож падають хрести навіть святі.
Навколо ж світ збентежений і кволий,
Він бачить, як горить-кричить земля.
Московія нас хоче поневолить,
Та ми навчились ворога спинять.
29.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Люблю надвечір'я
Давно люблю я тихе надвечір'я,
Коли ще сонце в горах не засне,
Хмарок рожевих розповзлось ганчір'я,
Сюрчання чути з лугу голосне.
Коли трава ще пахне свіжим соком,
Стерня сліди ще береже коси,
А далі очерет, густий, високий,
Чекатиме ранкової роси.
Коли ж загравам стане в небі тісно,
Впадуть вони у дзеркало води,
Зненацька сойка поведе десь пісню –
Змахне крилом лелека, що бродив.
Зашаленіє серце тоді шалом:
Яка ж краса панує навкруги!
І муза вже мене не залишає,
Щоразу добавляючи снаги.
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Почерк
У кожного – свій почерк, особливий,
Так як і доля, – в кожного – своя.
В одних – щаслива, в інших – не щаслива,
Тоді страждає з ними і сім’я.
Є почерки, де буковки – зернята,
Рівненькі, мов солдатики в строю.
Немало доведеться бід пізнати
Отим, хто їх господарем стають.
По почерку й характер пізнається.
Він – в темпераменті і у ході.
А може, мені так лише здається,
Що це – на вістрі часу і подій!
25.05.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Проснись, Європо!
Проснись, Європо! Швидше просинайсь,
Якщо не хочеш знищеною бути.
За право на життя іде війна,
Тож після нас на тебе піде путін.
Твої кордони знищить супостат,
Бо ж має непомірні апетити.
Лежатимеш і ти тоді в хрестах,
Якщо тебе не встигнемо збудити.
Ставай, Європо, з нами в один стрій,
Прийшла для цього рокова година:
Списи готуймо ті, що найгостріш.
Захистимо звання ВІЛЬНА ЛЮДИНА.
30.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Перемога буде
День новий святкує новосілля,
Після ночі, як і повсякчас.
Рани присолив нам щедро сіллю,
Десь надію кинув теж для нас.
Так уже цей світ улаштували:
В черзі строгій пробігають дні,
Лиш війна без вихідних триває,
І хоч ми, здається, не одні,
Але ж мало маєм допомоги.
Кожен день втрачаємо людей.
Тяжко нам, та буде Перемога,
І росія, все-таки, впаде!
Мріється, що день отой настане,
Й світ почує: «Скінчилась війна!
Це була війна уже остання –
Ворога доведена вина».
Засміються гори і долини,
Сонце порадіє теж за нас.
Залунає пісня про калину
Там, де Крим сьогодні і Донбас.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Ніщо так не цінується у людях, як людяність. А коли її відчуваєш від лікаря-стоматолога та ще й у час війни, то якість ця цінується ще більше. Після зустрічі з ним мимоволі народилися рядочки:
О, ні! Цей світ таки не безнадійний,
Коли такі є люди серед нас:
Серйозні й совісні, умільці свого діла,
Такі потрібні всюди повсякчас.
Саме такими творяться держави,
Вони є рушіями і життя,
Бо душі мають чисті, не іржаві,
Що не хворіють злом чи забуттям.
Вони не просто загадка для світу,
Що став корисливим і вже давно,
У їх очах весна квітує й літо,
І це в житті реальнім – не в кіно.
Таких людей в нас на Землі не рясно,
Та світ стоїть на їх таки плечах.
Даруй же, Боже, долі їм прекрасні,
Хай щастя сонцем світиться в очах.
27.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Україна
(Слова для пісні)
1.Там, де линуть пісні
Предковічні, журливі,
Де радіють весні
І ключам журавлиним,
То моя все земля,
То моя Україна.
2.Де високі жита
Вітру казку шепочуть.
Там пшениця свята,
Заворожує очі,
То моя все земля,
То моя Україна.
3.Там, де зорі ясні
П'ють красу загадкову,
Заворожують сни
Діточкам колискові,
То моя все земля,
То моя Україна.
4.Там, де піснею птах
Заколисує верби,
А волошки в житах
Тягнуть руки до неба,
То моя все земля,
То моя Україна.
7.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Дрімало літо
Дрімало літо в польових ромашках,
Вітри дзвеніли житнім колоском,
Як піднялась над жовтим полем пташка
І пісня полилася над ліском.
У ній про все: як стигле поле дише,
Як ранок стежку топче в довгий день,
Як пташці крила синя вись колише,
Як павучок колисочку пряде.
Усе в природі нашій так, як треба:
І дні, і ночі – все-усе, як слід.
Тільки б війни не знали люди й небо,
І муки обминали білий світ.
28.01,2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Добро і зло – два полюси буття
Добро і зло – два полюси буття,
Поміж якими ти жиєш-блукаєш,
Де від біди немає укриття
І ти до зла, на жаль, таки звикаєш.
Чи ж можна вберегти себе від… зла,
Коли його навколо так багато,
Коли спокуса є його пізнать,
Навчившись другу заздрити, брехати,
Коли ти усвідомлюєш свій гріх
І, все одно, продовжуєш грішити:
Уваги вимагаєш від усіх,
А сам для інших не навчився жити.
Коли людське згубилося в словах,
А дії з ними – повна антитеза*,
Добром навчися душі засівать,
Аби не мати до життя претензій.
І зло тоді відступиться ураз,
І посвітліє все навколо тебе,
Побільшає запас приємних фраз,
Не забувай лиш дякувати небу!
12.06.2024.
• – гостре протиставлення образів або суджень.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Чекай, матусю, я спішу
(Вчора повернули з росії наших 90 полонених. Перший дзвінок одного з них до матері).
Я повернувся, мамочко, із… пекла…
Не знав, що воно є і на Землі.
Це не лише бої важкі, запеклі,
Що спланували н@люди в кремлі,
Це той полон, куди тоді потрапив
Поранений, але іще живий.
Я знаю, мамо, хто такі ка@апи
Не з розповідей, навіть не з новин.
Я знаю, мамо, біль душі і тіла
І це забути вже не зможу я…
Крик побратимів, що лунав з катівні…
Господь не міг таке благословлять.
Це завдяки твоїм святим молитвам
Я вижив там і, врешті, повернувсь,
Готовий все, що бачив, спопелити.
Все витримав, повір, я не зігнувсь!
О, скільки я про нашу стрічу мріяв!
Утратити надію я не міг.
Вона мене і тішила, і гріла,
Як стану я на батьківський поріг,
Як пригорну тебе, люба, до серця,
Грудьми усі-всі сльози осушу,
Загляну у очей твої озерця…
Чекай, матусю, я уже спішу!
26.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Сподівайся
Коли літа стають тобі не в радість,
Хоча вони, як і раніш, спішать,
Коли тебе і найрідніші зрадять,
Розраду в іншім хай шука душа.
Безвиходу нема, тож сподівайся,
Цінуй і мить, і сказані слова,
Улюбленому ділу віддавайся,
За власне «Я» учися воювать.
Знай: у житті всьому своя є черга,
Як після гроз веселки бавлять край.
Чекають і на тебе ті ковчеги,
Що вивезуть тебе із пекла в рай!
11.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Кохання на віддалі
Моя країна все ще у війні,
Тож ми живем на різних континентах.
Гортає час і ночі наші, й дні…
Ми ж бачимося завдяки інету.
Тривожні ночі, а ще більше – дні.
І тут, і там – сліди криваві раші.
Такі, як ми, у світі не одні,
Летять до Бога щирі «отченаші».
Москва на спис пів світу підняла…
Щодня й щоночі в нас терор ракетний.
Її вже кожна мати прокляла,
Хоча клясти, всі кажуть, не коректно.
Засуджуєм і ти, і я війну,
Бо ж ризикуєм дітьми і собою.
Навколо стільки сліз і полину,
Адже не всі живі виходять з бою.
І ця весна у повені краси,
А це є привід для замилування…
Звучить одвічне: «Господи, спаси»,
А ми п’ємо на віддалі кохання.
І хоч воно у нас одне на двох,
Для себе все ж шукаєм оправдання.
А мо’, пожартував із нами Бог,
Наливши в душі ніжності й кохання?
Отож п’ємо його із різних чаш,
Адже живем на різних континентах.
Моя земля – у ранах і свічах,
Твоя – далекий тихий Сакраменто.
Шлях неблизький, аби його здолать.
Життя стає для нас експериментом:
Чи ж стане сили у мого крила
Дістатися від нас до Сакраменто?
А мо’, загубимось обоє у штормах?
Чи стрінемося десь над океаном,
Чи перевтілимося раптом у комах
І понесем до раю біль і рани,
Залишившись навіки уже вдвох,
З’єднавши назавжди свої крилята.
Зустріне нас едем і сивий Бог,
Й нові крилаті друзі – янголята.
26.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
У кожного – своя стежка
У спалахах надій і безнадій
Летять літа крізь мур-випробування.
Вони – у повсякденному труді,
У снах тривожних, в самовихованні.
Життя – мірило пережитих літ,
Де все сплелося: і шовки, і терни,
Бо вже такий цей неспокійний світ,
Де в кожного своє каміння й перли.
І хочемо цього ми, а чи ні,
У кожного – своя життєва стежка,
Котра частіш веде нас по стерні,
А це не шовком вишита мережка.
8.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Я – українка (3)
«Я – українка» – гордістю палає
Моя любов’ю змучена душа.
І інших почуттів вона не знає,
Бо в грудях серце б’ється, мов пташа.
«Я – українка» – виплекано болем,
Який проріс в мені від праотців,
Що серцем ненавиділи сваволю.
Вона ж сльозою терпла на щоці.
«Я – українка» – це мій вічний статус.
Із ним зустріти хочу й свій фінал,
І не важливо, хто якої статі
У мирний час, чи як гримить війна.
«Я – українка» – світу заявляю,
Що це звання було і є святим.
Воно мене підносить-окриляє,
Будує поміж душами мости.
«Я – українка» – лине стоголосо,
По всій планеті ширяться слова.
У них і шепіт стиглого колосся,
І шум Дніпра, що хвилями співа:
«Я – українка!»
10.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
Життя – це старт і фініш
Життя людське лежить між полюсАми,
Де старт і фініш, й шлях у інший світ.
Народ за волю боротьба спасає,
Хоч падає у ній найкращий цвіт.
Війна накрила землю нашу болем,
Де сльози й кров злились в один потік,
Де міни й вирви сторожують поле,
І вороги століттями – все ті ж.
Хто відповість за вкрадене майбутнє
Не одного – кількох вже поколінь?
Війна – то для народу – незабутнє,
І волю боронить – одне з велінь
Всевишнього і пращурів, геть сивих,
Що в потойбіч дочасно попливли.
Ніхто в неволі ще не був щасливий,
Як без небес не житимуть орли.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Досягла сама
Я всього досягла сама.
«Протеже» чи «блат» – не про мене.
Не було боргів і нема.
Гріш чужий обпікає жмені.
Я всього досягла сама,
І ніколи не пасла «задніх».
Хай хтось голову полама,
Звідки маю таку я здатність.
Я всього досягла сама,
Хоч зізнАюся: це не легко.
На крилі щось мене трима,
Хоч людина я – не лелека.
Я всього досягла сама
Хоч і злети були, й падіння.
Хтось мене, може, й не сприйма –
Слово ж правди моє – надійне.
Я всього досягла сама.
Хтось не вірить, той заздрить тихо…
Не минулося це дарма –
Бо ж навчилась долати лихо.
Заздрить важче, ніж працювать, –
Переконана вже у цьому.
Суть глибока у цих словах:
Труд лікує і душу, й втому.
24.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Іще ‘дин рік
Іще ‘дин рік прожитий у війні,
Прошитий болем, кулями, смертями,
Небаченою дикістю р@сні,
Невтішними частіш для нас вістями.
Це час геть непростих випробувань,
Яким піддавсь народ наш історично,
Не слід про це ніколи забувать,
Навчився він і мислити критично.
Це час не тільки хаосу і втрат,
Що розривають українське серце,
Бо катом став наш учорашній «брат»,
Тож тисячі обулися у берці,
Аби устать супроти м@скаля
І захистить себе і власну волю,
Про це благають небо і земля,
До цього кличе України доля.
20.06.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Мо’, то кохання?
Ти вихором в життя моє влетів,
Зламав мої тверді переконання,
Що вибір роблять тільки раз в житті.
Тепер за тебе маю хвилювання.
Мо’, то кохання,
Котре дрімало стільки довгих літ,
Боялося пробитися назовні?
Який непередбачуваний світ,
Що нам приготував червоні зони!
А мо’, то зорі
Зійшлися ненароком в небесах,
І ми – уже не ми, а їхні тіні,
І хоч сивієм ти й моя коса,
І душі наші мають буть спокійні,
Бо ж не в катівні…
Але…
24.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
Хочу жити у вільних землях
Подаруй мені, доле, крила,
Аби я небеса закрила
Від ворожих ракет крилатих.
Не бажаю я срібла-злата –
Жити хочу у вільних землях,
Де хмаринки пливуть в озерах,
У криницях вода прозора,
Про кохання шепочуть зорі,
Де стоять пшениці стіною
І родина міцна за мною.
В чужину я летіть не хочу –
Маю вдома закрити очі,
Де пісні свої – українські,
Одна мова для всіх – дідівська.
Подаруй мені, доле, сили,
Хоча скроні мої вже сиві,
Боронить буду край з синами,
Вірю, буде й Господь із нами!
18.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Ми всі поранені війною
Ми всі поранені війною:
Хто – в серце, інший – в душу теж.
Земля сльозою кров’яною
Умила личенько святе.
Чи ж можна ворогу пробачить
Смертей дочасних тисячі?
Серця шматують навпіл «Кача»
І віск гарячий на свічі.
Залита болем Україна…
Сирітська доленька її…
Міста і села – у руїнах.
Пісні забули солов’ї.
Та світло темінь переможе –
Пташина пісня залуна.
На те є вища воля – Божа:
М@@ковська наволоч скона!
13.06.024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Якби…
Якби можливо було біль чужий примірять
І в повній мірі на собі відчути,
Не стали б люди схожими на звірів,
А це було би корисно і… круто.
Побільшало би доброти й любові в світі,
Затихли б війни назавжди усюди,
А милували б серце сонце й квіти!
Наскільки б довше проживали люди!
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Улігся час на скроні
Улігся час на скроні… сивиною,
Де колір неба і ранкових рос.
Душа людська стає тоді сумною,
Немов торкнувся подихом мороз.
Коли ж добром на неї слово ляже,
Вона відтане й розцвіте ураз,
Бо для душі тепло багато важить,
Воно лежить на вістрі ніжних фраз.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Ненароком казка оживе
Літа мої у осінь подались,
А я усе ще в літечку блукаю:
Така ж наївна, як була колись.
І це мене і тіщить, і лякає.
Хоча зерно дорослості вже є,
Котре до дій серйозних спонукає,
Та чи не передчасно ми стаєм
Старими надто. Тож я закликаю:
Не піддавайтесь лету ваших літ –
Усядьтеся в мрійливу колисанку
І ви полинете у загадковий світ,
Аби напитись чарів з його збанку.
І казка ненароком оживе,
Озветься серце ніжним хвилюванням,
Воно таке тремтливе і нове,
Якому назва між людьми «кохання»!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
На побачення з юністю
На побачення з юністю
Кожен з нас поспіша
На найкращу ту вулицю,
Де співала душа,
Де дитям колисаночка
Образ твій береже,
І ти вже не Оксаночка,
А Василівна вже…
На побачення з юністю
Я у край свій спішу,
Аби щось не забулося,
Спомин теж запрошу,
Де були ми щасливими,
Де п’яніли від… книг,
Де гуляли під зливами
І не знали інтриг.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Де азИ пили мудрості,
Стріли першу любов.
Там нам зорі сміялися
Особливо згори,
І на них задивлялися
Молоді явори.
Сяйво місяця росами
Мандрувало навскіс,
А ми вже півдорослими
Клали перший покіс.
Та були вже крилатими,
Щоб рушати в політ
У простім і полатанім,
Та закохані в світ
Із музеями й вежами,
І з красою морів,
З синьо-білим мереживом,
З маяком, що горів.
Ми ж очима ласкавими
Обіймали громи.
Нам брехали-лукавили –
Сліпо вірили ми.
Хоч не все іще пройдено:
Гул гримить колісниць*,
Та така вже порода ми:
Силу п’єм з громовиць!
13.06.2024.
• – Гримить – це Ілля їде на вогняній колісниці, в яку запряжені два білі коні. Грім чути від коліс та копит. Ілля грізний та дуже строгий, швидко роз’їжджає по небу і переслідує чортів, які показуються йому й піднімають бурю. Якого чорта побачив Ілля, то зразу кидає в нього громом, розганяє. Ілля не пощадить ні людину, ні хату, ні тварину, ні церкву.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Я знаю світ
Я знаю світ, де в фокусі – добро
І сміх дітей, і птахів щебетання,
Де хвилі розганя старий Дніпро,
Застерігав колись він від братання.
Я знаю світ, де правда ледь жива,
Але і та чомусь не у пошані,
Де наш народ навчився виживать,
Харчуючись у голод споришами.
Я знаю світ із мудрістю віків,
Котра була наукою від Бога,
Де слава ще жива про козаків
І Україна не була убога.
Я знаю світ, закутаний в пітьму –
Саме таким було Середньовіччя.
Повернення не може буть тому,
Аби не опинитись на узбіччі.
Я знаю світ таким, який він є:
У спалахах то блискавиць, то воєн,
Де кожному болить лише своє,
Де є обов’язково сильні й кволі.
Та світ у нас єдиний цей, на жаль,
І жити в ньому маємо до скону,
Де кожному відведена межа,
Котру змінити не дано нікому.
Я знаю світ цей. Він – не ідеальний.
Таким він є і буде ще віки.
Можливо, трохи це звучить банально,
Але змінить його можуть… жінки,
Бо саме жінка – берегиня роду,
І множиться він завдяки все ж їй.
Чарує всіх душа її і врода,
Отож невдячним бути їй не смій!
11.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Казка вечорова
Котився день у казку вечорову,
Прощалось сонце промінцем ясним.
Краєчок неба обагрив хтось кров’ю
І в русло вкинув тихої Десни.
Дрібненькі хвильки бавились красою –
Таке не часто стрінеш на воді.
То берег річки вигнувся косою
І течією вже заволодів.
Тримає вечір очерет за вуха,
Поки ще не розсипались зірки.
Зібрались верби соловейка слухать.
Несла удаль вода свої роки.
19.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024