| Сторінки (40/3943): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Якби була я птахою
Якби була я птахою крилатою,
То облетіла би цей грішний світ,
В двобій би стала я з війною клятою,
Аби урятувати націй цвіт.
До подиху б останнього змагалася,
Аби скоріш закінчилась війна,
І хоч вона війною не назвалася,
Але смертями дихає вона.
Усі би сили я свої потроїла,
Аби здолати напівдику рать,
Захищена і кармою, й паролями
Землі своєї не дала б забрать.
30.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Там початок усіх доріг
Люди й долі, і той поріг,
Звідки кожен пішов у люди,
Там початок усіх доріг,
Де вітри дмуть частіш у груди.
Той змагається, той – впаде,
Не діставшись у сиві весни.
Пам’ять все ж зберігає день,
Що єднає все перевеслом.
Кличе душу щораз туди,
Де життя таїна відкрилась,
В споришах росяних бродив,
Гартував для польоту крила.
30.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Люби життя
Люблю осінні довгі вечори,
Коли навколо – німота безкрая,
Шепоче тихо муза щось згори,
А я стою біля дверей до раю.
Душа купає у думках слова,
А з неба рима їй допомагає,
Холодне світло місяць розлива,
І тільки про одне мене благає:
«Люби життя таким, як воно є,
Бо кожна мить його – то дар від Бога,
Життєву нитку доля хай снує,
Де вдосталь би добра було й любові».
13.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2024
Ворожіння
Ворожить ніч на зорях яснооких,
Коли відійдуть війни в небуття,
А будуть царювати мир і спокій,
І вируватиме нове життя.
І вже ніщо не змінить рух планети,
Вона ж потоне в сонячнім теплі,
Народяться нові митці-поети,
Котрі свої пісні складуть землі.
Засяють знову материнські очі,
Смакуючи любов своїх дітей.
Повірмо ж, люди, в ворожіння ночі,
Адже воно до істини веде...
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Поетами не стають
Поетами не стають –
Вони ними в світ приходять,
Розп’яту душу свою
Готові вручить негодам.
Поетами не стають –
Господь їм вручає долі.
І в цім їх найвища суть:
Плекати народу волю.
Поетами не стають –
Для них – особлива ніша:
Їх сяйво, немов салют,
А зорі ясніші інших.
Поетами не стають –
Це люди, обрані Богом,
Що душу тонку свою
Наповнюють вщерть любов’ю.
Поетами не стають –
З них кожен – мислитель-воїн,
Свою громадянську суть
Вплітають в життя сувої.
Поетами не стають…
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Грози
– А знаєш ти, як пахнуть літні грози,
Що забрели у веселковий рай,
А ти стоїш у нього на порозі,
Де купол неба в кольорах заграв?
А знаєш, звідки запахи ті в грозах,
Коли долини в білім молоці,
Обняті маревом умиті лози
І впиті трунком сивих цебреців?
А чув ти, як гуркочуть пізні грози,
Що будять землю всю і небеса?
І все у них на повному серйозі.
Здається, хтось планету колиса.
– Я добре знаю, як регочуть грози,
Коли розплавить спека стиглий лан,
Лежать жита тоді в незвичній позі,
Бо град пройшов і серцю біль послав.
23.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Ніч і день
Спить натомлений день
У долонях серпневої ночі.
Зірочки де-не-де
Потривожили темінь вгорі.
Світло з неба бліде
У воді теплі хвилі толочить
І шукає едем
На вершинах струнких яворів.
Нічка тишу пряде,
Нею все накриває довкола,
Аби спокій людей
Не порушив до ранку ніхто,
А зі сходу йде день.
Кроки в нього спокійні і кволі.
Його сонце веде,
Щоб зайняти небесний престол.
6.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
Війна, кохання й Україна
Літа його цвіли вже сивиною,
Коли її тут, «на нулі», зустрів,
Земля стогнала, змучена війною,
І небокрай шахедами розцвів.
Вона ж така ще молода, вродлива,
Осяяла війни суворий шлях,
Так сонце після грозової зливи
Тепло і світло розлива в полях.
І він забув, що скроні його сиві,
Забув про все, а головне, про вік.
Забув і про дорослого вже сина,
Адже у нім проснувся чоловік…
Хто знає силу пізнього кохання,
Той розуміє, що воно так є:
Це не юнацьке уночі зітхання –
Боротися він буде за своє,
Адже його душа пісні співала,
І змовкнуть не збиралася ніяк,
А тут оця непрохана навала,
Що нагадала: прадід твій – козак.
Отож він там, де всі боронять волю,
І інших знати не хотів доріг,
Бо тут вона – його кохання й доля,
І сивина його для них – не гріх.
Вона і він, і ненька Україна…
Це їхня з діда-прадіда земля.
Він – не Султан, вона – не Чураївна,
Йому ж коханням стежку вистеля
До Перемоги над московським катом,
І вибору їм доля не лиша,
Як рать ворожу гідно покарати,
Бо так велять його й її душа.
31.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Вечір
Вечір в зоряній колисці
День липневий колиса,
На вербовім довгім листі
Притулилася роса.
Тихим посвистом пташина
Сколихнула небокрай.
Впали звуки й на шипшину,
Що доповнювала рай.
На закоханій калині
Соловей пісні веде,
А поодаль яворина
Сторожує цей едем.
В такт пісням внизу дзюркоче –
Жебонить живий струмок.
В нім зірок мелькають очі,
Ланцюжок плетуть думок.
Скільки ж тут краси навколо!
Все в гармонії живе.
Вдень і в мареві ранковім
Їх життя удаль пливе…
20.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Вони ідуть… у вічність
Ідуть митці не в небуття – у вічність,
Аби потомкам освятити шлях,
Сніжком обняти землю рідну в січні,
Житами заврунитися в полях,
Будить громами весни й сонну землю,
Про волю нагадати зайвий раз
Засіяти у душі правди зерна,
Навчити цінувати мудрість фраз.
Ідуть вони дорогами святими,
Де гідний слід минулих поколінь.
Їх кроки не були тоді простими,
Бо першими вставали із колін.
Вони ідуть колонами у вічність,
Аби звільнити молоді цей шлях,
Щоб ті дивились совісті у вічі
Перемагати вміли власний страх.
4.02.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2024
Коли кохання розквітло
Життя частіш скидається на потяг,
Що мчить із пункту «А» до пукту «Б»,
І іншого не буде уже потім.
Ти ж пасажиром бачиш в нім себе.
Коли літа у осінь подались,
А в літі ще не зібрані покоси,
Чи ж треба відкладати на колись
Ті почуття, що чисті, ніби роси?
Чи варто ставить заборони знак,
Коли в душі кохання ледь розквітло,
А ти в житті його іще й не знав,
Як і того, ще скільки буде віку.
Тож зупинись і дай покосам лад –
В житті усе робитись має вчасно –
Допоки не почався листопад,
Аби не почуватися нещасним.
Можливо, це останній уже шанс.
Не дай дощам покоси ті залити.
Най заспіває так твоя душа
Ту пісню лебедину, як молитву.
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Прожить життя
Життя – не казка, де фінал щасливий, –
Це шлях із тисячма випробувань,
І серед них – і спека є, і зливи,
І вражень море, й гул гучних бравад.
Життя – забіг на певну із дистанцій,
Де ти супроти всіх стихій – один,
Ні похвали не ждеш, ані овацій,
Чи ти старий, чи надто молодий.
Живеш у світі не лише для себе:
Обов’язки виконуєш святі
Перед землею, родом, Божим небом,
Де служить все одній лише меті:
Прожить життя, як людям подобає,
Аби тебе твій сором не запік,
Обов’яково за свій край подбаєш,
Не дивлячись на те, який твій вік.
15.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2024
Я голос твій
Я голос твій, ти чуєш, Україно,
У нім – відлуння пережитих літ,
Спів жайвора і гіркота калини,
І цей благословенний Богом світ.
Я з тих, кому болять-печуть ті рани,
В яких твого минулого тавро,
Не одного ти вигнала тирана,
Не одного втопив старий Дніпро.
Я голос твій, кохана Україно,
У ньому стогін рідної землі,
І тих, хто у борні за неї згинув,
Нам захищати теж її звелів.
Сьогодні ти живеш із чорним болем,
Затис тебе в лещатах московит,
Та в голосі моїм і голос волі –
Він сили добавляє і… кровить.
Почуй же, світе, голос України,
Не побажай їй долі сироти,
Допоможи воскреснути з руїни,
Адже це твій обов’язок святий,
Аби торжествувала всюди правда,
Аби не гинув миролюбний люд,
Навіки зникли війни, зло і зрада,
Не загравай з потомками іуд.
Я голос твій, кохана Україно,
Твого я поля праведне зерня,
Котре в молитві лиш згина коліна,
Про це свідкують небо і земля!
3.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2024
Скількох іще покладемо дітей?
Лягає осінь інеєм у коси
І проростає зрілістю в мені,
Сльозою очі мимоволі зросить
За тим, хто вже поліг у цій війні.
Думками світ щоразу обіймаю:
Чому війна? За що вона у нас?
Молитву щиро вкотре промовляю:
«Прости нас, Боже, Крим верни й Донбас!
За них дівчата й юнаки безвусі
Дочасно одягають сивину,
Лишивши свої коледжі і вузи,
Воюють, адже долі на кону
І України, й їх, і їх родини,
Пішли, аби ворожу рать спинить,
Щоб гідність неньки вберегти й дитини.
Не всі живими вернуться вони…
І біль безжально розриває груди:
Скількох іще покладемо дітей,
Як і у вісімнадцятім у Крутах,
Де й досі небо кровію цвіте!»
26.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2024
Я знову перечитую листи
Живе кохання довше від людей –
Укотре переконуємось в тому.
Бува, веде то в прірву, то в едем.
Шляхи туди нікому не відомі.
Я знову перечитую листи…
Твої… Чому? Сама того не знаю.
В них почуття вбудовані в мости,
Що душі наші раптом поєднали.
В них стільки ніжності і теплоти,
Що іноді чомусь мені здається,
Що не земний ти чоловік – святий,
Якого моє серце не зречеться.
Із чистого мережива зізнань
Потоком почуття нестримні ллються,
Які не кожен у житті пізнав,
І без яких не існувало б людство.
Читаю я не вперше ці листи,
Та серцю в грудях знову стає тісно.
Гадаю, нас Господь обох простить
За те, що стріли ми кохання пізно.
Перебираю щирості рядки,
Ізвідки струменить палке зізнання,
Вкарбоване не на роки – віки
І гімном стане вічному коханню!
26.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
Про великих
Великі люди довше нас живуть,
Бо ж місія їх у житті велика.
Саме у цім і є їх вища суть,
Бо в світі такі люди не безликі.
Життя їх, ніби факел із вогню,
Що манить погляди усіх. Природно!
І долю проживають не одну,
Згоряючи за праведне, народне.
На них чекає декілька доріг…
Прямих і рівних їм не дістається.
І в тому їх найбільший, мабуть, «гріх»,
Що носять у собі велике серце,
Де місця вистачає усьому:
Любові до життя, людей, країни.
Їх світло розганяє ту пітьму,
Котра ховає справжню Україну!
21.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
Війна за волю і життя
І знов сирена звіром завива,
Нагадуючи про війну з москвою.
Викрешуються зболені слова:
Допоки ще? Вже сплачено з лихвою…
Чом світ обрав чин спостерігача?
Пасивними давно живуть ООНи.
Десь догорає синова свіча…
Десь – донечки…
Курсують всюди дрони…
Усіх лякає третя світова,
Хоча і так життя людське строкате.
Ніхто не хоче жертвою ставать,
А московит перетворився в ката…
Лягає час зерниною в ріллю,
Щоб древом прорости вже Перемоги
І вирок винести ворожому кремлю,
В собі здолавши надбану знемогу.
Та покищо сирен оте виття
Тривогу наливає в кожне серце.
Війна іде за волю і життя,
Де зло й добро у історичнім герці.
21.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Кохання смак
Той, хто пізнав хоч раз кохання смак,
Ніколи вже, ніколи не забуде,
Чи літо у душі, а чи зима,
Свята веселі, а чи сірі будні,
Той смак із ним. Він – на усе життя.
Його не змиють ні дощі, ні сльози.
Він піде радо і у майбуття,
Навіть тоді, як стрінуться морози.
«Чому так є, – запитую себе, –
У чім же сила справжнього кохання?»
І чую, голос лине із небес:
«Даруйте людям світле хвилювання».
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
За що?
Згорьована Україна
Геть сива від болю:
Міста й села – у руїнах…
Вбили й любу доню*…
Заплакала-заридала –
Убили ж дитину
Ту, за котру не стидались
Вона і родина.
Мову й правду шанувала,
Неначе святиню,
І на прю- сама ставала,
Не маючи тилу!
Чому ж, Боже, таку долю
Вручив Україні?
Платить дорого за волю,
За крила орлині,
За ту Правду, що приспали
Ще царі й вельможі,
За ту землю, що з хлібами,
За люд її гожий?..
За що, скажи, Ти так тяжко
Народ цей караєш,
Не спиняєш дію рашки,
Серця людям краєш?
Чи не тими молитвами
Молимось-благаєм?
Течуть ріки вже криваві –
Спинить не встигаєм.
Московського нам не треба –
Дамо собі раду,
Тільки б мирним стало небо!
Тільки б не вмирати,
А ростити хліб і квіти,
Дітей колихати,
Не блукати по всім світу –
Жити в рідній хаті!
21.07.2024.
* – 19.07.2024. у Львові убили відому українську мовознавицю, націоналістку Ірину Дмитрівну Фаріон.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Отямся, світе!
Хіба ти, світе, ще не на межі,
Коли дозволив діток убивати?
Чи то духовно так ти зубожів?
Та правду ні спалити, ні сховати!
А може, ти давно уже осліп,
Що варварства не хочуть бачить очі?
Москва ж вбиває нас, і це не кліп –
Летять ракети вдень і серед ночі.
А мо’, не хочеш ти війну спинить
Із інших міркувань, із меркантильних,
Бо гинуть наші – не твої сини
І донечки-красуні, горді, стильні?
Хіба не твій це перед Богом гріх,
Що вбивства чиняться на землях наших?
І це не просто є обставин збіг –
То так розперезалась дика р@ша.
Отямся, світе, з силою зберись,
Їй скоро стане мало й України!
Сьогодні дій – не завтра, не колись,
Якщо не хочеш від Кремля загинуть!
15.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Ірині Фаріон
(Посмертно)
Чи більше зло існує в цьому світі,
Як жінку-патріотку… вдома вбить,
Чиї думки і дії були світлі,
Не тільки вбивцю – це й народ ганьбить,
Що не дослухався до слів її високих,
Що крил її в польоті не вберіг,
Котрі живили українські соки
І втрапили за Вічності поріг!..
Гарячий липень серце вкутав льодом…
Закляк від болю й жаху сивий Львів…
Стріляли в совість нашого народу,
Хотіли утопить її в крові…
Та совість невмируща, як відомо,
Як і любов у серці Фаріон
До України, мови її й долі.
Це був її надійний бастіон.
Душа ж убивці, підла і мерзенна,
На УКРАЇНКУ руку підняла,
Щоб мудрості не сіяла та зерна,
Колосся смерті їй в вінок вплела…
Здригнулася від болю вся Вкраїна…
О, скільки ж закривавлених вже скронь!
Пригне на мить перед всіма коліна.
Засяє в небі зірка Фаріон.
І звідти буде кликать патріотів
За волю й мову вести боротьбу.
Московії без цього не збороти,
Покірності поставити табу!
20.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
України вільної боєць
З наплічником, у камуфляжі… Те
Вгадать не важко: український воїн.
Одразу видно: серце золоте,
Народжений, звичайно, не для воєн.
Широкий лоб зі шрамом навскоси,
Не очі, а великі дві тернини…
Онук він чийся, чи коханий син?
В нім відчуваєш доброту людини.
Видніється у зморшках слід від мук,
Бо бачив на війні уже не мало.
Пив полини після гірких розлук,
Давно забув, як пахнуть руки мами.
Та запах пороху ураз вгада,
Він зна, що смерть частіше пахне кров’ю…
За побратимами не раз ридав,
Як їх востаннє обіймали вдови…
Дивився й смерті теж не раз в лице
І подих чув її, як лід, холодний.
Хлопчина, котрий став тепер бійцем,
Тримав чомусь півзігнуті долоні.
На вигляд йому років двадцять п’ять,
Та зморшки під собою вік ховають…
Такі, як він, стрічають вражу рать
Й до Ківи в пекло вміло відправляють.
Сьогодні він – історії творець,
Відповідає і за долю світу.
Це України вільної боєць,
Йому близькі Шевченка заповіти.
22.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2024
Світ врятує любов
Наш світ краса врятує і любов
До ближнього, від неньки до дитини,
Не той, котрий народжений рабом,
А той, у кому серце лебедине,
Де чистота і вірність в почуттях,
Це виділяє їх серед крилатих,
Для них кохання – формула життя,
Де воля й неба сонячного клаптик.
22.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Життя сувій
Життя сувій у кожного з нас свій:
Для когось – довгий, іншому – короткий.
Його ж прожити, друже, так зумій,
Аби не знав тебе світ безтурботним.
І ти, пізнавши складнощі життя,
Позицію займи борця за волю,
Щоб не перетворився на сміття,
А став господарем своєї долі,
Аби своїм ти став серед своїх,
Тоді закономірна Перемога,
Бо зрадить друзів – то найтяжчий гріх.
Така в нікуди поведе дорога.
Не розгуби того, що вже нажив,
Бо це твого майбутнього основа,
Аби душею ти не зубожів,
Лиш вірі й правді до кінця служи,
Щоби тебе згадали добрим словом.
22.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2024
Жнива криваві
Зима снігами щедрими диміла,
Втомившися від частих завірюх,
Доточуючи день, вона несміло
Ховала свій теплесенький кожух.
Саме тоді ввірвалася зухвало
У Україну московитська рать…
І почались жнива важкі, криваві,
Котрі затіяв «учорашній брат».
Колони танків, бомби і снаряди
Терзали душі кожному із нас,
Людей невинних накривали «гради».
Не обирав для цього ворог час.
Бажання нас поставить на коліна
Москвою керувало в перші дні,
Та воля в душах наших є нетлінна.
Вона лише міцнішає в війні.
Хоч нас лягло в боях уже немало,
Повернення не буде у Союз.
Ми зброю міцно у руках тримаєм
Із клятвою собі: «Я не скорюсь!»
2.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Людці і люди
Є люди й людці.
Перші – горді, титани.
Людці ж – слабодухі,
в житті – хитруни.
Титани в команді
завжди капітани,
А інщі – то зрадники,
а чи ждуни.
У кожнім народі
є перші і другі:
Одним не байдужі
держава і честь.
Такі не шкодують
нічого для друга,
Бо кров особлива
в їх жилах тече.
Ніколи людці
цього не зрозуміють,
Адже не хвилюють
їх долі людські.
Любити і думать
ждуни не уміють,
Бо їх інтереси
аж надто вузькі.
9.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2024
Була, є й буде Україна
Вбивають нас, а ми живем,
Бо нація ми нездоланна,
І мислення у нас нове:
Жить без корупцій і без кланів.
Катують нас, а ми живем,
Попри ворожі зазіхання,
Кайданки всі-усі порвем,
Дітей народимо з кохання.
Нас розп’яли, але не всіх –
Ніхто не знищить нас ніколи.
Не діждеться кремлівський псих,
Щоб сонце зупинило коло!
Допоки крутиться Земля,
Лунає мова солов’їна,
Що в душах рани нам зціля,
Була, є й буде Україна!
24.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Хіба кохати гріх?
Хіба кохати в зрілім віці гріх,
Коли душа вогню живого просить?
І хоч твій вік для тебе – оберіг,
Та ти не помічаєш, що вже осінь.
Не поспішай закоханих судить
І не дивуйся явищу такому –
Не винні весни, що цвітуть сади
І журавлі вертаються додому.
За їх кохання небу помолись,
Аби не обділила щастям доля.
Може, й тебе навідає колись
Кохання справжнє? Це ще не відомо.
Хай прийде усвідомлення цього,
Що для кохання не бува блокпосту.
Хотів чи не хотів би ти того,
Та розминутися із ним не просто…
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Ти той…
Ти той, чия залюблена душа
Мені кохання й квіти посилає.
Літа мої й твої у даль спішать.
Та душі нам шовками вистеляють.
А там – є все: і ніжність, і печаль,
І чого більше, визначає доля,
Чи вистачить ще сили у плечах,
Щоб дарувать себе мені і дому.
Своїй я долі дякую за те,
І дякуватиму, мабуть, до віку,
Що почуття пізнала я святе,
Котре єднає жінку й чоловіка.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
́Де смерть і слава поряд ходять
Коли літа твої з війною перетнулись,
Юнак ти, а чи зрілий чоловік,
Аби родина з рабством не зіткнулась,
І ти є справді справжній чоловік,
То будеш там, де смерть і слава ходять,
Бо там держави доля на кону,
Щоб зупинити армію забродів,
І таки виграєш в кремля війну.
Життя ж дається кожному для того,
Щоб світ оцей любив, добро творив.
Немає в ньому більш чи менш святого,
Є те, на що Господь благословив.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Букет сухого чебрецю
(Присвячую своїй бабусі Ходак Тетяні Митрофанівні. Саме вона подарувала мені тата Петра. Ну, як не згадати про неї сьогодні в Петрів День!)
Красуня – на усе село…
Не одному ув око впала.
Та щастя в долі не було,
Аби її обдарувала…
До всього жінка мала хист:
Спекти, зварити, шить і ткати.
Із чоловіком спромоглись
Побудувать сім’ю і хату.
Дітей у світ пустили трьох:
Донечку Шуру й двох синочків.
Під голод врятував їх Бог
І перші лободи листочки…
А потім ще одна війна –
У їх житті вона вже – третя.
Покликала всіх трьох вона.
Це не було й не є секретом.
Чекала жінка ночі й дні.
Найбільш лякала невідомість.
Вона і донечка – одні.
Трудилися – не мали втоми.
Не раз ходила поряд смерть
Біля синів і чоловіка…
Снаряди, бомби й кулемет
Запам’яталися до віку.
Вона ж надією жила,
Що вернуться живі додому.
Гірку сльозу не раз пила…
Думки тікали в невідомість.
І ось настала та пора,
Коли вернулися до хати
І чоловік, і дітвора –
Усі живі.
Яке ж це свято!
Один з дружиною прибув.
Обоє в формі. (Ба, солдатка).
Розмовам про війну – табу.
Контужені і син, і батько…
Вона ж всю витримку міцну
В сім’ю велику спрямувала.
Мовчали й хлопці про війну.
Душа ж матусі сумувала.
Рятунок мала у труді,
В молитві, котру слала Богу.
Не відчувала холодів –
Купала всіх в своїй любові.
Щодня її чекала піч…
У горщик борщ складала з квасом.
Картопля – теж нехитра річ –
Була без сала і без м’яса.
Життя в душі лишало слід
То зморщечкою черговою.
Не милий часто був і світ.
Дочка – в колгоспі ланковою.
В бабусі ж декілька фронтів:
Город, онуки і корова.
Не раз очіпок* пропотів,
Від сонця вилиняли брови…
А коли вечір наставав,
Казки онукам дарувала,
Як рідний край свій рятував
Ілля від вражої навали.
Своє гніздо звив менший син
І відійшов туди з сім’єю.
Не мав він часу для гостин,
То ж рідко бачився із нею.
Подався старший – до Орла**,
Навідував батьків щоліта.
Вона ж себе не берегла –
Лишень продовжувала тліти.
Чия ж? Чия у тім вина,
Що щастя жінку обминуло?
Система? Доля? Чи війна?
Хвороба стан її зігнула.
А чоловіка позбулась –
Сніги у косах забіліли.
Дітей і внуків не зреклась,
Аж поки серденько зомліло.
Господь дививсь на жінку цю
І дощиком ридав дрібненьким…
Букет сухого чебрецю
Стеріг у сні у вічнім неньку…
21.06.2024.
* – Очі́пок (очепок, чепе́ць, чіпе́ць, ка́пту́р, ка́пор, чепа́к, керпа) — обов'язковий головний убір одружених жінок у стародавній Україні.
** – місто, обласний центр в Росії.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2024
До Московії
(Іще раз про трагедію у Охматдиті 8 липня 2024р.)
Такого звірства людство ще не знало,
З таким дикунством не знайомий світ!
Скільки життів ти вже у нас украла
Не за десяток – а за сотні літ!
Гірким цьогоріч видалося літо,
А особливо восьмий липня день,
Коли ти підло вдарила по дітях.
Цей шлях тебе у прірву заведе.
Життя дитини – то дарунок Бога,
А отже це – святиня із святинь,
Що потребує ласки і любові.
Дітей убивства небо не простить.
За муки, що ти слала нам роками
За кожну смерть, скалічене життя
Тебе чекає справедлива карма,
Тож зупинись і істину затям!
Ніщо так не цінується у світі,
Як воля і до ближнього любов.
Розірвано й останні рабства сіті,
Бо з нами світло правди і сам Бог!
11.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2024
Дитяче спинилося серце
Іще один день українського пекла…
Він і на «нулі», і у селах, містах…
Свідомість і розум від того отерпли –
Вже пів України у свіжих хрестах…
На цей раз ракета – дитині у серце…
О Боже, не дай збожеволіть від бід.
Ридання і крики – у декілька терцій.
А мо’, божевіллям охоплений світ,
Коли дозволяє дітей убивати,
Коли заохочує сіяти зло,
Москву терористом боїться назвати,
Прикрить Україну надійним крилом?
О світе, невже ти настільки безсилий,
Що встати не можеш з Кремлем у двобій,
Собі як поясниш ти смерть свого сина,
Як той за свій край упаде в боротьбі?
Чи ж зможеш пробачить собі нерішучість,
З якою ти жив і живеш по цей час?
Настала пора і тобі взяти участь,
Аби сам-на-сам із Кремлем не стрічавсь.
Гаряче дитяче спинилося серце…
Московії там проглядається слід,
Він гірший, аніж Бухенвальд чи Освенцім.
У грудях убивці не серце, а лід…
9.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Жах!
(8.07.2024. був удар російськими ракетами навіть по «Охматдиту», в результаті якого багато постраждалих та вбитих).
О світе, ну, хіба ж це не межа,
Коли по дітях б’ють, по тяжко хворих!?
Як можна усвідомить такий жах,
Коли й на це пішов наш давній ворог?
Тебе не сколихнула новина,
Що й Охматдит-лікарня під прицілом?
Чим небезпечна для москви вона?
А мо’, то виклик, як ти це оціниш?
Невже й дитячі смерті проковтнеш,
Сформулювавши застережні фрази,
І співчуття свої нам надішлеш,
Азійську пожуривши знов заразу?
А може, біль тобі наш не болить,
Народжується сумнів мимоволі,
Невже й дитячу кров треба пролить,
Аби сплатить московії за волю?
Невже не відчуваєш ти вини,
Що кровопролиття таке дозволив?
Жорстокішої не було війни!
А може, й ти наляканий москвою?
Аби не втратить імідж свій крихкий,
Збиратимеш радбез тепер в ООНі,
Де також слід кремлівської руки,
Котра не знає, що таке закони?
«Умом Россию всё же не понять! –
Так визначив колись відомий класик,
Чи ж можна таку дикість не спинять,
Котра привести може до колапсу*?
9.07.2024.
------------------------------------------
* – транспортний колапс — ситуація, за якої кожне додаткове порушення руху транспорту призводить до ситуації, близькіої до повної зупинки руху.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Тільки віра
Ще ‘дна ніч борні за волю…
Доки ж, Боже, доки?
Біль ніщо наш не знеболить,
Не вип’є неспокій…
Ще ‘дна ніч тривог і болю
Нарешті минає…
Дорога ціна за волю…
Дитя засинає…
Усю ж ніченьку не спало –
В укритті ховалось…
Зовсім поряд смерть ступала,
Блимала зухвало…
Впилась болем Україна –
Стогне без упину,
Цвіт її щоденно гине…
Плаче сиротина.
Дніпро старий посивішав,
Поспіщає в море,
То правіше, то лівіше
Чує людське горе…
А йому нема вже міри –
Серцям тісно в грудях…
Непохитна тільки віра:
Знає світ про Крути,
Й Конотоп теж пам’ятає
Переможну битву.
Слави дух іще витає
Й матерів молитви
За синочків, доньок наших:
– Боже, дай підмогу,
Аби кінець прийшов раші,
А нам – ПЕРЕМОГА!
4.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
Перемоги не бува без болю
Гаптує день нові війни події,
Де все сплелось: вогонь і кров, і дим, –
Але жива, жива у нас надія,
Що вирвемось із ланцюгів біди
І знищимо азійське дике плем’я,
Котре прийшло вбивати, грабувать,
Смертями засівати наші землі.
Чи ж маєм право все це забувать?!
Важка борні нам випала дорога –
Не ‘дин синок розп’ятий на хресті,
Але здобудем нашу Перемогу,
Збудуєм тисячі нових мостів.
Так, Перемоги не бува без болю,
Така, на жаль, є правда боротьби,
Бо ж кров’ю здобувається лиш воля,
Якщо народ ми гордий – не раби!
17.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
Війна і дружба
Їх дружбу перевірили рокИ,
Тож тайн один від одного не мали.
Життя шкільне пробігло, й юнаки
Роз’їхались.
Навчались.
Не зламались…
Один наук висоти пізнавав
У Харкові.
А далі – виш російський.
А цей шоферські іспити здавав.
Аж ось війна покликала до війська.
Текли літа. І всі – без вороття.
Вже й скроні не юначі – в іній вбрались.
У кожного своє було життя,
А в нім добро з бідою чергувались.
Сипнула бомбами, снарядами війна,
Котра не знає винятків, законів.
Кордоном вогняним лягла вона
Між тими, хто був друзями зі школи.
Один з них бомби смертю начиняв,
Тоді як інший боронив Вкраїну.
Чи перший розумів, що гріх вчиняв
Супроти краю, що лежить в руїнах?
Тривожать душу тисячі сум’ять:
Чому так є?
Така, мовляв, робота,
Без котрої не виживе сім’я,
Що про дітей це батькова турбота?
А в іншого з рук руль не випада…
Встигає він машиною усюди.
Бувало, що й про друга теж згада.
Тоді так щемно серцю його в грудях.
Та якось доля їх таки звела:
Російська бомба влучила … в машину.
Туман солдату очі застеляв…
Не чув і ніг… На госпіталь… у шинах…
О, кільки ж мук він мусив пережить!
Із костурами став тепер дружити.
Навіки пам’ять зберегла ту мить,
Коли Господь наказ дав йому жити…
Але питання часто виника,
Чи друг цю бомбу готував для нього?
Бентежить це солдата і ляка:
Чи знає друг, що він скалічив ноги
Тому, із ким дружили стільки літ,
І чи вину свою він зрозуміє?
Хоча й непередбачуваний світ,
Про зустріч з «другом» українець мріє…
9.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2024
Спека
В долонях сонця, ніжних і гарячих,
Розлігся день, радіючи теплу.
У таку спеку й качечка не кряче,
Бігун-павук – по річці, мов по склу.
І очерет без вітру не шепоче,
І осока зробилася німа.
Чекають жаби вечора чи ночі,
Щоб завести одвічне «кум-кума».
Мовчать джмелі у травах розімлілих,
Не відкриваючи своїх очей
На острівець із білосніжних лілій,
Де і вода півсонна ледь тече.
19.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
Ніч і день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Вічності очі
Дрімає день в подолі темнім ночі,
Холодне світло ллють згори зірки…
Не просто зорі – вічності то очі,
Що спокій бережуть уже віки.
Москва сьогодні й їх потурбувала,
Проклавши для ракет своїх путі,
Десятки сіл і міст поруйнувала,
Тож падають хрести навіть святі.
Навколо ж світ збентежений і кволий,
Він бачить, як горить-кричить земля.
Московія нас хоче поневолить,
Та ми навчились ворога спинять.
29.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Люблю надвечір'я
Давно люблю я тихе надвечір'я,
Коли ще сонце в горах не засне,
Хмарок рожевих розповзлось ганчір'я,
Сюрчання чути з лугу голосне.
Коли трава ще пахне свіжим соком,
Стерня сліди ще береже коси,
А далі очерет, густий, високий,
Чекатиме ранкової роси.
Коли ж загравам стане в небі тісно,
Впадуть вони у дзеркало води,
Зненацька сойка поведе десь пісню –
Змахне крилом лелека, що бродив.
Зашаленіє серце тоді шалом:
Яка ж краса панує навкруги!
І муза вже мене не залишає,
Щоразу добавляючи снаги.
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2024
Почерк
У кожного – свій почерк, особливий,
Так як і доля, – в кожного – своя.
В одних – щаслива, в інших – не щаслива,
Тоді страждає з ними і сім’я.
Є почерки, де буковки – зернята,
Рівненькі, мов солдатики в строю.
Немало доведеться бід пізнати
Отим, хто їх господарем стають.
По почерку й характер пізнається.
Він – в темпераменті і у ході.
А може, мені так лише здається,
Що це – на вістрі часу і подій!
25.05.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Проснись, Європо!
Проснись, Європо! Швидше просинайсь,
Якщо не хочеш знищеною бути.
За право на життя іде війна,
Тож після нас на тебе піде путін.
Твої кордони знищить супостат,
Бо ж має непомірні апетити.
Лежатимеш і ти тоді в хрестах,
Якщо тебе не встигнемо збудити.
Ставай, Європо, з нами в один стрій,
Прийшла для цього рокова година:
Списи готуймо ті, що найгостріш.
Захистимо звання ВІЛЬНА ЛЮДИНА.
30.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Перемога буде
День новий святкує новосілля,
Після ночі, як і повсякчас.
Рани присолив нам щедро сіллю,
Десь надію кинув теж для нас.
Так уже цей світ улаштували:
В черзі строгій пробігають дні,
Лиш війна без вихідних триває,
І хоч ми, здається, не одні,
Але ж мало маєм допомоги.
Кожен день втрачаємо людей.
Тяжко нам, та буде Перемога,
І росія, все-таки, впаде!
Мріється, що день отой настане,
Й світ почує: «Скінчилась війна!
Це була війна уже остання –
Ворога доведена вина».
Засміються гори і долини,
Сонце порадіє теж за нас.
Залунає пісня про калину
Там, де Крим сьогодні і Донбас.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Ніщо так не цінується у людях, як людяність. А коли її відчуваєш від лікаря-стоматолога та ще й у час війни, то якість ця цінується ще більше. Після зустрічі з ним мимоволі народилися рядочки:
О, ні! Цей світ таки не безнадійний,
Коли такі є люди серед нас:
Серйозні й совісні, умільці свого діла,
Такі потрібні всюди повсякчас.
Саме такими творяться держави,
Вони є рушіями і життя,
Бо душі мають чисті, не іржаві,
Що не хворіють злом чи забуттям.
Вони не просто загадка для світу,
Що став корисливим і вже давно,
У їх очах весна квітує й літо,
І це в житті реальнім – не в кіно.
Таких людей в нас на Землі не рясно,
Та світ стоїть на їх таки плечах.
Даруй же, Боже, долі їм прекрасні,
Хай щастя сонцем світиться в очах.
27.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Україна
(Слова для пісні)
1.Там, де линуть пісні
Предковічні, журливі,
Де радіють весні
І ключам журавлиним,
То моя все земля,
То моя Україна.
2.Де високі жита
Вітру казку шепочуть.
Там пшениця свята,
Заворожує очі,
То моя все земля,
То моя Україна.
3.Там, де зорі ясні
П'ють красу загадкову,
Заворожують сни
Діточкам колискові,
То моя все земля,
То моя Україна.
4.Там, де піснею птах
Заколисує верби,
А волошки в житах
Тягнуть руки до неба,
То моя все земля,
То моя Україна.
7.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Дрімало літо
Дрімало літо в польових ромашках,
Вітри дзвеніли житнім колоском,
Як піднялась над жовтим полем пташка
І пісня полилася над ліском.
У ній про все: як стигле поле дише,
Як ранок стежку топче в довгий день,
Як пташці крила синя вись колише,
Як павучок колисочку пряде.
Усе в природі нашій так, як треба:
І дні, і ночі – все-усе, як слід.
Тільки б війни не знали люди й небо,
І муки обминали білий світ.
28.01,2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Добро і зло – два полюси буття
Добро і зло – два полюси буття,
Поміж якими ти жиєш-блукаєш,
Де від біди немає укриття
І ти до зла, на жаль, таки звикаєш.
Чи ж можна вберегти себе від… зла,
Коли його навколо так багато,
Коли спокуса є його пізнать,
Навчившись другу заздрити, брехати,
Коли ти усвідомлюєш свій гріх
І, все одно, продовжуєш грішити:
Уваги вимагаєш від усіх,
А сам для інших не навчився жити.
Коли людське згубилося в словах,
А дії з ними – повна антитеза*,
Добром навчися душі засівать,
Аби не мати до життя претензій.
І зло тоді відступиться ураз,
І посвітліє все навколо тебе,
Побільшає запас приємних фраз,
Не забувай лиш дякувати небу!
12.06.2024.
• – гостре протиставлення образів або суджень.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Чекай, матусю, я спішу
(Вчора повернули з росії наших 90 полонених. Перший дзвінок одного з них до матері).
Я повернувся, мамочко, із… пекла…
Не знав, що воно є і на Землі.
Це не лише бої важкі, запеклі,
Що спланували н@люди в кремлі,
Це той полон, куди тоді потрапив
Поранений, але іще живий.
Я знаю, мамо, хто такі ка@апи
Не з розповідей, навіть не з новин.
Я знаю, мамо, біль душі і тіла
І це забути вже не зможу я…
Крик побратимів, що лунав з катівні…
Господь не міг таке благословлять.
Це завдяки твоїм святим молитвам
Я вижив там і, врешті, повернувсь,
Готовий все, що бачив, спопелити.
Все витримав, повір, я не зігнувсь!
О, скільки я про нашу стрічу мріяв!
Утратити надію я не міг.
Вона мене і тішила, і гріла,
Як стану я на батьківський поріг,
Як пригорну тебе, люба, до серця,
Грудьми усі-всі сльози осушу,
Загляну у очей твої озерця…
Чекай, матусю, я уже спішу!
26.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Сподівайся
Коли літа стають тобі не в радість,
Хоча вони, як і раніш, спішать,
Коли тебе і найрідніші зрадять,
Розраду в іншім хай шука душа.
Безвиходу нема, тож сподівайся,
Цінуй і мить, і сказані слова,
Улюбленому ділу віддавайся,
За власне «Я» учися воювать.
Знай: у житті всьому своя є черга,
Як після гроз веселки бавлять край.
Чекають і на тебе ті ковчеги,
Що вивезуть тебе із пекла в рай!
11.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Кохання на віддалі
Моя країна все ще у війні,
Тож ми живем на різних континентах.
Гортає час і ночі наші, й дні…
Ми ж бачимося завдяки інету.
Тривожні ночі, а ще більше – дні.
І тут, і там – сліди криваві раші.
Такі, як ми, у світі не одні,
Летять до Бога щирі «отченаші».
Москва на спис пів світу підняла…
Щодня й щоночі в нас терор ракетний.
Її вже кожна мати прокляла,
Хоча клясти, всі кажуть, не коректно.
Засуджуєм і ти, і я війну,
Бо ж ризикуєм дітьми і собою.
Навколо стільки сліз і полину,
Адже не всі живі виходять з бою.
І ця весна у повені краси,
А це є привід для замилування…
Звучить одвічне: «Господи, спаси»,
А ми п’ємо на віддалі кохання.
І хоч воно у нас одне на двох,
Для себе все ж шукаєм оправдання.
А мо’, пожартував із нами Бог,
Наливши в душі ніжності й кохання?
Отож п’ємо його із різних чаш,
Адже живем на різних континентах.
Моя земля – у ранах і свічах,
Твоя – далекий тихий Сакраменто.
Шлях неблизький, аби його здолать.
Життя стає для нас експериментом:
Чи ж стане сили у мого крила
Дістатися від нас до Сакраменто?
А мо’, загубимось обоє у штормах?
Чи стрінемося десь над океаном,
Чи перевтілимося раптом у комах
І понесем до раю біль і рани,
Залишившись навіки уже вдвох,
З’єднавши назавжди свої крилята.
Зустріне нас едем і сивий Бог,
Й нові крилаті друзі – янголята.
26.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
У кожного – своя стежка
У спалахах надій і безнадій
Летять літа крізь мур-випробування.
Вони – у повсякденному труді,
У снах тривожних, в самовихованні.
Життя – мірило пережитих літ,
Де все сплелося: і шовки, і терни,
Бо вже такий цей неспокійний світ,
Де в кожного своє каміння й перли.
І хочемо цього ми, а чи ні,
У кожного – своя життєва стежка,
Котра частіш веде нас по стерні,
А це не шовком вишита мережка.
8.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Я – українка (3)
«Я – українка» – гордістю палає
Моя любов’ю змучена душа.
І інших почуттів вона не знає,
Бо в грудях серце б’ється, мов пташа.
«Я – українка» – виплекано болем,
Який проріс в мені від праотців,
Що серцем ненавиділи сваволю.
Вона ж сльозою терпла на щоці.
«Я – українка» – це мій вічний статус.
Із ним зустріти хочу й свій фінал,
І не важливо, хто якої статі
У мирний час, чи як гримить війна.
«Я – українка» – світу заявляю,
Що це звання було і є святим.
Воно мене підносить-окриляє,
Будує поміж душами мости.
«Я – українка» – лине стоголосо,
По всій планеті ширяться слова.
У них і шепіт стиглого колосся,
І шум Дніпра, що хвилями співа:
«Я – українка!»
10.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
Життя – це старт і фініш
Життя людське лежить між полюсАми,
Де старт і фініш, й шлях у інший світ.
Народ за волю боротьба спасає,
Хоч падає у ній найкращий цвіт.
Війна накрила землю нашу болем,
Де сльози й кров злились в один потік,
Де міни й вирви сторожують поле,
І вороги століттями – все ті ж.
Хто відповість за вкрадене майбутнє
Не одного – кількох вже поколінь?
Війна – то для народу – незабутнє,
І волю боронить – одне з велінь
Всевишнього і пращурів, геть сивих,
Що в потойбіч дочасно попливли.
Ніхто в неволі ще не був щасливий,
Як без небес не житимуть орли.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Досягла сама
Я всього досягла сама.
«Протеже» чи «блат» – не про мене.
Не було боргів і нема.
Гріш чужий обпікає жмені.
Я всього досягла сама,
І ніколи не пасла «задніх».
Хай хтось голову полама,
Звідки маю таку я здатність.
Я всього досягла сама,
Хоч зізнАюся: це не легко.
На крилі щось мене трима,
Хоч людина я – не лелека.
Я всього досягла сама
Хоч і злети були, й падіння.
Хтось мене, може, й не сприйма –
Слово ж правди моє – надійне.
Я всього досягла сама.
Хтось не вірить, той заздрить тихо…
Не минулося це дарма –
Бо ж навчилась долати лихо.
Заздрить важче, ніж працювать, –
Переконана вже у цьому.
Суть глибока у цих словах:
Труд лікує і душу, й втому.
24.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Іще ‘дин рік
Іще ‘дин рік прожитий у війні,
Прошитий болем, кулями, смертями,
Небаченою дикістю р@сні,
Невтішними частіш для нас вістями.
Це час геть непростих випробувань,
Яким піддавсь народ наш історично,
Не слід про це ніколи забувать,
Навчився він і мислити критично.
Це час не тільки хаосу і втрат,
Що розривають українське серце,
Бо катом став наш учорашній «брат»,
Тож тисячі обулися у берці,
Аби устать супроти м@скаля
І захистить себе і власну волю,
Про це благають небо і земля,
До цього кличе України доля.
20.06.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Мо’, то кохання?
Ти вихором в життя моє влетів,
Зламав мої тверді переконання,
Що вибір роблять тільки раз в житті.
Тепер за тебе маю хвилювання.
Мо’, то кохання,
Котре дрімало стільки довгих літ,
Боялося пробитися назовні?
Який непередбачуваний світ,
Що нам приготував червоні зони!
А мо’, то зорі
Зійшлися ненароком в небесах,
І ми – уже не ми, а їхні тіні,
І хоч сивієм ти й моя коса,
І душі наші мають буть спокійні,
Бо ж не в катівні…
Але…
24.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
Хочу жити у вільних землях
Подаруй мені, доле, крила,
Аби я небеса закрила
Від ворожих ракет крилатих.
Не бажаю я срібла-злата –
Жити хочу у вільних землях,
Де хмаринки пливуть в озерах,
У криницях вода прозора,
Про кохання шепочуть зорі,
Де стоять пшениці стіною
І родина міцна за мною.
В чужину я летіть не хочу –
Маю вдома закрити очі,
Де пісні свої – українські,
Одна мова для всіх – дідівська.
Подаруй мені, доле, сили,
Хоча скроні мої вже сиві,
Боронить буду край з синами,
Вірю, буде й Господь із нами!
18.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Ми всі поранені війною
Ми всі поранені війною:
Хто – в серце, інший – в душу теж.
Земля сльозою кров’яною
Умила личенько святе.
Чи ж можна ворогу пробачить
Смертей дочасних тисячі?
Серця шматують навпіл «Кача»
І віск гарячий на свічі.
Залита болем Україна…
Сирітська доленька її…
Міста і села – у руїнах.
Пісні забули солов’ї.
Та світло темінь переможе –
Пташина пісня залуна.
На те є вища воля – Божа:
М@@ковська наволоч скона!
13.06.024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Якби…
Якби можливо було біль чужий примірять
І в повній мірі на собі відчути,
Не стали б люди схожими на звірів,
А це було би корисно і… круто.
Побільшало би доброти й любові в світі,
Затихли б війни назавжди усюди,
А милували б серце сонце й квіти!
Наскільки б довше проживали люди!
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Улігся час на скроні
Улігся час на скроні… сивиною,
Де колір неба і ранкових рос.
Душа людська стає тоді сумною,
Немов торкнувся подихом мороз.
Коли ж добром на неї слово ляже,
Вона відтане й розцвіте ураз,
Бо для душі тепло багато важить,
Воно лежить на вістрі ніжних фраз.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Ненароком казка оживе
Літа мої у осінь подались,
А я усе ще в літечку блукаю:
Така ж наївна, як була колись.
І це мене і тіщить, і лякає.
Хоча зерно дорослості вже є,
Котре до дій серйозних спонукає,
Та чи не передчасно ми стаєм
Старими надто. Тож я закликаю:
Не піддавайтесь лету ваших літ –
Усядьтеся в мрійливу колисанку
І ви полинете у загадковий світ,
Аби напитись чарів з його збанку.
І казка ненароком оживе,
Озветься серце ніжним хвилюванням,
Воно таке тремтливе і нове,
Якому назва між людьми «кохання»!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
На побачення з юністю
На побачення з юністю
Кожен з нас поспіша
На найкращу ту вулицю,
Де співала душа,
Де дитям колисаночка
Образ твій береже,
І ти вже не Оксаночка,
А Василівна вже…
На побачення з юністю
Я у край свій спішу,
Аби щось не забулося,
Спомин теж запрошу,
Де були ми щасливими,
Де п’яніли від… книг,
Де гуляли під зливами
І не знали інтриг.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Де азИ пили мудрості,
Стріли першу любов.
Там нам зорі сміялися
Особливо згори,
І на них задивлялися
Молоді явори.
Сяйво місяця росами
Мандрувало навскіс,
А ми вже півдорослими
Клали перший покіс.
Та були вже крилатими,
Щоб рушати в політ
У простім і полатанім,
Та закохані в світ
Із музеями й вежами,
І з красою морів,
З синьо-білим мереживом,
З маяком, що горів.
Ми ж очима ласкавими
Обіймали громи.
Нам брехали-лукавили –
Сліпо вірили ми.
Хоч не все іще пройдено:
Гул гримить колісниць*,
Та така вже порода ми:
Силу п’єм з громовиць!
13.06.2024.
• – Гримить – це Ілля їде на вогняній колісниці, в яку запряжені два білі коні. Грім чути від коліс та копит. Ілля грізний та дуже строгий, швидко роз’їжджає по небу і переслідує чортів, які показуються йому й піднімають бурю. Якого чорта побачив Ілля, то зразу кидає в нього громом, розганяє. Ілля не пощадить ні людину, ні хату, ні тварину, ні церкву.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Я знаю світ
Я знаю світ, де в фокусі – добро
І сміх дітей, і птахів щебетання,
Де хвилі розганя старий Дніпро,
Застерігав колись він від братання.
Я знаю світ, де правда ледь жива,
Але і та чомусь не у пошані,
Де наш народ навчився виживать,
Харчуючись у голод споришами.
Я знаю світ із мудрістю віків,
Котра була наукою від Бога,
Де слава ще жива про козаків
І Україна не була убога.
Я знаю світ, закутаний в пітьму –
Саме таким було Середньовіччя.
Повернення не може буть тому,
Аби не опинитись на узбіччі.
Я знаю світ таким, який він є:
У спалахах то блискавиць, то воєн,
Де кожному болить лише своє,
Де є обов’язково сильні й кволі.
Та світ у нас єдиний цей, на жаль,
І жити в ньому маємо до скону,
Де кожному відведена межа,
Котру змінити не дано нікому.
Я знаю світ цей. Він – не ідеальний.
Таким він є і буде ще віки.
Можливо, трохи це звучить банально,
Але змінить його можуть… жінки,
Бо саме жінка – берегиня роду,
І множиться він завдяки все ж їй.
Чарує всіх душа її і врода,
Отож невдячним бути їй не смій!
11.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Казка вечорова
Котився день у казку вечорову,
Прощалось сонце промінцем ясним.
Краєчок неба обагрив хтось кров’ю
І в русло вкинув тихої Десни.
Дрібненькі хвильки бавились красою –
Таке не часто стрінеш на воді.
То берег річки вигнувся косою
І течією вже заволодів.
Тримає вечір очерет за вуха,
Поки ще не розсипались зірки.
Зібрались верби соловейка слухать.
Несла удаль вода свої роки.
19.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Чужий чоловік
Гублюся часто я в думках про тебе,
Ні мозок не перечить їм, ні час.
Чи то душі жіночої потреба?
Чи небо обдаровує цим нас?
Давно у вирій юність відлетіла,
Але ж не відлетіли почуття…
Тривожить все це душу мою й тіло,
За це не вимагають каяття.
А каяття у чім? Хіба це грішно?
Хіба кохання лиш для молодих,
Коли життя в обох одне й невічне?
До різних, бач, належимо родин…
І знову думка зморшкою лягає,
Чи може на заваді стати вік?
Вона мене і вабить, і лякає:
Чому ж чужий він досі чоловік?
17.07.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Віра
Я вірила у чари зорепадів,
У долю, що нам послана згори,
Шукала і шукаю досі правду,
Той дух, який ні вбить, ні підкорить.
Пізнала біль я зрадженого серця
І перемоги світле торжество.
Рідня моя теж мала свій «освенцім»,
Все ж вірила у вище божество.
Сьогодні ж зі своїм стою народом
Пред вибором: нам – бути, чи – не буть,
Яка зоря світитиме для роду,
Що візьме він собі за атрибут.
4.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024
Час не зупинити
А час біжить крізь вишколи епох,
Долаючи шляхи і перехрестя,
Крізь посивілий біль людських тривог,
Вирішуючи історичні тести.
І кожен зна: не зупинить його,
Бо час – це невмируще й нескінченне.
Його не знищать води чи вогонь,
Безсилі перед ним боги і вчені.
На все свій час – говорять мудреці
І добавляють, – час не зупинити.
Сліди свої лишає на лиці,
Їх ні відкласти, ні заборонити!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
(Раїсі і Рафаїлу Скаковським присвячую)
Пливуть літа по річечці життя,
Котра у невідомість поспішає.
Було усе: пуд лиха і звитяг.
Та слід у серці кожен день лишає.
Є серед них і особливий слід,
Коли Вона і Він з'єднали долі,
За руки взявшися, пішли вони у світ.
Господь подарував їм доню Олю.
Живуть у парі шість десятків літ –
Рука в руці – й добро навколо сіють.
Хоча і непростий сьогодні світ,
В них Свято – діамантове весілля!
Не обділив нічим Господь обох,
Отож вони – батьки, дідусь, бабуся.
Їх атрибути – ласка і любов,
І як людина кожен з них відбувся.
Тож нині у такий важливий день
Так хочеться добра їм побажати.
Хай доля в парі по життю веде,
Серця обох не втомляться кохати!
7.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
В словах моїх…
Моє життя, мов норовистий вітер,
Де кожен рух – новий в майбутнє старт,
Де я дрібна піщиночка для світу,
Та німоти порушую стандарт.
В словах моїх – жага добра й свободи –
Цього нічим уже не замінить,
В них – сутність і моя, й мого народу,
Де місця не буває для війни.
І хоч вогнями багряніє небо,
І землю нашу заросила кров,
Народжується у душі потреба
Відстоювати у борні любов.
Душа ж моя любити так воліє,
Що неможливо міру ту збагнуть,
Коли ж серденько нею захмеліє,
То допоможе виграти війну!
22.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Чом цей стогін не будить?
Доконають Україну
Раша і гаранти.
Смерть танцює на руїнах,
Заплакала й правда.
Заплакала-заридала,
Сльозою умилась:
Зброю віддала задарма,
Тепер зажурилась.
Лежить, бідна, просто неба,
Богами забута,
Нічим битися, а треба,
Бо ж огидні пута.
Діти її кров’ю кроплять
Землицю святую,
США й стара Європа
Її не рятують.
Московитів ті гаранти
Лиш санкціонують.
Чи купили їх «куранти»,
Чи себе рятують?
Не болять їм рани наші
Ні взимку, ні літом.
– Бить не здумайте по раші,
Війни не будіте, –
Попередили.
– Скажіте,
Як же це назвати,
Коли гинуть наші діти,
На колінах мати,
Коли стогнуть земля й люди,
Країна вмирає?
Чом цей стогін вас не будить,
Серце біль не крає?
30.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024
Капле дощ
Капле дощ за вікном
Під мелодію літньої ночі,
Мов живий метроном,
Відчеканює кроки життя.
Переможені сном
Під повіки сховалися очі.
Я ж під ночі крилом
Сплю, як біля матусі дитя.
6.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
Як мало для щастя треба!
Як мало для щастя треба!
Лиш слово, живе і тепле,
І погляд очей ласкавих,
І з рук – філіжанку кави,
Щоб випити, мов причастя,
І враз потонути в щасті,
Де поряд – кохані очі,
І серденько залоскоче,
Хоча в обох скроні сиві,
Та знов, як колись, щасливі.
Як мало для щастя треба!
Для душ – це свята потреба.
Тож пиймо його до віку,
Адже це найкращі ліки!
26.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Чи ж можна не радіти?
Коли весна наповнить дивом світ,
Втопивши сонця промені у квіти,
Птахи, відсвяткувавши свій приліт,
Тоді потомство подарують літу.
І задзвенить піснями ріднокрай,
Бо до душі йому пташиний гамір.
П’янітимуть від щастя ліс і гай,
Де все злилось у неповторні гами.
Чи ж можна не радіти цій красі,
Коли слова з душі у вірші ллються,
Скупавши їх у ранішній росі!
Своїми почуттями поділюся!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Збудило сонце ранок
Збудило сонце ранок промінцем,
Зібравши дикі роси в сивих травах,
І враз небес засяяло лице,
Де кольорами бавились заграви.
Одягся день у сонячний жакет
І кинув срібла в хвилечки рухливі,
Вітрець, узявши сонячний кларнет,
Заграв тоді, вмостившися на сливі.
Зраділо й поле сонячному дню,
Повідавши волошкам давню мрію
Про те, як ляжуть зерна у ріллю
І як тепло осіннє їх зігріє.
9.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Чого ждете?
Коли у сни вривається війна
Виттям сирен, що вкотре ніч гвалтують,
І ти півп’яний навіть без вини
Себе думками кожен раз катуєш:
«Чому? За що москва вбиває нас?
І доки буде світ спостерігати,
Як Крим вона забрала і Донбас,
Як без жалю по мирних людях гатить?
І чого вартий підпис США
Під меморандумом у Будапешті?
Як може буть спокійною душа?
І чи зупинить світ війну, нарешті?
Чого ждете? – вже хочеться кричать,–
Погибелі вкраїнського народу?
Щоб знищили нас, як малих курчат?
Та гени в нас живі ще того роду,
Який втомивсь на інших рабувать.
Свободою давно впилися груди.
Себе вже не дозволим грабувать,
За волю до кінця стояти будем!»
6.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Землі вклонюся пращурів
Землі вклонюся пращурів великих,
Її правічну силу удихну,
Аби перемогти азійське лихо,
Що вкинуло народ мій у війну.
Знов мене веде туди дорога,
Де мій крик стривожив білий світ,
Долю де вимолювали в Бога
Цілим родом декілька століть,
Де липневі ниви половіли
І стогнали люди у ярмі,
Ластівки гніздечка в стріхах вили,
Білим дивом квіт садів димів,
Де життя рясніло полинами
І від горя корчилась земля,
Вмилась не одна вдова сльозами,
Тулячи до серденька маля.
А які ж дівчата там звабливі,
В цім переконаєшся і ти.
Дні і ночі, й ранки – особливі.
Кращих їх у світі не знайти!
14.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Мала право
Була, як всі, в тяжкі часи війни.
Легких стежин для себе не шукала.
Молилась часто: «Боже ж мій, спаси
І Україну, й сина від «шакалів».
Позичивши у матінки краси,
Колись серця юначі чарувала,
Вуста із запахом ранкової роси
Нарешті собі красеня обрали…
Та щастя йому вік не вберегло –
Пішов у засвіти… Синка залишив роду.
Аж ось війна. Придумане О@ДЛО.
Той син тепер на захисті народу…
Вона ж жила у повені біди.
Біля ікон частенько чергувала.
Здогадувалась: прийдуть і сюди.
Так волею вона ризикувала.
Вони прийшли. Ховавсь від них народ.
О@динці йшли, при зброї, напідпитку,
По вулиці, шукаючи пригод.
Ані захисника ніде, ні свідка.
Угледівши тінь жінки у дворі,
Вони до неї срімголов рвонули.
Для них не існувало ні воріт,
Ні хвірточки – під натиском зігнулась.
Мов пси, на здобич кинулись вони,
Аби заволодіти її тілом.
Вона ж себе взялася боронить –
Забавою їм бути не хотіла.
Одна-однісінька супроти двох…
Ще й «Калаші» у кожного на грудях…
На її захист, мабуть, сам став Бог…
А мозок диктував їй: «Будь що буде!»
Не хтіла жінка жити із тавром,
Тож не боялась у цю мить умерти.
І чи могло це кінчитись добром?
Тож скористатись мусила моментом…
Запрошуючи в хату ворогів,
Вона рвонула автомат щосили,
Не боячись ні смерті, ні гріхів,
Сміливості у неба попросила.
Людину вбити?! Вперше у житті!
На роздуми не мала жінка часу.
Позбутися непроханих катів
Тепер, бо іншого може не бути часу…
Себе не тямлячи, на пусковий гачок
Тремтячим пальцем жінка надавила…
Упав один… І другий… В неї – шок!
На бризки крові збуджена дивилась…
Вона усе ще віри не йняла…
Зненацька ноги раптом підкосились…
Хустину з себе мимохіть зняла…
Погас вогонь в очах її красивих…
Заклякло серце – їй здалось на мить…
О, як це сталося? Вона ж бо – мати…
У відповідь глас внутрішній гримить:
«Ти мала право в ворога стріляти!»
9.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Війни картини
Я п’ю щодня біль материнських мук,
Сирен гучне і довге завивання
І миті полинові від розлук,
І шмаття від розбитого кохання.
Це те, посеред чого я живу, –
Війни сьогоднішньої це картини.
І це – не сон – усе це – наяву:
Останнє «ма…» загиблої дитини…
Потік людей у безвість, за кордон,
І плач дітей, невиспаних, безвинних,
Коли родина кидає гніздо,
І похорон близьких… без домовини…
Гірко-солоний має смак війна.
І це – в тилу – далеко від кордонів…
Якою ж на «нулі» тоді вона,
Де КАБи, міни, кулі й хмари дронів!
Гуде Європа… Радять США…
Борги мільярдні вішають Вкраїні…
Із поміччю усе ще не спішать,
А в нас уже руїна на руїні!
Чи то від нас відмовився і Бог?
Чи позбулися совісті гаранти?
Звідки до нас така вже нелюбов
У тих, що звикли слухати куранти?
ОдИнадцяте літо ми в війні…
Вже тисячі хрестів… під прапорами…
Тіла під ними доньок і синів…
Лунають всюди дзвони і органи.
28.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Ми – українці
Ми – українці, – світу заявляєм, –
Тут наш праотчий і земний поріг,
Несем свою любов, як оберіг.
Саме вона нас живить-окриляє.
В цей світ прийшли ми, щоби заявити,
Що особливий, гордий ми народ,
Позбудемось азійських ми заброд,
Дістане суд і Пу@іна, і свиту.
Ми – українці, – чується зівсюди,
Де заяснів жовтоблакиттю стяг.
Слова ці у героя на устах,
Коли востаннє видихнули груди.
І хоч гуркочуть зла вітри щосили,
Свободи дух живе у кожнім з нас,
Повернемо і Крим свій, і Донбас,
Бо тільки вільні люди є щасливі.
17.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Люблю сад Коцюбинських
Люблю сад Коцюбинських у росі,
Коли п’ють свіжість після ночі віти.
Це, мов дарунок неба від месій*,
Коли весна вітається із літом.
Не ‘дна трудилась там людська рука,
Створивши царство із дерев і квітів,
Що сонцю посміхаються й зіркам,
Людським теплом також вони зігріті.
Люблю сад Коцюбинських я давно,
Кохаюся у колориті пишнім.
Це в Божий рай прорубане вікно,
Де в тихім вальсі квіт кружляє вишні.
Захоплююся пружністю агав**,
Що прибули із Середземномор’я,
На них сніжок ніколи не лягав,
Адже вони зимують у коморі.
Люблю цей сад і в сонячнім вінку,
Тоді дарує він красу і втіху,
Нагадуючи з кольорів ріку,
Де на поромі – яблуні й горіхи.
В вечірню пору теж люблю цей сад,
Як місяць повновидий тут гостює,
Ялини обіймає і фасад,
Калину й бюст***, і молоденькі туї.
Не можна не любити цю красу,
Адже вона нас живить, надихає.
Сюди свою я ауру несу,
Тоді в душі акорди не стихають.
24.05.2024.
---------------------
Месі́я *— в іудейській і християнській релігіях — посланець (помазаник) Божий, який має з'явитися для врятування людства від зла, страждань.
** — рід сукулентних рослин підродини агавових. Свою назву рід дістав на честь Агави — дочки одного із стародавніх міфічних царів.
*** – Бюст Михайла Коцюбинського.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Чи не сон це?
Осіння паморозь у косах зацвіла,
А очі все ще молодо зоріють.
Жіночим щастям жінка не впилась,
Та, мов дитя, виношувала мрію,
Що стрінеться таки їй у житті
Той, через кого в серці завесніє,
З яким іти їй буде по путі,
І сонце особливо заясніє.
І він прийшов промінчиком ясним,
Ласкавим, теплим, ніжним, як і сонце,
Те. без якого не бува весни.
Думки ж диктують їй: «А чи не сон це?»
22.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Свій редут
Життя людске коротке і занадто,
Аби його не вміти цінувать
І його сутність так, як слід, пізнати,
І зрозуміти мудрість у словах.
Коли кровить у серці рана зради,
Її ніколи не залікувать,
І з пам’яті ніхто цей біль не вкраде,
І від людей не можна заховать.
Є серед них і ті, хто порадіє,
А хтось пошле нещирі співчуття,
Виношуючи у душі надію,
Що зрада обмине його життя.
Але ніхто з нас наперед не знає,
Коли, кого й які страждання ждуть.
Не є земне життя людини раєм,
І в кожного із нас – лиш свій редут.
15.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
Не буває дрібниць
Коли літа у осінь заблукали,
То – не біда, то – черговий щабель,
Тоді охоче ділишся думками
Із тим, хто не знайшов в житті себе.
«Рецептів, – твердиш, – не бува готових,
Як і однаковісіньких зірниць.
Прийми поради цінні безкоштовно:
Бач, не буває у житті дрібниць.
Життя – не казка, де фінал щасливий,
Нікому не відома й та канва,
Де щастя жде тебе чи слізні зливи.
Не передати все те на словах.
Життя – клубок із протиріч упертих,
Де власне «Я» ти мусиш боронить.
Не поспішай здаватися, чи вмерти,
Допоки біль чужий тобі болить».
1.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Звідки кохання?
Ніхто іще з земних не пояснив,
Приходить звідки до людей кохання.
Чи це хвороби серця і весни,
Що спонукають душі до єднання?
А може, воля то святих небес
Послати почуття те сокровенне,
Що може й розуму позбавити тебе,
Бо кров фонтаном б’є тоді у венах?
Таке оновлення відчуєш у душі,
Неначе народилась вона знову,
І люди стануть рідними чужі,
Бо ж світ зачатий з пелюсток любові.
Тож бережи їх від вітрів і зла,
І зрадою їх не дозволь зганьбити,
Бо почуття це сам Господь послав,
Щоб серце не втомилося любити.
22.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024
День поспішав
Спустився день у постіль вечорову,
Хоч берег річечки іще не щах.
Крило своє сховавши у діброві,
Вітрець із сонцем знехотя прощавсь.
Блукали сни у зоряних висотах –
Не скоро нас навідають вони.
Купаю погляд у земних красотах,
Шукаючи ключі від таїни.
Пробився місяць крізь вечірню тишу
Під спалахи раптові зоряниць.
Він слухав, як Земля пливе і дише,
І заглядав у дзеркала криниць.
Коли ж у ніч перетече вже вечір,
Хмелітиме під сяйвом зірочок.
Свіжітиме від рос багата клечінь,
Збудує нову хатку павучок.
16.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Інший світ
Коли життя твоє утратить крила,
Тоді душа увись почне політ –
Нема для неї місця у могилі –
Її уже чекає інший світ,
Де не буває кривди чи насилля,
Де Божий суд для справ її земних,
Де поряд душі молоді і сиві.
І всі супроти підлості й війни!
29.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Врятуєм воленьку
Не раз вітри історії нас гнули
І кров пила загарбницька війна,
Та воля в серці кожному проснулась,
Тож виконає роль свою вона.
Земля в полоні знову зла і лиха,
Душа її у вихорі війни,
Єднаймося ж, народе наш великий,
Аби орду цю хижу зупинить.
Відкинем дике плем’я до Уралу,
Аби здійснити праведну мету,
Повернемо усе, що орки вкрали,
Врятуєм свою воленьку святу!
16.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Ніщо дух українства не злама
Світ навпіл розділився в час війни:
Поміж добром і злом іде змагання.
Невже допустить, щоб народ мій зник?
Хіба не привід це для хвилювання?
Як може панувати в світі зло? –
Думки мій мозок гострим болем крають, –
Невже не бачив, як воно росло,
Як нищило надію мого краю?
А може, це новий експеримент,
Влаштований знов над моїм народом,
Чи вистоїть він під вогнем ракет?
Чи воленьку свою віддасть забродам?
Та іншої дороги в нас нема,
Як витримати це випробування.
Ніщо дух українства не злама,
Тож марні всі ворожі намагання!
18.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Тобі завдячую, роде!
Своїм буттям завдячую тобі,
Мій роде, український, непокірний!
Немало склав голів ти в боротьбі,
Але землі своїй завжди був вірний.
Ти йшов не битим шляхом навпростець,
А обирав стежки круті, колючі,
І світ нарік тебе: народ-борець.
Немало маєш давніх ран болючих.
Сьогодні ти на праведнім путі:
Виборюєш для себе гідну долю.
Завжди ти жити з волею хотів,
Її рятуєш сам на полі бою.
Покірно у молитві й я схилюсь,
Проситиму у неба допомоги.
Постане в славі Україна-Русь,
Отримавши нарешті Перемогу!
16.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Спогади
Літа мої екватор перетнули,
І сивина схилилась над чолом.
Вже правнучкою із небес сипнуло
І пам’яттю про те, що відбулось.
А там – дитинство, з казкою бабусі,
І піч широка й тепла для обох.
Дідусь найкращий, в теплому кожусі,
І покуть, звідки бачив усе Бог.
Стіл, величезний, ледь не на пів хати –
З ним висотою мірялась не раз,
Об ноги терся котик, волохатий,
А на стіні у рушнику – Тарас.*
Дві лави за столом, важкі, широкі –
Доріжки домоткані гріли їх.
Сім’я сідала. Мисочки – глибокі,
Всі череп’яні. І місця свої.
Хлібина чорна стіл сторожувала
Під полотняним сірим рушничком.
А поряд – ніж, старий, тонкий, іржавий.
Всіх пригощав напівчерствим шматком.
Долівка з глини, а на ній – солома
Із запахом і поля, і стерні.
Вода в відрі і кухоль на ослоні.
Над ними – мисник пилом сутенів.
Ці спогади ніяк не загорнути
У забуття рушник. Є і нові…
Аби життя сьогодніщнє збагнути,
Тримаю в серці їх і в голові.
25.01.2024.
________________
* – Кобзар Тарас Шевченко.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
***
Біжать літа то повагом, то підтюпцем.
Для них дорогу доля вибира.
Мені ж якось і віриться, й не віриться,
Що на порозі осені пора.
А це і дні, журбою підперезані,
І дум потік щемливих і важких
Про те, чому земля вогнем розтерзана
Й чому москва знущається віки.
І відповідь прийшла – не забарилася:
Орда не звикла господарювать.
Якщо із долею слуги ти не змирилася,
Доводь любов до волі не в словах.
3.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Слово
Слово – то не дрібниця –
Зброя та ще й важка,
В нього своя бійниця,
Вивірена в віках.
Нею не варто гратись –
Гостра ж бо, мов кинжал,
Що покара за зраду,
Як заблука душа.
Іноді є й набоєм,
Як патріот – митець.
Слово – зерно й любові,
Що усьому – вінець.
А як любові зерна
Висходяться в душі,
Кланятимусь доземно
Небу я за вірші.
25.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Місто над Десною
Стоїть Чернігів гордо над Десною –
Старий, та волі дух у нім не зник.
Красу зберігши всю під сивиною,
Лікує рани чергові війни.
Знав і набіги вражі, і осади,
І стріли гострі від кочівників,
Пив гіркоту поразок і біль зради,
Був батьком і для роду козаків.
У повені весняного розмаю,
Де запахи злились і кольори,
Північний форт сьогодні він тримає,
Аби нас ворог знов не підкорив.
Стоїть Чернігів, славою обнятий,
Красою впитий древніх пам’яток,
Не проміняє волі він на злато –
Свій історичний здійснює виток.
8.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Душу огортає щем
Літа мої у сніп тугий зібрались,
Де ружею дитинство відцвіло,
Де і любов жила, і тиха радість,
А в серденько мале вросло село.
Радів там став вітрам і хвилеграям,
В нім верби мили бороди свої,
Стрункі тополі небо підпирали,
Садочки чарували солов’ї.
Волошки у житах цвіли так рясно,
Що заздрила їм неба голубінь,
Аж поки сонця промінь не погасне
І ніч покличе спати голубів.
І хоч доріг подолано немало,
Та пам’ять все надійно береже,
Життя своє таким, як є, сприймаю,
Хоч душу огортає ніжний щем.
14.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
За ним – Україна
Він бачив війну в обличчя
Не раз і не два – роки.
Там смерть у безсмертя кличе,
Та згоди не дав поки,
Адже за ним – Україна,
Для нього вона – свята,
Геть змучена, у руїнах.
Її не віддасть катам.
Вона ж його теж спита:
«Чи все ти зробив, що маєш
Зробити, щоб я жила?
Чи вдома в теплі дрімаєш –
Не борешся проти зла?
Чи віри ти не утратив
Ще у переможний день?
Ти мусиш орду скарати.
Війна – це не гра у карти,
Де козир не підведе?
Війна – це випробування
Для кожного і для всіх,
Це втрати і здобування,
Це сльози й дитячий сміх.
Війна – це молитва мами
І батькова сивина,
Це смерть і вогню цунамі,
Для світу – чергова драма.
Підступна завжди вона.
Війна – це народне горе –
Трагедія вікова,
Де сліз надглибоке море,
Що їх пролила вдова».
Він бачив війну в обличчя,
На ній чоловік – роки…
Там смерть у безсмертя кличе…
Упали уже полки…
Він згоди не дав поки!
21.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Лягає час у борозну життя
Лягає час у борозну життя,
Аби в ній прорости, зрости, зміцніти
І шлях знайти в нехитре майбуття,
Де повторитися у внуках, дітях.
Купатися в труді, у мирних снах,
Пізнати всі-усі зигзаги долі,
Котра була б подіями рясна,
Не мала б для думок і мрій кордонів.
Життя і час, і відгомін в душі –
Усе існує у тіснім єднанні.
Хтось виживає на дрібні грошІ,
А той зі статками став дуже знаним.
Цікаво, чим живе така душа,
І де заховане її сумління?
Заради чого в пекло поспішать,
Коли багатство у душі нетлінне?
31.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Не відкладаймо зустрічі
Коли всміхнеться літо стиглим плодом
Тобі й мені, як то було колись,
Не відкладаймо зустрічі на потім,
Адже наш вік на захід похиливсь.
Та пам’ять ненароком нагадає
Про кращі миті нашого життя.
А може, й долю вкотре запитає,
Чи ми не захворіли забуттям?
Чи в серці іскорка жива любові,
Що гріла нас в минулому обох?
Тепер же обнялась вона з журбою.
Та чи врятує ту любов нам Бог?
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
Я українка(2)
Я українка – сміло заявляю!
Для мене це в житті найвищий ранг,
І вищих на планеті я не знаю!
Утратити ж його – найбільший страх!
Я українка – це мій код і карма,
З якими жити мушу на землі,
Де не минає жоден гріх безкарно,
А ми своєї долі ковалі!
Я українка – цим пишаюсь йменням,
Бо Україна в світі лиш одна.
Вона святою є й була для мене –
Моя тут з діда-прадіда рідня!
Я українка – вимовляю гордо,
Бо це пароль мій і надійний тил.
Радію, що належу до народу,
З яким готова все-усе пройти!
29.04.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Весна пора чарівності й краси
Весна – пора чарівності й краси,
Народжена під сонцем променистим.
Вона уранці – в повені роси,
А ввечері – у зорянім намисті.
Сьогодні ще й провидиця вона,
Чи то Господь свої повідав плани:
«У день травневий скінчиться війна!» –
Дзвенять на вітрі келихи тюльпанів.
13.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Стоятиме вічно!
Стоїть Україна, знекровлена й квола,
Поклавши дітей тисячі на олтар.
Це ж кращі із кращих упали за волю,
Їх місія і благородна, й свята!
Стоїть, попри біль, попри муки і втрати!
Стоїть, попри все і мільйони руїн.
Імперські відкинувши пута і грати,
Знайшла своє місце між вільних країн.
Стоїть Україна! Їй дух не зламати!
Його гартувала, як тільки могла.
Вона для дітей своїх любляча мати,
Тож встали стіною вони проти зла.
Той шлях її у історичних скрижалях,
Де попіл Батурина й подвиг крутян,
Там ДАП, Іловайськ, де убиті безжально
Ті, хто й не кохали іще до пуття.
Стоїть Україна! Й стоятиме вічно!
Ніхто її дух іще не підкорив,
Бо сила затаєна в ньому магічна,
Що послана небом народу згори!
11.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024