| Сторінки (36/3561): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Коли ж ти виріс, внучку наш? Коли?
Немов ще вчора немовлям стрічали.
Сади якраз травневі відцвіли,
Коли «агу» твоє в нас зазвучало.
Немало колискових чула ніч,
Хвороби підступали й відступали…
Частенько й сльози падали із віч,
Коли у череді тебе купали.
А скільки несподіванок було:
І кроки самостійні, й перше слово!
Здавалося, раділо все село,
І ми помолоділи раптом знову.
Сьогодні тобі повних 20 літ,
Тож ми пишаємося, воїне, тобою,
Адже ти ладен боронити світ,
Бо серце вщерть наповнене любов’ю.
Нехай квітує доленька твоя,
А Бог здоров’я посилає й силу.
Запам’ятай: у тебе є сім’я:
Брат менший, тато й ми із дідом сиві.
Добра, достатку, сонця і тепла!
Хай збудуться усі надії й мрії!
Вітрів попутних для твого крила,
Кохання вірного, котре би серце гріло!
21.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Твої рідні: бабуся, дідусь, тато, брат Станіслав, дядя Саша і тьотя Тамара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021
Поки син землю боронив в АТО,
Матуся вишила собі й йому сорочку,
Не гладдю вистеляла, а хрестом
Мережки, маки, ромбики, шнурочки.
Дарунок цей із льону берегла,
Щоби прибрати сина на весіллі,
На жаль, реальність іншою була:
Дамокловим мечем біда висіла.
Давно матуся розгубила сни,
Надією жила і молитвами,
Коли ж діждала, все-таки, весни,
Листки в календарі щодня зривала.
Та ось у Благовіста світлий день
Листочок, зірваний, упав додолу…
Не знала, що біда за ним гряде –
Синок прибуде… неживий додому.
Вдягла сорочку в день той роковий,
Сама відкрила для труни ворота.
Все небо посіріло, мов ковиль.
Сльозами вмились побратими з роти.
Вона ж дивилася і віри не йняла:
Невже це він – її єдина втіха?
І раптом з тіла камуфляж зняла…
Запричитала болісно і тихо:
« Живим тебе чекали на поріг
І я, і та, котру назвав КОХАНА.
У серці, де, мов скарб, любов беріг,
Тепер від кулі чорно-бура рана.
Пробач, синочку, мушу зодягти
Тобі сорочку, скроплену сльозою,
З коханою не повінчався ти,
Хоч для орди був воїном-грозою».
Матуся очі підняла скляні,
Про щось хотіла небо запитати
І… впала. В вишиванки дві лляні
Одягнені лежали син і мати…
Хто долі право дав життя їх розтоптати?
8.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2021
В вікно постукала весна
Гіллячком-листячком,
Весела, світла, голосна,
Ще і в намистечку.
Разочки білі одягла
Уперше вишенька,
Долоні-руки простягла:
«Живи без лишенька!»
А я їй посмішку навстріч:
«Красуне, дякую!
Рости-квітуй і день, і ніч,
А я пригадую,
Як посадили ми тебе –
Майже лозинкою,
Дощі купали із небес.
Роса сльозинками
Тебе вмивала – ще не квіт,
Сушило сонечко!»
Радіє травню білий світ
І це віконечко.
3.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Цей ранок я зустріла на Десні.
Умитий росами, у кучерях розмаю,
Переді мною він був - не вві сні.
Красуня-річка в обіймах туману.
Несміле сонце лізло з-за дерев
І врешті гущаву таки перемагає.
Щось плеснуло – то риба хвіст пере,
А мо’, від хижаків чимдуж тікає.
Он клаптиками золото в воді,
Зненацька погляд мій заворожило…
Рибалки з вудками – старі і молоді,
Приїжджі і місцеві старожили.
Промінчик сонця воду перебрів,
Усівся на листочок на вербовий,
Він мені світлом серденько зігрів,
І ранок посміхнуся сіробровий.
Розсипався кругом пташиний спів,
Синиць і сойок чарували флейти,
Та найгучніші сола солов’їв.
Ну, як не стати в цім раю поетом?!
16.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2021
Людське життя не казка чорно-біла,
Де правда і брехня свій правлять бал.
Між ними споконвічна боротьба,
Тому й життя не може буть стабільним.
11.04.2021.
Добро і зло – супутники життя,
Що супроводжують людину до фіналу.
Добро лікує, кличе до звитяг,
А зло п’є кров. Убивці це аналог.
11.04.2021.
Людина надто схожа на свічу,
Що плавиться, аж поки вся згорає,
І сльози воскові по ній течуть.
За що ж її Господь тоді карає?
11.04.2021.
Завжди всіх випробовує життя,
Допоки серце б’ється і є сили.
А потім люди в засвіти летять
Хтось молодим, а хтось і зовсім сивим.
11.04.2021.
Щаститиме в житті тобі тоді,
Коли не оскверниш звання «ЛЮДИНА»,
І руки, й мозок будуть у труді,
Повага до людей і до родини –
Ця формула життя лише єдина.
18.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2021
Сьогодні свій День народження відзначає патріотка, поетеса із Чернігова Марія Шевченко.
Імен жіночих сотні на планеті –
Її ж святим МАРІЯ нарекли –
Тепер її назвали ще й поетом,
Адже потоком вірші потекли.
Не раз – не два із долею змагалась
І не одну здолала висоту.
Людиною зосталась. Намагалась
Високу місію закінчити святу:
Писати так, щоб серце схвилювалось,
Симпатика щоб мати читача,
Любов до України виливала
У слово, не шкодуючи й плеча.
Своїй землі плекає іншу долю,
Знаходячи до душ чужих путі,
І будить словом приспану свідомість,
Щоб безпорадні не були в житті.
У День народження їй хочу побажати
Здоров’я, миру, щастя, новизни,
Щоб серце не втомилося кохати,
Багатої сімейної казни,
Й ніхто й ніколи щоб не знав війни!
12.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Стоять у білих вельонах сади:
Мов наречені, вишні, сливи, груші –
Красу таку нічим не остудить –
Вона бере в полон і очі, й душі.
Вітрець-нахаба посохом-крилом
Торкнеться віт і раптом… заніміє –
Не знає, що із садом відбулось,
І, мов юнак закоханий, хмеліє.
Такі закони-звички у весни:
Усіх зігріти і зачарувати
У день у свій погожий і ясний,
І у блакить, де хмарки біловатні.
12.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
На скронях квітла щедра сивина
І втома вже заглянула ув очі…
Одна на двох жила з ними вина:
Закохані… Але ж хіба це злочин?
У неї за плечима кілька літ
Подружнього життя і… дві дитини.
Міркує: а чи зрозуміє світ,
Аби його обрала – не родину?
І він упертий, той з холостяків,
Хто мав на те свої переконання:
До зрілих не туливсь чоловіків
Й до молоді… І ось воно – кохання.
Боровся він із ним, як тільки вмів,
В кохання ж була сила особлива.
Хоч поголос про них уже гримів,
Та чоловік радів, бо був щасливий.
На неї, як на Бога він чекав,
Аби хоч поглядом до неї доторкнутись.
Його ж кохання, мов гірська ріка,
В якій і вбитись можна, й захлинутись.
Для неї також він не був чужим,
Чи серця стукіт дав про це їй знати…
Бувало так, що із кількох стежин,
Вона уміла ту лиш вибирати,
Щоби зустрітись поглядом із ним,
Приємним болем раптом затремтіти,
І не здається день тоді пісним,
Бо крила виростали, щоб летіти.
Той діалог закоханих очей
Давав поживу і стороннім людям.
Покликало й її його плече,
Відчула: іншою вона уже не буде.
Коротшав день. Рясніли сивина,
І погляди людські, злодійкуваті.
Й нарешті сколихнула новина:
Вони – сім’я, тож доста пліткувати!
30.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Давно вже виспалась земля,
А сонце все ще за горою,
Роса густу траву встеля
Передранковою порою.
Сховався вітер в очерет,
Мовчить, вода щоб не тремтіла.
Він добре знає свій секрет:
При сонці візьметься до діла.
І тільки стомлена сова
Дрімати стане після ночі.
Здається, зайві тут слова –
Про це розкажуть тільки очі.
23.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2021
Буяє квіт весняний навкруги
І запахи такі, як ще ніколи,
Це людям жити добавля снаги,
В поета ж вірші плинуть теж рікою.
А в них не просто гімн звучить весні –
Наразі зоряна легенда вечорова,
Де самоцвіти в травах росяні,
Від місячного сяйва – кольорові.
Торкнусь очима білих вишняків,
І затремтить душа моя від щастя.
Ось цей – у білім савані легкім –
Зі мною впився зоряним причастям.
Пірну у неба сонну глибину,
Щоби за Шлях Чумацький ухопитись,
І з ним усю планету обігну,
І велич світу спробую збагнуть,
Перш ніж його красою вкотре впитись.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2021
У дні, коли ми у борні
За волю роду,
Аж надто віриться мені:
Ми є народом,
Що не народжений в ярмі,
А син він волі,
Що вистоять в віках зумів,
Плекає долю.
І хай сичі кричать-нявчать,
Нам біди кличуть,
Втомився він уже стогнать.
Знає: не личить
У світі жить з клеймом раба
У райськім краї,
Адже народ ми – не юрба,
Не псяча зграя.
Отож триває боротьба –
Кращі вмирають,
Та бій триває.
6.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2021
Вони вмирали, дужі, молоді, –
Борці за волю неньки України,
І вчора, і сьогодні, і тоді,
Коли лиха стрічалася година.
Вмирали, не шкодуючи життя,
Спиняли поступ чорної навали,
Із вуст їх не зривались каяття –
Лише одвічне найрідніше «мамо»!
Вони вмирали з вірою у те,
Що смертю власною наблизять перемогу,
І жовто-синьо прапор зацвіте,
І про війну закінчаться тривоги.
Вони вмирали, захистивши нас,
Лишившись молодими вже навіки…
Чи зрозуміє їх колись Донбас,
Як це загинути, не ставши й чоловіком?!
8.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021
Спішу всьому навперейми,
Громам бунтівним навстріч…
Живу, отже, не даремно
У світі із протиріч.
Крокую, про страх забувши,
Відбутись аби в житті,
Не маю рук загребущих –
Утверджуюсь у бутті.
Зорі лину я назустріч,
Що кличе мене – зове
Туди, де моя присутність
В поезії оживе.
Боюсь, аби не спинитись,
Парнас давно зачекавсь.
«Не смій у багні згубитись!» –
Такий прозвучав наказ.
28.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
За обрій твоє літо подалося,
Слідами спомини лишилися, мов дим,
І дзвін роси на стиглому колоссі,
Котра тебе робила молодим.
І тіло твоє, свіжістю налите,
Тремтіло, а в очах світився день.
Ці неповторні молодості миті
Не стрінуться тобі уже ніде.
Думки купає осінь у тривозі,
Адже не будеш більше молодим.
Тихенько п’єш буденності ти прозу,
Якою вік тебе нагородив.
За обрій уже літо подалося,
Якого ні догнать, ні повернуть,
А жмутик сивини в твоїм волоссі
Перетворивсь у щедру сивину.
24.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
У косах пасма білі – вже не нить…
Молитва з нею й телефон, бо ж мати.
На власних крилах вже давно сини,
Тепер країну мусять захищати.
Утік із її хати щирий сміх,
І пісня обламала свої крила.
Вважала ненька, що співати – гріх…
А на воротях – прапора вітрило.
Немов сторожа, він і ніч, і день,
Із дійсністю своя у нього битва:
То про війну також думки пряде,
То знов про мир. Шумить жовто-блакитний!
Його прибив молодший її син,
Коли збирався в непросту дорогу,
Аби чекав на них – не для краси,
Щоб з ним відсвяткувати перемогу.
Дощі його полощуть, рвуть вітри,
А він стоїть, ще й посмішку шле сонцю,
Не рік – не два, а цілих уже три.
І очі мамині сюди зорять з віконця.
У нім для неї – майже цілий світ,
Її сьогодні і її надія,
Адже воює роду її цвіт.
Діждатися би внуків. Як зрадіє
Вона поверненню живих своїх синів,
Сльозами щастя вмиє сірі очі…
Та поки що живе вона без снів,
І слухають молитви її ночі…
5.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Нема такої в світі сили,
Щоб наш народ могла скорить,
У ньому ген живе русинів
З прадавньої іще пори.
Добра не буде супостату,
Що завітає із мечем,
Бо сили духу в нас достатньо,
Живим той ворог не втече.
Важкі до правди наші кроки,
Та шлях здолаєм нелегкий,
Дає історія уроки,
Свої врахуєм помилки.
Ще бій іде за нашу волю,
Та скоро з нею заживем,
Засіємо житами поле,
Героїв битви назовем.
Дніпро, правічний батько сивий,
Моєму голосу вторить:
«Нема такої в світі сили,
Щоб наш народ могла скорить!»
1.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021
Чорні жнива збирає Російсько-Українська війна майже щодня. 14 життів наших синів забрала смерть за квітень 2021р, не дивлячись на те, що має бути перемир'я. Болить мені ця страшна статистика. Вона і в моєму вірші
Він повернувся назавжди туди,
Де рань сполохав окриком дитячим,
І де кохання смакував юначе,
Де був здоровим, сильним, молодим.
Він повернувся … Той і вже не той,
Якого знали і земля, і люди.
Але ж у мами сина вже не буде,..
Для України ж – син він і герой.
Аби за ним земля не сумувала,
Він повернувсь додому… у труні,
Щоб над могилою хрестом закам’яніть.
Це він російську зупинив навалу),
Він повернувся, знов щоб нагадать,
Що Україні знову шанс дається,
Що воля не купляється – кується,
Що кров на сході ллється – не вода.
Він повернувся – краю свого син ,
Вклонитись ще раз отчому порогу,
Аби зміцнити віру в перемогу,
Щоб знову житом лан заколосивсь.
28.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Коли заспіває весна стоголосо
Й стома кольорами озветься розмай,
Де сонце цілує і ніжить колосся,
Весна там вирує. Цю мить упіймай!
Прислухайся: ось вона, в сонячній днині,
Така дивовижна, буяє життям!
Радіє безмежно їй степ і людина.
Пов’язую з нею й своє майбуття.
О веснонько, як же тебе не любити,
Не славити як твою дивну красу,
З долонь твоїх як сонцеграї не пити
І як не ступити в ранкову росу,
Відчути аби ту напахчену свіжість,
Котра промиває очиці квіткам.
Вона виколисує леготом ніжність.
Хіба де буває весна ще така?!
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
Коли весна освятить нашу землю
І громом першим небо сколихне,
Дощем рясним умиє свіжу зелень,
Веселкою-підковою сягне
До хмар бузково-синіх, волохатих,
І та впаде у води двійником,
Їй посміхнуться щойно вмиті хати,
Що туляться під молодим садком,
І той готовий розродитись квітом,
Адже тепла напився досхочу,
І щасливість кучеряві віти,
Бо ж соки не дарма по них течуть.
5.09.2020
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2021
В легкій фаті біля канави
Тендітна вишня роси п’є,
А ті блищать всіма тонами
Про щастя вранішнє своє.
Все ж щастя довшим не буває
Ні у людини, ні в роси –
Вітри легкі завжди здувають
Навіть без сонця чи коси.
Та вишня, молоком облита,
Радіє все одно йому,
І обцілована, і вмита,
Й не журиться зовсім тому,
Що прийде час – зачервоніє
Вона плодами-ягідьми.
Це сонця промені зуміють
Їх запалить, щоб їли ми.
27.04.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2021
Там, де сни тихим дощиком плинуть,
І волошками пахнуть жита,
Біля річки квітує калина,
І барвінком весна розквіта.
Приспів:
То все мати твоя – Україна
З посивілим від віку Дніпром,
У полоні пісень солов’їних
І найкращим у світі зерном.
Там, де зорі у млі вечоровій
Сторожують задимлену вись,
По верхівках-шпилях яворових
Круглий місяць до ранку котивсь.
Приспів.
Там, де верби купають долоні
В срібноводді озер і ставів,
А народ у молитві й поклоні
Бога просить, війну щоб відвів.
Приспів.
24.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2021
Цього дня 1947 р. почалася операція "ВІСЛА", яка назавжди відрізала від українських земель самобутню Лемківщину, Холмщину, Надсяння й Підляшшя. Інструментом етнічної чистки було примусове виселення 140 тисяч українців до північно-західних земель Польщі для асиміляції і припинення руху опору.
По всім світу України
Розбрелися діти,
У своїй землі – руїни,
Та згодні й летіти
Туди, де коріння роду,
Де земля святая,
І рідніш нема природи,
Й сонце як світає.
Не загоєна ще рана
Від Сибіру й «Вісли»:
Захотілося тирану –
Так і сталось, звісно.
В чужі землі, в чужі люди
Їхали з вузлами,
(Ніхто не знав, що там буде)
З дітками, сльозами.
Серця кров’ю обливались:
За що така кара?
Навіть сонце не сміялось –
Сторона такая.
Врешті-решт, таки дістались
В чужину прокляту,
Верст багато наверстали,
За наказом ката.
Виживали … й мали волю
Свій код зберігати
(Кодом звуть народу мову
Ту, що вчила мати.)
Дітей, внуків забавляли
Рідні колискові,
Мова в пісні, що співали,
І у рушникові.
І сорочки-вишиванки
Лиш свої носили;
Марічкою та Іванком
Звали доньку й сина,
А як пісню солов’їну
Слухали – терзались!
«Як там ненька Україна?» –
Вмивались сльозами.
І молились… в своїй церкві,
В своїй, християнській,
І себе, й дитя похрестять
Теж не по-поляцьки.
Своя Віра – своя й Правда,
Але… в рідних землях,
Та там влада така править,
Що загубить зерна,
Українські, не фальшиві,
Що душі зціляють,
Віру мають за поживу,
Про людину дбають,
І щоб Мова панувала
Своя, в своїй хаті,
Щоби й Волі не проспали
І були багаті
Ті, хто землю й людей любить,
За ближнього дбає.
Чужа мова хоч голубить,
Та завжди чужа є.
По всім світу України
Розкидані діти,
Знають, дбають про країну
І хочуть радіти,
Й повернутись у край рідний,
Де земля багата,
Працювати, жити гідно,
Лад навести в хаті.
Мрія є і у старіших:
Хоч день-два прожити
В своїй землі – а не в іншій,
Та тут і… спочити.
І слухати соловейка,
Що співав би з вишні,
Й зорі бачити далекі,
Де живе Всевишній.
26.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Незвичні коси в абрикоси:
Весною в білому цвіту,
Стріляють в небо синє роси,
І бджоли пісеньку ведуть.
А потім враз позеленіють –
З листком і зав’яззю уже.
Тепер і бджоли не дзвеніли,
Бо деревце стало чуже.
Та коли сонця напилося
Й яскравим стало деревце,
Тут стільки бджіл ураз взялося!
Дізнались звідкись же про це!
Пили і їли, і носили
Тоді – нектар, тепер ось – сік.
Ми теж черпали з нього сили –
Плодами бавились усі.
27.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021
Цілують хвилі очерети,
Дарують їм свою любов,
А поряд шаблі і багнети
Просять любові для обох.
Не шаблі – лепехи то листя,
Багнети – то її плоди,
І хвилі дружно поплелися,
Щоб напилися ті води.
Ось осоку здолала заздрість:
І лист гнучкий, і тонший стан:
- Чому пасу між вами задніх?
Один цілунок хоч із ста…
Тут хвилі рвучко стрепенулись,
Побігли знов до осоки
І в очерети повернулись,
Бо люблять всіх вони, таки!
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Колише вітер хлібне поле:
Опустить ніжно й підійма.
Мов скатертина довгопола –
Кінця і краю їй нема.
Те поле морем розлилося –
Сідай в човен, бери весло.
Таким казковим те колосся
Іще ніколи не було.
А як над полем зарябіє
Зерном народжений туман,
Придивишся – і на тобі є.
Чи, може, то очей обман?..
А поле дише, половіє,
І пестить колос, і трима.
Коли над полем вітер віє,
Картини кращої нема…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021
Незатишно і порожньо в душі…
Ясніла в косах вицвіла мережка…
Давно вона і він уже чужі
І порізно життя долають стежку.
Із холоду він ткав свої слова,
Душа від них на кригу замерзала,
І холоднішим кожен день ставав,
Змією в серце думка заповзала:
«Невже замкнувсь для мене інший світ?
Чи слів у світі не існує інших?
Хіба мені вже так багато літ?» –
Себе питала кожен раз у віршах.
25.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Перо, мій друже, ти давно сумне,
Та вірне і щоразу рятівне
І від хандри страшної, й чорної нудьги,
І від життєвих бід надмірної ваги.
.***
Ні, життя не буває простого –
Не радій, не сумуй із того,
Бо воно – повсякчас екзамен,
В праці, часто і зі сльозами.
А по-іншому ніяк жити,
Зайвий раз теж не слід тужити.
Взагалі, життя – закономірне –
Вихід знайде простий і вірний.
***
Від замордованих, засуджених, убитих
Своїм нащадкам праведний наказ:
Не дозволяйте хитрій владі вас дурити
Ні марнослів’ям, ні єством солодких фраз.
***
Чим більше літ мені
і глибшають, рясніють зморшки,
Частіше думаю я
про складне людське життя.
Може, і справді,
варто жити людям трошки,
Але прожить його,
як кажуть, до пуття.
***
Маєш піт на чолі –
Буде хліб на столі,
Бо не зродиться хліб без людини,
Адже хліба нема
Без людського тепла,
І ця істина, справді, єдина!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Тривожить обрій сонне небо,
Та ніч не хоче ще тікать.
- Я поборюся ще за себе, -
Це Сонцю відповідь така.
Але ніхто не зміг збороти
Природи загадку оцю:
Як Сонечко червонороте
Пошле свій промінь чебрецю.
Летять вони, й це не примара,
Поміж замріяних зірок –
Земля і Сонце – в вічній парі,
І з шляху цього - ні на крок.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Розбещені діти – розтерзані душі –
Ці два поняття порівняти я мушу,
Та бачу тісний тут між ними зв’язок,
Щоб винести людям життєвий урок:
Чим більше душі укладаєш в дитину,
Виснажує це і тебе, і родину.
***
Як схожий буде син на матір,
То вволю буде щастя мати.
І зовсім інше у дочки –
Підмічено усе-таки.
– Ну, а як схожі на сусіда?
– Впадуть прокляття, будуть біди.
***
Душа співає – життя триває,
А серце грає – кличе до раю.
***
А зорі все падають, падають,
І думка витає, аж терпне,
Бажання чомусь всі загадують,
Як падають зорі у серпні.
***
Це ж так неправильно,
коли вмирають люди,
Яких не вправі ми
ніколи вже забути,
Коли їх іскорка
горить в тобі щодня
Й зв’язок тісний
невидимий єдна.
***
Карбує час життєві кроки,
Та чи виносимо уроки
Ми із життєвих цих суєт –
Хто б ти не був: шофер, поет?
А висновки завжди важливі,
Щоб гірко потім не тужили.
***
Ми всі із волі тут небес,
Життя розгадуєм кросворди,
Нас захопив швидкий прогрес,
Любові світлої акорди.
Бажання ж маємо одне,
І надзвичайно сокровенне:
Хай згине всюди зло сумне
І стане світ благословенним.
***
Любов – ріка без берегів –
Все покриває, поглинає,
Не зна й не бачить ворогів.
Здається, в світі лиш вона є.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Друг – це не той,
Хто ним тобі назвався,
А той, з ким зручно й солодко душі,
Хто із тобою
У життєвім вальсі,
Й для нього твої біди не чужі.
Друг – це отой,
Хто ділиться останнім,
Тим, що було, і що у нього є,
Й допоки серце
Битись перестане,
Між вами не бува твоє – моє.
Друг – це є той,
Кого обрало серце,
Й до кого звично горнеться душа.
Хто із тобою
В ризиковім герці
Тебе урятувати поспіша.
25.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Спить натомлений день
Під покровом осінньої ночі.
Зорі лиш де-не-де
Розбавляють замислену вись,
Котра мову веде
Про всебачучі вічності очі
І про те, що гряде,
І про те, що було вже колись.
Стеле й доль рушники,
Як завжди, не прості – особливі,
На роки і віки
Для людини, держави й землі.
Цілі, як маяки,
Будуть кликати смілих, щасливих.
Саме їм завдяки,
Справи вершаться і не малі.
21.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Стриножити вітер – то марна є справа,
Бо вільному воля дорожча за все.
І це не якась там словесна забава –
З глибоких віків вона правду несе.
***
Коли стираються всі межі між добром і злом,
Людині цій і справді повезло,
Бо справа ця не є у дальтонізмі,
А в справжньому людському альтруїзмі,
Коли людина розуміє все, як треба,
А поступає, як велить їй Боже небо.
***
Що значить – не коритись долі?
Не означає зовсім це –
Нічого не робить свідомо,
Не плакатись в чиєсь плече.
А значить – бути саме там,
Куди вона пошле тебе,
І найважливіша мета –
Не втратити б себе.
***
Сміються й плачуть люди часто водночас –
Тоді так важко зрозуміти кожного із нас,
Бо поміж радістю й бідою – тільки крок,
Тоді летіти ти готовий до зірок,
Що посилають тобі лихо і рятують теж,
І важко, і несила визначити меж.
Такі вони – складні істоти – люди,
Тож так у них було і, мабуть, буде.
***
Хай правда феніксом злітає –
Вона для всіх завжди свята є.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Із діда-прадіда в нім гени українця,
Хоч не Еней, та, хоч куди, козак,
І доброти, і розуму – по вінця,
Уміє до ладу зробить, сказать.
Собі не стежку вимостив – дорогу
Без протеже чи рідного плеча,
І ні від кого не чекав підмоги,
Шлях непростий з сімнадцяти почав.
І хоч давно вік має півстолітній,
Й душа у особливих мозолях,
Не раз птахи вернулись перелітні,
Та Ярошівська кличе ще земля.
Його хвилюють і хрести родинні,
І те, чи буде школа у селі,
Та, перш за все, він чоловік, людина
І вірний син праотчої землі.
У час, коли військова громовиця
Хитає Україну і село,
У серці його рана теж кровиться,
Щоб краще землякам його жилось!
23.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Віншує землю сонце ранком,
Ледь небо вбралося серпанком,
Повітря свіже, аж п’янить…
Яка ж прекрасна це є мить!
Ось марево клубочить в лузі
І шепче річечці-подрузі
Про те, яка була ця ніч,
І що чекає вдень, ця річ.
Та це не довго так тривало:
Вже сонце небо розірвало,
І, щедро кинувши тепло,
Води у річці напилось
Та й попливло понад землею,
Розкрило водяні лілеї,
Пірнуло поряд промінцем.
Чи бачили хоч раз ви це?
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021
Колиса нас життя
У буття зашкарублих долонях,
Серед бід і звитяг
Нам гартує характери, дух.
Сивиною літа
Зацвіли ув осіннім полоні.
Тільки час не верта,
Доки роки стежину прядуть.
Вічна загадка – час
Прочита сторінки невідомі,
Доки фініш-свіча
В сиву вічність укаже нам путь.
На землі ж залиша
Кожен слід і невипиту втому,
Поки тіло й душа
Перед Господом іспит здадуть.
19.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021
Стікались води в тиху річку
З малих і незначних джерел,
Поїли-пестили травичку,
Що коси в водах тих пере.
Вона і чиста, і розкішна –
Тут справжній зелені розмай.
У цім природи сила вічна,
І правди іншої – нема.
Адже і річка, й трави кращі
Тоді, коли вода, тепло.
А жить по-іншому – нізащо –
Краси б цієї не було.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Які ж нині часи важкі настали,
Але жаги не менша до життя.
Здається, все вже так усіх дістало,
В очах блищать непрохані кристали,
Але ні каяття, ні вороття!
Свинцем важким душа залита й груди…
Ні видихнуть його, ані вдихнуть…
Куди прямує світ, чи знають люди?
Тиран війну веде і не одну!
Горять-палають душі людські й долі.
Здається, і планета на кону.
Така ціна, бач, на сьогодні волі.
А мо’, і Бога скоро проклянуть?!
18.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Йому і їй було вже за пів віку,
Як долі їхні у одну злились:
Став Ярослав для Тані чоловіком,
Йти до кінця обоє поклялись.
Геть не проста була її стежина:
Сім’я, робота, діти, чоловік –
І їм, і долі вірно відслужила,
Поки Господь навстріч йому повів.
Його життя – теж не рушник у квітах:
Зростав, служив, учився, як велось,
Минали зими, весноньки і літа,
Й осіннє марево на скронях зацвіло.
Себе ліпив так, як умів, – завзято,
До всього він мав особливий хист:
Був чоловіком, батьком дітям, зятем,
Перемагав і труднощі, й страхи.
Людська життєва карта особлива:
Уся вона у зморщечках лиця…
Вона і він – закохані, щасливі,
З хворобою боролись до кінця.
Окрилений і щастям, і любов’ю
Перед порогом вічності він став –
Життєву сповідь скінчив перед Богом,
Й була вона проста і не проста.
Стоїть Чернігів, з тугою обнявся,
Швидкий Білоус в Десну поспіша,
А Ярославу шлях у рай прослався,
Ось-ось до ангелів утрапить і душа.
12.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021
Літечко у самому розгарі:
Ночі теплі і спекотні дні.
Кожна пташка вже давно у парі –
Уночі в гніздечках – не одні.
Котить води річка за городом,
Очерет до неї гомонить,
Хвастають сади зеленим плодом,
Сяйво місяцеве полонить.
А як ранок сонечком розквітне,
Не дозволить серцю збайдужіть,
Все для мене тут святе і рідне,
Тож привільно тут моїй душі.
В трави заблукають сиві роси
Й питимуть незайману красу,
Небеса вгорі закупоросять,
Збудить промінь в квіточці осу.
7.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Із небесних шляхів далеких
Поверталися знов лелеки,
Поспішали-пливли додому
Дуже високо й… по одному.
Я ж дивлюсь зі свого порога,
Зустрічаю гостей з дороги:
Ми з весною їх зачекались…
Та лелеки, мабуть, злякались,
Бо не сіли в гніздо, лелече…
Падав вечір мені на плечі,
Сиротливо дивились очі:
«Ви куди отак, проти ночі?»
І розтав у повітрі голос…
Стало чомусь і глухо, й голо…
«Хто посмів тих птахів злякати,
Що минули гніздо на хаті?»
Кину погляд на хату, стіни:
«Що як раптом і дім спустіє?..»
Те гніздо – то лелеча хата,
Може, треба тут не зітхати,
Може, треба себе змінити,
Як несила лелек спинити?
«Чом лелеки в гніздо не сіли?» –
Сумно вторили хати стіни…
16.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Українській матері з Буковини Тетяні Мамчій, у якої загинули у Російсько-Українській війні 2 сини (13.07.2016 – Станіслав і 13.04.2021 - Олексій)
Застогнала Буковина,
Закричала мати –
Сина й другого убили
В борні супостати.
«Нема більше Олексія,
Нема й Станіслава…
Будь же проклята, Росіє,» –
Голосить Свалява.
Трьох синочків спородила
Матінка крилатих,
Совістю нагородила,
А не сріблом-златом.
На трьох синів-соколиків
Серденько ділила,
Готувала смаколики,
За всіх і молилась.
Аби Господь їх живими
Повернув додому,
Пишалася вона ними,
Хоч і мала втому.
Двічі вцілили у серце
Материнське, кволе:
Два синочки впали в герці
У Донецькім полі.
Плаче ненька, плаче бідна…
Гори заніміли…
Два ж синочки її рідні
У небо злетіли…
Не сидітимуть рядочком
За столом русяві,
Міцні, гарні, мов дубочки…
Залишиться слава.
Стоїть вона, напівмертва,
Личенько зчорніло…
За тисячі кілометрів
Була б полетіла,
Аби дітей врятувати
Й свою Україну,
Захистить народ від «вати»,
Билась до загину б.
За що ж, Боже, такі муки
Ти їй посилаєш?
Промосковських чорних круків
Чом не покараєш?
Чи ж то мало вже народу
Полягло за волю,
За зернятка свого роду,
За Вкраїнську долю?!
15.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2021
Іще не виспалась земля,
І сонце десь іще барилось,
Тремтіла вранішня зоря,
Трава росицею умилась.
Пташки останні бачать сни
(Вони у них частіш пророчі).
Край неба, трішечки ясний,
Перемагає темінь ночі.
Аж ось озвалася в гаю
Якась пташина, потім друга,
Немов із ранком заграють,
Щоб цілий день не знати туги.
19.09.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Квітує квітень квітами квітчасто,
Кулик коханку крилами купа,
Капає капотень калиново-крапчастий,
Кигиче казку колосом копа.
Курликання клинів колишуть клени,
Каміння крешуть коні копитом,
Клекоче кров Китаю, Конго, Кеній,
Коли катають комарів котом.
16.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
***
Жити – це значить, буть завжди борцем
За землю рідну, за дітей, за себе,
У згоді буть з собою і Творцем,
Щоби не осквернить святого неба.
7.07.2019.
***
Тікають весни в вічності щілину,
Щоби вдихнути там нове життя,
І тільки час без вороття в даль плине –
Невтомний свідок нашого буття.
28.07.2019.
***
Українець – звучить мелодійно і гордо,
Він зернинка великого мужнього роду.
У горнилі історії вистояв він,
Хоч на долю його стільки випало війн!
2.08.2019.
***
О, то не хворість – швидше, воля неба –
Низать у вірші зболені слова,
Чи в організмі є така потреба –
Збирать думки, не спати, як сова.
3.08.2019.
***
Кричала гірко материнська доля,
Мов сиротина, з раною в душі:
«Чом син не повернувся з поля бою?
Чия вина у тім, мені скажіть,» –
І плакала від нелюдського болю.
10.08.2019.
***
Життя – не просто плин подій, часу –
Це перевірка нас на витривалість,
Чи вмієм оцінити страх, красу
І нитку долі прясти, щоб не рвалась.
11.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Так кохають лиш раз –
Єдиний:
Напинає душа
Крило,
Ніби заново
Народилась.
Диво дивнеє
Відбулось.
А закохана
Щасливіє,
Богу дякує
За життя.
З ним у пам’яті
І сивіє,
Не шукаючи
Каяття.
Так кохають лиш раз –
Єдиний,
І згорають ураз
До тла…
Так кохає лише
Людина,
Щоб від щастя сльоза
Текла.
Так кохати не кожен
Зможе,
Тільки обраних Бог
Єдна.
Тож кохання – веління
Боже.
Трунок випий його
До дна.
5.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Вона пройшла. Красуня із красунь.
Хода легка. Струнка, немов тополя.
Несла свою невипиту красу,
Якої я не бачив ще ніколи.
Вражала голубінь її очей,
Неначе дві волошки синьоокі,
Коса спадала руса із плечей.
Вона пройшла і мій украла спокій.
І з того часу я вже сам не свій –
Не можу ані їсти, ані спати.
Думки сплелися у товстий сувій,
Які ні зрозуміть, ні описати.
Найбільше ж думка дошкуля мені:
Вона чиясь, напевне, половина,
Аби я знав шляхи її земні,
Ця жінка моє серце полонила.
10.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021
Вони писали книгу про війну
Життями, кров’ю, долею своєю,
Котра підмішувала болю й полину,
Як розлучала з друзями й сім’єю.
Писали місяці вони й роки,
Аби не втратити землі і волі –
До неї Україна йшла віки,
Уставши проти гніту і сваволі.
Вони писали не заради втіх –
Заради майбуття дітей, онуків,
Бо це би був найбільший їхній гріх:
Залишити потомкам рабства муки.
Писали не пером, а «Калашем»,
Згодилась у борні і інша зброя,
Пройшли крізь Іловайськ і не лише;
Знялись у вись над Карачун-горою.
Вони писали книгу про війну,
Щоб Україну світу врятувати,
Щоби хребет їй ворог не зігнув,
Бо кожному з героїв вона – мати!
8.04.2021
Ганна Верес (Демиденко)..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Минає все, адже біжить час молодо,
Й нема йому загатів на путі,
Немає й слів, аби його умовити,
І дій в людей немає й поготів.
А він біжить. Відразу в двох іпостасях:
Події пропонує й судить їх.
Минає все під дивним його колесом,
І кожен з нас спокутує свій гріх.
10.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Земля моя також у сивині
Через людські утрати і страждання,
Бо гинуть кращі з кращих у війні,
Вона ж на мир ще має сподівання.
Не на умоваж ворога! О, ні!
Чекає день і ніч на перемогу,
Аби дітей усюди сміх дзвенів,
Й лунала колоритна рідна мова.
Слізьми і горем упилася вщерть,
Бо ж не дарма її назвали «МАТИ»,
Тривожить землю кожна рана й смерть,
І зраду кожну буде пам’ятати.
Вона ж чекає, ще чекає змін,
Коли від зла розсиплеться Росія.
Болять їй вирви після «Градів», мін,
Тож проклина того, хто війни сіє.
8.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Моє життя – стихія первозданна,
Котра мене голубить, крутить, б’є,
Коли не дна – сто дві, напевне, рани
Болять водночас, роблячи своє.
Коли земля від ворога страждає,
Коли народ і вільний, і в ярмі,
Бо давить його covid і локдаун,
А міг же жить по-іншому він! Міг!
Все склалося у стіг один, великий,
Який ні обійти, ні перейти.
І все ж нема такого в світі лиха,
Аби із нього вихід не знайти!
8.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Моє багатство – діти і рідня,
І та земля, де перші мої кроки.
Без них не можу жити я і дня,
І доля, що дає мені уроки.
Моє багатство – друзі й вороги –
Одних – люблю, а з іншими – борюся.
Моє багатство – всі мої гріхи,
І ними я ні з ким не поділюся.
Моє багатство – слово і перо,
Це ними я буденність розбавляю.
Учуся в людях цінувать добро,
Любов і милосердя зіставляю.
Моє багатство – сонячні пісні,
Що ллються із душі нестримним плином.
Їм груди мої стали затісні.
Моє багатство – вільна Україна.
Моє багатство – то не височінь
Тієї слави, що веде в безсмертя.
Моє багатство – внуки на плечі
Й життя земне в полоні круговерті.
Моє багатство – солов’їний край,
Осяяний і в зорянім намисті,
Мій неповторний український рай
З народом, що боротись не втомився.
Моє багатство – неба глибина,
Що кличе мене порухом хмарини,
На скронях недозріла сивина
І дух, який ніщо не підкорило.
7.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Пам’яті старшого лейтенанта Володимира Віталійовича Шпака (13.03.1984 – 6.04.2021), що вчора загинув у Російсько-Українській війні на Донбасі.
І знов Чернігів древній у сльозах:
Поліг його синок-герой на сході,
Там де російська вогняна гроза,
А він на захист став свого народу.
У день квітневий, теплий, весняний,
Синіло небо, мов безкрає море,
Безлисті ще стояли ясени.
Ніщо здалось, не віщувало горя.
Аж раптом… громом чорна новина
Не поповзла, а миттю облетіла –
Про себе нагадала знов війна:
Везуть до міста сина його тіло…
У сум закутались і люди, й небеса,
Із церкви дзвін поранив кожне серце:
Сторінку чорну ворог уписав,
Життя забравши воїна у герці…
Скільки ж лягло синочків у війні!
Таке ані забуть, ані простити –
Горітиме убивця у вогні,
А з ним і Путін, хитрий, ненаситний.
Герой же буде вічно молодим…
Утрапивши до Божого він раю,
Зорітиме щоночі знов сюди
Син славного Чернігівського краю!
7.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Від мами спадок невеликий маю,
Бо ж не була багатою вона,
Та нею вишитий рушник тримаю.
Нітрохи й візерунок не злиняв.
Губами його бережно торкнуся
Й відчую запах найрідніших рук.
Неначе у дитинство повернуся,
Де вчила вона совісті й добру.
Не раз – не два карала її доля,
Позбавила й батьківського тепла.
Трудилася і в полі, і удома,
З неправдою боролась, як могла.
Давно пішла у засвіти далекі,
А рушничок, як і колись, цвіте…
«Як жить тобі було, мамо, нелегко!
Яке ж ти мала серце золоте!
Пірнають дні в обіймах у вечірніх.
Думки, як завше, водять хоровод
Про борг перед тобою мій, дочірній,
І сон буксує посеред тривог».
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021
Із двох джерел я п’ю своє натхнення,
Їм завдяки, несе мене крило.
Зізнаюсь у любові вже у-енне
Тобі, Чернігівське й Полтавське джерело.
Любов ця сяє диво-кришталями,
В душі стооке сонце виграє,
Зчарованій лісами і полями
Мені бажання жити додає.
Зі мною землі ці і в час розлуки,
Й тоді, коли сягаю я висот,
Готова пити з ними їхні муки,
Коли страждає у війні народ.
Я своє слово викую із криці,
Й щоб не ослабло у руці перо,
Позичу сил-натхнення в громовиці,
Аби довіку вільно плив Дніпро!
6.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2021
У вирій ще дна пташка полетіла,
Махнувши нам ослабленим крилом,
Ще донедавна Масляній раділа
І веселила друзів і село.
Чому ж забрав так рано її, Боже?
Хіба співучих мало там пташок?
Гадалось, вона covid переможе,
Тож багатьом кончина її – шок!
Як важко вірити у те, що відбулося!
Не розбавляє горя і сльоза,
Бо ж передчасно опада колосся
І доля з рук зрадлива вислиза.
Крокує квітень в траурній хустині
З очима, повними печалі і жалю.
«О Господи, прийми свою дитину
У райський сад», – Всевишнього молю.
5.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
(Після написання Іваном Забіякою передмови до моєї 9-ої збірочки "До волі").
Статтю читаю і… сльозу ковтаю:
Невже це справді про мої вірші,
Й коменти вкотре в пам’яті гортаю,
Що залишили друзі-читачі.
І просяться нові назовні вірші
З найглибшої в людині глибини,
Аби від цих були вони не гірші –
У кольорах любові – не війни.
Їх на папері висію рядками –
Нехай стовеселково зацвітуть,
Аби жили поміж людей віками,
Коли потраплять в благодатний грунт.
Слова – то особлива Божа сила,
Що окриляє люд і зігріва.
Поет лиш той по-справжньому щасливий,
Хто служить їх величності – словам!
3.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Допоки не пізно, зізнайся в любові
Тій жінці, що в світ цей квиточок дала.
Це ти під її засинав колискову
І силу із неї черпав для крила.
Завдячуй цій жінці і словом, і ділом –
Вона між тобою і Богом місток.
Це їй завдяки ти плекаєш надію.
Вона – соломинка, а ти – колосок.
Живеш-посміхаєшся сонцю і небу,
Рятує вона від сердитих вітрів.
Любити тебе вона має потребу,
Отож не забудь її серце зігріть.
Допоки ти топчеш життєву стежину,
Вона твій надійний святий оберіг.
Думками летітиме, ніби пташина,
До тебе й тоді, як позбудеться ніг.
Допоки не пізно, зізнайся в любові…
4.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2021
Іще одне дитя у бік штовхає:
Дев’ята збірка голос подає.
Це не пов’язано ні з якими гріхами –
Донести слово маю я своє
До тих, хто розуміє його силу
І хто не захворів на німоту,
Хто є дочкою справжньою чи сином,
Хто має до землі любов святу!
Виношую її, немов святиню,
Не в лоні, а у серці – місяці.
Дев’ята буде це моя дитина.
Дай, Боже, адже все в Твоїй руці.
І хоча скроні з сивиною дружать,
Пологам цим вона не заважа,
Бо головне – мать серце небайдуже,
І щоб любов пізнала вже душа.
І хоч роки екватор перетнули,
І зморщечка підкралась до очей,
На поворотах доля ледь нагнула,
Та України біль мені пече!
Це ж означає, збірці моїй – бути,
Гадаю, мрія збудеться моя,
І муза не дозволить теж забути:
Кожна наступна книга окриля!
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
О, це не чорний жарт першоквітневий –
Болюча правда, що турляє з ніг:
Вона … пішла, де вічності поріг…
Гірчить усім, хто був знайомий з нею….
Повінчана із правдою святою
Служила жінка слову до кінця…
Із посмішкою, що їй до лиця,
Пішла у інший вимір молодою…
Завжди вона була на варті мови,
Яку Господь вручив їй із небес,
Віддаючи талант свій і себе,
Світилась якось дивно, калиново!
Уміла вона плакати від… щастя,
І це її, мабуть, єдиний «гріх»,
І посміхатись ранішній зорі,
І пити з Божих рук своє причастя…
Чому ж пішла вона з життя так рано,
Залишивши і друзів, і рідню?
Щоб запалити й там свою зорю?
Щоб мову нашу знали і в раю?
Ніколи й час цю не загоїть рану!..
2.04.2021.
Царство небесне Ганні Василівні і щире співчуття рідним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2021
Сімдесят – не просто дата,
А солідний ювілей.
Кажуть люди, це багато.
Може, й так воно, але…
Вік цей також має вроду,
Хай літа ще не спішать.
Будь же гордістю ти роду,
Молодіє хай душа.
Ще бажаємо прожити
Сотню-другу гарних літ
І ніколи не тужити –
Милуватися на світ.
Бути гетьманом в родині,
Внукам – добрим дідусем.
Здоровиться хай щоднини,
Бо здоров’я понад все!
1.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021
Заснула ніч. Затихли птахи.
Дрімали трави у лугах.
Уклались в ліжечка комахи –
Весь день крутились на ногах.
І тільки річка спать не хоче –
Біжить, цілує береги;
Для неї ані дня, ні ночі.
Лиш промінь світла дорогий:
Вона повінчана з ним небом,
Мережить світлом хвиль краї –
Їй іншого життя й не треба:
Лиш води й блиск нести свої.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Від горя власного не пробуй утікать –
Йому не на заваді час і милі,
Коли ж у тебе доля отака,
Що ти уже і сам собі не милий,
То вихід може бути лиш один:
Терпіння (в кількох степенях – терпіння).
Чи ти у віці, а чи молодий,
Знай: горе має теж своє коріння.
28.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2021
Втомився бігти Тагамлик,
Прямує повагом до Ворскли.
Йому приклеїли ярлик
Якісь пани, чи-то заморські,
Що в річці риба вже не та
І береги всі в очереті,
Вода, мовляв, тепер мутна –
Недолік цей назвали третім.
Не вірю я отим панам,
Бо Тагамлик – чудова річка:
І риба, й береги, й вода,
Такі як слід, і будуть вічно.
Природу важко обдурить –
Вона мудріша за людину:
Захоче – піднесе дари.
Образиш – знищить за годину.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
А чи затих Майдан в серцях у наших?
І чи туди йдемо? Ой, чи туди?
Нам голос предків дух наш розбудив,
Але постала на дорозі Раша.
Чи ж мало нашої крові знов пролилося,
Аби вернутись у ярмо назад?
Та не страшна ніяка нам гроза,
Хоча й сивіє у бійців волосся.
Огляньмось на шляхи свої столітні,
Де зради тінь карала нас не раз,
І цього разу запалав Донбас,
Бо знов народ наш зрадила «еліта».
Вона ж і волю продає за безцінь,
Москві б’ючи поклони кожен раз.
Застерігав колись пророк Тарас,
Щоб жити українцям у безпеці,
Свого гетьмана вибрати пора!
26.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021
Десятки літ гострив своє перо
Не терпугом – розгарячілим серцем,
Щоб сіяти усе життя добро,
Котре б зі злом перемогло у герці.
Він не сміявся цілих десять літ,
Аби із нами потім засміятись,
Засвідчував про це весь білий світ,
Як він умів з системою змагатись.
Такого – ні зламать, ані скорить,
Бо дух у нім був славний, український,
Його благословив Господь згори
Перетворити слово в дивне військо.
Залишивши шляхи свої земні,
Він поселився там, де і Всевишній,
А влучне слово в мудрості зерні
Давно пережило Остапа Вишню.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021
Чому історія нічому нас не вчить?
Невже ми неуками підемо і далі,
Журбу-печаль і день, і ніч п’ючи,
Руйнуючи майбутнє, як вандали?
Неволі ж добре знаємо ми смак
І напились її уже достоту,
З її приправами гіркими усіма,
Бо шани було менше нам, ніж скоту.
Чому ж хворіємо і досі на «совок»,
Невже і в генах наших цей же вірус,
Чи утомились від війни, тривог
І втратили у справедливість віру?
Палає схід, а в нім – людські життя…
Хіба не «руський мир» його калічить?
Це крок назад уже із майбуття,
Тим часом вічність жертви нові лічить.
Невже історія нас так і не навчить
Й ми неуками згинемо у світі?
Чому в нас голос нації мовчить
І що залишимо ми після себе дітям?
28.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
Своя дорога в кожного до Бога:
Хтось навпростець щосили поспіша,
Хтось жертвує життям своїм, любов’ю,
Бо надто щедра його праведна душа.
Хтось манівцями по узбіччю бродить,
Шукаючи й там вигоди собі,
Такого не турбує біль народу,
Цей не засвітиться ніде у боротьбі.
Таким є світ, на жаль, бо ж різні люди.
Хтось навіть з вірою веде свої торги.
Холодне серце у таких у грудях,
Закутане в нетанучі сніги.
Своя дорога в кожного до Бога…
Аби здолати ти її зумів,
Свою стежину вистели любов’ю,
І менше буде у житті громів.
27.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021
І знову світ плацдармом став для воєн,
Хоч кожну починає не народ,
А той, хто прагне влади ще й нової,
Але рятує землю патріот,
Якому не байдужа її доля,
Тож на олтар кладе своє життя.
Для нього найсвятіше – честь і воля,
Такий не втрапить і у забуття!
20.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Донецьке поле упилося болем,
Бо ж ЗСУ тяжких зазнали втрат:
Чотири воїни не вийшли вчора з бою –
Не промахнувся знову «старший брат».
Чотири воїни – людські чотири долі,
Яким дочасно спинено політ,
Рукою невідомою ведоиі,
Поріг переступили в інший світ.
Оплакують їх і земля, й родина,
І березень закутався в журбу…
Не для війни батьки їх народили,
Та ж мусили вступити в боротьбу.
Чотири зірки згасли над Шумами,
Донецький край прибрався у печаль…
Заголосили і… чотири мами…
А як отой, що цю війну почав?
Невже повірив у свою безкарність?
Невже гадає, зійде все із рук?
Але ж існує в світі ще і карма,
Котра пошле удосталь йому мук.
27.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Чернігівщино, земле сивочола,
Тобі в любові зізнаюся знов,
Народженій у муках і не вчора,
Вмістила ти в собі Десну і Снов.
Ти пам’ятаєш перші мої кроки
І руку мою в маминій руці
Там, де згубилися дитинства мого роки,
Поміж п’янких, рожевих чебреців.
Любов до тебе щира й незрадлива,
Саме вона перо до рук дала,
Красою неземною полонила,
Стежину в світ прослала від села.
І хоч біліють інеєм вже коси,
Та все ж любов міцніє – не згаса.
Несу її святу у свою осінь,
Вдягаю у найкращі словеса.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Усе у світі свій початок має:
Від витоку малого – плин ріки,
Від матері – до сина чи доньки,
Ніхто й ніколи це вже не зламає
Й через тисячоліть важкі роки.
Усе в житті свої має секрети,
Яких ніхто іще не розгадав:
Ні вчені, ні філософи-поети,
У всього є свої падіння й злети,
І тільки час, мов вічності вода,
Біжить собі неспинною рікою.
Пульсує в ньому власний метроном.
Він не зупиниться уже, мабуть, ніколи.
А мо’, заведений він Божою рукою,
Що медом нас частує й полином.
Усе живе лиш по своїх законах,
Які нікому не дано спинить.
Людину ж від народження до скону
Тримає доля за незриму нить.
І дивною струною час бринить.
16.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021
Лежить Донбас у згарищах і брилах…
Геть сонце потемніло від журби…
Московські танки землю нашу зрили…
Тіла і кров, мов свідки боротьби…
Лежать сини, мов скошене колосся…
Земля під ними… плаче – не чужа ж…
Таке не вперше бачить довелося,
Та тліє-мліє кожен раз душа…
Земля і воля – два ці атрибути
Святими є й були в усі часи.
Та Україна вистоїть! Їй – бути!
Не втомлююся в Господа просить:
«Допоможи нам ворога здолати,
Урятувати землю для краси,
Щоби раділи сонцю син і мати,
Щоб жита лан отут заколосивсь!»
21.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Відгоріла осінь, відпалала,
Дивоквітом пізнім відцвіла,
Росянисті килими прослала
Від містечка й до мого села.
Відшуміла дужими вітрами,
Роздягла діброви і ліси,
Трохи дня для ніченьки украла,
Бурштину і злота для коси.
Стіл накрила пишно пирогами
На Покрови найсвятіший день.
Осінь – ще й майстриня оригамі*,
Як мороз у трави упаде.
22.01.2021.
* – вид японського мистецтва по складанню витворів і паперу чи металу.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Вмирала я не раз і воскресала,
Аби свій хрест донести нелегкий,
Любов же до Вкраїни не згасала,
Й думки кололи мозок, мов голки.
Ніколи не жила я безтурботно
І бачила у цім для себе зиск:
Сімейні клопоти, улюблена робота,
А з неба час-інкогніто грозивсь…
Усе в житті цім тільки тимчасове
І усьому настане судний час.
Він перевірить почуття і совість,
Коли запалить Раша наш Донбас.
Тоді вже кожен знайде собі нішу:
Хтось пересидить десь непевний час,
А той в бою проллє кровицю свіжу,
Й заплачуть за ним мати і свіча.
І хто те зна, чи так хотіла доля,
Чи вибір сам синок собі зробив,
Коли життям він заплатив за волю?
Фіналу ж ще не видно боротьби…
22.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Німі дивились в воду береги,
Мов заворожені ранковою порою,
Туман, мов сивий дід, розлігся навкруги,
Дубовий гай тулився під горою.
Край неба заяснів і… в річку впав,
А з ним і осока, і сонні очерети…
Здається, мить відповідальна наступа,
Якій завдячують художники й поети,
Бо неможливо диво це забуть,
Де кожен кущ по дві голівки має:
Одна в воді, друга – на березі. Мабуть,
Краса ця все життя в полоні нас тримає.
Хмаринка, кучерява і легка,
В воді купалася, до сонця чепурилась,
В туман сховалась ніч, за гай тіка.
Зі сходу вже на день благословилось!..
27.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021
Усіх поетів вітаю із Всесвітнім Днем поезії! а це мій подарунок вам, друзі!
Душа поета дивно загадкова:
То плаче, то воює з усіма,
То осяває шлях усім довкола,
Або згорає в полум’ї сама.
Мов на хресті, душа тоді розп’ята,
Коли лунає материнський крик:
«Нехай ніде не буде війн проклятих,
А хто почав, у ній нехай згорить!»
Душа поета щедра на дарунки
Для тих, хто від життя не дочекавсь,
Й цілющого цього напившись трунку,
Лишає слід і слово у віках.
Душа поета – теж дарунок неба –
Воно їй надиктовує слова:
То найпростіші, як сама амеба,
А то гримлять, хоч вуха затикай.
Душа поета зіткана з любові
Й живе із ним аж до його кінця.
В ній вистачає місця сонцю й болю,
Й не вимага лаврового вінця.
21.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Чути, як весни сопілка
Звуки розливає,
Он шпачок усівсь на гілку,
Весело співає.
В теплих сонячних обіймах
І земля, і люди.
Води снігові пробігли,
Легко дишуть груди.
Скоро дзвоники задзвонять
В лузі барвінковім.
Упаду в його долоні
В океан квітковий.
А дістанусь оком висі -
З нею поєднаюсь:
«Де ти, раю? Озовися!» –
«На землі!» – лунає.
10.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Є рани ті, яких не заживить –
Болять вони до смертної години –
Це зрада й помста власної дитини,
Сирітство й з долею змагання удови.
21.12.2020.
Немає горя більшого в житті,
Коли брат брата кровного вбиває,
Таке не пробачається в бутті,
Бо більшого гріха уже немає.
7.01.2021.
Все ж правда кривду переможе,
Бо ж роковий настане час,
Не може вічним бути горе –
Господь сторінку перегорне –
Не обминай лише причасть.
7.01.2021
Надія, віра і любов – це ті надійні коні,
Які несуть людину в майбуття,
Коли ж, хоча б один з них на припоні,
Порушується формула життя.
17.01.2021.
Даруй любов.
Допоки є кому,
Най п’ють її серцями і устами.
Даруй добро,
І може, вже тому
Тепліше людям жити в світі стане.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Небо струшує ізгори
Зорі в сиві долоні ранку,
Ловлять вправно їх явори.
І п’ють роси з нічного збанку.
А як зійде на землю день,
І вітри запряже прозорі,
Час до вечора поведе,
Де їх знову зустрінуть зорі.
13.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Тікає час у даль без вороття:
То хвильками дрібними замережить,
То заштормить-закрутить так життя,
Що й вічність не встигає за ним стежить.
А час пливе. Фіксує метроном…
Від «А» до «Я» маршрут його незмінний.
Чи велет це, чи примітивний гном
Свої сліди лишають у камінні.
Тікає час, а з ним – людські життя:
Те – пасажиром плине, те – статистом.
Аби не втрапить людям в забуття,
Час одягає пам’яті намисто.
Так час пливе під гул тисячоліть,
Епохами до вічності прямує.
Аби удосконалювався світ,
Любові джерело у нім струмує.
Злітає час і в зоряні світи,
Аби засяять зорями новими,
Для інших землю нащу освятить,
Перетворивши їх у херувимів.*
11.03.2021.
* – крилаті створіння, що супроводжують Бога.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2021
Немає уз, святіших від любові!
Слова ці не втомлюся вимовлять
Перед людьми й перед Великим Богом,
Що Україна – це моя земля.
Люблю її, геть змучену і кволу,
Обкрадену, обдурену не раз.
Сьогодні у війні вона за волю,
За Крим і Чорне море, і Донбас.
Любов моя уже не ослабіє,
Допоки дихаю, допоки я жива,
Саме про неї серце моє піє.
Й душа диктує щирі ці слова.
Немає уз, святіших від любові,
Вона людині – кара й поводир.
Коли й на небі стрінусь я із Богом,
Мій погляд буде линути сюди!
13.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Заколисує смерть юнака,
Що упав на задимленім полі…
Кров уже не струмує – в’язка…
За життя ще змагається доля.
«Молодий же він, – каже, – повір,
І у неньки синочок єдиний.
Глянь, який він лежить у крові,
Зачекалась на нього родина…»
Раптом кроки… Поспішні, людські…
Зупинилися. Тіло – на ноші…
І жіночі долоні вузькі
Жгут наклали… Тон серця – хороший…
«Жити мусиш, – то ангел спустивсь,
Аби смерть від бійця відігнати, –
Маєш сина іще ти зростить,
Пригорнути до серденька матір…»
7.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Літа-літечка посивілі
Стеле осінь мені до ніг
Літа-літечка посивілі,
Десь поколені у стерні,
Але пройдені мною вільно.
Десь губився в дорозі слід,
Десь лягав борозною в землю.
Не здававсь мені раєм світ,
Та проклюнулись діти-зерна.
Доля ж казкою не бува.
Знаю, кожному це – від Бога:
Комусь трапиться булава,
Комусь – доля гірка, убога.
Літа-літечка ж ви мої,
Ні здогнати вас, ні спинити,
Поки внучки мої малі,
Не порвіть життєдайні ниті.
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Присвячую молодшому сержанту Ребенку Олегу Вікторовичу (8.10.1991- 4.11.2019), котрий ніс службу на різних рубежах Російсько-Української війни 3 роки і раптово помер у бліндажі. (Посмертно).
Тривожний час. Війна ще схід терзає…
І 2-ий рік, як телефон твій змовк…
Що славним воїном ти був, Чернігів знає.
Підріс на тебе схожий і синок.
Він так пишається тепер твоїм портретом!
Такий, як ти в дитинстві, відчайдух:
«Сержантом хочу бути, – й брови в злеті, –
І на війну, як тато мій, піду.–
Поморщить носик, як і ти маленьким,
І очі раптом зорями стають,
(Великі, вдумливі, як у твоєї неньки,
Вони дорослості дитині додають).
Йому ж лиш 3-ій, але пам’ятає
Тебе, хоч не награвся до пуття,
Немов на крилах, вихором літає, –
Тепер мій татко в небесах літа!»
Ти ж посилаєш посмішку небесну,
Коли у сни приходиш уночі,
І хочеться тобі тоді воскреснуть,
Вмостити сина на своїм плечі
І нести, ніби іграшку коштовну,
Хотілось би повірити в дива,
Чи казочку розповісти змістовну,
Себе всього б сім’ї подарував.
А мо’, й на Десну б із синком гайнули б,
Піймали б там рибинку на гачок,
Не раз у воду із човна пірнули б,
І плавали би швидше за качок.
«На все є Божа воля, знай це, сину,
І ми безсилі щось уже змінить.
Життя віддав за стяг я жовто-синій,
Щоби ніхто не знав у нас війни.–
І вкотре з неба хлопцю посміхнувся, –
Нічого, що такий ти маєш вік,
Матусю бережи свою й бабусю:
Тепер в сім’ї один ти чоловік!»
Слова ці чує світ і Україна,
І вірить хочеться: настане миру час –
Затихне стогін матерів чаїний,
Загоять рани Крим наш і Донбас!
20.02.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Душа Тарасова геть зболена, в рубцях,
Йому із ними жить до днів останніх,
І з пам’яттю про справжнього бійця,
В котрім характер викуваний сталлю.
«На цього хлопця й батальйон моливсь.
І кликали його «Сірком» любовно.
Він принципово чомусь не голивсь,
А може, й радивсь іноді із Богом?
Завжди із бою повертавсь живим,
Бувало, й побратим на нім прибуде,
Хоч після ран сліпим лишавсь, кривим,
Та серце ж неушкоджене у грудях.
Не одного він на собі приніс
І жартував: «Станцюєш на весіллі!»
Ще й кине посмішку він сам собі під ніс…
Не знав, що вже й над ним біда висіла…
Важкий був бій… Нагліла сепарня…
Нам не давали й голови підняти.
Мене в повітря вибух враз підняв…
Що далі, я не міг тоді ще знати…
Прийшов у себе серед білих стін,
А вийшов звідти вже із костурами.
Хотів подякувать за порятунок свій –
Це було першим у моїй програмі.
Думки ціляли знову ж у «Сірка» –
Йому не вперше рятувати воїв,
І хоч здогадка та була крихка,
Та я не помилився. Він із бою
Мене дістав. По суті, врятував
І в медчастину якось же доправив.
Може, хтось і не вірить у дива,
Але ж бувають винятки із правил!–
Зчорнів Тарас. – Улюбленця-бійця
Ворожа куля снайпера… дістала,
Та профіль його світлого лиця
Завжди зі мною, –
Й два живих кристали
Заворушилися в Тарасових очах, –
Не був я ще і на його могилі…
Це на своїх скривавлених плечах
Мене він виніс, щоби не загинув. –
Дістав хустину, щоб сльозу сховать,–
Я й плакать на війні уже навчився, –
І не було неправди в тих словах, –
А сю ніч наш «Сірко» мені приснився…»
Закінчилась розмова ця давно.
Думки ж мої були біля Тараса:
Яке ж гірке таки війни вино
І за життя мала занадто такса!..
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Позичу крила у орлиці,
Щоб вись небесну підкорить,
Я відсьогодні жінка-птиця,
Візьмуся землю боронить.
В липневі грози заблукаю
Поміж холодних блискавиць,
Хто війни шле, тих покараю,
Аби не чути громовиць.
Важкі хмарини осідлаю,
Проллюся весняним дощем,
Веселкою зігнусь над плаєм,
Загою Україні щем.
5.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Котилась озером луна –
То крик пташини.
Чим так стривожена вона?
Зірвавсь спочинок?..
А води в озері мовчать –
Чогось чекають…
Он крижень по воді промчав –
Очі шукають…
І раптом… диво-дивина –
Лебедів пара…
Високі шиї – він, вона…
Немов припала
До нього всім своїм єством –
Стали єдині,
Немов звернулись до нас двох: -
Вчися, людино!
Цінуй любов, шануй красу,
Бо це є вічне.
Життя-буття є в цьому суть! –
Слова – магічні…
27.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
Вкраїнцю, де б не був ти: у Канаді,
Іспанії, Росії, США,
Твоя земля – і код твій, і розрада,
Бо українська у тобі душа.
Свої робила доля викрутаси:
Когось за тисячі погнала верст,
Ти ж УКРАЇНЕЦЬ – праонук ТАРАСА.
Навік з тобою і тризуб, і хрест.
В якім куточку ти б не був земному,
Чи в океанних водах, штормових,
Будь Україні вірним у одному:
У час біди спіши під корогви.*
Ти – УКРАЇНЕЦЬ! Добре пам’ятай це:
Земля твоя завжди тебе чека.
Ніде нема пісень таких і танців,
І мова в світі лиш одна така!
10.03.2021.
* – козацькі прапори.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021
У вирі зла, надій і безнадій
Сьогодні ми усі перебуваєм.
Чи це не результат отих подій,
Що 8-ий рік війна у нас триває?
І що війні не видно ще кінця,
Тим часом діти наші гинуть-гинуть.
Скількох утратили! І Сліпака-співця,
І тисячі других синів – в могилах!
Свинцем важким лягає в серце біль
І давить-давить без жалю щоночі,
І кожен носить саме те в собі,
Про що говорять з їх портретів очі.
Щодень схід кропить українська кров…
То тут, то там – тужіння-голосіння…
Чиясь розчавлена Росією любов,
Чиєсь не проросте дитям насіння…
Застиг в німім очікуванні світ –
Забув про меморандумів папери…
А ми ховаєм свій найкращий цвіт…
Невже настала ера Люцифера?*
13.03.2021.
* – одне з імен Сатани, Диявола, втілення злого початку.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Чому не чує влада свій народ,
Вручивши долі кращих горе-суддям?
Тож утрапля за грати патріот.
Хіба не є ці вироки безглуздям?
А булаву їй не народ вручив,
Повіривши в липке солодке слово?
Тепер, бач, інше з вуст її звучить,
Тому й готовий лікті кусать знову.
Веде Вкраїну 6-ий вже Мойсей…
То схід, то захід – у пріоритеті,
Немов прокляття на собі несе:
У владних кріслах – лже-авторитети.
І так вже біля 3-ох десятків літ…
Народ же – в сні, тривалім, летаргічнім…
Залишив у хвості Вкраїну світ.
Невже цей сон для неї буде вічним?
Чому не чує влада свій народ,
Мені у неї хочеться спитати.
Коли очолить владу патріот,
Щоби пробоїн менш було латати?
9.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Яких дітей поклала Україна!
Не просто діток – свій найкращий цвіт!
Їх подвигом захоплюється світ!
Москва ж мільйони предків їх згноїла…
Росія танки шле, гранатомети,
Тому й горить-палає наш Донбас.
Москальське око мітить і Кривбас,
Тож смертю дихають не метри – кілометри…
Яких дітей поклала Україна!
Вони опередили навіть час,
Їм завдяки, врятований Донбас,
Не стали й перед смертю на коліна.
Тече скрізь кров невинна, українська…
Калічить ворог донечок, синів…
О сили неба, чорну рать спиніть,
Чи відродіть Січ знову Запорізьку!
Аби війни не знали вже онуки,
Расєю-Рашу мусим наказать,
Нехай війни затихне вже гроза,
Щоб закінчились материнські муки.
9.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Є поезія висока –
Зрозуміла ж не для всіх,
Є поезія глибока –
Не читати таку – гріх.
В кожнім разі, сила слова
Вдосконалює наш світ,
Бо воно – життя основа –
Залишає в душах слід.
Є поезія зразкова –
Величають її – КЛАС,
Не модерна, та толкова –
Так писав Кобзар Тарас!
12.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Потік людей неспинний, український,
Пливе, аби вклонитись Кобзарю…
Пророчив він: московське прийде військо,
Щоб України знищити зорю.
Отож зійшлись в Донбасі ми на прю!
Москва знов хоче поступу завадить –
Свої тісні кайдани натягти…
Б’ють без жалю по дітях наших «Гради».
Війною світ взялася знов трясти.
Між нами й нею – не якісь там сварки:
Кремлівська гадь змінити хоче світ.
Та певен будь, наш сивочолий Батьку,
На цей раз ми не зрадим ЗАПОВІТ!
10.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
160, як серце зупинилось
Твоє, Тарасе. Слово ж бо живе!
Від кайданів ми рашівських звільнились –
Майбутнє відвойовуєм нове.
160 без тебе ми, Поете!
Звіряєм крок свій по тобі весь час.
Твоєї мудрости і дум високих злети
Святими віхами є кожному із нас.
160 – в історії краплина,
Хоча в скрижалях не бува дрібниць:
І доля жінки, схожа на калину,
І козака, що впав за волю ниць.
160 – це майже два століття,
Пророка слово будить ще людей.
Якби ж на нім училася й еліта,
То мали би давно світліший день.
160 – ця дата не лякає –
До бою кличе кожне слово нас.
Відстоїмо свободу свому краю:
Повернем Крим і звільнимо Донбас!
160 без Тебе і з Тобою,
Гетьмане наш, наш Генію святий!
Не бачив України ти рабою,
То ж мусимо в війні перемогти!
Твій «Заповіт» ми добре пам’ятаєм –
Із ним пройшли вже не один Майдан.
Для України воленька свята є.
Ніхто її не змусить вже віддать.
8.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021
Втекла зима з морозами й снігами,
Шалений вітер дико стугонів,
Краса-весна несла свої вже гами,
І птаством гай дзвенів. Ні, гомонів…
Радів весні, красуні синьоокій,
Що перші проліски губила поміж трав,
Він навіть мріяти не міг про спокій,
Бо клопітлива весняна пора.
Просторе небо, синє і високе,
Ловило звуки, жваві, голосні,
І частувало сонце ніжним соком
Берізку, що раділа теж весні.
16.08.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Кохай мене,
Кохай таку, як є,
Без дорогих прикрас і макіяжів,
І я вручу життя тобі своє,
Щоб разом щастя будувати наше.
Кохай мене,
Так як умієш ти:
Без хитрощів чи зайвого зазнайства.
Здолаємо хвилини гіркоти
І не дозволим розростися хамству.
Кохай мене
В час тиші і грози,
Кохай, неначе вперше і востаннє,
Мене у своє серце запроси,
І я тобі лебідонькою стану.
Кохай мене,
Мов лебідь, лебедій,
Щоб душі наші не зазнали зради,
Аби могли зарадити біді,
Бо ж не бува життя лише парадом.
Кохай мене,
Спали усю до тла,
Щоб ти і я єством стали єдиним,
Щоб я як жінка в світі відбулась,
Щоб ми раділи кожній спільній днині.
Кохай мене
Ще більше, ніж колись,
Бо ж сивина для почуттів – не вирок,
І хай благословить нас неба вись,
Щоб разом нам здійнятися у вирій!
1502.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Давно стежки їх у одну зійшлися,
Й послав Бог щастя їм клубок до ніг.
Пройти свій шлях удвох вони клялися,
Допоки стрінуть вічності поріг.
Десятки літ вони в путі-дорозі –
Рука в руці. За ними – гідний слід.
П’ють нарівні свою життєву прозу,
Дітьми й онуками цей збагативши світ.
Отак і йдуть, узявшися за руки,
Вона і він, мов долі два крила,
Траплялися стерня, тривоги, муки,
Та квітка щастя їх не відцвіла.
І хоч навколо небо сіє грози,
І в сивині обоє вже давно,
Їм доля часто шле свої погрози –
Вони ж щасливі п’ють життя вино.
5.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
Спустилась сонячна весна
На тиху землю, ніжна, мила,
Безмежно радісна й ясна,
З полів останній сніг ізмила.
Спішить проклюнутись трава –
Зелено-сива диво-казка,
І серце, й душу зігріва
Весняна неповторна ласка.
Мов фея, чиста й чарівна,
Над всім весна володарює,
Окрім всього, тепер вона
Надію нам іще дарує.
На щедрий літній урожай,
На золоту багату осінь,
На світлі іскорки стожар,
На долю, що вита десь досі.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Весна запахла не в календарі –
В природі, бо вона уже в дорозі.
Озвався перший клин гусей вгорі,
Та Україна знову у тривозі.
14 синочків-журавлят
По черзі і по-троє в ірій плинуть –
У Божий рай спішать вони, летять.
За ними – стогін матері Вкраїни…
Тремтить від болю сіро-синя вись,
П’ючи гірке, немов полин, причастя.
Чиїсь надії-мрії не збулись.
У серце матері постукало нещастя…
Їх 14. Боже милий мій!
Чом полетіли так вони зарано?
Слід загубився їхній у зимі.
Голосять мами звечора і зрану…
Крокує біль 7 років по землі
В усі кінці від заходу до сходу…
Ледь не у кожнім місті чи селі
Лежать нащадки батьківського роду.
Та віриться: мине пора грози
І сонцю Україна ще зрадіє.
У неї є козирні ще тузи,
Отож воскресне-оживе надія!
3.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
Чи ж може бути мода на вірші,
Де код святий захований від ліри?
Такі рядки душі моїй чужі.
Та й не лише мені, у це я вірю.
Поезія – спів слова і душі,
Що гармонійно з мислю поєднались.
Слово – історії хранитель і рушій,
Із ним за волю люди підіймались.
Поезія – це жайворона спів,
Що на крилі підняв його до сонця,
Це біль невиплаканий за отих синів,
Що були мамі світлом у віконці.
Поезія – гіркий вдовиці щем,
Який вона п’є серцем разом з ніччю,
Й знаходить сили жінка в собі ще
Дітей підняти й мріяти про вічне.
Отож, коли узяв до рук перо,
То мусиш людям душі сколихнути,
Аби літературний твій герой
Зумів людей на дії надихнути.
І не вишукуй слів у словниках,
Щоби подивувати новизною,
Згадай про землю рідну й козака,
Й про долю матері, поранену війною.
І дівчина, й калина – це не штамп –
Це те, без чого зникне Україна.
Із них свідомість наша пророста,
Зі співу кобзарів і Чураївни!
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021