| Сторінки (36/3574): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Болять мені і рани України,
Й задимлений, в протестах Казахстан.
Народні потомилися коліна,
Зерно національне пророста.
Хотілось руку би подати допомоги
Казахам, що за кілька тисяч миль,
Москва ж хутчіш морського восьминога
Стискає горло волі між людьми.
Народну кров п’ють тридцять літ без міри
Московські і казахські упирі,
Тому й протести там закономірні,
Хоча давно були вже на порі.
Геть посивілий Київ, православний,
Тримає із Кремлем нерівний бій,
Та Астані він щиро співчуває,
Бажає перемоги в боротьбі.
Казахи й ми – народи-різновіри,
Та кат один і був, і є у нас.
Здолати мусимо його допіру:
Господь з Аллахом визначать цей час!
6.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Вкраїнці – люди дивного гатунку,
Тож їм не може бути все одно,
Де жить. Земля – не місце для притулку,
Вона родини їхньої гніздо.
Для них земля – той острів на планеті,
Котрий рятує від усіх негод:
Степи, ліси і ріки, й очерети,
І ті пісні, що викохав народ.
Земля для них – це їхній біль і рана,
Що камертонять болем у душі,
Й ненавидять вони того тирана,
Що розумом навіки зубожів.
Для них земля – шматочок того раю,
Де найдорожчий батьківський поріг,
І де Дніпро сріблиться хвилеграєм,
Коли дітей стрічає із доріг.
Для них земля – природи вишиванка,
Де сам Господь подбав про кольори,
Це край, в який закохані ізмалку,
Із долею, що послана згори.
Це люди особливого гатунку,
Ні клімат їх не змінить, ані час,
Напоєні любові дивним трунком
Із блиском сонцесяйним ув очах.
25.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Я світ пізнавала скоріш не з газет,
Чи книг, а чи радіо тощо,
Не чула тоді я і про інтернет,
Не відала, що таке проща.
Я світ пізнавала із прози життя,
Набувши синці, шрами, рани,
Боялась найбільше утрапить в сміття,
Життя ж було багатогранне.
Я світ пізнавала таким, як він є,
Без жодних прикрас кольорових,
І думку, і бачення мала своє,
Про роль берегів Дніпрових.
Я світ пізнавала, як тільки могла,
Збирала знання по краплині,
Не просто дитині з глухого села
Зліпити із себе людину.
Я світ пізнавала крізь призму людей,
Училась любить і страждати,
Зустріла і той найважливіший день,
Коли нарекли мене «мати».
Я і дотепер іще світ пізнаю,
Бо це всім наукам – наука,
Якби ж люди мудрість, набуту свою,
Могли передати онукам.
26.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Четвертують Україну
Свої ж супостати,
Живу кладуть в домовину.
Й хочеться спитати:
Нащо ділите народ свій,
ОПЕЗЖЕ й гетьмани,
Орда ж стоїть на порозі.
Чи горя ще мало?
Чи Вкраїна вам не рідна,
Що ви так із нею,
А чи загубили гідність?
Народ треба клеїть,
А не ділить між собою,
Зе’, порохоботи,
Забере ж москаль без бою –
Зайвої роботи.
Думи ще й такі у мене:
Чи не ділять військо
На «рощенківців», «зелених?
Воно українське?
Досить наш народ ділити
На лівих чи правих,
Слід мечі свої сталити –
Донбас же в загравах.
У єдності сила наша –
Чварів уже досить,
Стотисячне військо раші
Голови всім скосить,
Як розум наш не проснеться,
Загубимо й волю.
Москаль радо засміється
На нашому полі.
3.01.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
Вчора отримала приємний Новорічний подарунок. Ви подумали, що від Діда Мороза? Не вгадали. Від композитора Сергія Анатолійовича Голоскевича, котрий поклав слова мого вірша на музику, і за це я йому дуже вдячна. Мені дуже сподобалася мелодія, а вам?
Земле рідна моя (Слова для пісні)
Земле рідна моя,
Край дібров і лісів смерекових,
В тобі чари Карпат,
І краса водограїв гірських,
Там річок рясота
І високі мости веселкові,
І небес висота,
Де зерном золотим зірочки.
Земле рідна моя,
Край тополі, верби і калини,
Де вони, ніби страж,
Наших доль вікові вартові,
Де кульбабовий рай
Простелився у кожній долині,
І роси дивограй
Засміявся в житах і траві.
Земле рідна моя,
Краю волі святої і болю,
Із прадавніх часів
Ти несеш у собі це тавро.
Очі сум застеляв
Тим, хто бачив пожежі й розбої,
І як кров'ю синів
Умивався геть сивий Дніпро.
Ти зродила народ
І трудящий, і надто терплячий,
Що навік полюбив
Найбагатший у світі – свій край,
За яким не одна
В чужині українка заплаче,
І шукатиме шлях
Українець в покинутий рай.
Земле рідна моя,
Сивоока і змучена нене,
Потонувши в журбі,
Не здаєшся, не любиш тужить.
Доки дихаю я,
Оберегом ти будеш для мене.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
14.12.2021.
Ганна Верес
http://www.poetryclub.com.ua/sender_view.php?llid=2642539...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Іще дин день у далечінь побіг,
Вписавши власний слід в бутті людському,
А Україна все ще в боротьбі,
Й допоки ще, не звісно те нікому.
Ця боротьба не на життя – на смерть…
Такою є й була ціна за волю,
Котра для нас на «перше» й на «десерт»,
За неї гинуть українські вої.
Сумна статистика і за останній рік…
Вражають цифри вбитих й тих, що в ранах,
І не важливо: жінка – чоловік,
Бо кожна смерть на совісті тирана.
І хоч життя – невидима ріка,
Де течія своя й свої пороги,
Та чи можливо до смертей звикать,
Коли «вчорашній брат» «узяв на роги».
До фінішу і цей рік добіга…
Вже не молитись хочеться – волати:
Нема й не буде прощі ворогам,
На кожного із них чека розплата.
24.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Двадцять другий (Тигра рік)
Стукає в віконце,
Доточив планеті вік,
Крутить її й Сонце.
Хвилювань насипав міх
І серця нам крає,
Де-не-де лунає сміх
В Українськім краї.
Засмутила всіх війна,
Що іде так довго,
Чорні хустки напина
Матерям і вдовам.
Та ще буде мир у нас,
Звеселяться люди:
В двадцять другім Крим, Донбас
Українські будуть!
31.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Заколисує вечір зірки
В невагомості темного неба,
Ніжний дотик твоєї руки
Мене кличе, коханий, до тебе.
Чи то зір вечорових вина,
Чи кохання магічного сила?
Не спиня його скронь сивина,
Ані долі життєві курсиви.
Під ногами – осінній поріг,
На крилі і синочки, і доні…
У косі вже непроханий сніг,
А кохання не знає кордонів.
І хоч роки в осіннім танку,
Але ж душі в спекотному літі,
П'ють мелодію вальсу п'янку,
Не дозволять коханню зотліти.
11.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Він той, хто мову знає українську,
Та головне в нім – батьківська душа.
Колись він юнаком прийшов до війська
І залишать його не поспіша,
Бо ж ворог землю топче його рідну,
І з цим змиритись – не його посил,
Цьому противиться сумління його й гідність,
Адже він України вірний син.
Вона ж горить в війні давно зі сходу
І четвертує матерям серця,
А він ще й син великого народу,
Йому й військова форма до лиця.
Коли людина, маючи посаду,
В путі не розгубила доброти,
То поклику душі вона не зрадить
І буде гідність до кінця нести!
7.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Наближається Новий 2022 рік. Хочеться всіх привітати з ним і побажати здоров'я, щастя і миру. А він залежить від наших захисників, які в люті зимові холоди знаходяться на передовій. Члени літературно-мистецької групи "Та неоднаково мені" (а це 71 автор віршів на патріотичну тему) склалися коштами і випустили колективну збірочку "ЗА УКРАЇНУ". Сотню таких книг відправили нашим захисникам у Донбас. Хай і наші вірші зігріють воїнам душі. Серед публікацій і кілька моїх творів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
Із цілим світом я тепер на «ти»,
Адже дружу із дивом-інтернетом,
До всіх материків маю мости,
І друзі в мене – не лише поети.
Це – земляки (не дюжина, не дві),
Є й ті, котрі шанують моє слово.
В нім співчуття матусі і вдові,
Пейзаж казковий, кажуть друзі: «кльово».
Є й незнайомці, з міста чи з села,
Вручаю й їм своє словесне гроно,
Й зникає поміж нас ота стіна,
Яка на мапі названа кордоном.
І мимоволі ловляться думки:
Чи не дешевше замість вогнеметів
Словами воювати. Залюбки
В смартфонах це робити в інтернеті.
Не будуть гинуть донечки й сини,
Та й слово силу має немаленьку,
Не наживатимуться на крові чини,
Сивіть не будуть рано вдови й неньки.
Тоді і світ зрадіє за людей:
Поменшає сиріток на планеті,
І посмішку ясну одягне день,
Й це завдяки смартфонам і інету.
25.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Втекла десь молодість завзята
У відголосся дивне літ,
Де кожна мить була, мов свято,
У світі сонячнім політ.
Таких миттєвостей немало
Зібралось за моє життя,
Саме вони мене тримали,
Вели дорогою звитяг.
І я сильнішою ставала,
Бо ж гартувала тіло й дух,
Як сталь гартують сталевари.
Здолала не одну біду.
Тепер зі мною моя осінь,
Я в її царство забрела,
Та мрії в молодість заносять.
Дай, Боже, сили для крила.
25.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
У зоні ризику сьогодні Україна,
Бо доля її знову на кону,
Щоб нас поставить знову на коліна,
Росія почала брудну війну.
Кремлівський карлик хитро поглядає,
Бач, апетит який вже нагуляв,
Не чує, як за вбитими ридають,
Вважає, й Київ – теж його земля.
Європу своїм газом підкупляє,
Шле ультиматуми сенату США,
Так звані «гумконвої» посилає,
Невинних у в’язниці посаджав.
Пів світу, ніби діток, запевняє,
Що України й зроду не було.
Цікаво, чи він сам себе не лає,
Що був царем, а став лише… мурлом.
І хочеться катюзі нагадати,
Чи мудрість він народну пам’ята:
Катюзі по заслузі мусим дати,
Та й сам Господь за все таки ж спита.
Кадирову чомусь також не спиться,
Відчув себе, як кажуть, на коні.
Росію, бач ся, жаль йому. Грозиться
Наш Київ приєднати до Чечні…
Що діється у світі, люди милі,
Усім кортить завоювати нас,
Та волю берегти ми не втомились,
Поперек горла стане їм Донбас!
27.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Війни чужої не буває,
Якщо землі ти тої син,
Що диким полум’ям палає,
А в травах кров поверх… роси.
Війни чужої не буває,
Як аксіому це затям,
На долю всіх вона впливає,
Рятує кожному життя.
Війни чужої не буває,
Коли горить твоя земля,
Хто істину цю забуває,
Той під собою сук пиля.
Війни чужої не буває –
Всім зрозуміти це пора,
Бо ж восьмий рік війна триває,
Життя найкращих забира.
Війни чужої не буває,
Це, як молитву, пам’ятай,
Лиш той у світі виживає,
Для кого воленька свята.
25.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Є люди – видні, в душі не злидні,
Стрункі, мов ружі, мудрі і дужі.
А є і «гниди»: іншого виду:
Дрібні й байдужі, гнилі в них душі.
Перші тримають світ у порядку,
Інші для світу цього загадка.
Є люди гідні, хоча і бідні,
А є багаті – підлі, пихаті.
Є люди-«зорі»: світлі й прозорі,
А є подібні до інфузорій.
Вони безбарвні, часто безликі.
Звичка їх – сіять навколо лихо.
Є люди щедрі, а є і скнари,
Місця у світі всім вистачає…
Перші – удома, ті ж – на Канарах.
Одні – рабують, інші – грабують,
Але країна не на плечах їх.
Є люди сильні, немов титани,
Не зодягають пишні сутани,
Розуму й сили не демонструють,
Нове майбутнє вони будують.
17.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Земле рідна моя,
Край дібров і лісів смерекових,
В тобі чари Карпат,
І краса водограїв гірських,
Там річок рясота
І високі мости веселкові,
І небес висота,
Де зерном золотим зірочки.
Земле рідна моя,
Край тополі, верби і калини,
Де вони, ніби страж,
Наших доль вікові вартові,
Де кульбабовий рай
Простелився у кожній долині,
І роси дивограй
Засміявся в житах і траві.
Земле рідна моя,
Краю волі святої і болю,
Із прадавніх часів
Ти несеш у собі це тавро.
Очі сум застеляв
Тим, хто бачив пожежі й розбої,
І як кров'ю синів
Умивався геть сивий Дніпро.
Ти зродила народ
І трудящий, і надто терплячий,
Що навік полюбив
Найбагатший у світі – свій край,
За яким не одна
В чужині українка заплаче,
І шукатиме шлях
Українець в покинутий рай.
Земле рідна моя,
Сивоока і змучена нене,
Потонувши в журбі,
Не здаєшся, не любиш тужить.
Доки дихаю я,
Оберегом ти будеш для мене.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
14.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021
Розумних і успішних в нас не люблять –
Так історично склався, бач, народ –
І заздрощі таких частенько гублять,
Це заважає й ворога збороть.
29.11.2021.
Життя завжди складним було, є й буде,
Запам'ятати твердо мусим це,
Й історії уроки не забудем,
Лиш так впізнаєм ворога лице.
29.11.2021.
Любов і черствість – надто різні речі,
Аби вміститись ув одній душі,
Як не бува в одній ріці двох течій,
Так і в людей ці якості чужі.
14.12.2021.
Із правдою жить не зручно,
Хоч іноді та й беззвучна,
Буває правда й колюча,
Тоді вона ще й болюча.
Та правда лиш світ врятує,
Як совість її відчує.
14.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Добридень, моя зіронько ясна,
Вітаю тебе щиро з ювілеєм,
За тебе кращої я у житті й не знав,
Щоб сяяла так сонячно для мене.
Тобі сьогодні перші СІМДЕСЯТ!
Між нами – роки, діти і онуки.
Вони вже на побачення спішать,
Кохання першого смакують дивні муки.
Цілунків перших слід на їх устах,
Такий буває тільки у п’ятнадцять…
Чом доля повелася з нами так?
Чи не тому, що я не вмів зізнаться?!
Нас пів століття з гаком відділя…
Волосся у сніги давно прибралось.
У кожного стезя своя, сім’я.
Вже й старість несподівано підкралась…
Але ж душа не хоче ще старіть,
І з цим боротись люди, бач, безсилі,
Бо саме душі – наші бунтарі
І в юності, і коли скроні сиві.
Я теж десяток восьмий розміняв,
А в снах тебе з собою поруч бачу.
Твоє життя – колюча теж стерня…
Чому ж ми так зробили необачно!?
Ріки життя назад не розвернуть,
Адже й вода тече згори – не вгору.
Буває, що у спогади пірну…
Там кожен пригубив свій келих горя.
Мобілку твою довго я шукав,
Аби хоч так, на віддалі, зізнатись.
Надія, часом, геть була крихка,
Щоб через стільки літ тобі сказати:
«Тебе кохаю більше за життя
Ще з першого юнацького зітхання
І зрозумів: нетлінні почуття,
Якщо це справжнє у людей кохання.
Кохаю так, як і тоді кохав,
Не буде хай секретом це для тебе,
Й немає в цьому жодного гріха:
Це – воля неба!»
16.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Наближається 2021 рік до завершення. Кожна людина аналізує пережите, держава підбиває підсумки зробленого. І цей рік ми прожили у війні і з ковідом. На жаль, маємо втрати людських життів, сотні поранених, брехню і зраду. Це все дуже болить кожному українцю.. Але поезія нас по-своєму рятує, і я безмежно вдячна Всеукраїнській поетичній родині за світлий промінчик у вікні кожного, хто надсилав свої твори у цю групу. Не дивлячись ні на що, література в Україні живе, розвивається. Народжуються нові імена, і це прекрасно. ДЯКУЮ СЕРДЕЧНО ЗА НАГОРОДУ ДЛЯ ДУШІ !!! З річницею, Родино!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
Дорога Людмила Сергіївна! Щиро вітаємо Вас із Днем народження! Здоров'я, миру, щастя і тепла. А ще оці слова:
Багато у себе вмістив місяць-грудень:
Розмаї весняні і літа тепло,
Осінньої казки багряне крило,
Зими перший крок. Це вмістили і люди,
Народжені в грудні. Це ж року фінал.
Так є і було, і так буде достоту:
Живуть вони у повсякденній турботі.
Хвилює життя їх і мир, і війна.
«Людмила» походить від слова «людина».
Приніс її в пазусі грудень у світ,
До серця тулив, щоби вижив цей квіт.
Тепер вона рідним і людям всім мила.
Отож привітаймо її з її святом.
Здоров’я бажаємо, щастя й тепла,
Щоб доля прихильною завжди була
Й хотіла сміятись, радіти, співати,
І нитку життєву ще довго плела!
16.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021
Пестить хтось ніжно-ніжно щоки…
Не здогадуюсь:
– Хто б же це?
–Я приходжу сюди щороку, –
Чую відповідь.
– Ой, лице!
Це ти, осене, жовтокоса?
Звідки в тебе така краса?
Зодягла сиві ранки в роси –
Божеволіють небеса!
Полонила ж ти всіх собою.
Сон тікає і від зірок,
Коли ніч накрива габою
Все навколо. Співа й ярок,
Де струмочок біжить-хлюпоче,
Напува запізнілий квіт.
–Ти зваблива і серед ночі, –
Обізвався вітрець із віт.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
У світ прийшла я в час післявоєнний,
Ще дихала руїнами земля.
Тоді світ розум славив Маннергейма*,
Що зупинив загарбників Кремля.
Кровили й нили ще солдатські рани,
І матері кляли вождя й війну.
Компартія ще славила тирана**,
Котрий народ свій у дугу зігнув.
Безпаспортний, пригнічений і кволий,
Народ в ярмі радянському стогнав…
Борцям УПА за України волю
Режим безжально голови стинав.
Немало їх посипалось додолу,
Й води немало утекло з Дніпра,
А ми усе ще боремось за волю.
Й так званий «брат» не хоче нам добра!
За полудень літа мої схилились…
Онуки вже крилаті – піднялись…
Тепер вони в Донбасі кров’ю вмились…
Лиш вороги ті самі, що й колись…
Все ж віриться, що зло ми переможем,
Здолаємо ненависний режим!
Нову державу збудувати зможем.
Так хочеться до тих часів дожить!
4.07.2021.
* – Під керівництвом Густава Маннергейма фінські війська зуміли витримать перший удар частин радянської армії і успішно вести бойові дії проти сильнішого ворога,
** – Й.В.Сталіна.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
Не поспішай у зиму. Ще не час…
Милуймося осінньою красою.
Хай сонечко живе в твоїх очах,
Умите радості нетлінною сльозою.
Не поспішай, кохана, зачекай,
Хай вечори освятять нам зірниці,
Адже краса твоя іще п'янка,
А ти не просто жінка – чарівниця.
Не поспішай у зиму, я прошу,
Щоби туди ми, люба, запізнились.
Тобі ж зірок у небі накошу,
Аби вони нам сяять не втомились.
Не поспішай у зиму. Ще не час.
Ще стільки слів не сказано важливих,
Які народжує кохання, зазвичай:
«Це наша осінь. Будьмо в ній щасливі!»
5.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933789
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Краса її – у пасмах сивини,
А серце – у рубцях твердих від болю.
У них сліди останньої війни,
Де здобуває Україна волю.
Усе, що мала, жінка віддала:
І чоловіка, й сина… (То ж – дитина)…
Лишилась без надійного крила…
П’є полини й журбу у самотині…
І все ж вона не повна сирота –
Рідня у неї є і… Україна.
І думка народилась непроста:
Тих замінити, хто в бою загинув.
З коханим попрощалась і синком,
І в Господа поради попросила.
Знайомий уже був їй і військком
(Допомагав ховати мужа й сина).
Переконала… «Краще так для всіх,
Адже вона не просто жінка – мати.
Росія чинить непростимий гріх,
Коли прийшла до нас дітей вбивати.
Нічого, що за сорок їй давно,» –
Думки ловило небо у зірницях,
І місяць слухав також крізь вікно,
Втопивши погляд у її зіницях.
Вона не спить.. Як стріне її Схід?
Обов’язок її туди покликав,
Адже забрав у неї все «сусід»,
Тож має заплатить за її лихо.
«Я мушу Україну рятувать,
Адже чоловіки мої… убиті, –
Будильник нагадав, – пора вставать…»
Проснувся й ранок, росами умитий…
13.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Бродить осінь по дібровах,
Заглядає під пеньки,
Зашерха вода в цеброві,
Чистять хутро русаки.
Затуманилися луки,
Гниллю пахнуть болота.
Наступає час розлуки –
І в очах, і скрізь сльота.
Стогне яблуня від болю:
Вітер всі плоди відняв –
Всіх ростила із любов’ю –
Обтрусив це за пів дня.
Зажурилася калина,
Воду з потічка п’ючи,
Бо не бачить журавлиних
Попід хмарами ключів.
Бродить осінь по калюжах,
Завернула й на ріллю.
Ба, до всього не байдужа.
От за це її й люблю!
18.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
·
Подаруй мені, осене, казку,
Де навколо все в теплих тонах,
Бо душа прагне сонця і ласки,
Щоб розквітла красою вона.
Подаруй мені пізнє кохання,
Хай дуетом воно заспіва,
Це моє потаємне прохання:
Захмеліє нехай голова.
Подаруй мені, осене, щастя
І того, з ким його смакувать,
Будем пити його, мов причастя,
Залоскочуть най душу слова.
Подаруй мені зоряний вечір,
Що зорітиме тільки для двох.
Будуть сипатись зорі на плечі,
Й запалають серця у обох.
17.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Казка осіння
В золото вбрана,
Квіточка пізня
Серденько ранить.
Казка осіння
Плодом багата,
Хлів – повен сіна,
Втеплена хата.
Казка осіння
Пахне грибами,
Річка зустріне
Вранці рибалок.
Казка осіння
Бродить туманом,
Стихли весілля,
Ліс, мов дрімає.
Казка осіння
Лине вітрами,
Дощиком сіє
Над журавлями.
Казка осіння
Завжди в турботі,
Тільки калина
Трохи в скорботі…
20.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Вона торкає землю, душу, небо,
Ще вчора монотонно дощ бринів,
Так осінь нам нагадує про себе…
Листочки мокрі тулить нам до ніг.
То запряже вітри швидкі, крилаті,
Й ганяють вершники із заходу на схід,
То плачуть, то заходяться співати,
То з дерева зіб'ють останній плід.
Бува, й дорогу стануть замітати
Прозорою мітлою. Хто ж іще?
Давно і верби, й клени не патлаті.
Під ними – листя, а у серці – щем.
І все ж люблю я осінь, її мряку,
І довгу ніч, і закороткий день,
Люблю бродити й слухать тишу парку.
Цікаво, куди муза поведе?
7.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Літа мої до осені спішать,
За ними – слід у долі перевеслах…
Радіє і хвилюється душа,
Неначе пташка синьооким веснам.
Екватор перетнувши вже давно,
Летять вони в тривожну невідомість,
Смакуючи, немов старим вином,
Гуманністю, що визнача свідомість.
Минають дні і тижні, й місяці,
Карбуючи у пам'яті події,
Які мережками розквітли на лиці,
А я на зло їм тихо молодію.
2.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Одягся світ укотре у печаль,
Хоча й не личить зовсім йому чорне.
Упав на полі бою хтось учора,
Благальні погляди у біженців очах.
Уся планета нині у біді:
Там COVID робить чорну свою справу,
А там пів неба у війни загравах,
Той знемагає в рабському труді.
Повзе гадюкою і наша теж біда,
Здригнулись плечі і Землі-планети:
Там снайпери і «Гради», й кулемети…
Карпатські гори сиві від ридань…
Лежить Донбас в руїнах і крові
Синів, що волю й правдоньку рятують,
Десь полонених виродки катують,
Непросто сиротині і вдові.
Невже утратив світ свій оберіг,
Чи молитви застрягли у дорозі,
Не хоче чути раша і погрози,
Лиш плаче отчий за дитям поріг…
Та ніч розтане. Сонечко зійде…
Розправить крила світло дня нового.
Над злом здобудем, врешті, перемогу
Й нової України дім зведем.
5.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Від Бога, мабуть, така є?
Чи доля була крилата,
Чи кликали вже крилята,
Коли вона, мов лелека,
Полинула в світ далекий –
Далекий і невідомий,
З тривогою: як там вдома?
Той світ часто був жорстокий:
І заздрощів їло око,
Й жалило жало зміїне,
Збивались не раз коліна…
Йшла, падала й підіймалась
І з долею знов змагалась.
Стрічалися жорна й труби…
Все мала: і ласку, й грубість,
А доля тоді сміялась
Ще й подругою назвалась…
Та чи була вона нею,
А чи відбулась брехнею,
Ніхто вже цього не знає.
І все ж вона не одна є,
Бо подругу має МУЗУ:
Рве квіти із нею в лузі,
П’є запахи абрикоси,
Стрічає життєву осінь.
Уперто прямує в зиму,
Десь – видну, а десь – незриму.
Від дійсності ж не втікає –
Від Бога, мабуть, така є.
28.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Він пішов з життя 12 серпня 2014 року, виступивши проти російського танка Т-72. Днями пізніше вийшла стаття – розповідь матері Артема, Світлани про свого сина.
Пошуковики місії “Евакуація-200” розповіли мені, як пішов із життя Артем. Збираючи тіла, вони поспілкувалися з трактористом, який тоді спостерігав за подіями. З’ясувалося, що два танки, один з них Артема, прикривали відступаючих, але незабаром на них пішли російські танки.
Наші давали відповідь, маневруючи по полю. Зуміли навіть підбити один танк противника. Але потім наш другий танк чи підбили, чи то ще щось, але він потягнувся “до зеленки”. Хлопці повідомили Артему, що заклинило дуло – і він дав їм наказ відступити або евакуюватися. Вони потрапили в полон, але всі повернулися додому.
В результаті танк Артема залишився один, і на нього вискочив ще один російський Т-72. Далі у них сталося зіткнення. Тільки цього літа, мені сказало його начальство, що останні слова Артема у відкритому ефірі були: «Прощайте пацани – на мене йдуть Т-сімдесят другі».
“Другий раз ми поховали синочка в хорошій домовині, а не в цинковій, як в перший раз. І парадну форму його поклали, туфельки весільні, в яких в загсі був і сказав, що на вінчанні буде в них. Я йому погони купила капітанські. Поклала в кишеню «Снікерс» і пачку сигарет. Зараз я живу заради того, щоб не забули про Артема і про інших хлопчиків. Знаю і відчуваю, що мені Артемко допомагає.
Весь час розмовляю з фотографіями, зі свічкою, немов з ним. І так хочеться, щоб він відповів.
Сказав ось так: «Мусь, … ..я повернувся» …
Йому було не все одно, я вірю,
Як з ворогом лишився сам-на-сам,
Згадав, як жартував іще допіру,
Що світ врятує і його краса.
Йому було не все одно, я знаю,
Коли собою друзів прикривав,
Красиві очі залились сльозами,
Та твердо друзям линули слова:
«Прощайте, пацани… Ідуть на мене
Московські танки Т-72…
Відходьте, замаскуйтесь, де зелене…»
Снаряд ворожий поряд завивав…
Йому було не все одно, як діять,
Хоч був іще занадто молодим,
На перемогу ніс в собі надію
І друзів рятував для їх родин…
Йому було не все одно, та воїн
Наказ останній кинув їм услід:
«За Україну гину і за волю…»
Слова ці сколихнули білий світ:
«Прощайте, пацани… Ідуть на мене
Московські танки Т-72…
Відходьте, замаскуйтесь, де зелене…»
У чорний дим запнулися слова…
Йому було не все одно, як вмерти,
Й героєм стати він не поспішав,
Та бій оцей із пам’яті не стерти
Й слова його зронила вже… душа:
«Прощайте, пацани… Ідуть на мене
Московські танки Т-72…
Відходьте, замаскуйтесь, де зелене…»
І ангелом невидимим ставав…
3.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Хто проти власного народу
Затіє зраду чи війну,
Отримає прокляття роду
Й повік не змиє цю вину.
24.10.2021.
У тобі сила власної родини,
З її коріння і із віри теж,
Назве тебе тоді усяк ЛЮДИНА,
Коли любов не буде мати меж.
24.10.2021.
Аби собі додати сили,
Ти добрим людям не нашкодь,
Стань для народу вірним сином,
Знай мову – то народу код.
24.10.2021.
Людське добро завжди непереборне,
Бо створене на противагу злу,
Які би не мололи його жорна,
Воно живе і радує наш слух.
9.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Тікає листопад, уже дев'ятий,
Нам нагадавши про народний гнів,
Про осінь, оту пам'ятну й розп'яту,
Як голос правди вкотре задзвенів.
У ньому чулась та велика сила,
Котра будила Київ, Суми, Львів,
І владу неабияк це бісило,
Тому й Майдан втопила у крові.
Не просто був Майдан – на гідність проба –
Чи позбулася ланцюгів душа…
Стурбовані Америка й Європа,
Зате Росія вкотре мала шанс.
Вже й восьму осінь живемо в осаді,
На полі бою впали тисячі…
П'ємо пігулки чергової зради,
Та силу іще маємо в плечі.
22.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Танюшко, з Днем народження вітаєм,
Адже ти наше ще одне дитя!
Здоров'я, миру, успіхів бажаєм
І довгого-предовгого життя!
Хай сонце посміхається ласкаво
І дмуть вітри тобі лише услід,
Хай доля не зустрінеться лукава
І радує багатогранний світ.
У листопаді, у число тридцяте,
Тобі всміхнулось дев'ятнадцять літ.
Хай день цей стане і родинним святом
Із квітами і тортом на столі.
Бажаєм, щоб купалась ти в любові,
Була коханою й закоханою теж,
Благословіння щоб лилось від Бога,
А щастя й радість щоб не мали меж!
29.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Ти йшла крізь гул важких тисячоліть,
Свій слід карбуючи в згорьованих століттях,
Розламуючи гніту чорну кліть,
Не боячись у полум’ї згоріти.
Йшла, не ховаючи чола і сивини,
Пізнавши смак і перемог, і зради,
Стрічала не один вогонь війни
І з відчаєм дивилась на паради,
Влаштовані вождями, що в Кремлі,
Котрі забули, хто підставив груди,
Де біль пройшовсь по душах і землі,
І зрозуміла, хто такий Іуда.
Але ішла, аби зустріти день,
В який про незалежність заявити,
Озброївшись гуманністю ідей
І вже не кров’ю – росами умитись!
Ніхто твою не спинить вже ходу,
Адже ти світом визнана перлина,
Живе в тобі непереможний дух,
Який народ єдна твій, Україно!
29.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Не поспішай у вирій відлітать,
Матусенько-матусю наша рідна,
Адже для нас ти є й була свята,
Ти, як повітря, нам завжди потрібна.
Цей світ, святий і грішний, не лишай,
Хай довше він побуде кольоровим,
Бо прикраша його твоя душа,
Красива, ніжна, зі слабким здоров'ям.
Найважчий біль – утрата матерів,
Що за дітей молитви посилають,
Це найвірніший в світі оберіг,
Він діє й там, де вороги стріляють,
І де пістеріга дітей біда,
Й тоді, як скроні в інеї біленькім.
За них життя готова теж віддать,
І це тому, що ймення має – ненька.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
В старій хатині… Син і мати…
Опухлі, та живі… Лежать…
Їх доля хоче доконати…
До фінішу… вузька межа…
Недоля в закутку регоче
Над матір'ю й її дитям…
«Мамо, я їсти, хлібця хочу…»
«Якби ж могла своє життя
Тобі віддать, моя дитино, –
Ця думка б'ється, не втиха:
Дай, Боже, цю лиху годину
Нам пережити без гріха…»
А смерть вже руки простягає,
Смачним дратує калачем…
Синочка жінка не встигає
Урятувати і плачем
Зайшлася, бідна…
Сон чи дійсність,
Ніяк не може зрозуміть…
І крик сича десь лиховісний…
«Моєї хати лиш не міть, –
Кричить, знесилена до краю,
І чує: голос теж ослаб, –
За що ж нас, Боже, ти ка-ра-єш?»
Остання хата це села…
Недоля в запічку регоче:
«Та й що, синочка підняла?»
У сина вже… закриті очі,
А сита шашіль* ніжку точить
Колись багатого стола…
24.11.2021.
* – коричневий жук завдовжки 2—3 мм, личинки якого, живуть і розвиваються переважно у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021
Хто совістю в житті хворіє,
Свій погляд має і на світ,
Таким щедріше сонце гріє,
П'янить кохання й весен квіт.
Вони не прагнуть ані слави,
Ні визнання серед людей,
Бо серце іншого в них сплаву,
А совість по землі веде.
З такими у житті комфортно,
Бо вони правди носії,
Завжди дієві – не аморфні.
Усюди люди ці – свої.
Хоч доля їм і виставляє
Уроки непрості свої,
Але й цього не вистачає,
Тож помиляються в бутті.
Які б не мучили страждання,
Ховають у душі на дно,
Щасливі не завжди в коханні,
Та люди класні, все одно.
Занадто вперті і гуманні
І з долею завжди на «ти»,
Прибережуть патрон останній
Собі, коли згорять мости.
Отож, хто совістю хворіє,
Не може зрадою хворіть
І заздрістю. В них світлі мрії,
Що не дозволять постаріть.
24.11.2021
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Чи є чужі сини у час війни,
Коли вони твій сон оберігають?
Ніхто із них нічим не завинив –
Вони ворожу рать перемагають.
Ті вої – діти нашої землі,
А значить, і твої, громадянине,
Їх ненавидять ті, хто у Кремлі,
Для нас усіх вони – надія нині.
Тож краще помолись за їх життя,
Аби їх куля-злодійка минула.
Подумай про їх одяг і взуття,
Поки ще воїв «Градом» не розбуло.
Бо війни виграє лиш той народ,
Який живе, немов одна родина.
І в кожного тавро: ти патріот,
Бо ж не дарма ім'я твоє – людина.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Осінь пізня покірно лягла
У землі вузлуваті долоні.
Опустошені всюди поля
В бурштиново-зеленім полоні.
Їх кордони – ряди лісосмуг
У змаганні зі злими вітрами.
Загорнулись в журбу ліс і луг.
Норки мишок повнісінькі краму.
Темні ночі й осіння печаль
Поєднали тепер свої долі
І до ранку ніяк не спішать.
Прохолодно надворі і вдома.
Притомилося сонце за рік,
Ледве двері у день прочиняє.
Довше сплять восени косарі –
Тільки смеркне – вони вже куняють.
25.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Виплескується з пам'яті кіно
Про повоєнні чорно-білі роки.
Дивлюсь на них, неначе крізь вікно,
Де по землі роблю я перші кроки.
Дівчам плетусь поволі в споришах,
Немов мураха немічна, двонога.
Вгорі хмаринки знов кудись спішать…
Невже нема їм діла до земного?
«Чому?» – про це питаю у думках,
І погляд їм услід поплив мрійливо.
Дорослі ми були не по роках,
Хоч по-дитячому прямі і пустотливі.
«Бабусю, а хмаринки де живуть?
А як вони потрапили на небо?
Чому без весел і без рук пливуть?
Ну, хто про це розкаже, окрім тебе?»
Та ж посміхнеться ледь краєчком губ,
Умостить мене поряд, як годиться,
Й почне про хмари, про молочний зуб,
Що мишка вкрала.
Це і досі сниться.
17.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Людмилі Володимирівні Житніковій, матері єдиного сина Ігора Нешка, який загинув у Російсько-Українській війні 8.11.2015.
Її Всевишній матір'ю назвав,
Подарувавши сина-музиканта,
Який на сході гідно… воював…
Як же без нього їй тепер звикати!?
«Сєдой»
Минає осінь… І ця теж… без тебе…
Синочку мій, промінчик у вікні,
Сьогодні знов холодне плаче небо,
Згадало, мабуть, профіль твій в вікні.
Міцний, мов дуб, високий і плечистий,
Дитяча посмішка принишкла на вустах.
В очах – вогонь упертого хлопчиська –
Від батька в спадок ти її дістав.
«Сєдой» – тебе назвали побратими,
Хоча не мав ти навіть сорока.
Війна багато сивих наплодила,
Тож виглядали ви не по роках.
Ще не оговталась земля після Майдану,
І тіні ангелів металися вгорі,
А вже війною Крим, Донбас гойдало –
Росії кігті там і пазурі.
Ти розумів, що коїться на сході
Й стояти осторонь від тих подій не зміг,
Бо вірним сином був свого народу,
Залишив наш навік тоді поріг.
Вітри іще шурхочуть падолистом,
А осінь виглядає перший сніг,
Тебе ж у снах я бачу то в колисці,
То на кордоні… Саксофон, пісні –
Усе злилося в безперервнім русі:
Війна і спогади, і неспокійні сни.
Я ж хоч у них до тебе пригорнуся…
А мо’, то ти послав нам дощ рясний?!
10.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
Мож, і непереконливо звучить,
Та Україну листопад рятує.
Чи рокова година не мовчить
Й як діяти, їй небеса диктують.
Коли стихА осіння суєта
Й перепочинку просять руки й ноги,
Турбує мозок воленька свята,
Отож народ боротись має змогу.
В полоні зла й за долю хвилювань
Знаходить чергового він месію,
Який би вже не тільки на словах
Повів народ в Європу б – не в Росію.
Що принесе цьогоріч листопад?
Чи стане доленосною ця осінь?
Чи маємо створить нову УПА,
Аби ми не лишились голі й босі?
22.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
Той, хто волі вдихнув у груди
І пізнав смак п’янкий свободи,
Той ніколи рабом не буде.
Так – з людиною і з народом.
7.08.2021.
Нема в житті нічого випадкового,
Адже всьому причини є й ціна,
І смерті не буває загадкової,
Бо ж кимось запланована вона.
Усім давно відома й інша істина:
Як ворогом стає вчорашній брат,
Закінчується це війною-місивом,
Бо не своє збирається забрать.
7.09.2021.
Народження і вірша, і дитини
Завжди жде особливої години,
А тим, хто хоче тезі цій перечить,
Скажу: талант і слово – Божі речі.
17.09.2021.
Аби тобі не мстилася земля,
Знай код її, а це народу мова,
Тож тільки нею завжди розмовляй,
Повторюю слова ці знову й знову.
14.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Сьогодні рік , як відійшла від нас у інші світи донька Білорусі , Велика громадянка та патріотка України, незабутня Олена Белеванцева.
Могила й жінки сонячний портрет…
Вражають очі – дві великі сливи…
Артистка, жінка, мати і… поет,
Та чи була вона в житті щаслива?!
У ній давно усе переплелось:
І доброта людська, й свята наївність,
І нерозтрачене матусине тепло,
І особлива вроджена чарівність.
Їй Бог послав букет випробувань…
Найважче з них – Володі-сина втрата…
А скільки ж вона мала сподівань
На те, що у житті ще буде свято!
Та не судилось… Лєна відійшла
У ті світи, ізвідки не вертають,
І вже зорею в небі зацвіла,
Де син її і вояки вітають.
3.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
Ми сотні літ жили й плодились в рабстві,
Хліб цінували більше від ідей.
Останнє з них назвалось мило «братство»,
Хоч «старший брат» не мав нас за людей.
Заковані в невидимі кайдани
Свою ми волю бачили і в сні,
Були і ті, хто ймення «раб» стидались,
Тоді втрапляли в камери тісні.
Ходили ми і прямо, і по колу
Й знов опинились там, де і були,
Здавалось, не повернемось ніколи,
Адже Майдан ще багатьом болить.
А може, то якась магічна сила
До світла пригальмовує ходу?
Під прапором крокуєм жовто-синім,
Та стріли на шляху своїм орду.
Упали перші, кров святу проливши,
Героїв не один ліг батальйон.
В потилицю «колона п’ята» дише,
А у Кремлі – напівнаполеон.
Ми ж той народ, що не утратив віри,
Хоч за роки губив її не раз,
Терпимості не має у нас міри,
Та мудрості навчить таки Донбас.
Хоча вітри історії дмуть в груди
І прес незгоди давить нас униз,
Нову ж державу будувати будем
На згарищі гібридної війни!
17.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
(Пам'яті мого учня Скубенка Анатолія Володимировича)
Знову листопад насупив брови
Й учня мого вирішив забрать.
Чи то випав долі туз виновий,
Вимовив: «Пора, Толя, пора!»
«Як пора? – погодитись не можу, –
Ще ж немає і шістдесяти!
Рано забирать людей не гоже.
Чом немилосердний такий ти?
Як би я змінити все хотіла,
Щоб здорові всі були й живі!
Чайкою б до Бога полетіла,
Аби смерті Він спинив нові,
Щоб не умирали люди в муках,
Не хворіла пам'ять забуттям,
Не страждали душі від розлуки
Й вічним на Землі було життя!»
19.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Ніч обняла нашу землю,
В тиші дрімала імла.
То не золочені зерна –
Зорями вись зацвіла
Вмитій росою травиці
Раптом добавилось сил,
Зорі упали в криниці –
Свідки нічної краси.
Ген зачепилась у хмарах
Тиша ранкова, дзвінка,
Під посивілим туманом
Плине у далеч ріка.
А коли сонце постука
В темне небесне вікно,
Перші птахів перегуки
Вмочать край неба в вино.
І запала калиново
Край той холодним вогнем.
Сонце заявиться знову
Світ повінчати із днем.
4.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Ув осінь мої роки заблукали,
Залишивши в душі свій дивний слід,
Та я ніяк до неї не звикаю –
Не втомлююсь любити білий світ
З його і таємничістю, й красою,
Де є немало благ і навіть див,
Де пісня ще чергується з попсою,
Де мій народ укотре відродивсь.
Де ранки умиваються у росах,
Поля дарують щедрі врожаї,
Ледь не по груди трави в сивих лозах,
Колишуть небо й зорі солов’ї.
І хоч земля моя в ворожім колі,
Де гостряться багнети проти нас,
Не розлюблю цей край я вже ніколи
Й любитиму, як нас учив Тарас!
16.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Літа його в полоні сивини…
Чи то лишила слід глибока осінь…
О, скільки пережить їм довелося!
О, скільки перебачили вони!
Частіше йшов на повен зріст життям…
Бувало, що траплялася й недоля,
Та гідність шанував і власну волю,
Тож мав немало на шляху й звитяг.
Він переміг не 'дну голодну смерть,
І на війні вона йому стрічалась,
З коханою при зорях повінчались…
Замість ноги – протез і… документ.*
Про друзів пам'ятав, коли й… молився
І Господові дякував за те,
Що ще й для нього білий світ цвіте,
І від життя такого не втомився.
Та доля таки з нього поглумилась,
Її, бач, не об'їдеш і конем.
Донецький край палав тепер вогнем,
Й його онуки кров'ю там умились.
Ця новина старого підкосила,
Бо дійсність не вкладалась в голові.
Тепер ще й ненависний цей covid…
І залишили ветерана сили.
Зсутулився… Знесилений до краю,
Він віру в перемогу не втрача:
«За те, що Кремль війну з нами почав,
Всевишній таки Рашу покарає».
2.11.2021.
* – посвідчення інваліда Великої Вітчизняної війни.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Мово моя, українська,
Вільна й крилата, мов птах,
Наша окраса і військо,
Знана в далеких світах.
Мово моя, срібнодзвонна,
Голос наш і оберіг,
Все в тобі: й запах півоній,
Й батьківський рідний поріг.
Мово, ти зброя незрима,
Що визначає кордон,
То ти стаєш пілігримом*,
То завойовуєш трон.
Мово, ти то кольорова,
То, мов кришталь, серед мов,
Ти й в молитвах до Покрови.
Славлю тебе знов і знов!
Мово моя, та єдина,
Що зрозуміла й свята,
Код України й родини,
В селах лунай і містах.
Мово, колиско пісенна,
З прадіда-діда й мій код,
Дивна, сумна і весела,
Як і мій сивий народ.
14.11.2021.
* – паломник, що йде до святих місць.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Ховали сьогодні матір,
Що мала найвищий ранг, –
Не золото, не палати –
Лишилася… дітвора.
Ховати зійшлося неньку.
Здавалось, усе село,
Провести щоби стареньку,
Посидіти за столом.
Згадати цю добру жінку.
Всьому що давала лад,
Життя нелегку сторінку
Не верне ж ніхто назад.
Свіча пахне теплим воском,
Горить, аж палахкотить…
Жила й відійшла… Так просто?..
Не буде боліть, крутить…
Як віск, і сльоза стікала,
Гаряча, гірка, як дим,
Не вірилось, що зникала
Людина ця…назавжди…
4.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Де сопілочка осіння виграє
Й день конем гарцює вкотре над землею,
Там берізка подарунки роздає:
То грибочки в темних бриликах під нею,
То у росах чистих скупані листки,
Заціловані і сонцем, і дощами,
Що, мов жовті особливі літачки,
Приземляються на вогкий грунт піщаний.
А сопілочка все грає – не втиха,
Розважає свою кралю жовтокосу,
До душі її мелодія птахам,
Із якими подружилася вже осінь.
Чом не всі вони залишили цей рай?
Чи любов зробити це не дозволяє?
А сопілочка іще гучніше гра,
Й плине осінь жовтоптахою над плаєм…
13.11 2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Плине веснонька пташиною веселою
Над лісами і містами, й понад селами,
Зацвіла у лісі проліском синесеньким,
Пишним котиком у лозах геть сивесеньким.
Де у світ вона журавликом озвалася,
Там берізка із ліщиною кохалися,
А де плинула над гаєм, понад річкою,
Луг озвався молоденькою травичкою.
Плине ластівкою веснонька крилатою,
Загубила дивне пір’ячко над хатою,
Де ж летіла вона білою лебідкою,
Там земля ураз озвалась першоквіткою.
Де пливла весна лелекою сіренькою,
Дощик стрів її підковою-веселкою.
Встала-встала вона гордо понад нивами,
Щоби люди почувалися щасливими.
8.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Гомін, гомін понад бором,
Полем і водою,
Упилась Вкраїна горем,
Запила бідою.
З півдня рвуть її й зі сходу
Ординці прокляті,
Нищать цвіт мого народу
І руйнують хати.
Гомін шириться над плаєм,
Роздирає душі,
Серця болем пеленає
Тим, хто не байдужий.
Очі сльози застеляють –
Припухли повіки:
Мати сина виглядає,
Жона – чоловіка.
Вкотре гомін світ тривожить –
Війною лякає,
Придивися, святий Боже,
Підняв руку Каїн:
Ланцюги ізнов готує
Моїй Україні!
Волю боронить святую
Будем до загину!
Гомін всюди: над Десною
Й понад Борисфеном –
Раша шкіриться війною,
Тріщать груди й вени,
Та чужинців ми здолаєм –
Бог нам допоможе –
Дніпро хвилями заграє…
Будем жить заможно!
6.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Ми виїжджали й назавжди прощались
Із хатою, яку ліпили вдвох,
Насиджене гніздечко залишали,
Де нас любив й сварив частенько Бог.
Так, ми прощались з мертвими й живими,
Умила око зрадниця-сльоза,
Адже тут не одне життєве жниво
Зібрали ми, було про що сказать.
У щасті не купались – не судилось,
Хоча й без сонця в хаті не жили:
Це тут внучатко перше народилось,
Його за руки в світ ми повели.
Усе було: і проводи, й весілля,
І щастя – кусень, й горя – цілих два.
Його ми запили сльозою з сіллю,
Та все ж стрічались іноді й дива.
Ці спогади болючі і солодкі
Із нашого подружнього життя:
Було й кохання вірне, карооке,
І перед ликом Божим каяття.
Сьогодні з нами внуків два. Дорослі.
Квартира, син, оточення нове,
Та пережите викреслить непросто –
Воно в минуле іноді зове.
27.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Без протеже не солодко живеться
Та ще й коли ти для усіх – чужак.
Ніхто й на захист твій не озоветься,
І ти стаєш колючим, як їжак.
Когось кольнеш, ба, здачу щоб віддати,
Нехай відчують, як це, як болить,
Не буть слабким, а значить, не ридати,
Ім'я своє уміти відбілить.
Хтось називає все це гартуванням,
Але ж про душу мова тут іде,
Котра проходить через біль, цькування,
І так – роки – не місяць і не день.
І все ж душа гартується лиш… болем,
Чи хочем чи не хочем цього ми.
Та маєм буть готовими до бою,
Коли лишитись хочемо людьми.
31.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
– Ти до мене прийди,
Коли промінь погасне останній,
І на хвильках води
Засміються сріблясті зірки.
Ми ж, неначе меди,
Станем пити кохання вустами,
Будем я тільки й ти,
Й тепла ніжність твоєї руки.
– Я до тебе прийду,
Коли небо озветься зітханням,
Коли ще не проклю…,
Коли ще не проклюнеться день.
Ми ж зорю не одну –
Зберемо усі зорі й останні,
Котрі нас поведуть
У луги, де немає людей.
– Ти до мене прийди,
Коли птахи зустрінуть світання,
Доторкнувшись крилом
До бентежної в росах краси.
Свого серця тепло
Принеси, най моє теж розтане,
В тихий рай запроси,
Де лиш ми і птахів голоси.
– Я до тебе прийду,
Адже серце не знає вагання,
І по цьому сліду
Будем разом іти до кінця,
Де немає біди,
В океані потонем кохання,
Залишивши сліди
У п'янких росяних чебрецях.
7.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
Вона – звичайна жінка – не свята,
Хоча любові у душі – по вінця…
У сивині і скроні, і літа,
Й обличчя характерне для провінцій.
На ньому – зморшки – доленьки сліди –
Немало пережити довелося:
Щоранку промінь сонечка будив
І фарбував без дозволу волосся.
Вона була із долею на «ти»,
Хоч не завжди та хтіла їй служити.
Краса її не встигла відцвісти,
А вже й синочка мала одружити.
Й помчало їхнє вихором життя,
Де чергувались успіхи із горем…
Синок ставав поволеньки… сміттям,
Щодень штормило їх сімейне море.
Вона ж боролась із останніх сил,
Аби синочка втримать-врятувати,
Аж поки зрозумів нарешті син,
Як дорого за все сплатила мати.
Вона ж – звичайна жінка – не свята,
Але ж душа наповнена любов'ю,
Хоч не прості за спиною літа,
Святкує власну перемогу з Богом!
31.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Запитую у неба я про осінь,
Чому ж вона так довго ходить боса?
Могла би й чобітки уже придбати,
Адже у неї три багатих брати.
Брат ВЕРЕСЕНЬ із вереском пташиним,
Почувши це, подарував ожину.
Брат ЖОВТЕНЬ жовту сукенку вдягає,
Як та заходить до німого гаю.
Коли ж загляне ЛИСТОПАД у гості,
То килимів пухких сестрі намостить,
Аби не змерзли ноги у красуні.
Що ж чобітки свої їй понесу Я.
8.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Сьогодні минає шість років, як душа чернігівського героя залишила нашу землю.
8 листопада 2015 поблизу смт Курахівка зміна прикордонних нарядів, що слідувала до КПВВ «Георгіївка» на службовому автомобілі «Кугуар», потрапила у ДТП, під час руху транспортний засіб злетів у кювет та перекинувся. Ігор Нешко загинув,
Був музикантом чоловік від Бога…
В руках сміявсь і плакав саксофон.
Пізніш покликав Ігоря кордон,
Де присягнув народу у любові.
Хоч музикою марив із дитинства
Й себе до цього довго готував,
Та іншу долю Бог подарував,
Адже війна геть серце йому стисла.
А мо’, то гени в ньому спрацювали,
Адже військовим тато був, дідусь.
У форму прикордонника вдягнувсь
І став щитом надійним від навали.
Стогнала «Кача» ще понад Майданом,
Як Раша в Україну поповзла.
Усе життя був Ігор проти зла.
Не міг він чути матерів ридання.
І ось він там, де гаряче до болю,
Там, де війна назвалася АТО.
Не знав, що підведе його авто.
У Господа в руках була і доля.
Воює там він, де найгарячіше,
В руках його тепер... гранатомет.
Не вірив він і жодній із прикмет.
Жалю не піддававсь, а бив точніше.
«Курахівка» п’ятнадцятого року…
Її боронять всі такі, як він.
О, як чекала Україна змін!
І смерть від нього майже за пів кроку.
В «Георгіївку» вої поспішали
Змінити побратимів на посту.
У ДТП утрапили просту…
Кювет не разом хлопці залишали…
Машину Ігор залишив останнім…
Його на ній цвіла ще свіжа кров…
До України в ній свята любов…
Та згодом серце битись перестане…
Чернігів стрів героя на колінах…
Розвішав біль і тугу листопад.
Нога його не буде тут ступать,
Герой життя віддав за Україну...
22.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Душа поета – храм, цілюще джерело,
Куди йдуть спраглі мудрості напиться,
Йдуть не по крам, а щоб в душі цвіло,
Тож не дозволь замулиться криниці!
28.05.2021.
В усі часи в усьому будь з народом,
Живи одним життям із ним завжди,
Опорою будь для сім’ї і роду,
Допоки сила й розум є, трудись!
Не вимагай за це і нагороди,
Колись вона наздожене тебе.
Людина – не лише дитя природи,
А посланець на землю їз небес.
Не є вона й господарем планети,
Хоч би який високий мала ранг.
І тільки той, хто став уже поетом,
Доладно відшліфує слова грань.
23.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Ні, не зненацька стала на поріг
Нам осінь наша й тихо посміхнулась:
«Нести в душі кохання – то не гріх.
А може, то, нарешті, ви проснулись?»
У осінь подались мої літа,
Так поспішали, навіть не питались…
І ти – не той, і я давно не та,
Й десятки літ, відколи ми стрічались…
Лиш серця стукіт той же, молодий,
Мов метроном, відлічує секунди…
Багато утекло удаль води…
Обличчя наші видовжились-схудли…
А почуття … живі. Не згас їх жар…
Дихни, здається, й зразу ж запалають.
Зрадіє ізгори тоді й стожар*
І зарясніє світлом понад плаєм.
І посміхнеться осінь нам обом
Ледь обнадійливо і трохи загадково,
Мовляв, у долі кожен є рабом,
Не кожен тільки щастя мав підкову.
30.09.2021.
* – зоряне скупчення в сузір’ї Тельця.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Матуся її в засвіти пішла…
Аби вернулась, цілувала б руки,
Ділили би на двох життєві муки.
А може б, іншу долю Бог послав?
Не цю, щербату, звідки протекло
Сльозою щастя, терпко-полинове.
Осипалися, ніби лист кленовий,
Життєві плани. Дещо лиш збулось…
Душа оголена, мов гілля восени
Терпить дощів і злих вітрів наругу,
П’є не меди – гірку, колючу тугу…
Частують нею матінку сини.
Всі мрії, мов трухляччя жовтопил,
Розсипались, та так, що й не зібрати,
Скоріш вона страдалиця, ніж мати.
Невже і Бог буває теж сліпим?
Гудуть роями сто думок в мені:
Хіба так можна з матір’ю? Ви ж люди!?
Ніколи вам добра в житті не буде,
Й ніхто не переможе в цій війні.
6.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Синьоокий барвінок,
Мов закоханий хлопець,
До троянди своєї
Підповзає-спішить.
А старенький одвірок
Сині погляди ловить
І ревнує до неї:
– Час як швидко біжить!
Ще недавно був повен
Я краси і здоров'я,
Як гордився, що першим
Зустрічаю гостей,
Милувавсь, коли промінь
Наливав соком-кровю,
Пелюстки її пестив –
Хай скоріше росте.
А вона, ніби краля,
Червоніла квітками,
Посміхалася небу,
Умивалась дощем,
Та й не знала, що крала
Спокій в нього роками,
Та й чи буде потреба
Зрозуміти той щем?
25.07.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021
Хто бачив очі матері-лебідки,
Що втратила в війні своє дитя,
Той бачив ту трагічно-чорну мітку,
Котра там прижилась на все життя.
У тих очах – важкий клубок печалі,
Бо ж надто рідко радість загляда,
Не мають вони спокою й ночами,
Втомились, та продовжують ридать.
Заглянь в ті очі й глибину їх зміряй,
Де помістився весь цей грішний світ,
Але не похитнулась в душах віра,
Хоч вітер долі обтрусив їх цвіт.
У тих очах – за все і всіх тривога:
Яким проснеться на планеті день?
Яку Вкраїна вибере дорогу?
Яке майбутнє кожному гряде?
В очах отих – невиплакане горе,
Якого ні зректись, ані сховать,
Вона чергується із духом непокори
Й народжує для молитов слова:
«Прости, мій Боже, всі мої провини,
Що мала і що маю у житті,
І плід прости моєї пуповини.
Схиляюсь пред тобою в каятті!»
26.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021
Сивіє рань і дихає туманом…
Роса крилом тріпоче на стеблі…
Ще прохолодно тілу і землі,
Трава впилася запахом дурману.
Красою осінь з літом конкурує,
Радіє всяк багатій цій порі.
Не гріє вже так літечка черінь,
Та осінь боса вже до нас мандрує.
Деревам припасла вона мережки,
Пізніше й павутиння напряде.
Працює без утоми день-у-день,
Щоб заквітчати ним до лісу стежку.
31.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2021
Я з осінню давно уже на «ти»,
Адже літа осінні маю й мрії.
Зруйновані у молодість мости,
Але любов ще серце моє гріє.
Несу її, неначе оберіг,
Крізь плин років, душі випробування.
У ній усе: і батьківський поріг,
І першого кохання хвилювання.
Там і солона мамина сльоза,
Що ненароком щоку заросила,
Вона могла багато розказать:
І про народження малесенького сина.
Там і небес замріяна блакить,
Де жайвір спів ранковий розливає,
Й мого становлення і зрілості роки,
І музи тінь, котра про це співає.
Закохана у осінь не на жірт,
Долаю я із нею свої версти.
Всього, що відбулось, мені не жаль,
Бо де любов, там умирає черствість.
28.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Примчала осінь на баскім коні,
За гриву ухопившись золотисту,
Гриби і ягоди – в туманній пелені,
І до лиця – калинове намисто.
На плахті мріють терну ягідки –
Морозу так іще й не дочекались.
В сідлі трималась осінь залюбки,
Тож і біда красуню не спіткала.
Коню вудила вправно напина,
Готуючись до чергового злету –
Попереду ж – шипшина в полинах.
Отримали запрошення й поети.
Примружив око жовте сонця диск,
Закоханий у осінь він не вперше,
Та першим із усіх-усіх світил
Побачив, як літає осінь-вершник.
10.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Заколисує листя руде
Осінь пізня у дивній колисці,
Вона грудень за руку веде
І останнє дотрушує листя.
Рос навколо налито ущерть,
Посвіжіла пожухла травиця,
Під шипшиновим голим кущем
Звіробою забута кровиця.
Заблукав листопадовий день
В королівство осінньої ночі,
Та ж Морфеєві нитку пряде
Й людям сни посилає пророчі.
10.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Ще шаленіло у садочку літо,
Плоди хмеліли дружно від жари,
Поважчали і нахилились віти.
Їх сонце лоскотало ізгори.
А із-за рогу виглядала осінь,
Червивіли-дирявились плоди,
І ми, як черв'ячки, малі і босі,
Навідувались кожен раз сюди.
4.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Купає осінь
Дощиком сірим,
Ще вітер босий,
Та вже осінній,
Тож заховався
В кучерях листя,
Замилувався
Синім намистом*.
Випливло сонце,
Спило росицю,
Стало в віконця
В хату проситься.
Те ж упустило
Жовту забаву
Донечці й сину,
Щоб пострибали.
Діти сміялись
І веселились,
З зайчиком разом
В тінь покотились.
Тепер усюди
Його шукали.
–Хто скаже, люди,
Чом він зникає?
12.01.2021.
* – ягідки терну восени синіють.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
Коли і хто фарбує листя …. (Осінь)
І воно пада навпопад?
Коли й хто в ірій подалися? … (Птахи)
Закінчує що листопад? … (Осінь)
Коли вгорі цвітуть заграви? … (Ранком)
І зашерга чому вода? … (Приморозок)
Тумани плинуть кучеряві,
Ховаючи незриму даль. … (Ранком).
18.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2021
Рання осінь у діброві
Запалила сонцеграй,
Підвела тоненько брови,
Опустила небокрай.
Простелила килимочки
З моху-листячка – пухкі.
Заховала в них грибочки,
А в пеньочки – павучків.
Не забула й про берізку –
Сотворила чудеса:
Золото вплела у кіски,
Коли вітер розчесав.
24.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Не сьогодні і не вчора
Стала осінь, жовточола,
Кожен лень мастила коси,
Мила їх у чистих росах:
То наллє дурману в тишу,
То тумани поколише
На своїх прозорих водах,
Помилується й на вроду.
«Ну, хіба ж я не красива?–
Верби запитала сиві.
Ті ж кивали головою:
«Ти найкраща! Бог з тобою!»
24.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Прямує осінь в листопад –
Знайшла, таки, туди стежину.
Осиротіло дише сад,
Налиті свіжістю жоржини.
Безмежно вдячні вони їй
За подаровані деньочки.
У вулику бджолиний рій.
Ще нагідок сміються очки.
Це жовтень добре їх стеріг
Від злих вітрів, дощів, морозів,
Та прийде холод на поріг,
Писати буде грудень прозу.
24.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Кажуть, думки і спогади крилаті,
Так є, було і завжди буде так.
Мені ж ізов наснилась рідна хата,
Неначе я лечу туди, мов птах.
Лечу туди, ізвідки мій початок,
Де землю сколихнув мій крик і крок.
Тоді лелека ніс частіш дівчаток,
Й моя зоря засяла між зірок.
Лечу туди, де кучерявий вітер
Господарює у рясних садках:
То зодягає в зелен-руту віти,
То в зиму після осені втіка.
Там верби посивілі свої коси
Купають у стоячому ставку,
А ранки миють ноги в синіх росах
Під несподіване зозулине «ку-ку».
Лечу туди, де утопились вишні
У білім шумовинні навесні,
А з покуття зорить на все Всевишній,
Й пісні замовкли наші голосні.
Там сни були такі міцні й солодкі,
І місяць посміхався ізгори,
І молодь невгавала на колодках,
Й закоханих вінчали явори.
Лечу туди…
26.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Заколисує осінь дощами
Сіро-синю замислену вись,
Попрощалась вона з журавлями,
Що у даль, синю даль піднялись.
Закружляє у вальсі осіннім
З вітром тихим рясний падолист,
Залунають музики весільні –
Чиїсь мрії про щастя збулись.
Найгустіші осінні тумани,
Найбагатші осінні столи,
Найтепліш землі під килимами,
Що устигла вона простелить.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Знову осінь, серцю мила,
Завітала в рідний край,
Ранок росами умила,
Запалила барвограй.
Простелила стежку пишну
У старий осінній сад,
Де вином залиті вишні,
Грушки пізні ще висять.
Килим дивний, особливий,
Простелила й під горіх.
Наближаюся, щаслива,
Обминути його – гріх.
Напівголі абрикоси
Гіллям кличуть: «Підійди.
Як-не-як, надворі осінь,
Так буває не завжди!»
Око манить і калина
У рубіновім плащі.
Цю осінньо-світлу днину
Заховаю у душі.
24.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
Горбистий випав жінці шлях,
Хоч спотикалася, долала,
Свій хрест нікому не давала:
Згиналась, падала, та… йшла.
Вона ішла, назло усім,
На долю теж не нарікала,
Легких стежинок не шукала.
Купалось личко у красі…
Сміливо йшла навстріч біді,
Давно згубивши ключ до щастя.
Полин для неї був причастям…
За інших мусила радіть.
Навчилася із горем жить,
Із самотою розмовляти…
Чи долі це була розплата?
Геть розучилася тужить…
Чи так судилось жінці цій:
Не мати від життя утіхи?
Усі її буремні віхи
Вписали зморшки на лиці.
Вже й осінь жінки добіга…
Попереду – зима сувора…
Ба, обнялась вона із горем…
Все важче йти її ногам…
18.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
Болить мені війна, що йде на сході, тому й пишу про неї знов і знов... Два вірші про одного героя
Пам’яті чернігівця Дмитра Сискова, котрий загинув в АТО 12.02.2018.
Лютневий день не був тоді холодний,
І білий сніг біди не обіцяв…
Він друзів вірних мав і нагороди,
Та день той став останнім для бійця.
Його ім’я красиве, звучне, сильне,
В сім’ї і люди кликали Дмитро.
Для неньки України був він сином,
І погляд променів його добром.
Не у окопі він тепер – у небо
Знялась війною стомлена душа,
І хоч за волю воювать ще треба,
Він побратимам право це лиша.
Із фота – очі – темно-сірі, теплі,
Бажанням жити струменять з-під скла…
Дивлюся і душа моя отерпла:
Чому ж у світі так багато зла?
Чому душа так рано відлетіла,
Лишивши Україні біль і жаль,
А матері в труні холодне тіло
І до кінця життя гірку печаль?
13.02.2018.
– Матусю, хіба син твій не правий?
Мама Дмитра Сискова має російське коріння. Коли у 2014 році почалася війна на Донбасі, вона умовляла єдиного сина не їхати туди. «Ведь ти же не хахльонок»,– вирвалося у неї. Але Дмитро зробив свій вибір: він поїхав, героїчно боровся з ворогами і загинув за Україну у 2018році.
Я не хахльонок – я – вкраїнець, мамо,
Хоча й російська в жилах кров тече,
У серці вражі вибухи лунають,
Донбас покликав і моє плече.
Я – українець! Зрозумій це, мамо,
Такий тепер мій вічний позивний.
Побачити в житті устиг немало,
Пізнав і злу «романтику» війни.
Матусю, я не просто українець:
Святі для мене воля й це ім’я,
Вони не продаються за червінець.
Повір, не зраджу України я.
Я українцем став не вчора, рідна,
Я цим пишаюсь, дихаю, живу.
Дві неньки в мене: ти і Україна,
Я іншу землю так не назову.
Запам’ятай, я – українець, мамо,–
Укотре чітко вимовив Дмитро, –
Ніякий біс нас, мамо, не зламає,
Тож вільні будуть люди і Дніпро.
Я – УКРАЇНЕЦЬ, чуєш, білий світе,
На Українській виріс я землі,
Тож слідую Шевченка заповітам
І гетьман мій не той, що у Кремлі!
Я – українець, люба моя нене,
Тож рідну землю мушу захищать,
Саме вона звернулася до мене,
Бо українська у мені душа.
Я той, що стяг шанує жовто-синій,
І дух козацький бережу живим.
Я України був, є й буду сином!
– Матусю, хіба син твій не правий?!
27.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
Плине осінь.
Ледь помітно плине,
Через Десну плине у човні,
Запаливши кучері калині,
Посмішку послала і мені.
Й опинилась
Я в її тенетах,
Пригубила неземну красу,
Й полилися із душі куплети.
Музу теж у осінь запрошу.
Там листочки
З вітром на бруківці
«Гопачок» танцюють, «Краков’як»,
Аж тремтять у кожного колінця,
Лиш один від холоду закляк.
Я візьму його
В свої долоні,
Відігрію подихом своїм:
«Ми обоє в осені полоні,
Будеш гостем ти тепер моїм».
23.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2021
Жінки – то вічна загадка для світу –
Його і рятувальниця, й краса,
Серед зими вона буває літом,
За всіх її молитва в небесах.
Жінки – не просто дар земний природи…
Я ж знаю особливу із жінок:
Проста, розумна, скромна, із народу,
У неї під контролем кожен крок.
Незвичне і ім’я її – Таїна,
Тож не одна в ній – кілька таємниць:
Там – спів весни і посвист солов’їний,
Й волошок шепіт посеред пшениць.
В цім імені – краса весни і літа,
І казка осені, і загадка зими.
Вона горить, адже не вміє тліти,
Їй підкоряються вітри й гучні громи.
Вона сучасна й надто романтична.
Не рясно на землі таких жінок:
Десь – самовпевнена, а десь – самокритична,
Та є в ній те, що є лише в зірок:
І блиск очей із сяйвом особливим,
І мужності не шкодував їй Бог.
Хай доля посміхнеться їй щаслива,
А серце переповнює любов!
5.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
Стеле осінь під ноги не квіти –
Стиглі трави, загорнені в сум.
Заколисує бабине літо
Свіжовмиту осінню красу.
Ще кружляє у тихому вальсі
Жовтоокий слуга-листопад.
День короткий красі здивувався,
Адже скоро зима наступа.
Запорошить-засипле снігами
Всі дороги, поля і ліси.
Гілля саду іздасться рогами,
Сріблом небу доточить краси.
Але це буде потім, а зараз
Бавить око осіння краса,
Та вже хмари, неначе хозари*,
Завойовують синь-небеса.
18.04.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Спішу до лісу навмання.
Трава від сонечка линя,
Залита ж росами
До ніг світ небо прихиля?
Мене це диво окриля:
То примха осені.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Вона і він… Матуся й син… єдиний…
Ця зустріч їх останньою була.
Як і усі, жила і їх родина,
Поки в Донбасі задзвенів булат…
Вона і він… І мить, така важлива:
Матуся із тривогою в очах…
Але яка ж вона була щаслива,
Коли тулилась до його плеча…
Про все, про все забула у ту пору –
Вели розмову тільки їх серця:
Це він її надія і опора,
Дарунок її долі і Творця.
У камуфляжі, іх лицем змужнілим,
І з першим інеєм, що скроні притрусив.
Не був іще він чоловіком зрілим;
Стояв не просто воїн – її СИН!
Він думав теж про неї, найріднішу,
Якій він зобов’язаний життям:
Хоча б війна скінчилася скоріше,
Розкаже про синівські почуття.
Вона і він… матуся й син… дорослий…
І доля поряд пише свій вердикт…
І вічності згори прозорі очі:
Ніколи син не прийде вже сюди…
Вона і він… Матуся й син – єдиний,
Яким вона і дихала й жила. ..
Як мало щастя треба для людини,
Лиш би була дитиночка жива.
13.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
Учора, у переддень свята Покрови та Дня українського козацтва побувала на відкритті меморіальної дошки загиблому воїну випускникові Чернігівської школи №14 Анічу Олегу Миколайовичу. Це вже 3-тя меморіальна дошка на стінах цієї школи. Три випускники цього учбового закладу віддали свої життя за волю України. Надзвичайно хвилюючий, але потрібний захід і для учнів школи, і для громадськості Чернігова.
Пам’яті Аніча Олега Миколайовича (05.06.1972. – 09.06.2019.), майора, зам. начальника артилерії 56-ої окремої мотопіхотної бригади, який воював проти російсько-терористичних угруповань на Сході України.
Вже третій рік, як ангелом він став…
Тепер з небес вартує Україну.
Ані дзвінка від нього, ні листа…
Лиш фота, хрест і в Яцеві… могила…
Життя ж його спинилось в сорок сім…
Чи то скупою виявилась доля.
Майор, тож там був, де військові всі,
Аби народу врятувати волю.
Під Маріуполем пролив уперше кров,
Яку дістав від матінки і роду…
До України в ній жила любов,
Завжди служив лиш рідному народу.
Серйозний, зібраний, із сонцем ув очах…
Такий не вмів хитрити чи ховатись…
Ніс перемогу на своїх плечах,
Для нього Україна – друга мати.
Та… не доніс, бо рано смерть зустрів:
У Яворові впав на полігоні…
І заридав за ним… Чернігів, Львів.
Пішов майор і в вічність у погонах.
В червневий день, бач, смерть його знайшла,
Коли черешні достигали й вишні,
Й душа зорею в небесах зійшла.
З любов’ю стрів її святу Всевишній…
Палає схід ще у брудній війні…
Олег тепер у війську, у небеснім,
Вже не майор, а ангел він у нім,
Тож молить Господа за Крим, Донбас і Десну…
17.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Закохана у осінь жовтокосу,
Де кожен штрих – то витвір її рук:
Мережками у травах квітнуть роси,
Бентежить душу загадковий звук.
Коли клини у синій висі линуть,
Спускаючи болюче вниз «курли»,
То п’ють журу ліси, поля й долини,
Що зодяглись в осінні кольори.
Люблю стрічать осіннє надвечір’я
І цноту ранків пити, мов росу,
Й проснеться у мені любов дочірня,
Котру до днів останніх понесу.
30.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
У день жовтневий сонячно-веселий,
Коли стомилась літня суєта,
І літо бабине розвіялось по селах,
Душа була народжена свята.
Красунечка поліська, зореока,
Пішла життям з піснями на устах.
Це в ній душа вмістилася широка,
Хоч доля не була її проста.
Дружина вона, мати і бабуся,
І вірний друг – прекрасний педагог,
Усе життя у пошуках, у русі
Серед сімейних і земних тривог.
Сьогодні в неї ювілейна дата:
Зозуля накувала СІМДЕСЯТ,
Тож хочеться сердечно привітати
Її з найкращим святом серед свят!
Здоров’я непохитного, міцного,
Широких крил, аби тривав політ,
Людського щастя, чистого, земного,
Прожити в парі СОТНЮ іще літ!!!
5.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Учителю, святе твоє ім’я,
Адже на землю посланий ти Богом.
Перед тобою голову схиля
Той, у кім древо виросло любові.
Твої зіниці мудрістю цвітуть,
Тож сіють і розумне вони, й вічне,
Ти у труді щодня, мов на посту,
Суворій правді дивишся у вічі.
І не важливо, який маєш вік,
Чи молода ти жінка, самобутня,
А чи поважний строгий чоловік,
Ведеш дітей уміло у майбутнє!
4.10.2021.
Ганна Верес (Демижденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Надворі осінь, владна господиня,
То нас дощем пожурить, то теплом.
Давно в коморі кавуни і дині.
Змінилось небо і рясне зело.
Своє проміння сонце шле косіше,
І день щораз у вечір поспіша,
Вдягають ранки сукенки сіріші,
Та не бідніє осені душа.
Така ж привітно-мила і гостинна,
Із пирогами свіжими, як дух,
Зібрала все, що літечко зростило,
Чекає свого часу і дідух.
Вона ж завжди художниця завзята,
Цьогоріч теж фарбує все підряд.
Здається, край готує наш до свята,
Поки в дорозі місяць-листопад.
Горобина рум’янцем залилася –
Змагаються з калиною вони…
Чи то не кров у листі запеклася,
Адже не гасне полум’я війни?
Сумні думки всіх нині огортають,
Не розбавля їх осені краса,
Не всі і рани теж позаростають –
Ростуть полки убитих в небесах…
1.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Літа її в полоні сивини…
І горенька навколо – ціле море…
Не повернувся син її з війни…
Ніхто її голівку не пригорне…
Вона ж одна-однісінька. Одна…
Ще самота в куточку дише болем…
Надто далеко вся її рідня,
Тож найчастіш бесідує із Богом…
Увечері помолиться і вдень,
Аби здолати почорнілу тугу,
І для синочка слово теж знайде,
І доленьку пожурить за наругу…
А дні біжать… І спину їм нема…
Історія не зна перепочинку…
«Невже навіки в цій душі зима?» –
Міркує ніч, вдивляючись у жінку.
І чує: « Хоч у сон прийди, мій синку…»
1.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Тужить осені сопілка
За погожим літнім днем,
Змовкли в полі перепілки,
Джміль басисто не гуде.
Одягли сірі жупани
Ранки й бродять по росі.
Осінь, хоч і строга пані,
Поклоняється красі.
В позолоті соковитій
І садочки, і ліси.
Поглядають сумовито:
«Де пташині голоси,
Котрі ранки зустрічали,
Звеселяли світлий день
І про нічку сповіщали?
Де поділись вони? Де?»
7.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Життя – тривоги, загадки й секрети,
Які іще ніхто не розгадав:
Ні мудреці, геть сиві, ні поети,
Тече воно, мов річкова вода,
То виром крутить, аж шумить-шумує,
То бистротечією понесе,
Тоді в душі неспокій зазимує,
І ти готовий вже також на все.
То раптом знов піднесення святкуєш:
Стаєш крилатим, сильним, вольовим,
І добрим словом всіх тоді частуєш,
Хоч рана у душі іще кровить.
Людське життя – постійне чергування
Добра зі злом, удачі і невдач,
Це пізнання розлуки і кохання,
Це чорний хліб з водою і калач.
Це витівки і долі, і недолі,
Де ти – прохач, а іноді й борець,
Й фінал його нікому невідомий.
Єдиний, хто це знає, – сам Творець!
30.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Багата осінь на дощі і роси,
На зойк прощальний в небі журавлів.
Трави тепер ніхто уже не косить –
Вона вдяглась у срібло-кришталі.
Міняє осінь часто й вишиванки:
У золотій – обідньої пори,
У сиву – зодягається ізранку,
В імлистій – зустрічає вечори.
Кружляє в вальсі листя пожовтіле –
Останній танець це в його житті,
Сльозинками дрібними запотіли
У вікнах шиби – срібно-золоті.
Осіння казка вабить мою душу,
Аж подих перехоплює краса,
Поки дощами довгими затужить
І тишею поселиться в лісах.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Лиш де-не-де росли тополі,
Мов розгубились в Дикім полі,
Та небо мовчки стерегли.
Ширококрилі там орли
Літали гордо понад степом
Та ковили розкішні стебла
Звірятам прихистком були,
Пташині гнізда берегли.
Цей степ безмежний, загадковий,
Козацького коня підкову
Він до сьогодні стереже.
Хоч козаків нема там вже,
Та дух козацький все ж витає,
Орлів все менше теж літає –
Цивілізація прийшла,
Козацьку славу все ж знайшла.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Рясніє яблуками сад
І груш багато.
Вони між листячком висять,
А поряд – хата.
І заглядають у вікно
Високі мальви,
Що відцвіли не так давно,
Тепер дрімали.
Летять з-під стріхи горобці,
Шукають здобич,
Сіренькі жителі оці
Тікають з дому,
Щоб нагулятись досхочу
Роси напитись,
Щоб їхній галас сад почув.
В красі втопитись
І дикі сиві голуби –
Все воркували,
Було їм мало і доби.
Життя триває…
5.06.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Неначе сонячні забави,
Опівдні бачились в ярах:
Повзли травою і стрибали
По черзі тіні. І в полях
Вони ховалися, й не видно
Для ока нашого було.
То ж сонечко, звичайно, винне,
Що мчали ми аж за село.
Цікавими тоді очима
Проводили вчергове їх,
А іноді ще ж і лічили
Гостей тих сонячних своїх,
Або по яру доганяли
Ту незвичайну полосу.
Дитинства щастя незрівнянне
Через життя усе несу.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Пахне в лісі зволоженим мохом,
Свіжозрізаним сонним грибом.
Обережні ледь чуються кроки…
Та то ж осінь ступає, либонь.
Он побігли намоклі стежини
Вліво-вправо, а та он – навскіс.
Туманець на достиглих ожинах…
Капотить із березових кіс.
Цідить тишу ця казка осіння,
А як дятел її сколихне,
Силует сіруватий лосиний
Краю лісу ураз досягне.
Хто бував у осінньому лісі,
Певне, той не забув його теж,
Й оживе це пізніше у пісні,
А чи в вірші. Нема красі меж!
13.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021