| Сторінки (36/3561): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Дзвеніла тиша… Зорі не сміялись…
Земля давно вже кликала весну…
Подекуди дими ще підіймались.
А він… лежав. А мо’, таки заснув?!
Спинився місяць, мов хотів розгледіть
Лице його. Солдат лежав же ниць…
Не просто воїн – український легінь.
Таких немало на шляхах війни.
А той лежав у сповиточку долі,
Що кликала бійця у Божий рай…
Ним керувала справжня сила волі…
Останні сили чоловік зібрав…
Не кваплячись, усе ж устав на ноги.
При нім – друзяка вірний – автомат…
Забувши про усі перестороги,
Іти став. Аж почув… російський мат.
І бачив місяць, як упали тіні –
Усіх поклав контужений вояк:
«Що тут забули, м@скалі-кретини?» –
Промовив, заікаючись, вояк…
І знову тиша змовкла над солдатом,
Що впав на землю, теплу від вогню…
Заснув… І бачив хату свою й матір:
«Тримайся, рідна, я орду спиню!..»
Земля іще не вичахла… Ще тепла.
Вогнем її карає дика рать…
Та руки українців ще не терпнуть –
Тримають зброю, доки згине гадь.
27.01 2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Літа зустрілись рано з сивиною
І встигли русі коси посріблить.
Думки мої отруєні війною,
Бо в мене ж – син і внуки два – орли…
Ох, нелегка ця ноша є для мене,
Адже земля палає у вогні.
Там, де гаї, ліси були зелені,
Пташиний спів акордами дзвенів,
Тепер дзвенять там не щити черлені,
Як то колись бувало на війні,
Що обізвалась пам’яттю до мене.
Тож страшно й боляче тепер мені.
.
Там крики, стогін, кров тече рікою,
Благають небо вирви і корчі…
Що ж кате-московите ти накоїв?
Свобода й воля знаємо почім!..
Та відцуратись від мети? – Ніколи!
Живе дух волі в душах і серцях,
У снах у наших, в сонечку ранковім,
В молитвах до Небесного Отця!
26.01.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Війна триває в нас уже віки,
Отож народ несе свої страждання.
Давалися вони йому взнаки,
Тому і народились запитання:
– Хто відповість за материнський біль,
За втрачені життя й каліцтва наші?
Не той народ, що жити звик в ганьбі?
– Московія це, а точніше – раша.
– Хто відповість за села і міста,
Чий вік сягнув далеко за століття?
Традиції свої мали, свята?
Хіба не ти дозволив це їй, світе?
Хто відповість за долі тих людей,
Котрі із-за війни не народились?
Куди тоді ми з Вами, люди, йдем
І як до цього всі ми докотились?
Хто відповість за рани на землі,
Що годувала мало не пів світу?
Вона ж – у мінах, вирви не малі.
Хіба таку залишить мали дітям?
Хто відповість за спалені поля,
За крик пташини над вогнем, тривожний,
За матір і згвалтоване маля?
Хіба таке коли забути можна?
Хто відповість на сотні запитань,
Котрі хвилюють мій народ до болю?
Коли з планети зникне оркостан?
Запитання це адресую Богу.
18.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Умились дощем рано-рано кленочки,
Немов готувалися стріти синочків…
Везуть у село двох героїв. Тихенько,
Аби попрощалася з ними їх… ненька.
Везуть обережно, аби не струснути.
Вона вже дві ночі не може заснути…
Сини під Лиманом загинули, бідні,
За край свій, аби залишився свобідним.
Дощ миє машину, викупує фари.
Ніхто із синочків не мав іще пари.
Для них Україна – дружина і мати.
Стояли, щоб ворога наступ зламати.
Залишили слід по собі в селі гідний.
Тепер зустрічали їх вулиці рідні.
Народ – на колінах, з печаллю в зіницях,
І горя по вінця у душах-криницях.
А дощ не стихає… Чи прорване небо?..
Ридають каштани… Заплакані верби…
О Боже, дітей приюти у господі,
Вони рятували народу свободу.
Течуть по машині сльозини небесні,
Мов будять синочків, аби ті воскресли,
Зайшли до матусі у рідну хатину.
(Та все пам’ятає про кожну дитину).
Щоб низько вклонились порогу, іконам…
Але не судилося це вже нікому…
Стоїть півжива мати біля порогу,
Не труни чекала вона – Перемогу…
Лице, ніби крейда. У чорній хустині…
Вуста шепотіли: «Було дві дитини…
Забрали обох дикуни-московити».
Життя закінчилось її соковите.
З молитвою в церкві вона і удома,
Лиш цим розбавлялась матусина втома.
Канал-телеграми навчилась читати.
На що тільки здатна бува рідна мати!
Стоїть, мов з хреста вона щойно ізнята,
А перед очима – синочки-близнята:
Однакові ростом, усім були схожі.
Вона милувалась і всі перехожі.
Синочкам назустріч ступнути хотіла
І… впала… Стріпнулося мамине тіло…
В очах дві сльозинки тепер не вміщались…
Вони з білим світом навіки прощались…
Закрилися очі… Життя у них згасло…
Ловив слух синочків улюблене гасло*.
Воно ще воює усюди з ордою,
Звучить по всім світу, не знає кордонів…
Ніхто не побачить на небі їх стрічі.
До них приєднаються предки із Січі.
Запишуться у особливе там військо,
Бо душі у кожного з них УКРАЇНСЬКІ!
22.01.2024.
--------------------
* – «Слава Україні!»
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Там, де сивий Дніпро береги повінчав,
Зустрічав жовте сонце ранкове,
То моя все земля від Дінця до Збруча,
А над нею – сатин барвінковий.
Коли ж прийде весна, дивом-квітом рясна,
На вербові усядеться плечі,
То гаїв сивина горизонт спелена,
Збудить клини у небі лелечі.
Де красуня Десна тихі води несла
І несе й дотепер в шир Дніпрову,
Там казкова краса поселилась в лісах,
Там народ особливої крові.
Де кошлаті вітри ковилу зберегли,
Де дзвеніла козацька підкова,
Синьоокі волошки в житах зацвіли.
То мій край у тумані бузковім.
6.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Ідуть з життя поети, музиканти…
Ідуть дорослі люди і малі.
Слабкі ідуть і сильні, мов атланти.
Тривожать небо сльози і жалі.
Ідуть під плач гіркий родини, друзів
І під сирен проникливе виття,
Коли село чи місто у напрузі,
Коли й не нажилися до пуття.
Ідуть, аби з небес молити Бога
Спинити ненависну цю орду,
Наповнити добром світ і любов’ю,
Аби усе було в нім до ладу.
Ідуть прості й відомі фабриканти,
Йдуть люди різні: молоді, старі.
Багатих не рятують діаманти,
Коли намітить Божий перст згори.
Ідуть туди, де вічно будуть жити,
На землю їм не світить вороття,
Не чутимуть, як шепче в полі жито,
Не бігтимуть із дітьми в укриття
Ідуть туди, дотримуючись черги.
Нема там свата, брата, ще когось.
Ідуть безбожники і хрещені, і вчені,
Лінивці й ті, хто за народ боровсь
У цій війні, підступній і жорстокій,
Хоч назву має дивну – СВО*.
І хочеться кричати вже: «Допоки?
Чи будем колись жити без тривог?!»
10.01.2024.
------------------
* – спеціальна військова операція.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Коли уже й поет із автоматом
Іде у бій, щоб волю зберегти
Від тих, хто землю засіває матом
І в будні дні, і навіть в день святий,
Не випадково це – ціну зна волі.
За ним – його земля й його рідня,
А у душі – по вінця того болю,
Який на землю принесла русня.
Коли уже й поет із автоматом
Устав проти московської орди,
То це тому, що з роду він сарматів*,
У світ прийшов, щоб волю відродить.
8.01.2024.
* - іраномовні кочові племена, які проживали із 2 ст. до н. е. по 4 ст. в степах від Зх. Казахстану до Подунав'я.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Свій кожен день стрічаю я, як свято,
І небу дякую за те, що ще живу,
Що маю рід не однієї статі,
Тож бачу місію його нову.
Землі й народу я дарую слово,
Гірке десь, як полин, а десь, як мед,
Запрошую і музу знову й знову,
Аби висот позичити в комет.
Поета слово – дивний птах крилатий,
Тож сам Господь звелів йому літать.
За нього має бути гідна плата,
І місія його в житті свята.
Яку ж велику силу має слово,
Теплом душі зігріте у свята,
Вникаю в суть його, вдягну в обнову
І розумію, як кого вітать.
А коли в слові й мудрості є зерна,
Із досвідом людей кількох століть,
В нім сила ожива земна й підземна,
Котра тримає на собі цей світ.
25.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Україна рятує світ
Від орди, що його руйнує.
Скільки в неї сьогодні бід!
Все ж часу вона не марнує.
Ворог зовнішній дошкуля,
Загнилася і середИна.
Скільки зла знала ця земля!
Корчувала його й гординю.
Знала біль від великих зрад,
Вміло зрощених сепарнею,
Що далека була від правд.
Йшла то галькою, то стернею.
Вона стала, немов магніт,
Всіх єднає навколо себе,
Щоб не здався росії світ,
У любові щоб мав потребу!
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Я бачу світ. А він не кольоровий –
У чорно-білих весь тенетах зла,
Сльозою вмитий пополам із кров’ю:
Війна на пів планети розповзлась…
Я бачу світ не через окуляри.
Бачу його таким, яким він є:
Диктують свою волю в нім доляри,
Убивцям жадний зброю продає.
Я бачу світ, покраяний геть болем,
В обіймах зла невесело душі.
В нім дефіцит давно добра й любові.
І долю вершать не свої – чужі.
Я бачу світ, де ситі і голодні
Десь поряд, десь на віддалі живуть,
Де з полум’я війни, як і сьогодні,
У Божий рай героями пливуть.
Я бачу світ. Він зовсім не рожевий,
І стежку має кожен в нім свою –
На всіх не вистачає споришевих –
Я також перед вибором стою.
– Чому так є, – у вічності питаю, –
Адже світ білий білим має буть!
Чому так довго зло його хитає?
І хто благословив цю боротьбу?
Все ж попливуть над нами сині весни,
Дитячий сміх усюди залуна.
Сміятиметься сонце… Не воскреснуть
Лиш ті, кого забрала ця війна…
Я бачу світ, залитий щедро сонцем,
З полями у обіймах росяних,
З калиною під маминим віконцем,
Де вже немає смутку і війни!
22.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Відповідь-подяка всім друзям, що привітали мене із Днем народження 25.01.2024.
Сердечно дякую вам, любі мої друзі,
За те тепло, що вклали ви в слова,
Що всі ми в поетичному союзі,
Де кожне серденько по-своєму співа!
Іще одна за мною висота,
Іще на крок поближчало і небо.
Було усе: і будні, і свята,
В любові і труді була потреба.
Жила, як всі, як мій народ віки,
Захоплення пила й розчарування.
Пишалась: прадіди – із Січі козаки.
Пізнала смак жіночого кохання.
Були журливі і веселі дні,
Купалася у радощах і горі.
Тепер моя країна у війні –
Кривавих ран і сліз навколо море.
А я живу! На зло, як кажуть, злу!
І не зійду з цієї вже дороги.
Я вірю, що зустріну ту весну,
Що принесе в долонях ПЕРЕМОГУ!
25.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Я вишию словами Перемогу,
Хоча й солідні маю вже літа,
Покличу музу й час на допомогу,
Поклавши власну долю на вівтар.
Словами біль свій вилити я мушу,
Який уже в собі не умістить.
Важким камінням давить він на душу,
Адже могили всюди і хрести.
Нічні сирени виють без упину,
Принишк надовго і дитячий сміх…
Мов паралізувало Україну…
Чи це спокута за якийсь наш гріх?
Та чи можливо це гріхом назвати,
Коли жить вільно хоче мій народ,
А поряд люди, геть неадекватні,
Яких лякає й слово «патріот»?
Важкий і довгий шлях до Перемоги,
Та мусимо його таки здолать.
На це існує в світі воля Бога,
Не слід про це нікому забувать!
Щоб зазвучало слово «ПЕРЕМОГА»,
Позичу в сонця світла і тепла,
Аби ми жить щасливо мали змогу,
Щоб ця війна останньою була.
В неволі, світе, жити нас не змушуй,
Бо воля нам дорожча за життя,
Тож тіло покладем своє і душу,
Нове собі збудуєм майбуття!
16.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Серед змучених дійсністю дум
Найчастіше одну обираю:
Як спинити московську орду–
І за що вона нас так карає?
Звідки зло накопили «брати»,
Ще й себе величають «слов’яни».
Утопили нас в морі біди –
«Подарунок» від «братика Вані».
І спиняється думка на тім,
Що те зло в них копилось роками,
Бо в нас руки у всіх «золоті»
І за волю б’ємося віками».
Не пізнать тим рабам висоти,
Не розправити й плечі ніколи.
Боже милий, за осуд прости,
Та від вад їхніх маєм оскому.
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Такого болю ще земля не знала
І гіркоту таку не пив народ –
Недоля Україну спеленала,
Тож гинуть діти й воїн-патріот.
Вогонь і стогін рвуться в синє небо,
Яке не проглядається крізь дим,
Безрукими стоять дуби і верби,
Безхатьками вже тисячі родин.
І все це завдяки сусідці-раші:
Горять будівлі, люди і земля.
Та нас не поневолить силі вражій!
Надія у вогні тім не згоря!
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Із сивини розгублених століть
Пробилася історія правдива.
Почув про тебе, Україно, світ,
Адже жива! Жива усім на диво!
Усе здолала, що Господь послав,
Хоч падала не раз і підіймалась.
Ділили Ярослав* тебе й Мстислав**,
В передчутті біди вони єднались.
До світла ти усе життя ішла,
Утверджуючись на землі багатій.
Із вірою в добро завжди жила,
Хоча не раз ішли ще брат на брата.
Тебе любовно називали Русь,
А іноді – перлиною Європи.
З походів не один син не вернувсь.
Сьогодні свою землю кров’ю кропиш.
Ти знала смак поразок вікових
І перемог солодких мала вміру,
Крик чула той розпачливий вдови,
Якої муж упав за землю й віру.
Ти знову у нерівному бою
З росією, котра клялась в любові.
Свободу, вірю, збережеш свою,
Не раз пишатись буде світ тобою!
12.01.202
--------------------
* – Яросла́в Володи́мирович — київський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський. Князь ростовський і новгородський. Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди. 988 року, за наказом батька, став намісником у Ростові. Був одружений з Інгігердою, шведською принцесою.
** – Мстисла́в Володи́мирович — князь тмутороканський і чернігівський. Представник династії Рюриковичів. Син київського князя Володимира Великого і полоцької князівни Рогнеди. Брат Ярослава Мудрого. Прізвисько — Хоро́брий.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Є та любов, яка живе в людині,
Допоки та зустріне свій фінал.
Любов ця до землі і до дитини
Сильнішає, коли іде війна.
Є та любов, якою дишуть люди
І моляться у чорний лиха день.
Вона в людині людяність розбудить
І цим фортецю проти зла зведе.
Є та любов, з якою не вмирають,
А вічно в пам’яті лишаються людській,
Прямують душі тих людей до раю,
Хоча туди ворота завузькі.
Є та любов, з якою жить непросто,
Без неї теж людина – сирота.
Така любов, немов останній постріл,
І разом з тим, воістину свята.
Є й та любов, котра живе в людині
До тих людей, котрі дали життя,
Причетні і до створення родини,
І ти суб’єктом теж стаєш буття.
12.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Коли в тобі живе народний біль
І серце тужить, мучиться і рветься,
Коли у світ прийшов ти не з рабів,
То поклянися Україні-неньці,
Що будеш з нею в радості й біді,
У сніп її вкладеш і власну долю,
Повторищ славу козаків-дідів,
Бо ж не буває дармової волі.
13.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024
Стоїть Україна. Ціною важкою
Даються їй ніч і день.
Залита земля кров’яною рікою –
Росія війною йде…
Лягають герої за землю, за волю,
Аби «руzzкий мир» спинить.
Горить Україна, ламаються долі.
Столиця горить, димить.
Будівлі лягають, десь дірами зяють
Прасвідки важких століть…
Звучать голоси воїв з Божого раю:
«Країна усе ж стоїть!»
5.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
1. Я той, для кого наша Україна –
Це найдорожчий клаптик на Землі.
Тут пращурів моїх святі могили,
Що виглядають з марева століть.
2. Я той, для кого – мати Україна,
А матір зрадити не може син,
Стоятиму за неї до загину,
Бо це земля і слави, і краси.
3. Я той, для кого слово «Україна» –
Звучить, немов мелодій перегук,
Вона з гіркою долею калини,
Народжена із прадідівських мук.
4. Я той, кому належить Україна,
Тож рани її теж мені болять…
Вона – в піснях далеких Чураївни,
Й сьогоднішньої слави це земля!
2.08.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Сніг опускався ватою,
Холодною, кошлатою,
І килимом біленьким ліг до ніг.
Висіла ніч над хатою,
Що зорі й тишу сватала.
Був свідком цьому таїнству поріг…
18.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Україно моя, не було і нема
Краю, більш благодатного в світі.
Це до тебе любов мене поїть-трима
Й до народу, що став монолітом.
Україно моя, з незапам’ятних літ
Ти цей світ чарувала собою,
Не дозволила свій зупинити політ
І не стала для раші рабою.
Україно моя, загубила ти страх
В історичних боях і походах,
Тож набатом звучить на мільйонних устах:
Воля буде здобута народом.
Україно моя, дивовижні твої
І свята, й чорні дні сьогодення.
Це за волю твою ведуть діти бої,
Під зорею свободи рожденні.
Україно моя, нене сива, свята,
Ти для мене була й є єдина,
Що розп’ята навік на героїв хрестах,
Де і мій буде теж, і родини.
25.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Висмикую з душі слова-багнети,
Щоб ними землю рідну врятувать,
Вони – мої снаряди і ракети.
Ніхто ще не навчився їх збивать.
У них – велика правда про росію.
Непросто цю пізнати глибину,
Чому вона навколо біди сіє
І не одну затіяла війну.
Вона впилась жорстокістю Івана*,
Дуріла і від дикості Петра**,
Такою ж поступово теж ставала,
Тяглась не раз до пагорбів Дніпра.
Немало довела там до загину:
Старе – мале – різниці їй нема,
Та незборимий дух у України –
Ніхто його й ніколи не злама.
Такий народ – ні знищить, ні зугнути,
Хоч діялось це декілька століть.***
Імперії ніколи не збагнути,
Що мій народ міцний, як моноліт!
14.01.2024.
• – Іван IV (1533-1584), за свою жорстоку, свавільну вдачу цар Іван згодом дістав прізвисько Грозний, котрий убив свого сина Івана.
** – цар Петро Перший наказав примусово депортувати понад 100 тисяч українців з правого берега Дніпра взимку 1711–1712 років, заслав десятки тисяч українських козаків і селян на північ — будувати санкт-петербург та облаштовувати інші землі. Вони всі загинули від непосильної праці, хвороб і голоду… Змушував українських науковців, духовенство й діячів культури переселятися до московії та зрікатися власного народу, заборонив книгодрукування українською мовою та наказав вилучити українські тексти з церковних книг, 1721 року перейменував московію на росію, вкравши давню назву України, а наступного року поклав край козацькій автономії, створивши малоросійську колегію.
*** – Розорення Києва (12 березня 1169 року) — захоплення і розграбування Києва коаліцією з 11 князів, зібраною Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським та очоленою його сином Мстиславом Андрійовичем в ході династичного конфлікту за владу на Русі між Волинськими та Суздальськими Мономаховичами.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Плаче доля України,
Гірко-гірко плаче,
Всюди ями та руїни,
Ллється кров юнача.
І дитяча також ллється,
Міста, села гинуть.
Раші гріх цей не минеться.
Втраплять у могилу
Москва, Пітер і Самара,
І Тамбов з Сибіром.
День і ніч народ кошмарять
Ці азійські звірі.
Та ні армія, ні путін
Рашу не врятують.
Зняла Україна пута –
Воленьку вартує.
Дух козацький має, вільний,
Він же невразливий.
Наша славна Україна
Заживе щасливо!
4.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Тепло душі - це те, що не вмирає...
Є люди, що наділені теплом,
Яке від холоду рятує часто й інших.
Спитаєте, що поштовхом було?
Відповідаю: доброти в них більше.
В таких людей тепло живе в душі,
Долати здатне й довгі кілометри,
І не важливо, хто: свої – чужі.
Стосується воно живих і мертвих,
Адже тепло їх все ще гріє нас
Крізь сивий вік, життя перипетії,
Крізь не зупинений ніким, ніколи час.
Мені здається, люди ці святії…
4.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Плине-лине ріка у задимлену даль,
Береги виціловує в тиша.
Плюскотить, мов зітха, її сонна вода,
На собі літній вечір колише.
Той же в чорнім рядні заколисує вись,
Пеленає зірки дрімотою.
Легінь-місяць усоте йому підкоривсь,
Повінчавшись із роллю святою.
Спить під ними земля, потонувши у сни,
Що нагадують про пережите,
Як вона, молода, повна сил, щовесни
Засівала поля свої житом,
Як долини вдягала у роси рясні,
Загортаючи в марево сиве,
Й дарувала всім дні, сонцеокі, ясні,
Аби всі почувались щасливо!
4.01.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Допоки струна в моїм серці бринить
І муза слова диктує,
Допоки в мені Україна болить,
За неї молюсь, святую.
Відколи цю землю ногами топчу,
Впиваюся трунком м’яти,
До днів до останніх її не зречусь.
Люблю її так, як матір.
«Розп’ята була ти не раз на хресті,
Кайданки несла колючі,
Прожиті тобою часи непрості,
Коли пила біль болючий…
Лежиш ти сьогодні в руїнах, в огні –
Москва тебе розпинає.
Клекоче знов помстою кров у мені.
До світу мій глас лунає. –
Невже ти безсилий, глухий чи німий,
Що нас убивать дозволив?
Москва після нас тебе буде громить,
Твою теж розчавить волю».
Допоки стежину життєву топчу,
Землі буду пити чари.
Ніколи народних я ран не прощу
Задуреним яничарам*.
4.01.2024.
• - професійний військовий корпус у Османській імперії, піхота, набрана з невільників
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Крізь марево гучних століть
Ти йшла і ноги розбивала.
Лилася кров, котився піт,
Все ж рятувалась від навали.
За землю й мову ти на прю-
Супроти ворога вставала,
Згубить боялася зорю,
Котра надію подавала.
Долала межі ти століть,
Смілива й горда, мов орлиця,
Народжувала козаків –
З великим серцем українців.
Ішла назустріч тій меті,
Що кликала тебе до волі,
Молилась Матінці святій,
Аби позбутися сваволі.
Тепер стоїш супроти зла,
Що розповзлось на пів планети,
Себе у жертву принесла,
Але не згублені багнети.
Піднімеш ворога на них,
Аби, нарешті, поквитатись,
Щоби не знав ніхто війни,
Довіриш мир синам-атлантам!
17.12.2023.
. © Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
День запалав несміло в високості.
Краєчок неба в світлих півтонах…
То землю привітав промінчик тостом,
І у душі озвалася струна:
«Що принесе сьогодніщня нам днина?
Чи є щось гірше в світі, ніж війна?
Життя ж безцінне кожної людини.
А діточок малих у чім вина?»
Запитання і справді риторичні:
Чи ж може рашу кара обминуть?
Чи то уже так склалось історично,
Що де вона, чекай завжди війну?
5.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
Рік дві тисячі двадцять четвертий
Вже повів у історію нас.
Ми ще боремось мужньо і вперто
І не тільки тепер за Донбас.
За людські ми воюємо душі,
Що уражені вірусом зла.
Його сила аж надто потужна –
На московськім болоті зросла.
Там брехня поганяє брехнею,
Біле чорним назвуть – не моргнуть,
Чи несуть вже таку ахінею*
Про імперії псевдомогуть,
Що дивуєшся, звідки і що це,
І як світ зреагує на це?
Всі притомні, звичайно, у шоці,
Але це й є росії лице!
2.01.2024.
--------------------
• – нісенітниця, дурниця.
¬¬¬¬¬¬¬¬¬
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
«Хто й навіщо послав нам війну?
Чом Господь не закрив їй дороги?» –
Вкотре біль по душі різонув,
Обминувши всі перестороги.
В ніч осінню і довгу, й беззоряну
Рій думок плине навісний,
Серце болем німим переоране:
«Ти хотів, світе, теж війни?!
Може, досить уже нерішучості,
Щоби зло проти нас спинить?
Чи боїшся своєї участі?
Не відчув ти іще вини,
Коли вбивства людей поряд вершаться,
Коли гине мирний народ,
Хтось у друзі до рашки ще тешеться?
Так, це камінь до них в город.
Але ж світ не для зла Богом створений?
Прийде, прийде розплати час.
Наш народ, мов титан, нескорений,
Хоч нелегко його плечам.
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Лягає осінь тихим раєм
На плечі і в душі моїй.
Думки, немов пташина зграя,
Диктують правила свої.
Вони про все, що є навколо:
І про красу, і про війну,
І як Земля долає коло,
Сховавши руху таїну.
І виколисуються мрії
Про те, що завтра нам гряде,
Як вижити наш люд зуміє,
Про Перемоги світлий день.
Про це не мріє лиш лінивий,
В кім ген байдужості живе,
Такий не буде і щасливим,
Хто має мислення криве.
Давно і осінь вже за рогом,
Поріг присипала зима.
Всіх: від малого до старого
В напрузі непростій трима.
Думки… Думки… Їх не спинити,
Допоки мозок мій живий,
І не перервуть їхні ниті
Ні довга ніч, ні день новий.
25.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Поету-воїну Максиму Кривцову, який загинув 7.01.2024.
Поетична родина України осиротіла ще на одного талановитого митця, молодого поета-воїна Максима Кривцова. Його смерть не залишилася непоміченою як у нас в Україні, так і в Європі, зокрема, відомий французький поет Marc Georges з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну слідкує і пише вірші про події на нашій землі, а також перекладає українські вірші на французьку мову. Ним уже перекладено кілька моїх віршів, цікавився він і поезією Максима Кривцова і зробив переклад його вірша зі збірки «Вірші з бійниці». Цей його пост перекладений українською. Він змусив мене написати про Кривцова ще один вірш. Подаю нижче.
День 684 ,
День 318 року ІІ
"Де Поезія, там Надія"
Щодня, поки зброя не здасться,
Буде опубліковано вірш.
****
Він був поетом. Не солдат.
Він помер у віці 33 років.
Він пішов як людина. Як воїн
Його кіт, його вірний фронтовий товариш,
Він пішов за ним у рай.
Поет залишає нам свої вірші.
Ми втратили назавжди
Його ненаписані рядки,
Його непрожиті хвилини,
Його невідомі емоції.
Марк Джордж
“Натхненний словами Lesya Litvinova - Леся Литвинова, мати Поета”
Спроба вірша
Він дійсно був поетом. Не солдат.
Він помер, йому було 33.
Він пішов як чоловік як воїн.
Його кіт, його вірний супутник з фронту,
Назустріч небесам, слідом за Ним.
Поет залишив нам свої вірші.
Ми програли назавжди
Його неписані лінії,
Його непрожиті хвилини,
Його емоції невідомі.
Марк Джордж
"Натхненно словами Лесі Литвінової - Сеся Літвінова, мати
Спроби вірша
***
…
Коли він засинає
Повільно розтягує ноги
Він мріє про літо
Мрія про цегляний будинок
Мрія курчат
Хто бігає у дворі
Мрія дитини
Насолоджуюсь пирогом.
Мій шолом випадково вислизає з моїх рук
Падаю в багнюку
Кіт прокидається
Складіть очі
Придивіться довкола нього
І їхній
Се рендорт.
Максим Кривцов - Максим Кривцов
Витяг з "Хочу розповісти тобі історію"
Про великого кота
Червоний... " - 4 січня 2023 року 18:37
Переклад Марка Жоржа
Вірш, написаний за 3 дні до того, як Максим Кривцов загинув на фронті
Максим Кривцов - Ваксиму Кривцов . Ову (1990-2024): український поет, громадський діяч. Народився в Рівному (північно-західна Україна). Закінчив Київський національний університет технологій та дизайну, де навчався дизайну взуття та шкіряних виробів. Працював на Рівненській нетканій фабриці. Брав участь у Революції Гідності (майдан на Заході) (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
З 2014 року пішов до армії добровольцем. У 2020 році працює на чолі з Реабілітаційного центру для військовослужбовців, які повертаються з Донбаського фронту. У 2022 році він повертається на фронт.
Він пише вірші ще з підлітка. Редагується кілька книг. Його остання збірка поезії "Вірші зійни Еді – Вірші про вину"; Наш Формат Editions – Our Format – Kyiv, 2023 визнана однією з найкращих збірок Поезії 2023.
У 2014 році він написав цей вірш
Одного разу
Весна 2014 року
Я заснув
Не прокидаючись кілька років
Мої сни були сніжні та холодні,
Як долоні покійного біля Ізюму.
Можливо, я все ще не прокинувся.
Все ще спить у цьому тунелі
Як глибокий марафон
Із мрії.
Ілюстрації:
Максим Кривцов - Максиму Кривтов, зі своїм котом
Couverture du recueil de Poésie « Вірші з бійниці – Poèmes de la faille » ; Editions Наш Формат – Notre Format – Kyiv, 2023
#ukraine #Україна
#poème #поезії
#MaximKryvtsov #МаксимуКривцову
#LesyaLitvinova #ЛесяЛітвінова
#НашФормат
А це ще один мій вірш про Максима Кривцова
За тобою, Максе, вся Вкраїна плаче,
І пів світу плаче, воїне Кривцов.
Хтось тебе ні разу у житті не бачив,
А ти став відомим, як і Віктор Цой*.
Ти – поет від Бога, кажуть побратими,
В цім переконання маємо і ми.
Крокував стежками, друже, ти крутими,
В пам'яті лишився щирим, не німим.
Вірші ручаями із небес лилися,
Рими шліфували вибухи війни.
Рижий кіт**, відчувши доброту, тулився,
Теж сльозу останню із очей зронив.
Важко Україні утрачать Героя,
А ще важче неньці усвідомить мить,
Що війна їй долю встигла перекроїть,
Серце материнське плаче і щемить.
За тобою, Максе, плаче навіть… муза,
І дружок твій вірний – з віршами блокнот,
На снігу автограф – кров'ю в лісосмузі
Й друзі, котрі знали, скільки мав чеснот.
Вічна пам'ять тобі, Герою!
8.01.2024.
*– . Радянський рок-музикант, автор пісень, художник і актор.
**– його улюблеий кіт, що був із ним на фронті.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Я з тих людей, що падати не вміють,
Коли впадуть, на серденьку – синці.
Скоріш від того, що навколо «змії»,
Не потече й сльозинка по щоці.
Чому так є, запитую у себе,
В характері незримий поворот?
А може, то диктує Боже небо,
Яким повинен бути патріот.
У час війни щоб люд ставав щедрішим,
Адже пливем усі в однім човні.
Боюся у житті чомусь найбільше,
Щоб не було між друзями чинів.
Їм рани не болять чиїсь і горе.
Влаштована, напевне, так душа:
Нестрашно їм залишитись ізгоєм –
Надбавши статки, утекти спішать.
Всіх совісних наївними вважають,
Себе ж, бач, величають. Диваки!?
Гріхи свої самі собі прощають.
Святі Отці їм служать і дяки.
Чи думають, що житимуть віки?
Для мене такі люди – злі круки.
18.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
(Пам’яті поета-воїна Максима Кривцова, що загинув у російско-українській війні 7.01.2024.).
Він любив Україну,
Вірші їй дарував
Про калину в долині,
Де снаряд завивав.
Він любив Україну,
Усім серцем любив,
Де шрамами – руїни,
Котрі ворог робив.
Він любив Україну,
По-синівськи любив.
Серце рвалось-тремтіло
Від печалі-журби.
Він любив Україну,
Так як люблять матусь,
Трель в гаях солов’їну.
Обіцяв: «Повернусь…»
Але не повернувся…
Зачекався поріг…
Не зустріла матуся
Із вогненних доріг…
Кров’ю вмилася рима…
Обірвався рядок…
Затуманились димом
Хороводи думок…
Він любив Україну,
Бо її був дитям,
Щоб жила вона вільно,
На вівтар склав… життя…
Він любив Україну,
Її землю, людей.
Був поетом і сином…
В ніч зорею зійдЕ!
8.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Із далечі тривожних літ,
Переступаючи століття,
Ішла крізь темряву у світ,
Дими минала лихоліття.
Ішла навстріч вітрам віки,
Котрі ходу твою спиняли,
Шаблі пізнала й канчуки,
Синами щлях свій вистеляла.
Під скрегіт гроз, гучних громів
Йшла, не звертаючи з дороги.
У серці вражий меч стримів,
А ти кувала перемогу.
На історичному путі
Ти славу гідно здобувала.
Гетьмани ті були й не ті,
А ти міцнішою ставала.
Пила і зради гіркоту,
Що діяла, немов отрута.
Вогонь надії не потух,
Хоч не одні ти мала Крути.
Героям ставила хрести,
Могили іноді й… губила,
Молила: «Господи, прости,
Не хочу долі я рабині!»
І Він відмовить не посмів –
Благословив шляхи до волі.
Стяг Перемоги заяснів!
Розквітне житом її поле!
16.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Здоров’я й мир – це те найголовніше,
Що ми пізнаємо у час війни,
Так як для неньки діти найрідніші,
І нічиєї в цім нема вини.
Сьогодні йде війна за існування
І України, і її людей,
Отож стоїть великий знак питання:
Чи все для Перемоги ми знайдЕм?
Чи вистояти на «нулі» зумієм?
Чи покладем й останнього бійця,
Аби збулася віковічна мрія?
Чи не вп’ємося болем до кінця?
Здоров’я й мир – це те, що нам потрібне,
Як і повітря, як свята вода,
Як хліб і сіль, як поведінка гідна,
Як сонце, що з-за хмари прогляда.
Як день і ніч, без котрих світ пощезне,
І як любов, не випита до дна,
Як істина свята, що часом щемна,
Та в час біди нас в націю єдна.
Здоров’я й мир – це те, що найцінніше,
Як для усього – еліксир життя.
Із ними всюди душам найтепліше –
Вони обов’язкові для буття.
1.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Ми вас «братами» називали –
Ви ж насміхалися із нас.
По-братськи ми жили із вами,
А ви забрали Крим, Донбас.
Ми вас, як рідних, обіймали.
У чім, скажіть, наша вина?
Вам території замало?
Чому ж між нами йде війна?
За що в нас гинуть ваші діти?
Для чого Крим вам і Донбас?
Аби біді нашій радіти?
Хтось відпов собі із вас?
Із телеящика вам ллється
Під правду ряджена брехня.
Над вами ваш царьок сміється,
Дурачать кожного щодня.
За що війна іде між нами,
Хтось відповість, хоча б собі?
Жорстокіші ви за цунамі,
Згубили совісті рубіж.
Як ви поясните онукам,
За що ви з нами в боротьбі,
По лікті в крові ваші руки!
Чи простите ви це собі?!
15.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Україна палає,
Україна горить,
Світ і долю благає
Цю війну зупинить.
Хоч існує угода,
Підпис має й русні,
Довелося народу
В бій іти повесні.
Попри погляд лукавий
З московитських боліт,
Хай не дуже ласкавий
У пригоді став світ.
Ще стоїть Україна,
Мов титан, мов скала,
Не зігнула коліна,
Болем-кров’ю впилась.
Ще стоїть Україна,
Попри все, ще стоїть.
Плачуть люди й руїни –
Всі – в полоні страхіть.
У війні Україна
І не дні – вже рокИ.
Всюди – справа і зліва –
Не держави – вовки.
Все ж стоїть Україна,
Геть забувши про сни…
Лине плач удовиний
Від Дністра до Десни.
Так, стоїть Україна
Довгі ночі і дні,
Ноги в неї зболіли,
Не один – у труні,
Та стоїть Україна,
В ній народ – козаки,
Витре сльози калині.
Їй стояти – віки!!!
2.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Я бачу світ таким, яким він є:
Десь – милосердний, іноді – жорстокий.
Когось в житті хвилює лиш своє,
Такий цінує тільки власний спокій.
А є і ті, яким не все одно,
Де жити, як і те, із ким дружити.
Їх не лякає ні мулисте дно,
Ні висота. Мета їх – просто жити!
Таким я в пояс низько поклонюсь,
Адже на них тримається планета.
Це за таких я Господу молюсь,
Аби наклав на війни строге вето.
22.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
(Мій перший вірш у 2024 році)
Моя душа – це дивний камертон,
Де всі події відгуком лунають.
Їм не обов’язковим є кордон –
Важливо, коли люди правду знають.
Нехай ворожа галаслива рать
Ще сіє чергову брехню по світу,
Господь її устигне покарать
І, в першу чергу, не народ – «еліту».
Душа моя навчилась відчувать,
І хто є хто, й від кого що чекати,
Звучить це, сподіваюсь, у словах,
Що є оцінкою і головного ката,
Й того, хто шле нам тисячі ракет,
І хто за гроші сів на голку зради.
Розкриється також і цей секрет,
Бо неможливо розстріляти правду.
1.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Світе, чуєш, як стогне
Україна від ран?
То з московського трону
Шле нам смерті тиран!
Розкажи, мені , світе,
Чи ж тобі не болить,
Коли гинуть в нас діти?
Україна ж горить!..
М.с.алі нас вбивають,
Шлють смертельні шторми,
Всюди ріки криваві…
Чи від нас ти втомивсь?
Розкажи мені, світе,
Як ти можеш отак
Жить спокійно – не тліти,
Коли сотні атак
На людей безоружних?
У вогні – дитсадки!
Кат цей не осоружний
Тобі, світе, поки?
Розкажи мені, світе,
Чом не хочеш спинить?
Чи червива еліта?
Чи народ завинив?
Та не згине надія
Під московським вогнем.
Прийде час – порадієш,
Коли правду збагнеш,
Як плекалася воля
У Великій війні.
Ми й твою зміним долю.
Раша ж згине в вогні!
30.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Любі друзі мої, і близькі, і далекі! Вам вітання моє, мов душі дивний клекіт!
Ми жили, як сім’я, одне одному милі! Всім здоров’я й добра, світлих днів, щастя й миру!
Пробіг удаль і двадцять третій рік.
Хтось подорослішав, а хтось – лиш народився.
А той, солідного вже віку чоловік,
Зустрівся із ордою наодинці…
Рік двадцять третій – другий рік війни,
Підступної, жорстокої, брудної,
Та наш народ московських *** спинив,
Їх тисячі на землю впали гноєм.
Зберігши у собі козацький дух,
Народ зробив можливе й неможливе:
Косив , немов косою, він орду.
Знав: місія його архіважлива.
Аби була не рабською душа,
Він край покласти мав цьому свавіллю.
І розумів, що це останній шанс,
Щоб в Україні дихалося вільно.
Під рік Новий бажаю всім-усім
Не збитися із вірної дороги!
Ї хоч сьогодні матері в сльозі,
Та скоро ми здобудем ПЕРЕМОГУ!
31.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Історія – не казка про життя,
Це ті круті дороги, й повороти,
Де кожен – часу і землі дитя,
Де буревії – в спину і супроти.
Це не фантазії бурхливої політ –
У ній сучасників тривожне одкровення,
Подія кожна – історичний плід,
Де виливається назовні сокровенне.
Історія не матиме кінця,
Доки життя існує на планеті.
Фальшивість їй також не до лиця,
Тож пишуть її вчені і поети.
3.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Спливає час невидимим потоком
Не в невідомість – у ріку Буття,
Де з ніжністю змагається жорстокість,
Що забуває і про каяття.
Таке воно… земне життя людини
І світ, що егоїзмом захворів,
Тому і рвуться вузлики родинні.
Знайти для цього важко лікарів.
3.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Збігає час, мов річечки вода.
Біжить собі вона і дні, і ночі.
Про те, що буде завтра, не питай.
Хіба що зорі знають це пророчі.
Вони ж все бачать, чують і… мовчать,
Адже закони всесвіту шанують,
І кожна з них, немов жива свіча,
Хоч німо, але річечку віншує.
Немало загадок таїть у собі світ,
Та найцікавіша із них – твоя планета,
І не важливо, скільки тобі літ
І ким ти є: ученим, чи поетом.
А час біжить у океан буття,
Й нема того, хто міг би зупинити.
У нім є все: і радощі звитяг,
І гіркота, сльозою туги вмита.
23.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Коли тобі підвладна зброя – слово
І просить цього зболена душа,
Запам’ятай: воно – життя основа –
Ним добрий слід у душах залишай.
У нім живе та чародійна сила,
Котра чіпляє серденька струну,
Аби життя добром заколосилось,
Зневіри може знищити стіну.
І саме в слові криється та сила,
Що здатна за собою повести,
І покоління не одне зростила,
Будуючи між душами мости.
Слова – складова формули любови,
Коли в душі вирує почуття,
Тоді благословенне воно Богом,
Адже дарує інший сенс життя.
За слово правди кидали за грати,
Аби воно в людині не жило.
Ним брата спонукали йти на брата –
Воно війни ставало джерелом.
Зі словом правди межувала й зрада,
Тож замикали іноді уста,
Та це їй не ставало на заваді,
Адже вона була і є свята!
Хто силу слова знає достеменно,
Той нерозумних уникає дій,
Нагадуючи людству вже у-енне:
Слова – початок і фінал подій.
15.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
До Мирославочки нарешті
Велике свято підійшло:
Святкує рочок вона перший!
Дитя своїми вже пішло!
Співати й плакати уміє,
Бува, що і приспить себе.
З смартфонами дружити сміє –
Вона – дарунок нам з небес.
В її житті це перша осінь,
Та зна, чуже де, де – своє.
Ключі вже від машини просить,
Хоч до руля не дістає.
Вона і донечка, і внучка,
І правнучка для дідуся,
І прабабусі тиче ручку,
Щоб по квартирі погасать.
Не ходить – бігає дівчатко,
Чи то так жити поспіша.
Це роду нашого зернятко,
Безвинна янгольська душа.
Тож, дівчинко, у день святковий
Ми зичимо тобі добра,
Здоров'я, миру, війн – ніколи!
Щасливу долю обирай!
22.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Там, де сонячні світанки
Дні народжують нові,
Де земля, мов самобранка,
Самоцвіти у траві,
Де жита, неначе море,
І калина при межі,
Особливі води й зорі,
Люди милі – не чужі.
То мій край, величний, гордий,
Рідні гори і ліси.
Там дзвенять пісень акорди –
Українські голоси!
Слухала би їх до ранку –
Кращих не знайти ніде,
Як матусі колисанка,
Що життям із нами йде!
9.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Не вперше весни й осені стрічаю
І проводжаю теж не вперше їх.
Хода їх, незбагненно-величава,
Щедрот не розгубила теж своїх.
Вони у кольорах багряно-мідних,
У особливих запахах садів,
Що так несамовито й рясно квітнуть,
Яким весна не може не радіть.
Вони у щебетанні солов'їнім,
Що вміє сколинути неба вись,
У душах, непокірних і нетлінних,
Що з вічністю навіки обнялись.
Люблю я тишу, дивно-кольорову,
Де все підпорядковано красі:
І ранки, таємничо-сіроброві,
І вечори в незайманій росі.
Іду життям, віншуючи неспокій,
Долаючи не милі, а роки,
І буде та хода моя, допоки
Тривожитимуть погляд мій зірки.
12.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Сьогодні мала честь бути присутньою у Чернігівському історичному музеї ім. В.В.Тарновського на презентації книги-альбому "Майстриня із Седнева", де розміщений життєвий доробок Зінаїди Григорівни Лук'яненко, рідної сестри полум'яного борця за незалежність України, Героя України Левка Григоровича Лук'яненка. У цей день вона святкує свій 85 рік народження.
З талановитого і мудрого Ви роду,
Що звик служити не собі – народу!
Такі жінки в нім і чоловіки.
Лук’яненки – то справжні козаки:
Розумні, добрі, щирі, майстровиті –
Їх мова українська, соковита,
До кожної душі знаходить шлях.
Уміло працювали й на полях.
А хто з вас бачив диво-вишиванки,
Де все: Марічки, голуби, Іванки,
Колосся житнє, коровай і сіль.
Купалась ювілярка в тій красі.
В них кожна квіточка навіть росою пахне .
Хто їх побачить, мимоволі ахне,
Бо керувала жінкою любов,
Яку благословив на це сам Бог!
Майстрине, люба, ми Вас всі вітаєм,
Здоров’я, миру, радості бажаєм,
Дожить обов’язково до 100 літ
І радувати нас усіх і світ!
21.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Зоря упала ізгори…
Тривожна тиша.
У хмарах місяць забаривсь.
Він долі пише
Тобі й мені, і нам усім,
Навіть планеті,
Що потонула у красі.
Не сплять поети…
Для вічності це тільки мить,
Мо’, й не важлива…
А серце мліє і щемить…
Крик журавлиний…
То клин в чужі поплив краї,
Де літо тепле.
«Ой, чи немало сил в крилі?» –
Думки отерпли…
25.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
Ще ранок не постукав у віконце,
А вже світанок рожевів з небес.
Десь за горою ще дрімало сонце,
А в травах срібноросий рай воскрес.
Тихенько я у нього заблукаю,
Аби надпить незайману красу,
Даровану Творцем мені і краю,
Її через життя я понесу.
І хоч сьогодні вмита вона кров’ю,
Не розгублю до неї почуттів,
Освячених молитвою й любов’ю,
Там тисячі покладено життів.
1.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Мені болить! Болить моя земля
Отим невиліковно-гострим болем,
Та так, як власні рани лиш болять.
А мо’, це страх, аби не стать рабою?!
Мені болить, що нелюди з кремля
Нові й нові шлють біди Україні,
Та, вірю, муки й ці переболять,
І мій народ не стане на коліна.
Мені болить, що гинуть молоді
І літні люди, діти їх і внуки.
Як можна горю і смертям радіть,
Коли війна приносить біль, розлуки!
Мені болить, коли ідуть з життя
З вини кремля матусі і малята.
Не допоможе оркам каяття,
Бо все у світі має свою плату.
Мені болить, але не слід тужить,
А боронити треба плід любови,
Аби всі мали право гідно жить
І правнуки, благословенні Богом!
14.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
Крізь марево зажурених століть
Пробилась молода наша держава,
Хоча імперську розвалила кліть,
Залишити її не поспішала.
По закутках блукала СНД,
Із «языком» боялась розпрощатись,
Забувши і про правило святе:
Своє лиш слово треба захищати.
Москва знайшла облескливі слова,
Аж поки жарти з нами злі зіграла:
Тож меморандум… папірцем ставав,
І ядерку, і флот собі забрала.
Не перший рік у нас кипить війна,
Руйнує все, що можна зруйнувати.
Не ‘дно чоло укрила сивина,
Та волю в битві маєм здобувати!
5.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023
Із дна душі дістаючи слова,
Молюся я за воїв рідних наших,
Аби Господь їх під крило сховав
І ми перемогли, нарещті, рашу.
«О Господи, хіба ж це я грішу,
Коли доношу батьківське прохання?
Я за синів і донечок прошу:
Убережи дітей наших коханих.
Тобі також болить наша земля,
Полита кров’ю, зрошена сльозою.
Дитина ж кожна – роду то зерня
Із його духом, геном і красою.
Отож молюсь, аби були живі
Синочки наші й донечки кохані.
У мою щирість, Господи, повір!»
А під Бахмутом бій не затихає…
12.12.2023.
. © Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Мов пОдружки, ми із долею
Йшли стежкою невідомою,
Кололись об будяки.
Змагалися із туманами,
Не падало щастя манною.
За нами тінню – роки.
Та доля була примхливою,
Отож частувала зливою
Невдач-непорозумінь.
Хтось тихо радів, ховаючись,
А я усе йшла, зітхаючи,
Неначе по стежці з мін.
Ні, я не була вродливою,
З душею жила чутливою.
Тепер ще і ця війна.
Душа не бува зрадливою,
Моя уже стала сивою,
І біль її розпира.
10.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023
Я з тих, кому літа не на заваді,
Аби любити світ, життя, людей,
Сповідувати невмирущу правду,
І це найзаповітніша з ідей,
Що рухає і рухала народи.
Це – аксіома для усіх часів.
На жаль, не всі цю мають нагороду,
І моляться не всі святій красі.
Коли ж ти маєш дар такий від Бога,
Неси його в душі, як знамено.
Купайся в морі вічної любови,
Тримай міцніше долі стремено.
5.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Не перший рік у нас іде війна.
Крові немало нашої пролито.
Дає оцінку кожному вона,
І для людей це своєрідне сито,
Де кожен перед вибором стоїть,
Кому служити й ким він є насправді,
І чим для нього є земля і світ,
І чи готовий боронити правду.
Війна – це біль від ран тяжких, утрат,
Який непросто пронести крізь роки,
Коли на брата йде донецький «брат»,
І наш народ навіки втратив спокій.
Які ж сини у засвіти ідуть,
Лишившися навіки молодими,
Останній залищаючи редут,
Де все сховалося під чорним димом!
А які донечки – красуні із красунь –
У райський сад злітають, у небесний.
Свою чарівність і туди несуть…
Сумнішими без них тектимуть весни…
Та кожна з воєн має свій фінал?
Комусь – поразка, іншим – перемога.
Росії ж край ця покладе війна.
Ми ж оберем без неї вже дорогу!
30.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Заслуженому працівникові культури України, директору і хормейстеру капели бандуристів при Чернігівській філармонії, талановитому викладачеві музичного училища ім. Л. Ревуцького.
Дорогий наш Миколо Митрофановичу! Дорогий мій ЗЕМЛЯЧЕ!
Ось і прийшов до Вас черговий ЮВІЛЕЙ!
Позаду в Вас велике життя, сповнене пошуків і хвилювань, повсякденної праці над собою. За Вами – цілі покоління рідних і близьких Вам людей і всієї країни. Ви багато й чесно працював, і це стало гідним внеском у розвиток мистецтва і становлення нової України і сьогодні теж залишаєтеся рушійною силою для всіх, хто Вас знає і любить. Таких багато нас, і всі ми раді розділити з Вами радість від чергової знаменної дати. Ваша світла душа розливає світло навколо себе, тому й поважають і тягнуться до Вас люди.
Нехай діамантовий вік буде не єдиною цінністю у Вашому житті! Здоров’я міцного Вам, безмірного щастя і нових творчих знахідок, дорогий наш Ювіляре!
З ювілеєм Вас! Цей вірш написався для Вас і про Вас.
Козацького, бач, роду він дитя,
Що не продасть сумління за червінець,
Ціну він знає волі і життя.
Сьогодні це – відомий УКРАЇНЕЦЬ!
Своєю таємничістю єлей
І спів церковний браму відкривали
Йому у світ мелодій. ЮВІЛЕЙ
Святкує він сьогодні і… співає!
75 зозуля накувала!
З маленького під Ічнею села
У світ великий мусив він летіти.
Шовками шлях ніхто не вистеляв.
Тепер в музичнім світі він – еліта!
75! О, ніби це й не вік,
Услід хтось кине посмішку грайливу.
А він стрункий, коханий чоловік,
Добряк з людьми і саме цим щасливий!
Любов до пісні більш за все беріг,
Яку вдихнув із молоком від неньки.
Давно покинув батьківський поріг,
Та залишивсь навіки «соловейком».
Смак праці теж пізнав з маленьких літ,
Тож гордістю став і села, і школи,
Тепер же підкорив пісенний світ
І виріс із Миколки у… Миколу!
75 – таки солідний вік,
Адже устигли й скроні посивіти.
Всього було в житті: і два – за рік,
Але радів зимі, весні і літу.
Бажаємо ж Вам із роси й води,
Купатися в красі осінньо-літній,
Ніколи не зазнать війни-біди,
Зустріти з нами ЮВІЛЕЙ СТОЛІТНІЙ!
5.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Якщо він той, кому душа співає,
І сонячно їй у похмурий день,
На настрій і життя твоє впливає
І сірість перетворює в едем,
Це саме той, для кого твоя пісня,
Отож у виборі не помились,
Аби не жалкувати вже опісля,
Що допустила помилку колись.
Хоча життя на помилки багате.
Хоч вір цьому, не можеться – не вір,
Де стелють м'яко, часто твердо спати.
Бува, що й в людях оживає звір.
Життя – не сон. Давно усім відомо.
Всього не змінить в нім ранковий час.
Аби життєва не зламала втома,
Йди до людей. В собі не запирайсь,
Щоб не зробили вибору за вас!?
17.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023
На крилах діти наші. Хтось – в чинах,
А хтось долає чергову вершину,
Та перейшла дорогу всім війна –
Захисником вчорашній став хлопчина.
О, він не просто воїн – чоловік,
Якому найдорожча в світі воля.
І хоча має молодий ще вік,
Йому важлива України доля.
Хоробрості йому не позичать,
Адже рятує і свою родину.
Життєву місію нову він розпочав:
Війна у ньому лева розбудила.
Він там, де плавиться свята земля,
Де чорна смерть полює без утоми,
Та рідний край від ворога звільня
І Перемогу принесе додому.
Для нього Україна – понад все,
Бо саме тут з давен його коріння.
Він землю від московії спасе.
Немає на планеті йому рівних.
27.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Там, де сонечко
Святить полечко,
Рідна матінка–
Край віконечка.
То моя земля,
Де дитинства слід,
Сонце застеля
Яблуневий квіт.
Де лежать поля
Вишиванкою,
Діток забавля
Рід співанкою
То моя земля –
Золоті поля,
Сад мій звеселя
Пісня солов'я.
Де шумлять моря,
Грають хвилями.
Око забавля
Чайка крилами.
То моя земля
З діда-прадіда.
Вміли визволять
Люди праведні.
Там, де сотні літ
Люди моляться,
Український рід
Квітне-множиться.
То моя земля
Яку знає світ,
Там рідня моя,
Мов калини цвіт.
29.05.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
На стежині далекій,
Що веде до зірок,
Не слідочки лелеки –
Ніг моїх перший крок.
Там – бабусина казка
Вміла так зігрівать,
Як матусина ласка
Й тата ніжні слова.
Там городи, як море,
І барвінок густий.
Особливі там зорі,
Й щире: «Боже, спаси!»
Там русалчині тіні
Заглядали у сни,
І каштан при цвітінні,
Як візитка весни.
А як сад білопінний
В вечір чарів наллє,
Місяць знову покірно
Вигне дивне кольє.
На стежині далекій,
Що веде до зірок,
Легкокрилі лелеки
Прилітали з казок.
7.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
Стеле осінь розмоклі шляхи
Під колеса химерної долі,
Що веде нас крізь війни-жахи
І, де фініш цьому, невідомо.
Ще гвалтує планету війна.
Україна – в тенетах печалі.
Кожен день душу рве новина,
Як зі смертю герої стрічались.
Тож немає війні оправдань.
Не було і ніколи не буде.
Клякне світ від жіночих ридань,
І серцям стає тісно у грудях.
Але віра нас не залиша:
Перемога в війні буде наша.
Всіх не вкриє московська іржа,
І на порох розсиплеться раша.
4.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
О роде мій, з твоєї пуповини
Я проросла людиною в цей світ.
Про це я пам’ятати теж повинна,
Аби не осквернити гідний слід!
О роде мій, прадавній, український,
Ти історичні витримав шторми.
Гіркі лилися сльози материнські…
Про це іще напишуться томи…
Кріпацьку долю знав не із чуток ти,
Хоча характер волелюбний мав,
Тебе вважали іноді і «скотом»,
А ти рукИ все ‘дно не цілував.
Терпів ти різок, батогів удари,
Носив тижнями кров’яні сліди.
Господар твій був жадібний, нездара:
Тебе відлити шкодував води.
Пізніш пізнав ти і жахи репресій,
Мав холоду і голоду тавро,
Жив не один рік під московським пресом,
Але любив і землю, і Дніпро.
Пекли тебе неправдою і гнули,
У темряві вели на ешафот,
Але в тобі надія не заснула –
Готовий був умерти за народ.
О роде мій, не раз тебе карали
ГУЛАГами, Сибіром, де якут.
Вкраїнську душу з болем виривали,
Ти ж вистояв без каяття-покут.
Я щосекундно п’ю твоє причастя,
Адже твоя в мені пульсує кров.
Одне у нас і щастя, і нещастя,
Тобі належить і моя любов.
Люблю тебе й любитиму до скону,
Вклонюсь тобі і вкотре повторюсь
Про це з іконою і без ікони:
За тебе небу вічному молюсь!
2.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2023
Заколисує вечір
Білий день за вікном,
Виллє небо на печі
Горам власне вино.
Став причілочок неба,
Мов сівке полотно.
Лину в думах до тебе,
Бо кохаю давно.
А як вечір зірками
Посміхнеться мені,
Помахаю руками,
Мов у дивному сні.
«Подаруй, – попрохаю, –
Мені, милий, зорю.
Тебе вірно кохаю
І боюсь, що згорю…»
Раптом зірка зірвалась,
Мов спішила до рук.
«Я – кохання», – назвалась.
Сколихнув небо звук…
Засміялися зорі –
Щастям нашим впились.
В небесах непрозорих
Наші долі сплелись…
6.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Закохана у тишу вечорову
І в мерехтіння срібних зоряниць
Я мов завмерла. Рух спинився крові…
Зірки світились в відблисках зіниць.
Вода у річці хвильками тремтіла,
Зірками жонглювала течія,
А прохолода обіймала тіло
І шепотіла тихо: «То – не я…»
Легенький плюскіт нагадав про себе:
«О, ні, не сон це. Тут – жива вода…»
І зяяло імлисто-чорне небо.
Зненацька сич про себе нагадав…
25.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
О, як болить нам всім своя земля,
Що зрошена і потом, і сльозою!
Гвалтують її виродки з кремля!
А дехто в світі їх вважав «грозою».
Та все ж над нами їм не панувать,
Адже уже ми нацією стали!
Звучать гучніше грому ці слова,
Бо волі дух наш плавився зі сталі.
Тож пам’ятай, московіє, про це:
Розплата буде за твої розбої.
Цей вирок продиктований Творцем!
Ім’я твоє покриється ганьбою!
5.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
Життям ризикував боєць
Не раз, не два – чотири рази…
Здавалось іноді: кінець!
І знов перемагав «заразу».
Дух перевірити свій мав:
Зі злом зустрівся наодинці,
Він бій упевнено тримав
З окопу… Навкруги ж – ординці.
Два тижні проти ворогів
Із рацією й автоматом…
Надії вогник серце грів.
Проти полону мав… гранату.
О, це не кадри із кіно –
Живий герой (зі Львова родом).
В бою сьогодні – не давно.
Він вірний син свого народу.
Тож рацією посилав
Своїй арті координати.
За нього друзів острах брав:
Він також ціллю може стати.
А він тримавсь, як моноліт,
Хоча потрощені всі ноги,
І дивував собою світ.
Чи заступився Бог за нього?
Чи до життя мав ту жагу,
Що вкотре смерть переборола.
Утратив спокій і вагу.
І все ж… доповз, прошитий болем…
Ні, він не мав високих звань,
Про славоньку також не мріяв.
Знав істину. Вона – в словах:
Життя рятує ще й надія.
21.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Непросто забувать
Тікають дні у пам'яті причал,
Лишаючи в душі сліди життєві.
Від них – зарубки в серці і в очах,
І для життя важливі, бо суттєві.
Вони – у діях, сказаних словах.
І їх забути майже неможливо –
Непросто непростиме забувать,
Допоки ще життєве місиш мливо.
Є речі, котрі не лікує час.
А це душі стосується людської.
Той, хто хоч раз із підлістю стрічавсь,
Про неї не забуде вже ніколи.
31.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Закохана у осінь я давно
І не тому, що вже осіння жінка,
І не тому, що збуджена вином,
Бо це мого життя нова сторінка.
Літа ж осінні – це дарунок неба –
Важлива для людини ця пора,
Як зрілий плід, де є усе, що треба,
І свічечка життя не догоря.
Отож, старайся лад всьому давати,
Допоки річечка життя біжить,
І те, що маєш, вчися цінувати.
Бо ж старість, кажуть, треба заслужить.
30.08.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Одягши траурний вінок,
Геть посивіла Україна
Стоїть на зболених колінах,
Як їде із війни синок…
О, де знайти такі слова,
Щоб горе матері залити.
Сльозою сотні раз умита
Вона його має… сховать…
Кровить не перший рік Донбас,
Вогнем і південь вже обнятий…
Дивують наші вої НАТО –
Кипить за волю боротьба!
Вже ні для кого не секрет,
Що в Україні мало зброї…
Устав народ бджолиним роєм
Проти шахедів і ракет.
Таку країну не збороть,
Як вільний дух не розстріляти!
І сльози вже не може лляти
Зі сталі вилитий народ!
8.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Пишу я вірші не чорнилом –
Сльозою щемною пишу:
Народ у вогнянім горнилі,
Бо перейшла москва межу.
Забувши про життя закони,
Згубивши людяність давно,
Не тій молилася іконі,
Тож вимостить у пеклі дно.
Кровить сльоза, тремтить від болю…
Рука писать не хоче «смерть»,
Адже народ боронить волю.
Біди налито всюди вшерть.
Але москві не панувати
На Богом даній нам землі.
Зметем і зрадників, і «вату»,
І тих, хто ніжиться в кремлі.
20.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023
Якщо тобі той біль болить,
Що здавна землю твою мучить,
А це російські «постоли»
Із їхнім язиком «могучим»,
Її ти маєш боронить,
Допоки дихаєш і мислиш,
Бо біль її в тобі бринить,
Борись за неї, не стомившись.
І саме ти потрібен їй
В часи і чорних днів, і смути.
Скажи сам совісті твоїй,
Чи зможе ця земля відбутись.
6.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Хіба за мову гинули дарма,
Що вража лине часто замість неї?
Москва, бач, не дрімала й не дріма,
Тож нація в нас стала півніма,
І правда під замками сімома.
Чи ж вистоїть вона в борні з руснею?
Куди йдемо, народе мій? Куди?
Між Києвом блукаємо й москвою?
Скількох ти українців народив
За тридцять літ на цій землі без воєн?
Свої ж, здавалось, влада і земля,
Учителі свої й свої пророки,
Та так зрослись ми з мовою кремля,
Що рідну ледь не втратили за роки.
Куди йдемо ж, народе мій? Куди?
Війна трясе уже усю планету –
То путін люцифера розбудив,
Лунають із боліт аплодисменти…
Чому так торжествує знов москва?
Ба, суд над патріоткою чекає.
Ні, не за зраду – за її слова,
Що @скалів, немов мечем лякають.
У чому ж українки тоді «гріх»,
Котра любила й любить Україну?
Чи то обставин, бачся, такий збіг,
Аби поставить гідність на коліна?
Та справжніх українців не зігнуть!
Переконався світ не раз у цьому.
Вона і ми все ж виграєм війну
І залунає всюди наша мова!
18.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023
Не перший рік війна у нас іде.
Ракети вражі небо й душі крають
Уранці, уночі і навіть вдень.
Горить вогнем усе у отчім краї.
Про ці страхи нелегко розказать –
В потоці вогнянім усе сплелося.
Не Божа це – антихриста гроза,
Коли сивіє і в дітей волосся.
Тож плач землі змішався із людським,
Коли творились муки, гвалтування.
І це – реальність – не якісь казки.
Сирен зловісних дике завивання.
Лягає час уже не перший раз,
Осяяний молитвою святою
За вільний Крим і зраджений Донбас,
Що жити звик під зрадників п’ятою.
Непросто нам погодитися з тим,
Що стільки доль надламано, згоріло…
І ледь не кожен з них – Герой, святий.
Тепер їх душі в висі зазоріли.
А ми йдемо! Повіьно, та йдемо,
Знаходячи тіла людські, катівні.
Землі ж і сажня ні, не віддамо,
Для ворога поставши чорнотінню.
«Чи чуєте, кати, це ми йдемо!
Нам сам Господь освячує дорогу,
Аби наблизити цей найсвітліший день,
Коли засяє сонце Перемоги!
25.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Світ сколихнула чергова війна…
Скільки ж біди насіяла вона!
Скільки зламала і життів, і доль!
В скількох забрала родове гніздо!
Чи усвідомила московія свій гріх,
Що розсварила в світі ледь не всіх?
А чи зізнається хоча б колись собі,
Що стала джерелом планетних бід?
Та скоро прийде край і цій війні!
Господь опустить свій небесний гнів:
Заполонить москву таки біда,
Бо кров людська.. О, кров – то не вода!
30.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Там, де зіроньки,
Божі віченька
Тишу п'ють серед полів,
Плине-лине там
річка Іченька,
Співи линуть солов'їв.
«Ой ти річенько,
чарівниченько,
Серцю мила сторона,
Миготить-тить-тить
там водиченька,
Де лісів стоїть стіна.
Ой ти річенько,
дивна Іченько,
Сонцеокий небокрай,
Простяглася ти, мов доріженька,
У волошок дивний рай.
Ой ти річенько, срібне личенько,
Кришталевая вода,
Зорі падають у криниченьку ,
Де журавлик загляда.
Ой ти річенько, дивна Іченько,
Край калини і добра,
Понеси-неси в даль водиченьку
Аж до сивого Дніпра.
27.05.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Якщо тобі рідні Дністер і Дніпро,
Душа випромінює гідність, добро,
Ти – українець!
Якщо тебе кличе гірський водограй,
Туди де сивіє Карпат диворай,
Ти – українець!
Якщо тобі любі п'янкі чебреці
І вишні, й жита, і рясні пшениці,
Ти – українець!
Якщо в тобі кров волелюбна тече,
Якщо Україна болить і пече,
Ти – українець!
Якщо до землі душу тішить любов,
Котра не дозволила жити рабом,
Ти – українець!
Якщо України ти вірне дитя,
Готове за волю віддати життя,
Ти – українець!
10.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Хто зрадив раз, повторить це і вдруге:
Продасть і матінку, і власну честь,
Сусіда, батька, брата, навіть друга,
Бо в його венах чорна кров тече.
Такого не зупинить і недуга,
Коли запахнуть гроші, хоч дрібні.
Ростуть прибутки швидше на війні.
Таких не мучить каяття чи туга.
Отож на гідність годі сподіватись:
Зі зради не народиться любов,
Бо чорні справи творить чорна кров.
Подалі від таких треба триматись.
4.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
«О панно Осене, з усіх твоїх принад
Найбільш чарують гами кольорові,
Аж поки сивочолий листопад
Свої насупить вигорілі брови.
Тобі не вперше, панно, зізнаЮсь:
Люблю вітрів і ранків позіхання,
Що доторкаються до щік і вуст.
Виношую в собі одне прохання:
Не поспішай у зиму, прошу я.
Дозволь моїй душі насолодитись,
Хоч полонянка я давно твоя,
Не заважає це в красі втопитись.
О панно Осене! Ти саме та пора,
Що змушує не тільки милуватись,
А й турбуватись про птахів, звірят
І дні життя свого не марнувати.»
Отож, цінуймо сонцеокі дні
І не сполохані війною ночі,
Щоб український рід наш не біднів
І сльози щастя прикрашали очі!
1.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Не зерна перемелює – роки
Нам час, котрий за руку нас веде,
Складає місяці і дні в віки
І поряд з нами по планеті йде.
То хто ж ми, подорожні в цім житті,
Котре тестує кожного із нас,
Чи будівничими стаємо тих мостів,
Які напроектує людству час?
15.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Тікають дні, поранені війною,
І майже кожен – в траурних тонах.
Устали ми на захист свій стіною,
Та зависока воленьки ціна.
Нас тисячі покошено дочасно,
Згорають без вогню серця матусь.
З них майже кожна сива і нещасна,
І світ залишив не один татусь.
Там, де орда взялася панувати,
Гребе усе без міри кожен раз.
Допомагає їм і наша «вата»,
Хоч українських і не знає фраз.
Їм совість це робить не заважає –
В них особливий – свій менталітет.
Лишалося кружало, де лежало.
Їм українець – не авторитет.
Народ лишився голим і розбутим,
Там де пройшла московська дика рать.
Чи ж можна «втіхи» нелюдів забути
Й життя з нового аркуша почать?
О, ні!
Забули ми і про катівні.
Московія ж нам нагадала знов.
Тож ходять наші люди, ніби тіні,
Ховаючи на дно душі любов.
І хоча дні геть змучені війною,
Та дух свободи – в кожному із нас.
Ми ж здатні битись навіть з сатаною,
Щоб повернути Крим, Херсон, Донбас!
28.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Весняний вечір тишу загадкову,
Немов причастя, пив з її долонь,
І та для щастя кинула підкову
Закоханим, узявши їх в полон.
Дивився місяць приязно згори,
Тривогу мав, чи встигнуть відшукати,
Допоки серце в кожного горить
Коханням.
Ну, й дивакуватий!
А вечір плив. У нічку поспішав.
Скотився місяць динею до ранку…
Вони прощались… Тут він залишав
Своє кохання дівчині й… світанку.
На нього ж зачекалась там війна –
Його крові вона потребувала…
Загинув…
Стала мамою вона
Й синочка його іменем назвала…
25.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
Скотився літній день за небокрай.
Умився вечір росами густими.
Розлите в небі коливо заграв,
А отже скоро ніч сюди брестиме.
Напне над світом вишите шатро
Не хрестиком – далекими зірками,
На ніс повісить місяцю відро.
Якщо впаде, дощі ось-ось спіткають.
30.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Кайдани мовні пронесли віки,
Які народ наш вдяг недобровільно.
Чи нею говорили козаки?
Чи до лиця вона країні вільній?
Коли шансони в нас чужі дзвенять,
А посувається своє, святе і рідне,
Тоді чи вистачає в нас понять?
А мо’, й духовно ми вже стали бідні,
Що й досі чубимось? І знов через москву,
З якою мовою нам жити правильніше?
Чи не пора сторінку вже нову
Відкрить.
Ворожу ж заховати в нішу.
Згадаймо лиш, за що ж у нас війна?
Чи не за мову, віру й нашу волю?
Яку ціну іще сплатити нам,
Аби країна мала власну долю?
Не рабську, не «хохляцьку», а нову,
Де би звучало слово українське.
Дорогу обираймо не криву,
Бо ж мова – також зброя, окрім війська!
9.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2023
Чим є в житті у нашім рідна мова,
Яку не ‘дин митець боготворив?
Це нею з Богом ведемо розмову,
Навчилися й зі світом говорить.
За неї нас калічили, вбивали,
Топили, розпинали на хресті,
А ми за неї гордо умирали,
Як у Середньовіччі теж святі.
Бо мова наша – голос правди й волі,
Звучала й серед січових стрільців.
Це нею закликали вони долю,
Аби уберегла вона бійців.
Така, як наша в світі лиш одна є.
Катована не раз, але жива.
Вона народи в націю збирає.
Хоч посивіла, та завжди нова.
Вона – це зброя, що завжди з набоєм,
Тому й бояться вороги її.
Молитвою звучить вона до Бога
І каяття шлемо нею свої.
Минуть роки, віки, тисячоліття,
Поки вона усюди зазвучить
І місце особливе займе в світі.
Тож мову рідну мусимо учить!
29.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
Осіння роздуми
Лягла вже осінь золотом на плечі
Берізкам, липам, кленам молодим,
За обрієм сховався ключ лелечий,
Туман поплив по дзеркалу води.
Короткі дні утратили свій спокій,
Хоч літа бабиного все іще нема.
Так буде у природі аж допоки
Сніжку насипле зимонька-зима.
22.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
На побачення з осінню
Поспішаю у сад.
Небо вишите просинню.
Грушки стиглі висять.
Ще багаті листочками
І дерева, й кущі.
Чути стук молоточками,
Аж тривожно душі.
Дятли знову змагаються –
Дістають павучків,
І синички не гаються –
Знають смак черв’ячків.
Бджоли й оси– отарами –
П’ють нектари хмільні,
І комахи вже парами –
Ситі і потайні.
Жовті мітки на вишеньки
Ставить осінь ясна,
І калина, мов писанка.
Спробуй кралю впізнать!
23.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
А хто сказав, що батько менше любить
Своє новонароджене дитя,
Ніж матінка. Що так не приголубить,
Бо його розум служить для звитяг?
Але ж любов народжується в серці.
І не важливо, скільки йому літ.
А якщо батько ще й в солдатських берцях
Рятує на «нулі» весь білий світ?
Він там життям щомиті ризикує.
Закони ж особливі у війни.
Буває, що й над смертю покепкує,
Не бачачи своєї в тім вини.
У ті хвилини память виручає,
Бо перед очі посила маля,
Що з Перемогою його стрічає,
А під ногами – батьківська земля.
І шаленіє серденько від того,
Диктуючи: «Ти ж – батько! Мусиш жить!
Ніколи бою не бува легкого.
Тримай міцніше оборони щит!»
А хто ж сказав, що батько менше любить
Дітей, що мають зрілий уже вік,
Що руки й губи вже у нього грубі?
Таким і має бути чоловік!
24.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
Ми йшли крізь бурі навісні,
Що закривали наш нам шлях.
Він вів до воленьки і в сні.
Немало впало на полях.
Йдемо й тепер крізь жах війни
І волю в боротьбі здобудем.
Протесту голос в нас бринить
І розриває горді груди.
Ідем, долаючи страхи,
Назустріч і вітрам, і долі.
Навколо й поряд вороги,
Та фініш кожному відомий.
Ми не спимо вже котру ніч –
Себе рятуємо й планету.
Чи чуєш, світе, ти наш спіч:
«Спини «Шахеди» і ракети.
Вкраїно, діти ми твої,
Нам не байдужа твоя доля,
Тож покладем серця свої
Тобі до ніг за мир і волю!»
10.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
Світ сколихнула ще одна війна,
Підступна і жорстока одночасно.
Не тільки нас торкнулася вона…
Сьогодні люди й в Азії нещасні.
Добро і зло у вічній боротьбі –
Так є, було і буде в цьому світі,
Де половина людства – у журбі,
Й позбавлені свого дитинства діти.
Чому ж такий жорстокий нині світ?
Чому у дефіциті правда й… воля?
У боротьбі за неї націй цвіт
Лягає, щоб здобути кращу долю.
Тож хочеться усіх застерегти:
Вже під загрозою уся наша планета!
Порядок має всюди буть святий,
Спини, о Боже, проти нас ракети!
15.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Коли в людині совість умирає,
Це не лікується ніколи і нічим,
За нею зразу й людяність втікає.
Трапляється таке з кількох причин:
Самозакоханість і до батьків зневага,
Брак доброти в залюбленій душі.
Такі людці не здатні на відвагу,
І навіть власні діти їм чужі.
І хто те знає, чи воскресне совість,
Аби це повернулося усе,
Чи хтось напише власну, іншу повість
Про те, що тільки совість все спасе.
2.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Подарувала доля мені осінь,
Куди вплелась небачена краса:
Це сивина в ранкових свіжих росах,
І недосяжні Божі небеса.
Осіннє диво п'ю я без упину,
Адже у ньому не бува дрібниць,
І у думках, немов на крилах, лину
Назустріч фейєрверкам зоряниць.
1.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Ходить осінь. Гаєм бродить.
Допиває сонцеграй.
Студеніють трави й води.
Роси сяють, мов кораль.
Зарубінилась калина,
В намистах – горобина.
Вітер вигляе з долини,
Жовті крила напина.
Заглядає всюди осінь –
Господиня, хоч куди:
Схоче – трави підморозить,
Чи наллє дощем води.
Ну, хіба ж не чарівниця
Справді осінь? – Саме так!
То стоїть, немов жар-птиця,
То, немов без пір’я птах!
24.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Ми, українці, від часів Трипілля
І до сьогодні свій торуєм шлях.
Від Сум, Дніпра, Одеси й Тернопілля
І до Херсону – наша це земля.
Саме тому війна нам не байдужа:
Стосується кожнісінького з нас
Віл Наддесення, Збручу й до Забужжя.
Це наші Крим і змучений Донбас.
Ні, ми не хизувалися собою –
Впивались трунком згірклого життя.
І з долею ставали до двобою,
Ніколи не хворіли й забуттям..
Ми мали тил надійний за собою:
А це – земля, родина і батьки.
Нам подаровані вони Великим Богом,
Що вів народ крізь непрості віки.
Ми ті, для кого ця земля свята є,
Адже душею в неї уросли,
І жить ні в кого права не питаєм!
Ніколи не здолають нас «орли»!
10.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Вона жила, як всі: всміхалась сонцю,
Як дарувало день новий воно.
І місяць заглядав в її віконце.
Життя ж її бродило, як вино.
Бродіння те з роками затихало.
Гірким вино ставало, все ж міцним.
Це не було якимось ноу-хау,
Тому й життя ніхто не зупинив.
Лягав їй час на скроні сивиною
І зморшку не одну подарував.
Вона ж була звичайною, земною:
В роботі мала лад і у словах.
Вже й доля в мозолі тверді вдягалась.
Душею теж багатшала вона.
В житті немало також досягала.
А старість запечалила війна…
На неї жінка враз зреагувала,
Бо жить по-іншому не вміла й …не могла:
Донатила солдатам, готувала.
І сивина густіше розцвіла.
Думки її із мріями змагались:
Скоріше б закінчилася війна.
Все рідше й рідше серденько сміялось,
Хоча війна – це не її вина.
25.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Відпахло літо медом, полинами
І чебрецевим дивом відцвіло.
Лелечим криком раптом відлунало
Над захмелілим від краси селом.
Віночки вже не із ромашок білих,
А з листя під казковим бурштином.
Лиш річечка біжить так, як і бігла,
І сад запах настояним вином.
Несміло осінь по землі ступає
І не сховати вже її слідів,
Дощем, ще теплим, ліс, поля купає,
Городів не минає і садів.
А там – ов-ва: тривог-роботи – море,
Мурахами мотається народ.
«Чи можна не любити таку пору?» –
Озвався осінню народжений акорд.
27.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2023
Війна – це тест на людяність і міцність
Для тих народів, що втопились в ній.
Там – смерть і зрада, відданість і стійкість,
Уміння вижить у важкій борні.
Війна – це здатність бути адекватним
Навіть тоді, коли за крок – фінал.
Вона назве, хто – патріот, хто – «ватник»,
Згадає всіх, у кому є вина.
Війна – це біль, що не залікувати,
Бо душу він пронизує до дна,
Адже несе каліцтво і утрати,
Але й народ уміє об’єднать.
Війна – це час безумства і геройства,
І виграє в ній праведна душа.
Закінчити війну також непросто,
Тож кожен мусить землю захищать.
27.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Ой, гуляла осінь у садочку,
Одягла усе в нові сорочки:
Жовтенькі у яблуні і сливи,
Біля них і вишенька щаслива.
Грушка в позолочених листочках,
Хоча їй лише чотири рочки.
Багряніє молода калина,
Не впізнавши агрусу й малини:
«Поверніть мене у ту долину,
Де вода тихесенько ледь плине,
Де мене обійме свіжий вітер,
Пофарбує листячко на вітах!»
А чому просилася калина?
3.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023